Проаналізовано вчення Гегеля про громадянське суспільство, виявлено й охарактеризовано його життєздатні елементи. Досліджено генезу філософсько-правових поглядів мислителя взагалі та його вчення про громадянське суспільство зокрема. Визначено місце філософії права у структурі "кінцевої редакції" системи Гегеля, показано роль його філософсько-правових студій у формуванні загально-філософських поглядів. Досліджено вплив загальнофілософських поглядів Гегеля на вирішення ним філософсько-правових проблем. Розглянуто структуру, основні принципи та категорії гегелівського вчення про громадянське суспільство. Здійснено порівняльне дослідження гегелівського вчення про громадянське суспільство з ідеями його попередників та конкретизовано особистий внесок ученого у розвиток даної теорії. Проаналізовано основні етапи засвоєння, критичні дослідження та подальший розвиток гегелівського вчення про громадянське суспільство. Окреслено можливості використання життєздатних елементів даного вчення сучасною вітчизняною філософсько-правовою наукою з метою правового забезпечення побудови громадянського суспільства в Україні.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено оптимізм як сутнісне явище пізнавальної дії людини та прояву специфіки пізнавальних можливостей її інтелекту на матеріалі становлення західноєвропейської філософії Нового часу. Встановлено значення дослідження гносеологічного оптимізму для збагачення історико-філософської реконструкції розвитку філософського раціоналізму початку доби Нового часу, доведено, що гносеологічний оптимізм є однією з ознак суб'єктивної філософської рефлексії побудови концептуальних підходів з осягнення ідеалу пізнання - істини. Визначено основні компоненти гносеологічного оптимізму як сутнісної пізнавальної сили людини.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку прояву основних ідей німецького романтизму в українській духовній культурі. Розкрито загальні особливості романтизму як типу світогляду, філософським підгрунтям якого були індивідуалізм, сентименталізм, суб'єктивізм та ідеї "штюрмерів". Прослідковано сприйняття ідей німецького романтизму українськими мислителями та особливості прояву романтичної іронії в українському контексті. Досліджено вплив романтичного світогляду на утвердження національної ідеї в українській духовній культурі.

  Скачати повний текст

Здійснено інтерпретацію феномену нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше. Визначено та проаналізовано екзистенційну й історичну суть даного феномену, що компенсує позитивну присутність буття негативними характеристиками людського існування. Охарактеризовано деструктивні та конструктивні компоненти філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше та зроблено висновок про нігілізм як феномен, що вимагає екзистенційного самозаглиблення індивіда через заперечення репресивної здатності культури. Виявлено спільні та відмінні особливості філософських поглядів мислителів у обох компонентах. З'ясовано, що нігілізм М. Штірнера є аспектом філософування на рівні індивідуального бунту проти панувальної системи ціностей і повернення світу у свою "власність", а Ф. Ніцше розвиває на основі нігілізму нову онтологію волі до влади як вічного повернення та діонісійської надлюдини, що виходить за межі егоїзму та наділяє її творінням інших. Розкрито суть нового соціального порядку у філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше, де основним принципом є принцип домінування Єдиного та надлюдини над Іншим.

  Скачати повний текст

Досліджено класичні філософські проблеми співвідношення віри та розуму на прикладі вчення І.Канта про віру розуму. Розглянуто зміст вчення про віру розуму та його місце у філософії І.Канта. Розкрито несуперечливість відносин віри та точного знання, належність до сфери розуму віри як здатності людини, що вперше у модерній філософії обгрунтував І.Кант. Доведено, що вчення І.Канта про віру розуму зняло класичне протиставлення віри та розуму і вивело релігійно-філософські дискусії на новий некласичний рівень, який дав можливість розглядати людину в особистісній цілісності її здатностей.

  Скачати повний текст

На підставі джерел європейської культури розглянуто феномен сміху та іронії в українській філософії. Досліджено традицію формування іронічного світосприйняття в українській духовній культурі. З'ясовано, що своїм корінням воно сягає бурлескно-травестійної творчості школярів та мандрівних дяків, а також чисельних пародій XVI - XVIII ст. Зазначено, що епоха романтизму в українській духовній культурі розпочалася майже одночасно з німецьким романтизмом, і діячі українського романтизму поряд з іншими ідеями, зокрема, з ідеєю одухотвореності природи Ф.Шеллінга, осмислили й прищепили на українському грунті концепцію романтичної іронії, що має свої витоки в філософії неоплатонізму, яка особливо близька специфіці українського менталітету. Опрацьована теоретиками єнської школи, зокрема, Ф. Шлегелем, концепція романтичної іронії має в своїй основі ідею неспівпадання дійсності з її духовним джерелом, що за умов поневолення України дозволило романтикам привернути увагу до української історії, критично осмислити колоніальну політику царизму, кріпацтво, конформізм та пасивність еліти тогочасного українського суспільства. З урахуванням концепції романтичної іронії розглянуто творчість класиків українського романтизму І. Котляревського, М. Гоголя й Т. Шевченка, а також крізь призму романтичної іронії травестійну поему І. Котляревського "Енеїда". Показано, що концепція романтичної іронії сприяє розкриттю ідейного змісту творів М. Гоголя, а також осмисленню сатиричних творів Т. Шевченка, що дозволяє збагнути його роздвоєність у ставленні до релігії, Бога та інших святинь.

  Скачати повний текст

Розкрито особливості філософських вчень А. Шопенгауера та С. К'єркегора, визначено та проаналізовано головні чинники, які обумовили їх своєрідність, визначено роль суб'єктивних чинників, пов'язаних з характером особистості та біографічними ньюансами мислителів. Досліджено філософсько-етичні твори А. Шопенгауера та С. К'єркегора, праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Розкрито проблему страждання через поняття кризи, хвороби, меланхолії, відчаю, песимізму. Значну увагу приділено проблемі страждання в онтології, антропології, етиці, аксіології, сотериології. Визначено суть страждання, його природу, змістовне наповнення, висвітлено його роль і значення для духовного життя людини. Наголошено, що проблема страждання, незважаючи на свій яскраво виражений особистісний характер, актуалізується та посилюється в кризові, переломні часи розвитку суспільства та культури. Вказано, що А. Шопенгауер і С. К'єркегор були одними з перших в Європі, які здійснили переведення проблематики кризових соціокультурних явищ на особистісний рівень людини та пошуку нею смислу життя. Розглянуто негативне/конструктивне значення страждання для духовного оздоровлення людини та суспільства.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний історико-філософський аналіз рефлексії ідеальної держави І.Канта. Розглянуто теоретичні, методологічні й онтологічні розробки видатного німецького вченого у контексті європейської філософської традиції, що дало змогу представити його вчення в історико-філософській та культурно-соціальній перспективах. Відзначено, що предметним полем полеміки онтологічного виміру та теоретико-методологічного аналізу бачення ідеї державності І.Канта є онто-гносеологічний внесок філософської культури Нового часу й епохи Просвітництва - Ж.-Ж.Руссо, Т.Гоббса, Ш.Л.Монтеск'є, Дж.Локка, Г.Лейбніца - з якими він вступав у імпліцитну полеміку. З використанням критичного підходу висвітлено проблематику засадничих соціально-культурних і філософсько-правових ідей державної влади та державного управління у контексті проблем свободи та необхідності, природи та культури, влади та свавілля, справедливості та закону. Проведено розмежування даної проблематики за двома основними рівнями: особистісним (людина - громадянин) та супільним (громадянське суспільство).

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження співвідношення моралі та права у філософії І.Канта. Відносно характеристик чинників відмінності та тотожності кантівського тлумачення понять "мораль" та "право" зазначено, що першими утворюється антиномізм безумовного статусу моралі та легітимізованого статусу права у практичній філософії І.Канта. Чинники відмінності обумовлено різницею між ноументальним і феноменальним визначеннями буття людини (ширше: культури). Чинники тотожності, завдяки яким утворюється можливість розуміння моралі та права як певної цілісності, виведено з апріорної рефлексії свободи як онтологічно мислимої сутності.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософський аналіз протиріччя між філософським і теологічним просвітництвом в німецькій філософській думці початку XIX ст. Визначено необхідність переосмислення суті й ролі релігійного відображення й релігійного ставлення до світу у суспільстві, що переживає світоглядну кризу й злам старої системи цінностей. Досліджено, як від логічного аналізу релігії (Гегель), через історичний (Штраус) і культурологічний аналіз священних текстів (Бауер) в особі Руге і Фейєрбаха німецька філософська думка пов'язала роль і місце релігії в історії з логікою руху суспільства до свободи. Означено, що релігійний шлях розвитку є необхідністю історії, через релігію людина проявляється як істота творча, яка діє в межах певної культурної традиції.

  Скачати повний текст

Доведено, що розуміння релігії розвивалось протягом всієї творчості Г.Гегеля. Визначено два основних етапи розвитку гегелівської думки та розкрито особливості тлумачення релігії на кожному з них. Значну увагу приділено гегелівській інтерпретації релігійної свідомості, розкрито діалектику людини та Бога у філософії Гегеля, особливості його інтерпретації історії релігії, проаналізовано значення принципу системності для формування філософії релігії як окремої дисципліни. З'ясовано функції релігійної спільноти в суспільстві та проаналізовано гегелівську тему "смерті Бога" у співвідношенні з розвитком цієї теми у роботах Ф.Ніцше.

  Скачати повний текст

Відзначено, що найпотужніший вплив кантівських ідей на філософсько-історичне вчення Й.Г.Фіхте, крім загальновизнаних - розуміння історії як прогресу свободи, бачення кінцевої мети історичного процесу у встановленні морального світопорядку, спричинила розробка І.Кантом поняття здатності телеологічного судження, яке перетлумачується у фіхтевському науковченні як вища здатність свідомості. На підставі німецькомовних досліджень фіхтезнавців виявлено структуру системи Й.Г.Фіхте, в якій виокремлено крім теоретичної та практичної - прикладну філософію, теоретичну частину якої становить філософія історії, а практичну - педагогіка. Зазначено, що філософія Й.Г.Фіхте поділяється на дві загальні частини: одна вивчає умови можливості історичного знання, а друга розкриває процес історичної дії. Обгрунтовано, що Й.Г.Фіхте більш послідовно та систематично, ніж І.Кант побудував свою філософію історії на принципах трансцендентального ідеалізму.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський аналіз філософії історії Ф.В.Шеллінга. Досліджено витоки її формування. Визначено місце філософсько-істричних ідей у філософії Шеллінга. Доведено генетичну єдність філософсько-історичних поглядів мислителя раннього та пізнього періодів творчості. Проведено порівняльний аналіз філософії історії Ф.В.Шеллінга з філософсько-історичними ідеями І.Канта та філософіями історії Й.Г.Фіхте та Г.В.Ф.Гегеля. Виявлено основні шеллінгівські філософсько-історичні ідеї, які сприяли розвитку філософсько-історичної думки.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження філософського антропологізму в контексті ренесансного неоплатонізму XV ст. Проаналізовано варіанти ренесансного неоплатонізму М. Кузанського, Марсіліо Фічино та Джованні Піко делла Мірандола. Визначено особливості теоретичного підгрунтя формування онтологічних та антропологічних уявлень М. Кузанського та флорентійських неоплатоніків. Визначено рецепцію антично-середньовічної діалектики у вченнях Кузанця, Фічино та Піко. Зазначено, що рецепція античної та середньовічної філософської спадщини з боку флорентійського неоплатонізму, яка на перший погляд здається еклектичною, була свідомою та системною. Доведено, що філософські системи Фічино, як і М. Кузанського, не були пантеїстичними, а скоріше характеризуються як панентеїстичні. Розкрито зміст опорних понять у вченнях Фічино та Піко, а також показано зв'язок даних понять з ідеями М. Кузанського. Виявлено, що для ренесансного неоплатонізму вищим здобутком був характерний філософський антропологізм, який притаманний вченням М. Кузанського, Фічино, Піко, та є своєрідним об'єднуючим стрижнем їх філософських уявлень. Він є стрижнем як їх власних вчень, так і стрижнем загалом ренесансного неоплатонізму як явища.

  Скачати повний текст