Досліджено військові та політичні аспекти діяльності Організації Українських Націоналістів на початковому етапі Другої світової війни. Встановлено особливості та найбільш характерні риси українського повстання проти Польщі у вересні 1939 р. на Західній Україні. Визначено характерні особливості кадрової роботи та розбудови військових структур українського підпілля в 1939 - 1941 pp. Висвітлено протистояння ОУН і радянських спецслужб на території західних областей України. З'ясовано напрями підготовки та здійснення антирадянського повстання в 1940 - 1941 pp.

  Скачати повний текст

Розглянуто різновекторні напрями впливу державної влади на стан і динаміку злочинності. Досліджено низку юридичних і соціально-психологічних проблем кримінального законодавства. Запропоновано шляхи посилення його виховного та стримувального впливу на населення. Зазначено, що підвищення ефективності кримінального правосуддя можливе завдяки ствердженню принципів його справедливості, захисту прав потерпілих та раціоналістичного трактування принципу неминучості покарання. Запропоновано програму реформування системи державних органів, створених спеціально для боротьби з організованою злочинністю та корупцією, в основі якої - прагнення відновити профільну диференціацію спецслужб у боротьбі з організованою злочинністю та створення єдиного централізованого слідчого апарату.

  Скачати повний текст

На основі запропонованого трактування надбань вітчизняної та зарубіжної історіографії, вивчення певних архівних матеріалів, опублікованих документів, періодики та мемуарів висвітлено дипломатичні відносини між Польщею та УСРР на тлі всього комплексу міжнародних взаємостосунків 1921 - 1923 рр. Визначено їх зміст. Розкрито роль і місце дипломатії УСРР у радянсько-польських відносинах. Надано оцінку політиці Польщі щодо України та радянських республік, діяльності польських і радянських дипломатів. Відзначено тісний взаємозв'язок між дипломатією та розвідувальними спецслужбами держав того періоду.

  Скачати повний текст

Проаналізовано діяльність конфесій баптистів, євангельських християн, адвентистів сьомого дня та християн євангельської віри в перші десятиліття радянської влади в Україні. Розглянуто їх реакцію на зміну політичного устрою країни, розкрито причини швидкого зростання кількості членів громад, підраховано їх чисельність. Доведено, що зазначені протестантські конфесії в досліджуваний період утворили в Україні автономні від загальносоюзних церковні об'єднання. Проаналізовано їх внутрішній розвиток і міжконфесійну діяльність. Розглянуто різні аспекти антипротестантської політики Радянської держави періоду 20 - 30-х рр. XX ст. Розкрито роль партійно-державного апарату та спецслужб у руйнуванні церковних організацій протестантів на теренах України.

  Скачати повний текст

В дисертації на основі широкого кола джерел, особливо тих, які протягом тривалого часу були закриті, розглядаються найважливіші проблеми, пов'язані з формуванням документальних масивів радянських спецслужб, подається їх класифікація, загальна характеристика, розкриваються шляхи їх використання для вивчення політичних, соціально-економічних та культурних процесів в Україні в 20-30-х рр. Особлива увага звертається на інформаційно-аналітичні матеріали та архівно-слідчі справи громадян, що стали жертвами політичних репресій. Положення та висновки дисертації використані при підготовці "Методичних рекомендацій" по написанню багатотомної науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією".

  Скачати повний текст

Розглянуто діяльність радянської влади, спрямовану на збройну ліквідацію оунівського підпілля та відділів УПА на території Львівщини в досліджуваний період. Розкрито стратегію та тактику протиповстанської боротьби з залученням до неї радянських партизан, частин регулярної армії, спецслужб та їх військових підрозділів і парамілітарних формувань з представників місцевого населення. Охарактеризовано перебіг найбільш поширених протинаціоналістичних операцій. Встановлено орієнтовну чисельність втрат ворогуючих сторін і наслідки цього протистояння для Львівщини. Зроблено висновок, що саме збройна боротьба стала вирішальною у ліквідації націоналістичного підпілля в регіоні.

  Скачати повний текст

Досліджено процес ліквідації загальноросійських соціалістичних партій есерів та меншовиків в Україні наприкінці 1919 - 1924 рр. З'ясовано, що події Української національно-демократичної революції 1917 - 1920 рр. затримали ліквідаційні заходи більшовиків проти організації опозиційних загальноросійських соціалістичних партій есерів та меншовиків до встановлення радянської влади в Україні. Доведено, що співробітництво правих есерів та меншовиків з денікінською владою у 1919 р. в Україні більшовики використали як головний привід для посилення ліквідаційних дій проти цих партій. Встановлено суттєвий вплив боротьби за представництво в органах місцевої влади та профспілках на характер та особливості діяльності партій есерів та меншовиків за умов напівлегальності у період 1920 - 1922 рр. Розглянуто репресивні заходи радянської влади, які займали головне місце в арсеналі боротьби РКП(б) - КП(б)У з опозиційними партіями меншовиків та есерів за підтримки спецслужб, судової системи та інших правоохоронних органів. Вперше визначено причини, хід та наслідки одного з основних методів ідейно-організаційної боротьби більшовиків з партіями соціалістичної опозиції - публічних судових процесів у справі меншовиків у березні 1920 р. в Києві, а також московського процесу над лідерами есерівської партії в червні - серпні 1922 р. Доведено, що, так звана, "самоліквідаційна кампанія", а також ліквідаційні з'їзди колишніх есерів і меншовиків, які офіційно ліквідували партію есерів у березні 1923 р. та партію меншовиків у лютому 1924 р., були ретельно підготовлені заходами більшовиків щодо остаточної ліквідації загальноросійських соціалістичних партій меншовиків та есерів в Україні. До наукового обігу введено маловідомі документи більшовицьких органів влади щодо ліквідації організації російських меншовиків та есерів, партійні документи меншовицької та есерівської партійно-політичної опозиції.

  Скачати повний текст

На концептуальному рівні узагальнено проблему вивчення міжнаціональних відносин в СРСР у період його розпаду на незалежні держави. Здійснено об'єктивний системний аналіз динаміки їх розвитку. Виявлено та досліджено основні причини, що обумовили загострення внутрішніх суперечностей у СРСР. На базі значноо наукового та фактологічного матеріалу охарактеризовано особливості радянської федерації. Доведено, що підміна федералістичних засад побудови Союзу РСР як багатонаціональної держави централістичним унітаризмом призвела до кризи обраної моделі, загострення суперечності між теоретичними підходами та реальним суспільним становищем, між союзним центром і союзними республіками. Визначено критерії вичерпаності радянської моделі федералізму, а саме: компартійну монопозицію за декларування національно-територіального принципу побудови СРСР, формальне визнання права та самовираження, посилення унітаризму як тенденцію; винятковість реального становища РРФСР та російської нації, форсоване формування нової історичної спільноти на російській основі - радянського народу, узурпація панівного становища серед країн-союзниць. Подолання цих проблем вимагало застосування комплексного підходу до національного питання, який передбачав врахування економічних, соціальних, політичних, культурних, психологічних та історичних факторів. Однак політичне керівництво, яке мало здійснити вибір майбутнього розвитку держави, виявилося неспроможним розв'язати його за традиційних методів. Пошукам моделі різноваріантності міжнаціональних взаємин на федеративних чи конфедеративних засадах протидіяв партійно-радянський апарат, який намагався законсервувати неросійські народи на застиглому рівні. Зроблено висновок, що розпад Союзу РСР був зумовлений особливостями його створення та став наслідком закономірної боротьби суперечностей, закладених у самій природі радянської державності. Це положення грунтується на аналізі радянської дійсності й узагальненні результатів наукових пошуків, зокрема, досліджень і наукових праць вітчизняних учених, які започаткували теоретико-методологічні засади аналізу міждисциплінарних відносин у період розпаду СРСР. Розглянуто аспект, взаємопов'язаний з твердженням учених на пострадянському просторі, які намагаються трактувати цей природний процес як розвал і звинувачити у припиненні існування СРСР зарубіжні спецслужби та деяких компартійних і державних діячів. Зазначено, що союзний центр не мав адекватних механізмів для запобігання міжнаціональним суперечностям, які переросли у конфлікти та призвели до припинення існування СРСР, трансформації його у Співдружність Незалежних Держав (СНД).

  Скачати повний текст

Досліджено окупаційну політику гітлерівської Німеччини щодо німецького населення в Рейхскомісаріаті "Україна" у 1941 - 1944 рр. Проаналізовано плани та заходи гітлерівської верхівки щодо використання етнічних німців на території України у процесі формування нового суспільно-політичного ладу. Висвітлено ідеологічні засади використання німецького населення на окупованих територіях, зокрема, на землях України. Досліджено структуру та діяльність органів нацистської влади, відповідальних за роботу з етнічними німцями. Наведено характеристику чисельності та географії розселення етнічної німецької меншини в Рейхскомісаріаті "Україна". Досліджено процес утворення окупаційною владою нових німецьких колоній і розформування даних поселень у 1943 - 1944 рр. Наведено оцінку правового статусу німецької спільноти України у системі гітлерівського так званого "нового порядку на Сході". Вивчено соціально-економічну, мобілізаційну, культурну, освітню, релігійну політику Міністерства східних окупованих територій, адміністрації Рейхскомісаріату "Україна" та нацистських спецслужб відносно українських "фольксдойче" на різних етапах окупації. Розглянуто особливості сприйняття етнічними німцями України окупаційного режиму.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз масових репресій проти населення України в повоєнний період з урахуванням тогочасного адміністративно-територіального поділу. Розглянуто особливості репресивної політики влади стосовно різноманітних категорій населення і робітників, селян, національних меншин, військовослужбовців. Встановлено історичні передумови, причини й обставини репресивної політики влади в хронологічних межах дослідження з урахуванням особливостей регіонів. Досліджено взаємовідносини влади й органів суду, спецслужб та інших силових структур, їх вплив на розвиток репресивної системи, розкрито форми, методи, способи фабрикації та фальсифікації справ і політичних процесів. Проведено статистичний аналіз динаміки репресій щодо соціальних груп у різні роки в регіонах України.

  Скачати повний текст

Аналізується комплекс аспектів антикатолицької політики радянської держави періоду 20-30-х років XX ст. Досліджується специфіка реалізації засад одержавленого атеїзму стосовно Римо-католицької церкви (РКЦ) на терені підрадянської України. Розкривається роль партійно-державного апарату і спецслужб у здійсненні антикатолицьких заходів. Висвітлюються проблеми національної ідентифікації католиків. Прослідковується залежність ставлення держави до РКЦ від процесів формування тоталітарного режиму.

  Скачати повний текст

Досліджено передумови виникнення афганської кризи та діяльність лівого кабульського режиму на початковому етапі його панування. На основі багатьох оригінальних афганських та зарубіжних документів та метеріалів детально проаналізовано вплив лівого фактора на суспільно-політичну боротьбу в Афганістані у 60 - 70-х рр. XX ст., а також показано спрямованість, зміст, результати та наслідки реформ і перетворень, які проводилися в даний час у різних сферах. Особливу увагу приділено з'ясуванню причин, які призвели до провалу зазначених реформ і перетворень, подальшого поглиблення афганської кризи та початку громадянської війни. Розглянуто зовнішньополітичний курс лівого режиму в Кабулі та міжнародне становище Демократичної Республіки Афганістан, наведено характеристику афганської збройної опозиції, показано її залежність від зовнішніх сил, а також розкрито джерела та наслідки інтернаціоналізації внутрішньоафганського конфлікту. Детально проаналізовано події, пов'язані з введенням радянських військ до Афганістану та операцію спецслужб СРСР щодо фізичного усунення Х.Аміна. Висвітлено діяльністьрадянського радницького апарату в досліджуваний період.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній історіографії здійснено системний аналіз діяльності радянських органів державної безпеки, спрямованої на ліквідацію Української греко-католицької церкви (УГКЦ) на західноукраїнських землях. До наукового обігу залучено значну кількість архівних документів радянських органів державної безпеки, що раніше не використовувались у вітчизняній і зарубіжній історіографії, що дозволило в новому аспекті висвітлити стратегічні наміри партійно-державного апарату СРСР щодо УГКЦ та ліквідацію унії. Аргументовано, що ліквідаційний процес був штучно створений, ініціатором якого виступила радянська влада з метою досягнення внутрішньополітичних і міжнародних цілей Кремля у контексті його імперської політики, та реально зводився до насильницької ліквідації греко-католицизму. Показано, що боротьба з УГКЦ була складовою та одним з способів утвердження комуністичного режиму на Західній Україні. Показано роль спецслужб як провідної, невід'ємної та надзвичайно важливої частини партійно-державного апарату, яка діяла притаманними їй методами таємного збору інформації, провокацій, тиску та репресій. Зроблено висновок, що ліквідація Львівської митрополії в Галичині так само, як і Мукачівської єпархії в Закарпатті була здійснена всупереч волі духовенства та віруючих Церкви карально-репресивними методами та шляхом штучного формування антикатолицької громадської думки й розпалювання міжконфесійної ворожнечі.

  Скачати повний текст

Визначено причини актуалізації українського питання в Європі напередодні Другої світової війни, проведено комплексний аналіз планів іноземних держав щодо України протягом 1939 - 1945 рр. Розглянуто напрямки стратегічних планів Німеччини, Румунії, Угорщини та засоби їх реалізації. Визначено місце українських земель у геополітичній ситуації, що склалася у Європі напередодні та під час Другої світової війни. Розкрито особливості політики європейських держав стосовно України у західноєвропейському регіоні. На підставі вивчення раніше не доступних наукових джерел описано ситуацію з використанням західноукраїнського політикуму та руху ОУН - УПА спецслужбами інших європейських держав у контексті вирішення власних політичних планів. Розглянуто засоби та наслідки впровадження гітлерівського окупаційного режиму в Україні та радянізації західноукраїнських земель.

  Скачати повний текст

Досліджено реалізацію державними та партійними органами релігійної політики радянської держави на території Херсонської й Одеської єпархії за умов становлення тоталітарної системи означеного періоду та відповідної реакції на неї з боку православної церкви як соціокультурного інституту. Проаналізовано еволюцію релігійної ситуації у даній єпархії в залежності від зміни державно-політичної кон'юнктури в Україні, з'ясовано причини та виділено специфіку розколу православної церкви у південноукраїнському регіоні. Охарактеризовано реалізацію майнової політики радянської держави у релігійній сфері. Виявлено основні напрями здійснення атеїстичної пропаганди, з'ясовано причини та методи репресивних заходів радянських спецслужб проти церковників і мирян. Визначено наслідки державної релігійної політики 1918 - 1939 рр. для населення Херсонської й Одеської єпархії.

  Скачати повний текст

У дисертації на підставі аналізу нормативно-правових актів, чинних на українських теренах, що у досліджуваний період входили до складу Російської імперії, вітчизняної та іноземної наукової літератури, архівних документів та інших писемних джерел комплексно досліджено нормативно-правове закріплення російської імперської політики на українських землях протягом ХVIII – початку ХХ ст). У роботі здійснено теоретичне узагальнення історичного досвіду нормативно-правового закріплення російської імперської політики на українських землях (ХVIII – початок ХХ ст.). Дослідження цієї важливої наукової проблеми надало можливість обґрунтувати авторське концептуальне бачення тенденції тогочасного поширення на терени України правових традицій Московського царства. Удосконалено періодизацію розвитку нормативно-правового закріплення російської імперської політики на українських землях, де виокремлено два етапи. Наголошено, що вже з середини XVII, і особливо протягом усього наприкінці XVIII ст. землі Лівобережної України зазнавали політичних та соціально-економічних трансформацій. З'ясовано, що впроваджувані зміни були спрямовані на створення ефективного механізму централізованої абсолютистської держави. Висвітлено, що імперська політика ґрунтувалася на новому нормативному підґрунті, що докорінно змінювало статус України та відносини у різноманітних сферах державно-правового життя українського населення. Досліджено процеси активізації протягом ХVІІІ ст. політики захоплення Російською імперією територій, які належали іншим державам. Показано, що головними рисами національної політики щодо підкорених територій упродовж ХVІІІ – початку ХІХ ст. було оголошення земель підкорених народів такими, що перебувають у верховному володінні імперії; закріпачення до того часу вільного населення; надання пільг тій частині місцевої аристократії, яка погоджувалася на «вірнопідданство». Підтверджено, що наприкінці ХVІІІ ст. на українських землях, які перебували під контролем Росії, цілковито запанували соціальні, адміністративні, правові, відносини, притаманні іншим частинам імперії. Наголошено, що державно-правова політика Російської імперії в Україні протягом другої половини XVIII – початку XIX ст. пройшла істотну еволюцію – від уніфікаційних дій, загалом, притаманних правовій природі будь-якої імперії, до відверто дискримінаційних кроків проти українців, зумовлених шовіністичним спрямуванням, що супроводжував процес становлення політичної російської нації.З'ясовано, що політика, спрямована на видалення з культурного простору української мови зумовлювала й культурну імперську політику, що з 80-х років набула характеру нівелювання культурних відмінностей українців та росіян. Втім, такі аспекти скеровувались лише підзаконними нормативними актами. До того ж, суперечливими і непослідовними.Обґрунтовано, що імперська релігійна політика базувалася на аномальних, протиправних засадах невизнання права на релігійне самовизначення особи, утилітарне використання релігії, перетворення церкви на знаряддя світської політики.Доведено, що правове регулювання діяльності політичних партій пройшло шлях від повного заперечення їх права на існування до легалізації під впливом Першої російської революції. При чому, незалежно від загального спрямування державної політики, поглядів окремих фахівців імперських спецслужб, що пропонували відмежовувати опозиційні рухи від революційних, українські партії завжди рахувались серед найбільш небезпечних для цілісності держави, незалежно від їхньої дійсної чи задекларованої мети.^UIn the dissertation on the basis of the analysis of normative-legal acts operating on the Ukrainian territories which in the studied period were a part of the Russian empire, domestic and foreign scientific literature, archival documents and other written sources the normative-legal fixing of the Russian imperial policy on the Ukrainian lands during XVIII - early twentieth century).The paper provides a theoretical generalization of the historical experience of normative and legal consolidation of Russian imperial policy in the Ukrainian lands (18th - early 20th centuries). The study of this important scientific problem provided an opportunity to substantiate the author's conceptual vision of the trend of the then spread of the legal traditions of the Moscow Empire in Ukraine.The periodization of the development of normative and legal consolidation of the Russian imperial policy on the Ukrainian lands has been improved, where two stages have been singled out.It is emphasized that since the middle of the XVII, and especially throughout the late XVIII century. the lands of the Left Bank of Ukraine underwent political and socio-economic transformations.It was found that the implemented changes were aimed at creating an effective mechanism of a centralized absolutist state.It is highlighted that the imperial policy was based on a new normative basis, which radically changed the status of Ukraine and relations in various spheres of state and legal life of the Ukrainian population.The processes of activation during the eighteenth century have been studied. policies of seizure by the Russian Empire of territories belonging to other states.It is shown that the main features of the national policy on the conquered territories during the eighteenth - early nineteenth century. there was a declaration of the lands of the conquered peoples as being in the supreme possession of the empire; enslavement of the then free population; granting benefits to the part of the local aristocracy that agreed to "loyalty".It is confirmed that at the end of the eighteenth century. in the Ukrainian lands, which were under the control of Russia, completely dominated the social, administrative, legal, relations inherent in other parts of the empire.It is emphasized that the state and legal policy of the Russian Empire in Ukraine during the second half of the XVIII - early XIX centuries. has undergone a significant evolution - from unification actions, in general, inherent in the legal nature of any empire, to openly discriminatory steps against Ukrainians, due to the chauvinistic orientation that accompanied the process of becoming a political Russian nation.It was found that the policy aimed at removing the Ukrainian language from the cultural space also conditioned the cultural imperial policy, which from the 80s took on the character of leveling the cultural differences between Ukrainians and Russians. However, such aspects were guided only by bylaws. In addition, contradictory and inconsistent.It is substantiated that the imperial religious policy was based on anomalous, illegal principles of non-recognition of the right to religious self-determination, utilitarian use of religion, transformation of the church into an instrument of secular politics.It is proved that the legal regulation of the activities of political parties has gone from the complete denial of their right to exist to legalization under the influence of the First Russian Revolution. Moreover, regardless of the general direction of state policy, the views of some experts of the imperial secret services, who proposed to distinguish opposition movements from revolutionary ones, Ukrainian parties have always been considered among the most dangerous to the integrity of the state, regardless of their actual or declared purpose.

Дисертація присвячена вирішенню важливого наукового завдання, яке полягає в узагальненні досвіду залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. На початку ХХІ ст. міжнародний тероризм став явищем, яке фактично загрожувало існуванню людської цивілізації. За останні понад двадцять років тероризм перетворився на одну з глобальних проблем, що потребувала адекватної та своєчасної реакції на його прояви з боку країн і міжнародних організацій. Проте їх діяльність до 2001 р. виявилася недостатньо результативною у боротьбі з цим явищем. Рівень терористичної загрози у світі залишився на високому рівні. Від міжнародного тероризму потерпали країни, де тривали збройні конфлікти (передусім на Близькому Сході та в Африці), так країни Заходу, що до останнього часу вважалися цілком безпечними з огляду на розвинену діяльність правоохоронних органів і спецслужб. Боротися з цією загрозою стало складно, оскільки терористичні угруповання почали контролювати значні території однієї або кількох країн, утворювати квазідержави, встановлювати контроль над органами державної влади тощо. У підпорядкуванні міжнародних терористичних організацій та незаконних збройних формувань перебували підрозділи, які мали на озброєнні військову техніку та стрілецьку зброю, створювали військові організаційні структури та системи управління. Зазначені чинники становили небезпеку не лише для окремих країн, а й ставили під сумнів стійкість міжнародного правопорядку та спроможність протистояти викликам з боку міжнародних терористичних організацій і квазідержав. Для боротьби з чисельними та добре оснащеними у військовому відношенні терористичними організаціями зусиль правоохоронних органів і спецслужб було недостатньо. У таких умовах виникла потреба до залучення для боротьби з міжнародними терористичними організаціями та створеними ними незаконними збройними формуванням військових контингентів зі складу збройних сил. Міжнародний характер загрози призвів до того, що до боротьби з нею стали залучати коаліційні угруповання військ, які формувалися міжнародними безпековими організаціями, однією з яких була НАТО. У 2001 р. НАТО, як провідна військовополітична організація, взяла на себе відповідальність та провідну роль у боротьбі з міжнародним тероризмом. Враховуючи визначений Конституцією України зовнішньополітичний курс нашої держави до євроатлантичної системи міжнародної безпеки, постає питання досягнення взаємосумісності Збройних Сил України зі збройними силами країн – членів НАТО, зокрема під час підготовки та ведення операцій коаліційного угруповання військ (сил) проти міжнародних терористичних організацій і незаконних збройних формувань. Водночас, аналіз наукової літератури, присвяченої цій проблематиці, показує, що досліджувана тема не набула необхідного висвітлення у працях як вітчизняних, так й іноземних фахівців. У дисертації з урахуванням здобутків української та зарубіжної історіографії та залучення широкої і репрезентативної джерельної бази викладені результати дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом. Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну літературу, що присвячена боротьбі з міжнародним тероризмом за досвідом країн – членів НАТО з’ясовано, що питання залучення збройних сил до антитерористичних операцій в Україні досліджене частково. Попри наявність значної кількості наукових праць означена тема висвітлена фрагментарно, що не дає змоги розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо обрання механізмів залучення Збройних Сил України до участі в антитерористичних операціях у складі НАТО. Дослідження залучення військових контингентів країн – членів НАТО є важливим для української воєнно-історичної науки. Висвітлення ролі України в цьому процесі сприятиме розширенню знань військових фахівців і дасть змогу активно залучати Збройні Сили України у майбутніх антитерористичних операціях у складі угруповань військ (сил) НАТО.^UThe dissertation is devoted to the solution of an important scientific task, which consists in summarizing the experience of attracting military contingents of NATO member countries to fight international terrorism. At the beginning of the XXI century. international terrorism became a phenomenon that actually threatened the existence of human civilization. Over the past twenty years, terrorism has turned into one of the global problems that required an adequate and timely response to its manifestations on the part of countries and international organizations. However, their activities until 2001 were not effective enough in the fight against this phenomenon. The level of the terrorist threat in the world remained at a high level. Countries where armed conflicts continued (primarily in the Middle East and Africa) suffered from international terrorism, as well as Western countries that until recently were considered quite safe due to the developed activities of law enforcement agencies and special services. Fighting this threat has become difficult, as terrorist groups have begun to control large areas of one or more countries, form quasi-states, establish control over state authorities, etc. Units armed with military equipment and small arms, created military organizational structures and management systems were subordinated to international terrorist organizations and illegal armed formations.These factors posed a danger not only for individual countries, but also called into question the stability of the international legal order and the ability to withstand challenges from international terrorist organizations and quasi-states. The efforts of law enforcement agencies and special services were not enough to fight against numerous and well-equipped military terrorist organizations. In such conditions, there was a need to attract military contingents from the armed forces to fight against international terrorist organizations and illegal armed formations created by them. The international nature of the threat led to the fact that coalition groups of troops formed by international security organizations, one of which was NATO, began to be involved in the fight against it. In 2001, NATO, as a leading military-political organization, assumed responsibility and a leading role in the fight against international terrorism. Taking into account the foreign policy course of our state towards the Euro-Atlantic system of international security determined by the Constitution of Ukraine, the question arises of achieving interoperability of the Armed Forces of Ukraine with the armed forces of NATO member countries, in particular during the preparation and conduct of operations of a coalition group of troops (forces) against international terrorist organizations and illegal armed formations. At the same time, the analysis of the scientific literature devoted to this issue shows that the research topic has not received the necessary coverage in the works of both domestic and foreign specialists. Taking into account the achievements of Ukrainian and foreign historiography and the involvement of a wide and representative source base, the dissertation presents the results of a study of the involvement of military contingents of NATO member countries to fight international terrorism.Having analyzed the domestic and foreign literature devoted to the fight against international terrorism based on the experience of NATO member countries, it was found that the issue of the involvement of the armed forces in anti-terrorist operations in Ukraine has been partially investigated. Despite the presence of a significant number of scientific works, this topic is covered fragmentarily, which makes it impossible to develop scientifically based recommendations regarding the selection of mechanisms for the involvement of the Armed Forces of Ukraine in anti-terrorist operations as part of NATO. The study of the involvement of military contingents of NATO member countries is important for Ukrainian military-historical science. Highlighting the role of Ukraine in this process will contribute to the expansion of the knowledge of military specialists and will make it possible to actively involve the Armed Forces of Ukraine in future anti-terrorist operations as part of NATO forces (forces).