Досліджено дипломатичні зносини, зокрема, посольства з Речі Посполитої до Османської імперії протягом 1622 -1678 рр. Розглянуто процедуру укладання миру після Хотинської війни як першого повномасштабного миротворчого прецеденту в історії взаємин між двома державами. Визначено фактори, що підштовхували до збереження мирних взаємин упродовж 1624 -1667 рр. Встановлено причини та наслідки польсько-турецької війни 1672-1676 рр. Оцінено ефективність організації дипломатичних місій Речі Посполитої щодо Стамбула. Охарактеризовано дипломатичний церемоніал та наведено польські описи посольського прийому у порівнянні із результатами сучасних дослідницьких реконструкцій османського палацового порядку. Запропоновано інтерпретацію суперечливої інформації, наявної в даних описах.

  Скачати повний текст

Висвітлено співвідношення таких понять, як "дипломатичний захист" і "консульський захист", а також розкрито доктринальні підходи до визначення особливостей здійснення таких видів захисту прав громадян за кордоном. Досліджено особливості здійснення захисту прав громадян Європейського Союзу в третіх країнах. Проаналізовано відповідність законодавства України міжнародно-правовим стандартам у даній галузі, а також визначено сфери законодавства України щодо консульського захисту, які потребують вдосконалення.

  Скачати повний текст

Досліджено створення та функціонування конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин України в період її незалежного розвитку, поряд з аналізом вітчизняних і зарубіжних доктринальних підходів до визначення специфіки та сутності зазначеного механізму, його нормативно-правової бази, а також висвітлення практики діяльності відповідних державних органів у цій сфері. Показано особливості принципу поділу влади в організаційно-правовій структурі органів державної влади у сфері зовнішніх зносин, що проявляється в закріпленні відповідних повноважень, а також у встановленні ієрархічного та взаємоузгодженого порядку у даній сфері. Запропоновано авторську концепцію проекту Закону України "Про засади зовнішніх зносин", спрямовану на створення необхідної правової бази для законної та прозорої реалізації виконавчою владою зовнішньої політики. Визначено специфіку структури та особливості змісту конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин на основі аналізу компетенції та практики діяльності конституційних та інших органів державної влади.

  Скачати повний текст

Розглянуто соціальні обставини, що зумовлюють кримінально-правову заборону даних діянь, об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, кваліфікуючі ознаки, передбачені у ч. 1 та ч. 2 ст. 155 КК України, а також кримінально-правові санкції та практика призначення кримінального покарання. Зроблено висновок щодо необхідності встановлення конкретної вікової ознаки особи потерпілого, конкретизації об'єктивної сторони та суб'єкта, введення нових і вдосконалення існуючих кваліфікуючих ознак даного злочину, посилення санкцій ч. 1 та ч. 2 ст. 155 КК України та вдосконалення практики призначення покарання особам, винним у вчиненні даного злочину.

  Скачати повний текст

Дисертація містить комплекс теоретичних та практичних питань, пов'язаних із міжнародними договорами в конституціях федеративних держав і, зокрема, внутрішньодержавним і міжнародно-правовим регулюванням договірних зв'язків членів федерації. В роботі проведено порівняльний аналіз конституційного законодавства різних федеративних держав в області зовнішніх зносин, специфіки взаємовідносин міжнародного і внутрішньодержавного права з точки зору дії міжнародного права на території федеративної держави, і виконання договірних зобов'язань федеративною державою і її суб'єктами.

  Скачати повний текст

Висвітлено організаційно-правові засади становлення, розвитку зовнішньополітичного відомства УСРР з виділенням окремих етапів, згортання його діяльності з утворенням СРСР, функціонування місцевих органів НКЗС СРСР на території УСРР. Проаналізовано правове забезпечення діяльності НКЗС УСРР. Визначено вплив Москви на НКЗС УСРР через партійну залежність УСРР від РСФРР. Показано зміни в системі органів зовнішніх зносин після утворення СРСР, що призвели до позбавлення УСРР статусу самостійного суб'єкта міжнародного права. Викладено протистояння між РНК УСРР і НКЗС СРСР у питанні закріплення на правовому рівні за Уповноваженим НКЗС СРСР при уряді УСРР більш широких прав у зовнішньополітичній діяльності.

  Скачати повний текст

Проаналізовано міжнародно-правові аспекти організації та діяльності внутрішньодержавних і зарубіжних органів зовнішніх зносин Республіки Гвінея - першої з африканських країн, яка стала незалежною державою, звільнившись від французького колоніалізму. Досліджено конкретні форми та правову організацію зовнішньополітичної діяльності країни, структуру та компетенцію її конституційних і спеціальних органів у сфері зовнішніх відносин з іншими державами, у тому числі Україною, та міжнародними організаціями. Розроблено рекомендації щодо удосконалення діяльності даних органів з урахуванням чинних норм сучасного міжнародного права.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню інституту денонсації міжнародних договорів у доктрині та практиці міжнародного права, кодифікації інституту денонсації, а також проаналізовані загальні та особливі аспекти реалізації права на денонсацію. Сутність денонсації полягає в тому, що акт припинення в цьому випадку ґрунтується на попередньо узгодженій волі сторін, яку вони втілили в положеннях договору, таким чином заздалегідь обумовивши можливість припинення міжнародного договору в односторонньому порядку, враховуючи всі потенційні наслідки, пов'язані з таким припиненням. Включаючи в текст договору положення про денонсацію, сторони забезпечують одна одній максимальну гнучкість поведінки і мінімізують втрати, оскільки таке припинення виключає правопорушення завдяки своїй погоджувальній договірній природі.У дослідженні приділено значну увагу становленню інституту денонсації, його доктринальній та офіційній кодифікації, термінології, що використовується в доктрині, міжнародних відносинах та у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., функціональній характеристиці, формулам денонсації, що включаються в міжнародні договорив, критеріям, що використовуються для визначення наявності дорозумілого права на денонсацію. Зокрема, визначено, що для денонсації як юридичного акту, вона має відповідати вимогам, що висуваються міжнародним правом до всіх юридичних актів, а саме: 1) наявність правоздатності у суб'єкта, який заявляє про денонсацію; 2) вона має виходити від компетентного органу суверенної держави, що наділений відповідними повноваженнями у сфері зовнішніх зносин; 3) волевиявлення суб'єкта має бути вільним та необтяженим вадами.У самих договорах застосовуються різні формули денонсації, згідно з якими, заява може бути подана в будь-який час. У дослідженні автор пропонує наступну класифікацію таких формул: 1) заява може бути подана в будь-який час, що призведе до негайного припинення дії договору відносно ініціатора; 2) заяву може бути подано в будь-який час, але за умови завчасного повідомлення, зі спливом постденонсаційного терміну денонсація набирає чинності.Значну увагу в дослідженні також приділено компетенції органів держави в сфері денонсації міжнародних договорів, зокрема, у зарубіжних країнах, законодавстві України, що регулює процедуру денонсування, виявленню проблем законодавчого регулювання процедури денонсування в Україні та внесенню пропозицій щодо його вдосконалення. Оскільки міжнародні договори вводяться в дію нормативно-правовими актами певної юридичної сили, денонсація є прийняттям таких нормативно-правових актів, якими буде засвідчено анулювання попередніх. Згідно із законодавством України, автор обґрунтовує, що неможливим є, щоб акти анулювання були меншої юридичної сили; відповідно, в українському законодавстві застосовується концепція acte contraire по відношенню до акту укладення договору.До проблем, які наразі наявні в українському законодавстві автор відносить наступні: 1) відсутність визначення денонсації як окремого способу припинення міжнародних договорів; 2) відсутність безпосередньої регламентації процедури денонсування, а разом з цим і переліку документів, які слід подати у випадку денонсування; 3) відсутність поділу на вольові та невольові способи припинення міжнародних договорів; 4) сумнівний вибір термінології щодо припинення міжнародних договорів, недостатній її обсяг і, як наслідок, відсутність гнучкості. Ці проблемні питання автор пропонує вирішити шляхом внесення змін до Закону України “Про міжнародні договори України”, Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”.Ключові слова: припинення міжнародного договору, денонсація, денонсування, право на денонсацію, дорозуміле право на денонсацію, процедура денонсації.^UThe dissertation is devoted to the research of the institution of denunciation of international treaties in the doctrine and practice of international law, the codification of the denunciation institution, as well as general and special aspects of the realization of the right to denounce. The essence of the denunciation is that the cessation act in this case is based on the previously agreed will of the parties, which they embodied in the provisions of the treaty, thus preconditioning the possibility of unilaterally termination of the international treaty, taking into account all the potential consequences associated with such termination. Including the denunciation clause in the treaty, the parties provide each other with the maximum flexibility of conduct and minimize losses, as such termination excludes offenses due to its conciliatory treaty nature.The research focuses on the establishment of the institution of denunciation, its doctrinal and official codification, the terminology used in the doctrine, international relations and the Vienna Convention on the Law of Treaties of 1969, the functional characteristics, the denunciations formulas included in the international agreements, the criteria which are used to determine the existence of a reasonable right to denounce. In particular, it is determined that in order to denounce it as a legal act it must comply with the requirements imposed by international law on all legal acts, namely: 1) the existence of legal capacity of the entity declaring the denunciation; 2) it must come from the competent authority of a sovereign state which has the appropriate powers in the field of external relations; 3) the expression of the subject must be free and not burdened with defects.In the study, the author proposes the following classification of the following formulas: 1) the application can be filed at any time which will lead to the immediate termination of the treaty with respect to the initiator; 2) the application may be filed at any time, but subject to advance notice, after the expiration of the post-election deadline, the denunciation becomes effective.The study also focuses on the competence of state bodies in the area of denunciation of international treaties, including foreign countries, Ukrainian legislation which regulates the denunciation procedure, identifies problems of legislative regulation of denunciations in Ukraine and making proposals for its improvement. Since international treaties are enacted by normative legal acts of a certain legal force, denunciation is the adoption of such legal acts, which will certify the annulment of the previous ones. The author justifies that according to the legislation of Ukraine it is impossible for annulment acts to be less effective; respectively, the Ukrainian law applies the concept acte contraire in relation to the act of concluding the treaty.The problems that currently exist in Ukrainian legislation include the following: 1) the lack of the definition of denunciation as a separate method of termination of international treaties; 2) the absence of the direct regulation of the denunciation procedure, and, together with this, the list of the documents to be submitted in case of denunciation; 3) the absence of division into voluntary and involuntary ways of termination of international treaties; 4) doubtful choice of terminology for the termination of international treaties, insufficient volume and, as a consequence, lack of flexibility. The author proposes to resolve these issues by amending the Law of Ukraine “On International Treaties of Ukraine”, the Law of Ukraine “On the Cabinet of Ministers of Ukraine”, the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On Approval of the Regulations on the Procedure for the Establishment, Implementation, and Denunciation of Interagency Agreements of Ukraine”.Key words: termination of an international treaty, denunciation, termination, the right to denounce, the implied right to denounce, the denunciation procedure.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування механізмів впровадження цифрової дипломатії та надано рекомендації стосовно їх практичної реалізації органами державної влади у сфері зовнішніх зносин України. Визначено теоретико-методологічні засади впровадження механізмів цифрової дипломатії як складової системи цифрового врядування. Це дало підстави стверджувати, що сталий розвиток сучасного суспільства детермінований стрибкоподібним темпом зростання щодо впровадження новітніх цифрових технологій. Систематизовано понятійно-категорійний апарат науки державного управління у сфері цифрової дипломатії. Запропоновано авторське визначення терміна «цифрова дипломатія». Проаналізовано нормативно-правову базу організаційно-інституційного регулювання цифрових засобів масової комунікації органів державної влади у сфері зовнішніх зносин. Узагальнено світові практики впровадження інструментів та сервісів цифрової дипломатії, що дало змогу визнати їх постійну трансформаційність в умовах сучасних глобальних комунікацій.^UThe thesis provides a theoretical substantiation of the mechanisms for the introduction of digital diplomacy and provides recommendations on their practical implementation by public authorities in the field of foreign relations of Ukraine. The theoretical and methodological foundations of the introduction of digital diplomacy mechanisms as a component of the digital governance system are determined, which allowed us to state that the sustainable development of modern society is determined by the rapid growth rate of the introduction of the latest digital technologies. The conceptual and categorical apparatus of public administration science in the field of digital diplomacy was systematized. The author's definition of the term "digital diplomacy" was proposed, which should be understood as a complex multifunctional mechanism for applying the virtual sphere of activity of subjects of formation and implementation of state policy in the field of foreign relations to achieve diplomatic goals by using modern digital tools (social networks, artificial intelligence algorithms, YouTube, telegram channels, mobile applications and services, virtual consulates, digital media and other virtual and network platforms)

Дисертаційна робота є комплексним дослідженням, у якому обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження механізмів координації діяльності органів державної влади у сфері зовнішніх зносин та на підставі аналізу зарубіжного і українського досвіду застосування механізмів координації діяльності органів державної влади у сфері зовнішніх зносин запропоновані науково обґрунтовані пропозиції з удосконалення цих механізмів в Україні.Дисертантом уперше застосовано сім авторських ключових критеріїв координації діяльності органів державної влади у сфері зовнішніх зносин: (1) законодавче закріплення за зовнішньополітичним відомством функції координації діяльності органів державної влади у сфері зовнішніх зносин; 2) погодження органами державної влади з зовнішньополітичним відомством заходів міжнародного характеру (візити, переговори, публічні заяви тощо); 3) обов’язковість інформування зовнішньополітичного відомства державними органами про зміст службових контактів з посадовими особами іноземних держав; 4) участь закордонних дипломатичних установ у візитах офіційнихделегацій державних органів до іноземних держав; 5) обов’язковість звітування перед зовнішньополітичним відомством державних органів за результатами участі у заходах міжнародного характеру за кордоном та в державі перебування; 6) способи координації міжнародної діяльності органів місцевого самоврядування; 7) порядок підготовки, погодження та затвердження директивних документів) для здійснення аналізу зарубіжного досвіду механізмів координації діяльності органів державної влади у сфері зовнішніх зносин 30 держав світу та України.^UThe dissertation is a comprehensive study that substantiates the theoretical and methodological foundations of the study of mechanisms of coordination of activities of state authorities in the sphere of external relations, and based on an analysis of foreign and Ukrainian experience of applying mechanisms of coordination, scientifically grounded proposals for improving these mechanisms in Ukraine are proposed.For the first time, the author uses seven key criteria of coordination of the activities of public authorities in the sphere of external relations: (1) the Ministry of Foreign Affairs is legally authorized to execute the function of coordination of the activities of public authorities in the sphere of external relations; 2) the legally binding requirement of the public authorities to receive approval of the Foreign Ministry on foreign visits, negotiations, public statements, etc.; 3) the obligation of the public authorities to inform the Foreign Ministry about the content of their official contacts with foreign officials; 4) inclusion of diplomatic missions representatives in the official delegations of public authorities during their visits to the country of residence; 5) the obligation of public authorities to report to the Foreign Ministry on the results of theirparticipation in international events abroad and in the country of residence; 6) ways of coordination of international activity of local self-government bodies; 7) the procedure for preparation and approval of directives) for the analysis of a foreign experience of coordination of activities of state authorities in the field of external relations of 30 states of the world and Ukraine.

Подлужний А.С. Підприємства Дніпровського промислового комплексу як продуценти історичних джерел (1927 – 1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – історія та археологія. – Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2023.У науковому дослідженні здійснено аналіз комплексу історичних джерел, які утворилися внаслідок діяльності промислових підприємств (ПП) металургійної та енергетичної галузей м. Запоріжжя, т.зв. «Дніпровського промислового комплексу» (ДПК), від початку його будівництва в 1927 р. і до здобуття Україною незалежності (1991) включно.З’ясування потенціалу засвоєння історіографічної джерельної бази засвідчило наявність чотирьох тематичних блоків, перспективних для використання: 1) предметна історія будівництва, розвитку та відновлення ПП ДПК; 2) формування фондів заводських і державних архівів, створення та розвиток мережі заводських музеїв та комплектування фондів державних краєзнавчих музеїв; 3) глобальні і локальні історичні контексти, що є важливими для з’ясування інформаційного потенціалу історичних джерел, які продукувалися ПП.Актуалізовану джерельну базу дослідження складають документи, які дають ключ до розуміння умов та обставин продукування історичних джерел власне заводами: 1) законодавчі та нормативно-правові акти партійних і радянських органів УРСР/СРСР; 2) службово-організаційна та розпорядча документація, представлена постановами вищих керівних органів (партійних і державних); 3) тематичні археографічні публікації документальних джерел з історії ДПК; 4) публікації усних історій мешканців запорізького краю; 5) довідково-інформаційні видання та та музеографічні публікації; 6) періодична преса запорізького краю.Осягнення обставин творення генеральної джерельної бази, її подальші аналіз й інтерпретації стали можливими за рахунок застосування: 1) засадничих наукових принципів об’єктивності та історизму; 2) загальнонаукових методів класифікації, абстрагування, аналізу та синтезу; 3) загально-історичних методів: історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-генетичного; 4) спеціальних історико-джерелознавчих методів: архівної евристики, текстологічного аналізу, просопографії та біографістики, мікроісторії.Дослідження особливостей продукування документації промисловими підприємствами ДПК показало, що під час більшовицької індустріалізації 1920-х – початку 1930-х рр., відбулося адміністративне підпорядкування різних галузей промисловості України управлінським структурам місцевого та вищого рівнів. Економічна (виробнича) та соціальна діяльність запорізьких підприємств енергетики та металургії, відповідно, характеризується їх активними документаційними зносинами із багатьма контрагентами – радянськими та партійними органами, міністерствами УРСР та СРСР, що супроводжувалося продукуванням актових, діловодних, обліково-статистичних документів. У цих джерелах домінує інформація економічного та технічного характеру, яка не містить мало інформації для досліджень соціальної історії та повсякдення працівників ПП м. Запоріжжя. Виключенням є документація, щодо особового складу (кадрів), яка включає відомості щодо кількісного та якісного складу працівників, гендерної специфіки колективу, біографій конкретних осіб та представників соціальних мікрогруп. Лідером за інформативністю є такі різновиди: автобіографії, характеристики, особові листки (анекти) з обліку кадрів, трудові книжки. Діяльність ПП ДПК також сприяла, хоча й меншою мірою, створенню джерел оповідального жанру: спогади, щоденники, епістолярії. Їх тексти становлять перехідний варіант між службовим і приватним наративом, містять чимало радянських ідеологічних штампів, відзначаються високим рівнем авто-цензури авторів.Періодична преса промислових підприємств була для партійного та радянського керівництва запорізького регіону не тільки ЗМІ, але й інструментом агітації та пропаганди. Ці видання виникли внаслідок колективного керівництва промисловою галуззю з боку органів управління (заводські адміністрації) та самоуправління (профспілки), партійних/комсомольських організацій ПП. Переважали багатотиражні газети – «Дніпробудівець», «Дніпровський алюміній», «Дніпровський магній», «Дніпровський металург» та ін. Основна частина змісту кожного випуску цих часописів являла передруковку з центральних газет, із повідомленнями про розпорядження уряду та партії. Значний блок посідала виробнича тематика – висвітлення процесу виконання плану, ходу соціалістичних змагань, критиці й розбору причин відставання. Решта публікацій обслуговувала комплекс заходів влади із перетворення запорізьких робітників на «рушійну силу» режиму. Він полягав у: 1) конструюванні в регіоні нової надетнічної (радянської) та соціальної (робітничої) ідентичності; 2) русифікації (під виглядом інтернаціоналізму); 3) насаджувані молоді цензурованих естетичних уподобань; ...^UPodluzhny A.S. Enterprises of the Dnipro industrial complex as producers of historical sources (1927-1991). – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 032 – history and archaeology. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2023. The scientific study analyzed a complex of historical sources that were formed as a result of the activity of industrial enterprises (PP) in the metallurgical and energy sectors of the city of Zaporizhzhia, the so-called "Dnipro industrial complex" (DPK), from the beginning of its construction in 1927 until Ukraine gained independence (1991), inclusive. Elucidation of the potential of assimilation of the historiographic source base proved the presence of four thematic blocks promising for use: 1) subject history of the construction, development and restoration of the DPK PP; 2) formation of funds of factory and state archives, creation and development of a network of factory museums and completion of funds of state local history museums; 3) global and local historical contexts, which are important for clarifying the informational potential of historical sources produced by PP. The updated source base of the research consists of documents that provide the key to understanding the conditions and circumstances of the production of historical sources by the factories themselves: 1) legislative and regulatory acts of the party and Soviet bodies of the Ukrainian SSR...