Досліджено особливості застосування люмінесцентної мікроскопії з акридиновим оранжевим (АО) в експериментальній та клінічній імунології. Проведено люмінесцентний аналіз функціональної активності лейкоцитів крові людини з застосуванням АО. Запропоновано застосування люмінесцентного методу з АО за різних клінічних умов для визначення імунного статусу людини. Уперше в клінічній імунології визначено функціональну активність імунної системи під час операційної травми за допомогою патогенетичного підходу, що дозволяє враховувати основні стадії імуногенезу: активацію, проліферацію, диференціювання та міграцію лімфоцитів. Проведено аналіз патогенетичного зв'язку показників інтенсивності люмінесценції лімфоцитів, пофарбованих АО, з частотою популяцій лімфоцитів, фенотипованих моноклональними антитілами, та оцінених іншими патогенетичними методами в периферичній крові та культурі лімфоцитів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено фактор переносу імунної реактивності (ФП) - біологічно активної субстанції, що бере участь у регуляції імунної відповіді за умов радіаційного впливу. Вперше встановлено здатність досліджуваних препаратів послаблювати променеве ураження у процесі тотального опромінення в експерименті. Підкреслено, що даний ефект ФП полягає у його здатності стимулювати відновлювальні процеси в опроміненому організмі завдяки наявності комплексу гомо- та імунорегулюючих властивостей. Наведено фізико-хімічну характеристику очищених компонентів фактора переносу тваринного та людського походження. Застосування препаратів ФП у модельних системах радіаційного індукованого імунодефіцитного стану (гіпотиреоз та вторинний імунодефіцит) сприяло відновленню імунної реактивності опромінених тварин. Доведено, що препарати стимулювали антистафілококову резистентність опромінених тварин з експериментальною стафілококовою інфекцією. Розглянуто можливі механізми радіомодифікуючої дії ФП. На підставі одержаних даних стосовно впливу ФП на імунокомпетентні клітини опроміненого організму було висунуто припущення щодо механізму дії ФП за умов опромінення, який полягає в активації імунокомпетентних клітин та продукції ними цитокінів, а також відновленні їх рецепторних структур.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено структурні особливості периферійних органів імунної системи у разі високої гострої тонкокишкової непрохідності. З використанням комплексу сучасних методів морфологічного дослідження вивчено на субклітинному рівні морфологічні зміни внутрішньоклітинних органел мононуклеарних макрофагів у слизовій оболонці тонкої кишки у разі високої гострої тонкокишкової непрохідності та її корекції в експерименті. Встановлено морфометричні, макро- та мікроскопічні особливості регіонарних брижевих лімфатичних вузлів, лімфатичних фолікулів тонкої кишки, селезінки в динаміці розвитку високої обтураційної гострої кишкової непрохідності та хірургічного лікування за умов ентеродетоксикації сорбентом Силлард П. Виявлено взаємозв'язок між ендогенною інтоксикацією, морфологічними змінами в брижових лімфатичних вузлах, селезінці.

  Скачати повний текст

Вперше в модельному експерименті показано, що основні патогенні чинники чорнобильської катастрофи викликають у щурів дисбаланс захисно-пристосувальних механізмів за рахунок пригнічення та дисфункції різних складових імунітету, азотного та ліпідного обмінів, ендокринних залоз. Встановлено, що вживання щурами на тлі дії патогенних чинників чорнобильської катастрофи фітоадаптогенів значно зменшує патологічні зміни в мієло-лімфоїдній тканині, діяльності кори наднирників, стані ліпідного й азотистого метаболізму, та покращує гідроксилювання ксенобіотиків. Доведено подібність змін захисно-пристосувальних систем у ліквідаторів аварії та мешканців радіаційно забруднених територій. Створено кластери станів захисно-пристосувальних систем.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності ранньої діагностики первинних дефіцитів антитілоутворення визначено ранні клінічні критерії діагностики й удосконалено диференційовані підходи до лікування окремих форм імунодефіцитів у дітей. У 120-ти дітей з первинними дефіцитами антитілоутворення проведено дослідження клінічних особливостей маніфестації та перебігу імнодефіциту, характерних проявів інфекційного синдрому. Встановлено, що найбільш частими клінічними проявами первинних дефіцитів антитілоутворення є рецидивуючі бактеріальні інфекції з переважним ураженням дихальної системи, високою частотою ускладнень і формуванням хронічних зворотних змін органів і систем. Визначено діагностичну значущість окремих клінічних ознак і станів як клінічних індикаторів ранньої діагностики первинних дефіцитів антитілоутворення. Вивчено особливості імунного статусу та генетичні маркери у дітей з різними формами первинних дефіцитів антитілоутворення та розроблено алгоритм їх діагностики. Доведено клінічну й імунологічну ефективність регулярної замісної терапії вітчизняними препаратами внутрішньовенного імуноглобуліну у дітей з тяжкими формами гіпогамаглобулінемій. Встановлено ефективність антибактеріальної профілактики рецидивуючих інфекцій у дітей з первинними дефіцитами антитілоутворення, обгрунтовано показання до її призначення. Розроблено диференційований підхід до проведення вакцинації дітей з різними формами первинних дефіцитів антитілоутворення. Створено реєстр первинних дефіцитів антитілоутворення у дітей, розроблено облікову документацію.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання взаємозв'язків системи імунітету та вищої нервової діяльності у людей з набутою короткозорістю середнього ступеня, а також імуностимуляції й її впливу на діяльність центральної нервової системи. Імунореабілітацію проведено імунотропними препаратами центральної дії вілозеном і тимогеном, а також використовували поліхроматичне видиме та інфрачервоне світло як імуностимулюючий засіб. У разі вживання вілозену та тимогену в осіб з набутою короткозорістю середнього ступеня вивчено зміни в показниках імунного статусу та нейродинамічних функціях, які характеризували стан діяльності центральної нервової системи. Встановлено, що вживання вілозену протягом 14-ти діб і тимогену протягом 3-х діб та опромінення поліхроматичним видимим та інфрачервоним світлом протягом 10-ти діб носило імунореабілітаційний характер у короткозорих осіб, тому що короткозорість супроводжувалась імунними порушеннями І - ІІІ ступеня. Встановлено, що імуностимуляція викликала односпрямовані позитивні зміни в показниках функціональної рухливості нервових процесів. За умов імуностимуляції встановлено кореляційні зв'язки між показниками системного імунітету неспецифічного антиінфекційного захисту організму та функціональною рухливістю нервових процесів.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено обумовленість змін спектрів у разі моделювання реакції антиген-антитіло in vitro та in vivo появою великомолекулярної фракції (95,0 та більше нм) у зв'язку з утворенням розчинних імунних комплексів, а також зростання відсоткового внеску у світлорозподіл даної фракції за умов тривалої взаємодії відповідних компонентів. Виявлено, що двофазність змін спектрів сироватки крові на початку реакцій формування первинної імунної відповіді та за умов розвитку вторинної імунної відповіді обумовлено збільшенням рівня білків гострої фази, імуноглобулінів і розчинів імунних комплексів відповідно. На прикладі експериментального перитоніту доведено, що токсична фаза пов'язана переважно з нагромадженням молекул з радіусом від 38,0 до 94,0 нм, що відповідає зростанню рівня гліколіпопротеїдів у сироватці крові та черевному ексудаті, та зменшенням низькомолекулярних фракцій, яке обумовлене зменшенням рівня імуноглобулінів, з подальшим зростанням показників відповідних фракцій у разі стабілізації процесу. Встановлено, що використання цитостатиків (6-меркаптопурину та метотрексату) знижує рівень низько- та надвисокомолекулярних фракцій, що пов'язано з порушенням фракцій імунної системи (здебільшого - гуморальної ланки імунної відповіді, зменшенням утворення імунних комплексів) та має гепатотоксичний ефект.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості змін імунологічної реактивності організму та стану клітинних мембран лімфоцитів у разі застосування лімфоцитарних кейлонів, отриманих з різних популяцій лімфоцитів і кейлонів, що мають фазову клітинну специфічність. Розроблено новий напрямок - визначення стану лімфоцитарної кейлонної системи у нормі та за різних захворювань організму для інтегральної диференціації ступеня ушкодження різних ланок імунної системи та її потенційних можливостей, що необхідно для діагностики, імунокорекції та профілактики. Висвітлено новий метод визначення ступеня тяжкості гострої променевої хвороби та стану імунної системи у разі інших захворювань. Встановлено, що лімфоцитарні кейлони мають фазову та вузьку клітинну специфічність.Обгрунтовано можливість використання кейлонів як природних антиоксидантів. Запропоновано використовувати лімфоцитарні кейлони як діагностичні препарати для оцінки порушень імунної системи.

  Скачати повний текст

Уперше проведено спеціальне комплексне дослідження, присвячене з'ясуванню ролі ендогенних опіоїдних пептидів у реакціях імунної системи у разі запалення. Показано, що опіоїдні пептиди є протизапальними модуляторами імунної відповіді за гострого запалення та встановлено імунні та рецепторні механізми їх впливу. Показано, що імуномодулювальний ефект опіоїдних пептидів за гострого запалення поєднується з обмеженням стимуляції клітинних і подальшою активацією гуморальних імунних реакцій, в клітинних імунних реакціях - з наростанням хелперної та супресорної активності, з переважним підвищенням супресорної.

  Скачати повний текст

Одержано дані про розповсюдження поліморфізму гена PPAR gamma Про12Ала в українській популяції. Вперше в Україні визначено особливості розповсюдження поліморфізму гена PPAR gamma Про12Ала в осіб з метаболічним синдромом. Одержано дані про особливості впливу in vitro агоністів PPAR gamma розиглітазону та аторвастатину на апоптоз моноцитів/макрофагів крові чоловіків із метаболічним синдромом. Уперше досліджено фагоцитарну активність моноцитів/макрофагів крові людей і вплив на неї агоністів PPAR gamma у групах із різними генотипами цього рецептора. Уперше вивчено за допомогою двох незалежних методів продукцію моноцитами/макрофагами крові активних форм кисню під впливом агоністів PPAR gamma аторвастатину та розиглітазону в осіб із різними генетичними варіантами гена цього рецептора. Вперше досліджено продукцію моноцитами/макрофагами фактора некрозу пухлин - альфа в осіб із різними поліморфними варіантами гена PPAR gamma.

  Скачати повний текст

Виявлено потенційні імуностимулятори серед похідних тіазолідину. На підставі фармакологічних досліджень з використанням віртуального скринінгу виділено групу структур-лідерів, які характеризуються високими імунотропними властивостями та є практично нетоксичними сполуками. Доведено ефективність застосування похідних тіазолідину у лікуванні циклофосфанового імунодефіциту у порівнянні з еталонним препаратом (поліоксидоній). У тварин з модельованим імунодефіцитом на фоні введення досліджуваних фармакологічних речовин виявлено зростання основних морфологічних параметрів імунної системи (маси тіла, тимусу та селезінки, а також коефіцієнта маси тимусу та селезінки), активацію системи фагоцитозу, підвищення рівня CD3, CD4, CD16, CD22 клітин та імуноглобулінів класів A, M та G. На підставі проведених досліджень виявлено сполуку-лідер - LES 5849 і розширено існуючий спектр речовин - потенційних ліків з імунотропною дією.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані щодо стану фібронектину (ФН) і біологічної активності його окремих фрагментів. З'ясовано підвищення ступеня деградації плазмового ФН за гострого (ГЗП) та хронічного запальних процесів (ХЗП) у сполучній тканині у порівнянні з нормою. Знайдено загальні закономірності деградації ФН за умов запального процесу, зокрема, появу фрагментів 120 кДа, та відмінності у спектрі фрагментів плазмового ФН, що є характерними для стадії запального процесу та його тривалості, тобто підвищення частоти виявлення фрагментів 140 - 100 і 19 - 15 кДа на стадії альтерації ГЗП, підвищення кількості фрагментів 95 - 90 кДа на стадії ексудації ГЗП і нормалізація стану ФН, а також зникнення його низькомолекулярних форм на стадії репарації ГЗП. Доведено, що фрагменти ФН, які утворюються за запальних процесів у сполучній тканині, здатні специфічно зв'язуватися з імуноглобулінами та включатися до імунних комплексів. Відзначено, що у разі ХЗП збільшується імуноглобулін-зв'язувальна активність окремих фрагментів ФН, особливо його низькомолекулярних форм (35 - 15 кДа). Показано, що зі збільшенням віку людини спостерігається підвищення ступеня деградації вільного ФН на стадії альтерації ГЗП, підвищення частоти виявлення високо- (175 - 160 кДа) і середньомолекулярних фрагментів (140 - 130 кДа) вільного ФН і підвищення ступеня деградації зв'язаного з IgG ФН, поява фрагментів 35 - 15 кДа за умов ХЗП. Доведено наявність впливу нефракціонованого та низькомолекулярного гепарину на ступінь фрагментованості вільного та зв'язаного з імуноглобулінами ФН за ГЗП у сполучній тканині, що розширює уявлення про біохімічні механізми дії цих препаратів.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено новий напрям оцінки стану імунної системи людини - аналіз інтенсивності імуногенезу та міграції активованих лімфоцитів у внутрішньому середовищі організму. На підставі досліджень у короткострокових і тривалих культурах лімфоцитів виявлено, що на циркулюючих лімфоцитах залишковими ознаками їх попереднього імуногенезу в лімфоїдних органах є: частота асоціацій акроцентричних хромосом, розмір клітин, авідність T-лімфоцитів до еритроцитів вівці, інтенсивність люмінесценції лімфоцитів, флуорохромованих акридиновим оранжевим. На підставі виявлених активаційних ознак розроблено цитогенитчний, цитомофометричний, авідний розетковий і люмінесцентний з застосуванням акридинового оранжевого методи. Доведено імуногенетичну характеристику окремих імуногенетичних методів за допомогою кореляційних зв'язків їх показників у культурі лімфоцитів (in vitro) і в крові обстежених (in vivo), зокрема з застосуванням моноклональних антитіл до панспецифічних (CD3, CD4, CD8, CD16, CD19) і стадіоспецифічних (CD25) мембранних структур.

  Скачати повний текст