На підставі аналізу історичних витоків ваххабізму доведено, що ця релігійно-політична течія сприйняла ідеологічні установки секти хариджитів (VIII ст.) і погляди наступника їх ідей Ібн Таймії (XIV ст.), які були розвинуті й узагальнені засновником ваххабізму Ібн Абд аль-Ваххабом у XVIII ст. Розкрито концептуальні відмінності ісламу та ваххабізму у віросповідній і обрядовій сферах, доведено, що, незважаючи на використання однакового термінологічного комплексу, вони є протилежними ідеологічними системами. На підставі вивчення структури, діяльності та методів ідеологічної роботи прибічників радикально-екстремістських організацій, доведено, що такі сучасні організації будують свою роботу у режимі повної таємничості. Їх особливістю є наявність у складі однієї організації легальних і нелегальних підрозділів, в яких проводять релігійну, культурну, політичну та благодійницьку діяльність, залучають нових прибічників, а також проводять терористичну діяльність, беруть участь у бойових діях у "гарячих точках". Детально вивчено рух ваххабістів у сучасній Росії, що дозволило виділити й описати три основні періоди їх діяльності: друга половина 1980-х - 1995 рр. - онайомчий, за якого відбувалася систематична поява іноземних місіонерів у Росії та формування перших осередків прибічників ваххабізму; 1995 - 1999 р. - інституціалізації й активної діяльності представників радикально-екстремістських організацій; з 1999 р. до наших днів - час поступового спаду легальної діяльності представників радикально-екстремістських організацій і переходу ваххабітів до нелегальної діяльності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано суть сучасного ваххабізму, його трансформації внаслідок зміни геополітичної ситуації у світі, насамперед на теренах північного Кавказу, у південних регіонах Росії та на півдні України. Визначено роль і місце цього віровчення у новітніх релігійних процесах. Ваххабізм розглянуто як одну з релігійних течій сунітського ісламу, яка набула радикальних рис у другій половині XX - на початку XXI ст. Грунтовно досліджено твори засновника цього руху Мухаммеда Ібн Абд аль-Ваххаба та його послідовників, які основним завданням їх вчення вважали необхідність знайти правильний шлях духовного розвитку правовірних мусульман. Проаналізовано історичну спадщину первинних рухів в ісламі: хариджитів, салафітів, суфіїв, ідеологічна основа яких була використана ваххабітами у ході формування власної ідеології. Зроблено висновок, що соціально-економічна ситуація на Аравійському півострові та боротьба арабів проти Османської імперії об'єктивно сприяли виникненню цього руху. Висвітлено сучасний стан ваххабізму та його поширення у різних мусульманських країнах та державах світу.

  Скачати повний текст