Запропоновано новий підхід щодо розробки методики навчання мови фізики учнів середньої загальноосвітньої школи, у якому вперше враховано концептуальні положення єдиної теорії психічних процесів щодо двомовного характеру мислення. Зроблено висновок, що формування в учнів вміння узгоджувати мовленнєві й образні структури як складові мови фізики є основою розуміння навчального матеріалу. Сформульовано визначення поняття мови фізики як системи знаково-символічних засобів, які використовуються в навчальному процесі, пов'язаному з вивченням фізики. Здійснено їх поділ на нормативні й індивідуальні (за усталеністю та сферою вживання), а також на мовленнєві й образні (за характером сприйняття). Особливу увагу приділено дослідженню символотворчості учнів для потреб комунікації та мислення. Встановлено, що творчість у мовній сфері дозволяє школярам активно опановувати культурні мовні норми. Обгрунтовано необхідність ознайомлення учнів із синтаксичними засобами навчальних фізичних текстів, встановлення міжпредметних зв'язків "мовного" спрямування (на матеріалі математики, хімії, мовознавства), використання у процесі розв'язування фізичних задач методу ключових слів для засвоєння термінів. Визначено напрямки використання новітніх інформаційних технологій для навчання учнів мови фізики, пов'язані з можливостями мультимедіа, розроблено відповідні програмні засоби. Експериментально доведено, що врахування двомовності розумових процесів, зокрема, виконання учнями спеціальних завдань на перекодування навчальної інформації у різні форми, сприяє розвитку їх розумових здібностей та формуванню дієвих фізичних знань.

  Скачати повний текст

Вирішено проблему онтологічних засад фізичного та космологічного знань, результатом дослідження є опис двох онтологічних парадигм - субстанціональної й реляційної, що є основою фізичного знання, а також зазначено їх структурні елементи. Доведено, що перша є основою механік Аристотеля й Ньютона, тоді як друга - основою спеціальної й загальної теорій відносності,квантової механіки, стандартної моделі елементарних частинок, релятивістської й сучасної космології й фантомних теорій, які не пояснюють емпіричних даних. Ці парадигми мають різні механізми взаємозв'язку з іншими елементами наукового знання. Наслідком другої парадигми є онтологізація не об'єктивної дійсності, а людської практики.

  Скачати повний текст