Досліджено історію становлення та еволюції афінського поліса від занепаду ахейської цивілізації до реформ Ефіальта та Перікла. Зроблено висновок, що основними етапами на цьому шляху були криза патріархального общинного устрою та сінойкізм Тесея, першопочаткова законодавча реформа, тиранія Пейсістрата, реформи Клісфена. З'ясовано, що наслідком повного розгортання цих процесів стало формування поліса як громадянської общини, общини-держави з іманентно властивими їй тенденціями, зокрема, аристократичними, олігархічними, демократичними, автократичними. Доведено, що вибір між ними на користь демократичного оформлення полісного устрою відбувся лише в результаті напруженої боротьби, пафос якої визначив основний зміст внутрішньополітичного розвитку впродовж перехідного періоду, від реформ Клісфена - до Ефіальта та Перікла.

  Скачати повний текст

З'ясовано інтертекстуальні зв'язки та типологічні подібності у творчості Т.Шевченка та трьох визначних представників польського романтизму - А.Міцкевича, Ю.Словацького та З.Красінського, визначено самобутні риси їх літературної спадщини. Розглянуто новаторський аспект дослідження - топіко-риторичний аналіз романтичної поезії. Вказано на розширення міждисциплінарних зв'язків шляхом встановлення нових меж риторики та етики, семантики, історіографії, ідеології, поетики. Застосовано метод комплексного зіставлення до тих творів польської та української літератури, що раніше не були предметом порівняльного дослідження. Обгрунтовано доцільність під час типологічного аналізу українського та польського романтизму в окремих випадках орієнтуватися не на ідентичні, а на аналогічні явища (історичні культи, топоси). Розкрито нові аспекти в романтичній історіософії, зокрема культ історії підпорядковано культові профетизму. Уточнено розуміння малодосліджених та невиправдано ігнорованих романтичних дискурсів (профетизму, "християнського прометеїзму", релігійної неортодоксальності, антиурбанізму, "літератури заслання").

  Скачати повний текст

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне та практичне узагальнення проблемних аспектів кримінологічної характеристики домашнього насильства. За допомогою аналізу чинного законодавства, яке стосується домашнього насильства, статистичних даних щодо чинників, що провокують вчинення домашнього насильства, кількості виявлених та прихованих випадків домашнього насильства й результатів статистичного опитування, сформульовано низку теоретичних та практичних висновків, пропозицій щодо удосконалення механізму протидії та запобігання домашньому насильству. Вперше було виділено п’ять періодів розвитку криміналізації домашнього насильства в Україні, що формуються поступово, один за одним: (патріархально-тиранічний; просвітницько-визвольний; простою; модернізаційний; європейського вектору). В дисертації сформульоване власне визначення домашнього насильства як кримінологічної категорії, яку запропоновано розуміти як певний вид агресивної поведінки (у вигляді фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства) осіб, які мають сімейні, родині, шлюбні чи близькі відносини або спільно проживали чи проживають в одному місці, при цьому така поведінка спричиняє фізичну або психічну шкоду особі чи ставить під загрозу спричинення такої шкоди. Охарактеризовано детермінанти вчинення домашнього насильства. Під такою дефініцією розуміється комплекс негативних факторів суспільного життя, що провокують вчинення домашнього насильства. Так, соціальні детермінанти можуть проявлятися у непослідовності та обмеженості соціальних реформ, а також відсутності механізму контролю за реалізацією існуючих програм, що призводить до соціальної незахищеності громадян. Духовно-моральні детермінанти обумовлюються відсутністю позитивної ідеології в суспільстві, руйнуванням позитивних цінностей та ідеалів, культивуванням аморальних орієнтирів, створенням кримінальних субкультур. Правові детермінанти стають наслідками наявності правових колізій в нормативно-правових актах, що регулюють сферу запобігання та протидії випадкам домашнього насильства, низьким рівнем притягнення до відповідальності осіб, які вчиняють домашнє насильство. Економічні детермінанти можуть виражатися в постійних кризових явищах, що провокують істотне скорочення доходів окремих прошарків населення. Надзвичайно актуальним є виділення військово-політичних детермінантів, адже в умовах повномасштабного вторгнення, зміщуються пріоритети щодо першочергових проблем, що потребують термінового реагування, у зв’язку з цим проблеми, пов’язані з домашнім насильством, відходять на другорядний план. Визначено, що особа, яка вчиняє домашнє насильство, – є фізична осудна особа, що характеризується агресивною поведінкою чи для якої насильство є елементом мотивації, інструментом для досягнення певного результату, а також така особа перебуває у сімейних, родинних, шлюбних чи близьких відносинах зі своєю жертвою. В роботі було проведено власне соціологічне дослідження кримінологічного портрету особи, яка вчиняє домашнє насильство, який виглядає наступним чином: чоловік віком 20–40 років, одружений, освіта середня, переважно не має постійного місця роботи або є працівником низької кваліфікації, схильний до вживання спиртних напоїв та вчинення різноманітних правопорушень, з низьким рівнем соціальних навичок чи афективними порушеннями психіки, який здійснює насильницькі акти стосовно своєї сім’ї. Сформульовано критерії поділу осіб, які вчиняють домашнє насильство. Так, в залежності від морально-психологічних якостей особи виокремлено такі типи осіб, які вчиняють домашнє насильство: 1) ситуативний (характеризується незначним ступенем агресивної поведінки, що проявляється у нездатності стримувати себе в конфліктних ситуаціях); 2) нестійкий (характеризується середнім ступенем агресивної поведінки, що формується, зазвичай, під впливом різних ситуацій та внутрішніх спонукань); 3) стійкий (характеризується максимальним ступенем агресивної поведінки, в поєднанні із застосуванням грубої сили). В залежності від різновидів домашнього насильства, можливо класифікувати осіб, які вчиняють домашнє насильство на: осіб, які вчиняють фізичне насильство; осіб, які вчиняють психологічне насильство; осіб, які вчиняють сексуальне насильство; осіб, які вчиняють економічне насильство. Акцентовано увагу на тому, що жертва домашнього насильства – це особа, якій завдано фізичної, сексуальної, психологічної чи економічної шкоди, яка перебуває (перебувала) з насильником у сімейних, родинних, шлюбних чи близьких відносинах^UIn the dissertation research, a theoretical and practical generalization of the problematic aspects of the criminological characteristics of domestic violence has been carried out. With the help of the analysis of the current legislation related to domestic violence, statistical data on the factors that provoke the commission of domestic violence, the number of detected and hidden cases of domestic violence and the results of a statistical survey, a number of theoretical and practical conclusions, proposals for improving the mechanism of counteraction and prevention of domestic violence were formulated. For the first time, five periods of the development of the criminalization of domestic violence in Ukraine were identified, which are formed gradually, one after the other: (patriarchal-tyrannical; enlightening-liberating; idle; modernization; European vector). The dissertation formulates its own definition of domestic violence as a criminological category, which is proposed to be understood as a certain type of aggressive behavior (in the form of physical, sexual, psychological or economic violence) of persons who have family, family, marital or intimate relationships or have lived together or live in the same place, while such behavior causes physical or mental harm to a person or threatens to cause such harm. Determinants of domestic violence are characterized. This definition means a complex of negative factors of social life that provoke the commission of domestic violence. Thus, social determinants can be manifested in the inconsistency and limitations of social reforms, as well as the lack of a mechanism for monitoring the implementation of existing programs, which leads to social insecurity of citizens. Spiritual and moral determinants are determined by the absence of positive ideology in society, the destruction of positive values and ideals, the cultivation of immoral landmarks, and the creation of criminal subcultures. Legal determinants are the consequences of the presence of legal conflicts in the normative legal acts regulating the sphere of prevention and countermeasures against cases of domestic violence, the low level of prosecution of persons who commit domestic violence. Economic determinants can be expressed in permanent crisis phenomena, which provoke a significant reduction in the incomes of certain strata of the population. And the selection of military-political determinants is extremely relevant, because in the conditions of a full-scale invasion, priorities shift in relation to primary problems that require an urgent response, in this regard, problems related to domestic violence are relegated to the secondary plan. It was determined that a person who commits domestic violence is a physically reprehensible person characterized by aggressive behavior or for whom violence is an element of motivation, a tool for achieving a certain result, and such a person is in a family, family, marital or intimate relationship with his victim. In the work, a proper sociological study of the criminological portrait of a person who commits domestic violence was carried out, which looks as follows: a man aged 20–40, married, with a secondary education, mostly without a permanent place of work or a low-skilled worker, prone to drinking alcoholic beverages and committing various crimes, with a low level of social skills or affective disorders of the psyche, who commits violent acts against his family