Дисертація присвячена проблемі режисерського втілення музичної вистави на театральних сценах у контексті постановок опер Віталія Кирейка: драми-феєрії «Лісова пісня», романтичної опери-драми «У неділю рано…», гротесково-сатиричної феєрії «Марко в пеклі», камерно-комічної опери «Вернісаж на ярмарку» та опери-драми «Бояриня». Питання розглянуто крізь призму власної режисерської сценічної інтерпретації «У неділю рано…» (2014 р.) та знакових факторів успішності постановки, а саме: сценографічне рішення, пластичний рисунок ролей, потенційні конфлікти при співпраці режисера, диригента та виконавців, що виникають у зв'язку з неоднозначним тлумаченням постановниками композиторського задуму, специфіка роботи над матеріалом з акторами-вокалістами, взаємодія з глядачем.Систематизовано інформацію про втілення опер на театральних сценах України шляхом класифікації архівних матеріалів: з ЦДАЛМУ, Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, кафедри історії української музики Національної музичної академії імені П. І. Чайковського (серед них – невідомі раніше історичні джерела), приватного архіву композитора (рукописи, статті у періодичних виданнях, фотографії з постановок, рецензії на вистави фахівців музичної та театральної галузей, афіші, програмки), а також спогадів самого композитора В. Кирейка, очевидців – глядачів, постановників та виконавців вистав.^UThis thesis is devoted to the issue of directors' embodiments of the musical performance in the context of productions of drama-extravaganza “The Forest Song”, romantic drama “On Sunday morning…” grotesque and satirical opera-extravaganza “Marco in Hell”, the chamber comic opera “Vernissage at the Fair”, dramatic opera “Boyaryny” by V. Kyreyko. The issue is considered through the lens of the own director's interpretation of the opera “On Sunday morning...” (2014) and significant factors of the show, namely: interaction with the viewers, specifics of working with actor-singers, set design, and choreography. Also, when working with a director, a conductor, and performers, conflicts may arise because of a director's ambiguous interpretation of the composer's idea. The opera is analysed in terms of the director's explication, genre and features of dramaturgy.During the analysis of archival sources and other historical documents, such as interviews with the composer, performers and eyewitnesses of his opera performances, it was discovered that the musical theatre works of V. Kyreyko, which fundamentally influenced the development of national art, are relevant and necessary for the theatre stages, and therefore interest in his art is gradually increasing.Although the works of following art critics and theatrical experts were devoted to the composer's art – V. Antonyuk, L. Arkhimovych, O. Davydova, M. Zagaykevych, A. Kalenychenko, K. Mayburova, S. Pavlyshyn, Y. Stanishevsky, A. Tereshchenko, I. Shesterenko and others – today the analysis of the stage interpretations of Vitaliy Kyreyko's body of work in musical theatre is not fully sufficient and inadequately substantiated, which led to the decision to research this particularly important aspect.The research discusses relevant issues of the musical theatre and its producers in the process of creating the play, raises the theme of Ukrainian opera in the world context, characterises the concept of stage interpretation and draws attention to the issue of the director's embodiment of composers' ideas of opera performance.The analysis of director's interpretations of Vitaly Kyreyko's operas revealed the need of an interaction between the director's vision and the composer's conception of opera productions, including the factors of the performance's perception by the public and the role of the creator-interpreters of the musical piece. Using the examples of modern stagings of leading theaters from 2012 to 2018, the contemporary Ukrainian style of opera production was analysed and compared to the modern tendencies of the world opera theatre stage. The theatre performances were analysed in terms of expediency of experiments and possible risks of the production's failure.

Дисертація присвячена проблематиці жанрів фігуративного народного малярства Центральної України першої половини ХХ століття. Головною метою цієї роботи – є дослідження жанрової специфіки та стилістичної різноманітності народної картини, портретного живопису Г. Ксьонза та П. Ярмоленка. Фігуративний народний живопис у сучасному мистецтвознавстві недостатньо систематизований, його художньо-стилістичні та формально-пластичні особливості вичерпно не досліджено, а сучасні теоретичні положення мистецтва наїву, кітчу та самодіяльного мистецтва, у дискурсі якого перебуває живопис, недостатньо висвітлені. З метою вирішення зазначених проблем, твори систематизовані за жанрами, описана жанрова специфіка народної картини, розкрите тематичне коло зацікавлень народних майстрів, установлений вплив професійного живопису та фотографії на їхню творчість.У процесі вивчення наукових джерел встановлено, що на початку ХХ ст. К. Шероцький вивчав народне малярство комплексно, паралельно аналізуючи оздоблення помешкань селян та міщан, що відображали культуру, побут та світоглядні цінності мешканців (1914). Твори в жанрі портрета розглядали Д. Щербаківський та Ф. Ернст (1925), П. Білецький (1981), В. Рубан (1984). Із невідворотними, поступовими демократичними перетвореннями, починаючи із 1970-х, завдячуючи, зокрема, В. Василенко (1974), пожвавлюються дослідження традиційної народної творчості. Доведено, що термін «примітив» застарів, утратив узагальнювальне значення та стосується виключно первісного мистецтва. У парадигмі визначення «примітив» працювали українські дослідники О. Клименко (1996), О. Найден (1996), О. Корсакова (2008). О. Найден увів термін «базарна картина» (1996). Щодо терміна «наїв», то його розроблив та окреслив основні риси О. Біхалі Мерин (1984). Він же ввів визначення «інситне мистецтво». Одне з розгорнутих досліджень мистецтва наїву у Франції здійснив Р. Тільмані (1984) на замовлення М. Фурні, колекціонера наївного мистецтва. Проблемам застосування термінології неінституційного мистецтва в США присвячена стаття Д. Бенедетті (2000). До мистецтва самоуків схильні застосовувати термін «наїв» Л. Орел (2003), В. Старченко (2007), Н. Бродська (2007), Д. Кан (2014), О. Богомолець (2015). Наївному мистецтву, з погляду термінологічної лексики, присвячено дослідження М. Селівачова (2022). Т. Гундорова здійснила фундаментальне дослідження кітчу (2008), її спостереження доповнили О. Муха (2013) та О. Чаплинська (2014). Самодіяльному мистецтву присвячено наукову розвідку Л. Карпової (2013). Порівняння трактування термінів здійснено за довідниковими, енциклопедичними, словниковими виданнями України, країн Західної Європи, Канади та США. Зображальні принципи та жанрову різноманітність народної картини досліджено за матеріалами вітчизняних та зарубіжних видань. Наукова новизна полягає в тому, що вперше введено до наукового обігу невідомі твори народного малярства з державних та приватних колекцій у широкому жанровому і стилістичному різноманітті. Вони доповнюють уявлення про народне малярство як явище. Живописні твори, що залишилися поза межами цього дослідження внаслідок кількісної неосяжності, потребують подальшого вивчення, атрибуції, системного підходу, класифікації за видами мистецтва, типології за сюжетами, ідейно-художнього аналізу та інтерпретації. Проаналізовано у жанровому, стилістичному та тематичному багатоманітті живописні народні картини з провідних музейних установ України, зокрема Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», Національного музею архітектури та побуту України, Полтавського художнього музею, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», що загалом формує достатньо цілісне уявлення про народне малярство Центральної України першої половини ХХ ст.Стилістично народна картина має риси, властиві наїву, кітчу, декоративно-прикладному, самодіяльному мистецтву. У науковій роботі вперше опубліковано і введено до наукового обігу зібрання робіт Г. Ксьонза з Миргородського краєзнавчого музею, окремі роботи з Полтавського художнього музею і Музею архітектури та побуту України, а також архівні матеріали, присвячені життю П. Ярмоленка, з архівів Київської області, Центрального державного історичного архіву України, з експедиційних музейних нотаток Г. Щупак, головного зберігача НЦНК «Музей Івана Гончара». До джерельної бази належать записані інтерв’ю з професором Л. Міляєвою, дослідником К. Скалацьким та колекціонером С. Козловим. Здійснена дослідницька робота може бути застосована в науково-дослідній мистецтвознавчій практиці, науково-методичній, експозиційній, виставковій, фондово-обліковій музейній роботі; для подальшого музейного і приватного колекціонування; для педагогічної та лекційної роботи; для розвитку сучасного живопису у формотворчих, аксіологічних аспектах, набуття української етнічної самобутності та національного колориту, а також у інших перспективних дослідженнях народного малярства.^UThe thesis is devoted to the problems of genres of figurative folk painting of Central Ukraine in the first half of the twentieth century. The main objective of this work is to explore the genre specificity and stylistic diversity of folk picture, portrait painting by H. Ksionz and P. Yarmolenko. Figurative folk painting in modern art history is not sufficiently systematized, its artistic-stylistic and formal-plastic features are not exhaustively studied, the modern theoretical provisions of naive art, kitsch, amateur art, with painting in the discourse, are not sufficiently covered. In order to solve the above problems, works were systematized by genre, the genre specificity of the folk picture was described, the thematic circle of interests of folk masters was revealed, the influence of professional painting and photography on their creative work is established.In the process of studying scientific sources, it was established that at the beginning of the twentieth century, K. Sherotskyi studied folk painting in its entirety, while analysing the decoration of dwellings of peasants and townspeople, which reflected the culture and way of life, as well as ideological values of the inhabitants (1914). Works in the portrait genre were studied by D. Shcherbakivskyi and F. Ernst (1925), P. Biletskyi (1981), V. Ruban (1984). Research into traditional folk art has been revived since the 1970s, with the inevitable, gradual democratic transformations, thanks, in particular, to V. Vasylenko (1974). It was proved that the term primitive was outdated, lost its generalized meaning, and referred exclusively to primitive art. Such Ukrainian researchers as O. Klymenko (1996), O. Naiden (1996), O. Korsakova (2008) worked in the paradigm of the definition of primitive art. O. Naiden coined the term market picture (1996). As for the term naive, it was developed and outlined by O. Bihalji-Merin (1984). He also introduced the definition of insite art. P. Tilmani (1984), on request of M. Fourny, a collector of naive art, carried out one of the most extensive studies of naive art in France. An article by D. Benedetti (2000) is devoted to the problems of applying the terminology of non-institutional art in the United States. L. Orel (2003), V. Starchenko (2007), N. Brodska (2007), D. Kan (2014), and O. Bohomolets (2015) tend to apply the term naive to the art of self-taught persons. M. Selivachov (2022) is devoted to naive art, from the point of view of terminological vocabulary. T. Hundorova carried out a fundamental study of kitsch (2008); her observations were supplemented by O. Mukha (2013) and O. Chaplynska (2014). The scientific intelligence of L. Karpova (2013) was devoted to amateur art. Comparison of the interpretation of terms was carried out according to reference, encyclopedic, and lexicographic editions of Ukraine, countries of Western Europe, Canada, and the United States. The depictive principles and genre diversity of folk picture was investigated based on the materials of domestic and foreign publications. The scientific novelty is provided by unknown works of folk painting from public and private collections in a wide genre and stylistic diversity introduced for the first time into scientific circulation. They complement the idea of folk painting as a phenomenon. The work analyses in genre, stylistic, and thematic diversity the picturesque folk pictures from the leading museum institutions of Ukraine, in particular, the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, the National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, the Poltava Art Museum, National Historic-Ethnographic Reserve ‘Pereyaslav’, as well as from many private collections, which in general forms a fairly holistic idea of folk painting of Central Ukraine in the first half of the 20th century.Stylistically, the folk picture has features inherent in naive art, kitsch, decorative and applied art, amateur art. In the scientific work, the collection of works by H. Ksionz from the Myrhorod Local Lore Museum, individual works from the Poltava Art Museum and the Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, as well as archival materials devoted to the life of P. Yarmolenko, from the archives of Kyiv Region, the Central State Historical Archives of Ukraine, from the expeditionary museum notes of H. Shchupak, the head of conservation for the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, were first published and introduced to scientific circulation. The research work carried out can be used in scientific research art history practice, scientific and methodological, exposition, exhibition, collection-accounting museum work; for further museum and private collection; for pedagogical and lecture work; for the development of modern painting in formative and axiological aspects, the acquisition of Ukrainian ethnic identity and national identity, as well as in other advanced studies of folk painting.