Оцінено діагностику й оперативні методи лікування вузлових утворень щитовидної залози на підставі вивчення віддалених результатів. Обстежено 545 таких хворих, яких розподілено за 4-ма групами, зокрема, у перших групах першої (хворих на доброякісні вузлові утворення щитовидної залози - ДВУЩЗ) і другої (хворих на рак щитовидної залози - ВЩЗ) частин виконано традиційні операції, у других групах обох частин виконано резекцію частки щитовидної залози з пухлиною за розробленою методикою. Аналізуючи ретроспективно тривалість анамнезу хворих на РЩЗ I - II стадій і ДВУЩЗ не було встановлено достовірних розходжень у суб'єктивних проявах хвороби. Установлено, що найбільш інформативним методом діагностики є гістологічне експрес-дослідження. Після традиційних операцій з приводу ДВУЩЗ рецидиви відзначено у 2,7 % хворих, після операцій за запропонованим способом - у 1,65 %, з приводу РЩЗ - у 4,4 % і 4,0 % відповідно. За умов ДВУЩЗ гіпотиреоз після традиційних операцій зустрічався у 1,2 %, після операцій, виконаних за розробленим способом, випадків гіпотиреозу не було, у разі РЩЗ - 81,1 % і 1,3 % відповідно. Це дозволяє переглянути обсяги оперативного втручання, що стали традиційними, за умов РЩЗ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено структурні та кількісні зміни фібронектину плазми крові й особливості розподілу клітинного фібронектину. Установлено, що у разі розвитку неоплазії відбувається зменшення рівня плазмового фібронектину у крові та модифікація його вуглеводного компонента. Показано, що у плазмового фібронектину у разі новоутворень щитовидної залози (ЩЗ) вірогідно зменшується кількість вуглеводних детермінант, які розпізнаються лектином ConA, що, ймовірно, взаємопов'язано з модифікацією їх олігосахаридної структури, у плазмі крові хворих на рак ЩЗ збільшується фрагментованість молекул фібронектину. Виявлено відмінності у розподілі та локалізації клітинного фібронектину за патологій ЩЗ. Визначено, що вміст клітинного фібронектину у тканинах ЩЗ не залежить від проліферативної активності клітин.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного обстеження хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ), карциному щитовидної залози (ЩЗ) у поєднанні з АІТ та пацієнтів з карциномою ЩЗ з імуноклітинною інфільтрацією пухлини. Виявлено додаткові патоморфологічні, морфометричні та імуноморфометричні критерії диференціальної діагностики карцином ЩЗ у поєданні з АІТ, карцином з імуноклітинною інфільтрацією пухлини та АІТ з виразною атипією фолікулярного епітелію. Проведено оцінку інформативності різних методів морфологічної діагностики трьохетапного обстеження хворих. Обгрунтовано вірогідну концепцію особливостей протипухлинного захисту за наявності карцином ЩЗ, що пояснює "більш сприятливий перебіг" і прогноз карцином ЩЗ у поєднанні з АІТ. Розроблено алгоритм трьохетапної клініко-патоморфологічної діагностики карциноми ЩЗ у поєднанні з АІТ й обгрунтовано практичні рекомендації щодо його застосування.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи покращання результатів діагностування та комплексного лікування місцево-поширеного раку щитовидної (МПРЩЗ) залози, зокрема, удосконалено методику доопераційної діагностики, обгрунтовано доцільність використання модифікованої неоад'ювантної хіміопроменевої терапії та впровадження нових методів хірургічного втручання. Проведено порівняльний аналіз показників захворюваності на рак щитовидної залози на Харківщині та в Україні за 1986 - 2005 рр. У Харківському регіоні виявлено збільшення частоти випадків захворювання на МПРЩЗ в 2,4 раза. На підставі результатів загальноклінічного, біохімічного, імунологічного, морфологічного й інстурментального досліджень обгрунтовано можливості діагностики та патогенетично обгрунтовано застосування удосконалених методів комплексного лікування МПРЩЗ. Вивчено безпосередні та віддалені результати лікування хворих основної та порівняльної груп. На підставі морфологічної верифікації діагнозу, а також застосування адекватної модифікованої неоад'ювантної хіміопроменевої терапії обгрунтовано можливість виконання радикального хірургічного втручання більшій кількості хворих на МПРЩЗ у порівнянні з контрольною групою в 5,73 раза, не погіршуючи якості життя пацієнта. Доведено, що використання удосконалених прийомів виконання екстрафасціальної тиреоідектомії дозволяє уникнути ятрогенних пошкоджень зворотного гортанного нерва, паращитовидних залоз, а також інших органів і структур шиї.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз експресії натрій-йодного симпортеру (NIS), тиреоглобуліну, галектину-3, онкопротеїну ТР53, проліферативної активності (на основі експресії Кі-67) в пухлинах залежно від наявності метастазів і рівня інвазії. Визначено прогностичне значення кожного маркеру біологічних властивостей. Встановлено імунофенотипи тиреоїдного раку з високим ризиком метастазування. Підтверджено діагностичну цінність галектину-3 як маркера диференційної діагностики між фолікулярними аденомами та карциномами. Одержані дані дозволяють на підставі імуногістохімічного профілю диференційованого раку щитовидної залози прогнозувати їх подальший перебіг, що дозволяє виділити групи пацієнтів, які потребують більш ретельного клінічного обстеження та спостереження, індивідуалізації терапії, а також тих хворих, до яких можуть бути застосовані органозберігальні методи лікування.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження 228-ми хворих, прооперованих з приводу різних типів доброякісної (122) і злоякісної (106) вузлової патології щитовидної залози. Зазначено, що ультразвукові ознаки вузлів ретроспективно зіставлені з даними остаточного патогістологічного дослідження. Особливу увагу приділено морфологічним підвалинам даної симптоматики тиреоїдних новоутворень. Докладно досліджено ультразвукові характеристики вузлів - форму, ехогенність, межу, кістозні порожнини, гіперехогенні включення, типи васкулярної будови та ознаки ураження регіонарних лімфатичних вузлів. Установлено наявність 30-ти окремих ознак вузлів щитовидної залози, запропоновано їх класифікацію. Доведено, що жодна з них не може застосовуватися як самостійний критерій у процесі визначення характеру тиреоїдних новоутворень. Вивчено комплексні ультразвукові характеристики вузлового зобу, аденоматозних вузлів, фолікулярних аденом, папілярних, фолікулярних та медулярних, а також анапластичних карцином, наведено результати передопераційного цитологічного дослідження даних пухлин. Виявлено 10 ультразвукових симптомокомплексів новоутворень даної залози, які склали три групи: доброякісну, змішану та злоякісну. Розглянуто принципи формування та склад симптомокомплексів, надано класифікацію за доброякісних і злоякісних пухлин щитовидної залози.

  Скачати повний текст

За результатами цитоморфологічних, цитохімічних та імуноцитохімічних досліджень на підставі післяопераційних даних і матеріалу пункційних біопсій 227-ми пацієнтів з доброякісним та злоякісними новоутвореннями ЩЗ розвинуто методичну базу доопераційної цитологічної діагностики тиреоїдних пухлин. Розроблено спосіб доопераційної диференційної діагностики злоякісних і доброякісних новоутворень ЩЗ на базі цитохімічного визначення активності йодпероксидази у клітинах пунктатів тиреоїдних пухлин. Установлено, що експресія цитокератину 17 асоціюється з малігнізацією фолікулярного епітелію ЩЗ та резистентністю местастазів папілярного раку ЩЗ до радіойоду. Це дозволило розробити спосіб прогнозування появи метастазів, резистентних до радіойоду на підставі визначення проценту клітин з цитокератином 17 у пунктах первинних пухлин.

  Скачати повний текст

Визначено специфічні для медулярного раку базальні рівні кальцитоніну у крові, діагностичне значення показника стимульованого рівня кальцитоніну, роль інших чинників у виникненні помірної гіперкальцитонінемії. Запропоновано зважений підхід до ведення пацієнтів з вузловими утвореннями у щитовидній залозі та помірною гіперкальцитонінемією, що дозволяє уникати зайвих радикальних хірургічних втручань у 84,6 % випадків серед хворих зі стимульованим рівнем кальцитоніну понад 100 пг/мл.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено подібності та розбіжності кліматекричних порушень (КП) у пери- та постменопаузальному періодах у пацієнток з аутоімунним тироїдитом, гіпо- та гіперфункцією щитовидної залози. Висвітлено нові аспекти психоневрологічних проявів КП за доброякісної тироїдної патології (ТП) у різні періоди менопаузи. Вперше розроблено методику прогнозування КП у жінок з доброякісною ТП на підставі використання комп'ютерного нейросіткового моделювання. Розроблено алгоритм прогностичних і лікувально-профілактичних заходів у хворих з КП у різні періоди менопаузи на тлі доброякісної патології щитовидної залози, що дозволяє знизити частоту та ступінь тяжкості клінічних і психоневрологічних проявів, а також покращити якість життя пацієнток.

  Скачати повний текст

Встановлено, що головною передумовою для розвитку патологічних морфогенезів є переважання позасудинних ланцюгів мікроциркуляції, зниження ступеня участі гемокапіляру (ГК) у морфогенетичних процесах у щитовидній залозі (ЩЗ), а також ефективності циркуляції тканинної рідини (ТР) стромальними каналами. Наведені комплексні патоморфологічні диференційні ознаки зобів, аденом, фолікулярних і папілярних карцином полегшують морфологічний аналіз гістологічних препаратів органа під час діагностики неопластичних процесів щитовидної залози. Запропоновано способи оцінювання прохідності позасудинних шляхів мікроциркуляції за станом колагенових волокон строми під час електронно-мікроскопічного дослідження та розповсюдженню імуногістохімічних маркерів у велико- та дрібногранулярних фрагментах цитоплазми фолікулярних тироцитів у стромальних каналах.

  Скачати повний текст

Досліджено ускладнення, які виникають під час проведення супресивної фармакотерапії папілярної/фолікулярної форм карциноми щитовидної залози після тиреоїдектомії та дифузного нетоксичного зобу. Обгрунтовано можливість проведення супресивної терапії з застосуванням тиротриколу. Розроблено диференційований підхід до використання даного препарату у комбінації з L-тироксином у процесі лікування папілярної/фолікулярної карциноми після тиреоїдектомії. З'ясовано, що комбінована супресивна терапія запобігає розвитку екзогенного тиреотоксикозу, дозволяє зменшити дозу L-тироксину на 20 % та збільшити на 70 % число хворих з необхідним рівнем секреції тиреотропного гормону і задовільним сприйняттям лікування. Обгрунтовано можливість застосування тиротриколу для лікування хворих на дифузний нетоксичний зоб, що зумовлює зменшення об'єму щитовидної залози на 30,5 % протягом 10-ти тижнів. Встановлено залежність між супресивною дозою L-тироксину, розвитком екзогенного тиреотоксикозу та подовженням коригованого інтервалу QТс. Виявлено диференційований вплив супресивної терапії L-тироксином на вегетативну регуляцію серцевого ритму залежно від віку та тривалості лікування. Доведено, що зниження показників варіабельності серцевого ритму на фоні супресивної терапії L-тироксином, обумовлює виникнення аритмічних ускладеннь, які коригуються прийомом бісопрололу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу оксифільноклітинного раку (ОР) щитовидної залози (ЩЗ). Розроблено раціональний лікувально-діагностичний протокол з метою підвищення ефективності лікування зазначеної категорії хворих.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності радіойодотерапії (РЙТ) за умов комплексного лікування диференційованого раку щитовидної залози (ДРЩЗ) шляхом індивідуального планування лікувальних активностей йоду-131 на підставі опосередкованої поглинутої дози (ОПЗ), що створюються за діагностичної сцинтиграфії, та з урахуванням ефекту тиреоїдного станінгу. Розроблений спосіб РЙТ дозволяє збільшити ефективність першого курсу більше, ніж на 90 % без необгрунтованих променевих навантажень і матеріальних витрат. Запропоновано прогностичні показники ефективності першого курсу радіойодотерапії на підставі сцинтиграфічних даних, визначено їх порогові значення, що дозволило поліпшити прогнозування результатів радіоабляції залишкової тканини щитовидної залози (ЗТЩЗ). Вивчено вплив термінів проведення РЙТ після хірургічного лікування та діагностичної сцинтиграфії на її ефективність. Установлено, що проведення РЙТ протягом перших трьох діб після діагностичної сцинтиграфії вірогідно підвищує ефективність першого курсу лікування. Проаналізовано чинники, що зумовлюють планування РЙТ. Установлено, що однією з причин, які визначають результати застосування розрахункових лікувальних активностей йоду-131, є ефект тиреоїдного станінгу. Проведено кількісний аналіз ефекту тиреоїдного станінгу, що дозволило визначити способи його корекції. Вивчено ефект тиреоїдного салфстанінгу, з'ясовано необхідність його врахування за умов планування лікувальних активностей йоду-131. З використанням значного за обсягом клінічного матеріалу проведено аналіз ОПД у залишковій тканині ЩЗ та регіонарних метастазах за умов РЙТ ДРЩЗ. Розроблено алгоритм проведення РЙТ і моніторингу хворих на ДРЩЗ після хірургічного лікування.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування та якості життя хворих на диференційований рак щитовидної залози (ДРЩЗ) шляхом оптимізації обсягу хірургічного втручання та використання імунотерапії. На підставі багатофакторного аналізу віддалених результатів хірургічного лікування та визначення прогносточних факторів розроблено оптимізовані схеми лікування хворих на ДРЩЗ. Встановлено, що зміна рівня гормонів гіпофізарно-тиреоїдної системи та підвищення глюкокортикоїдних гормонів кори наднирників призводить до зниження гормональної активності тимуса, що проявляється у порушенні функціонування клітинної та гуморальної ланок імунної системи. В експерименті на тваринах доведено, що лише сумісне введення тироксину та тимостимуліну після видалення щитовидної залози стимулює гіперпластичну реакцію клітинних елементів та їх дозрівання в органах імуногенезу, що може бути патогенетично найбільш адекватною терапією для відновлення структурних і функціональних змін в органах імунної системи. З'ясовано, що поєднане застосування супресивної гормонотерапії та імунотерапії препаратами тимічного походження після тиреоїдектомії у хворих на ДРЩЗ сприяє нормалізації показників периферичної імунної системи та ендокринної функції тимуса у всіх хворих, з суттєвим значенням у осіб, молодших 45-ти років. Встановлено, що комплексне лікування хворих на ДРЩЗ з використнням оптимального обсягу операцій, радіойодтерапії, супресивної гормонотерапії та імунотреапії забезпечує високі показники (98,5 %) трирічного виживання та покращення якості їх життя.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 1218-ти хворих на рак щитовидної залози. Зазначено, що внаслідок аварії на ЧАЕС зросла кількість папілярних карцином в осіб дитячого, підліткового та юнацького віку, можливо, пов'язаних з радіаційним впливом. Основним діагностичним критерієм, що визначає показання до оперативного лікування осередкових утворень щитовидної залози, є цитологічне дослідження пунктату пухлини. Програма лікування папілярного раку щитовидної залози містить у собі тиреоїдектомію із втручанням на лімфатичних колекторах шиї, аблацію залишкової тиреоїдної тканини та метастазів, супресивну гормонотерапію. Розроблено метод операції у хворих на рак щитовидної залози, заснований на використанні впливу високочастотного струму для електророзтину та електрокоагуляції тканин. Зазначено, що оперативне втручання дозволяє провести етап мобілізації щитовидної залози в зоні розташування прищитовидних залоз і поворотних гортанних нервів у прецизійному виконанні; запропоновані методи лікування та розроблена техніка операції дозволили знизити частоту ускладнень, зменшити кількість рецидивів і досягти високого рівня виживання.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст