Розглянуто власність як культурно-історичний феномен, репрезентант дискурсивних тактик певної культури. Розглянуто відображення динаміки людських взаємовідносин у відносинах власності, а також зміну їх характеру. Наголошено, що відносини власності формуються та реалізуються як суперечливі практики міжсуб'єктних відносин, у межах яких конститується тип і спосіб відношення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе. Виділено три специфічні рівні, у межах яких практики міжсуб'єктних відносин з приводу власності виявляються у культурі, а саме: обмін, у процесі якого формується певний суб'єкт-власник; відношення до привласнюваних об'єктів, володіння якими закріплює статус суб'єкта як власника, базуючись на певних ієрархіях цінностей; основоположні способи привласнення та конституювання привласненого як власності. Ці рівні практик утворюють достатньо складні внутрішньокультурні взаємозв'язки, фіксуют неоднорідність і парадоксальність відносин, а також рівні тривалості у аспекті їх історичного розгортання. Проаналізовано кожну з даних практик у їх власній динаміці у контексті різних історичних і культурних пластів відношення власності.

  Скачати повний текст