Проаналізовано адміністративно-правові засади роботи міліції з маргінальними групами населення. Визначено маргінальність, її вплив на правосвідомість особи, її значення в регулюванні правової поведінки, з'ясування особливостей організаційного та правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо роботи з маргінальними групами населення, протидії маргіналізації чинного законодавства у даній сфері. Наведено низку висновків і пропозицій, спрямованих на вдосконалення попереджуваної діяльності міліції з населенням з метою недопущення маргіналізації.

  Скачати повний текст

Досліджено правовий статус, роль і значення відомчих засобів масової інформації у формуванні професійної правосвідомості працівників органів внутрішніх справ України. Здійснено послідовний та систематизований аналіз особливостей правового регулювання відомчих ЗМІ в інформаційному просторі України, а також теоретичних і практичних засобів впливу мас-медіа на правосвідомість співробітників ОВС за умов формування правової держави. Наведено класифікацію відомчих ЗМІ, досліджено форми, методи та способи їх впливу на правосвідомість співробітників ОВС. Встановлено роль і значення ЗМІ МВС України серед інших національних мас-медіа.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив християнства на формування давньоруського права епохи Київської Русі наприкінці Х - у 40-х рр. ХІІІ ст. Висвітлено правові явища, що сформувались під впливом християнства та соціальні механізми, які забезпечували даний вплив. З'ясовано шляхи становлення церковної системи права та розглянуто її взаємодію з світською системою права. Визначено етапи розвитку церковної юрисдикції та вплив християнства на правосвідомість і правову культуру Київської Русі.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення поняття "здоровий спосіб життя", розкрито його обсяг і співвідношення з поняттям "фізична культура". Установлено соціальні витоки юридичних норм, які регулювали відносини, пов'язані з фізичною культурою та здоровим способом життя українського народу, - народні вірування, обряди, норми моралі, етнографічно-побутові чинники. Визначено, що формування та розвиток норм звичаєвого права, які регламентували фізичну культуру, санітарно-гігієнічні заходи як умови здорового способу життя на українських землях, відбувалося у поєднанні елементів західноєвропейської та східноєвропейської традицій. Виявлено еволюцію в регулюванні фізичної підготовки, санітарії та гігієни в середовищі українського народу від норм звичаєвого права до законодавчих актів. Показано значення регулювання суспільних відносин, пов'язаних з фізичною культурою та здоровим способом життя українського народу. Відзначено, що у XVIII - на початку XX ст. його правосвідомість у сфері санітарії та гігієни, фізичної культури та спорту була дуже високою, що зумовило проведення урядом Московського царства, а з першої чверті XVIII ст. - Російської імперії, у складі якої перебувала значна частина України, до законодавчого врегулювання санітарно-гігієнічних проблем, за умов великої загрози пошестей, врегулювання санітарно-гігієнічних заходів було винятково важливим чинником загального комплексу адміністративно-правових відносин. За результатами компаративного аналізу правового регулювання фізичної культури, спорту та здорового способу життя на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій показано недостатність правотворчих заходів держав щодо підтримки фізичної культури та спорту, що існуючі прогалини в законодавчому регулюванні були змушені заповнюватися корпоративними нормами, які активно діяли у спортивних та фізкультурних товариствах, що підвищувало їх роль.

  Скачати повний текст

Досліджено правосвідомість українського суспільства, її генезу та сучасний стан. Узагальнено основні теоретико-методологічні підходи до визначення її сутності. Обгрунтовано комунікативно-дискурсивну концепцію правосвідомості. Проаналізовано цивілізаційне, історичне й етноментальне підгрунтя правосвідомості українського суспільства, визначено особливості повсякденної правосвідомості українців. Показано корелятивність стану розвитку суспільної правосвідомості та державотворчих процесів в сучасній Україні. Розкрито вплив глобального громадянського суспільства, засобів масової комунікації та правового суспільства на розвиток правосвідомості сучасного українського соціуму. Виокремлено деформації правосвідомості українського суспільства, причини їх виникнення, сутність і наслідки.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне загальнотеоретичне дослідження специфічного правового феномену правосвідомості учасників дорожнього руху. Здійснено дослідження чинного законодавства у галузі дорожнього руху. Окремо розглянуто вплив процесу реалізації права на керування транспортним засобом на формування правосвідомості водіїв та інших учасників дорожнього руху. Досліджено чинники, що впливають на правосвідомість учасників дорожнього руху. Здійснено спробу на сучасному рівні теоретично осмислити й узагальнити дані питання. Сформульовано рекомендації щодо підвищення рівня правосвідомості та правової культури учасників дорожнього руху.

  Скачати повний текст

Розглядається проблема залежності головних тенденцій в еволюції західної правосвідомості від специфічного рішення проблеми свободи. Центральним моментом дослідження є нове її розуміння, яке спонукає формуванню особистості як справжнього суб'єкту права, появі феномену правосвідомості, яка базується на цінностному підході до права. Це веде до появи норми як моделі, що накладується на соціальну реальність. Нормативна структура перестає бути чистою репресією, але навпаки - створює простір свободи особистості, привносить різноманітність в потенційні практики поведінки. Виникає внутрішня дихотомія в сприйнятті влади. Оскільки вона від Бога, їй необхідно підлягати. Але якщо вона обожувана, то є потенційно небезпечною і західна правосвідомість еволюціонує в бік необхідності її внутрішнього розподілення, який і є основою позитивного рішення проблеми свободи. Нове рішення проблеми свободи, що формується у християнському соціокультурному контексті, спонукає еволюції західної правосвідомості і практичному закріпленню її результатів, що обумовило соціальний прогрес західної цивілізації.

  Скачати повний текст

Розкрито суть понять "правосвідомість", "правова культура", "професійна правосвідомість" юристів, співробітників ОВС та дільничих інспекторів міліції на підставі узагальнення та критичного аналізу положень філософії, соціології, культурології, психології та відповідних висновків правових наук. Уперше визначено об'єктивні чинники становлення та еволюції правосвідомості та правової культури. Впроваджено науково обгрунтовані, практично ефективні конкретні рекомендації щодо шляхів, форм і методів формування та вдосконалення даних категорій у дільничих інспекторів міліції. Доведено провідну роль соціально-економічних, політичних, психологічних, етичних і правових чинників формування професійної правосвідомості та правової культури в процесі індивідуальної з ними роботи. Наведено пропозиції та доповнення до проекту Наказу МВС "Про організації індивідуальної роботи з дільничими інспекторами міліції". Запропоновано модель професійно-правової культури дільничого інспектора міліції.

  Скачати повний текст

Проведено комлексне дослідження професійної правосвідомості як суттєвого суб'єктивного чинника існування та розвитку правової дійсності. Розкрито зміст поняття правосвідомості як різновиду свідомості суспільної, визначено її суттєві ознаки та види. Встановлено особливості професійної правосвідомості, встановлено її співвідношення та взаємодію з іншими різновидами суспільної свідомості. Особливу увагу приділено дослідженню функцій професійної правосвідомості, розкрито їх зміст і запропоновано класифікацію. Показано практичне значення професійної правосвідомості, зокрема, її вплив на правотворчу та правореалізаційну діяльність. Охарактеризовано різні форми даного впливу. Здійснено системне дослідження деформацій професійної правосвідомості, визначено їх сутність, види, причини виникнення та шляхи подолання.

  Скачати повний текст

Досліджено сутність правової культури у контексті структурно-функціонального та аксіологічного підходів та проаналізовано правосвідомість як її якісну характеристику. Розкрито зміст та поняття правової культури виборців. Встановлено зв'язок між правовою культурою особистості виборця та правовою культурою суспільства, національним менталітетом, політичною культурою, функціонуванням засобів масової інформації, діяльністю політичних сил, що створюють виборчі технології. Доведено, що розв'язання проблеми формування правової культури виборців значною мірою залежить від врахування психологічного фактора пострадянських перетворень. Запропоновано комплексну методику впливу на правову культуру виборців, що передбачає активне функціонування в освітньо-виховному процесі всіх трьох сфер особистості: когнітивної, емоційної, поведінкової. Визначено психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність діяльності з формування правової культури учасників виборів. Встановлено чотири типи виборців за критеріями поваги до морально-правових норм та соціальної активності.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження феномену селянської правосвідомості в історико-правовій реальності 1917 - 1921 рр. Значну увагу приділено конфлікту видів правосвідомостей (громадської та індивідуальної, соціальної та національної, центральної та периферійної, елітарної та егалітарної). Проаналізовано соціально-групові інваріанти правосвідомості. Доведено, що перехідне буття та перехідна форма суспільної свідомості реалізувалися у маргінальні типи соціальності, державності та права, зумовили наявність особливого комплексу маргінальної правосвідомості та розширення сфер аномії. Жоден політичний режим не визнав за селянами правоздатності цілісного суб'єкта, так само, як жодна з влад, що перманентно змінювалися, не закріпилася у селянській правосвідомості як легітимна. Показано, що особливості селянської правосвідомості зумовили феномен селянської Повстанської армії, яка відігравала самостійну роль у протистоянні всім видам влади в Україні. Досліджено феномен правосвідомості інсургентів. У правосвідомості селян Нестор Махно персоніфікував архетип батька, спасителя. Виявлено специфіку та суть махновщини - найбільшого соціального руху, у центральну проблему якого становили розподіл, збереження та захист одержаної та/або захопленої землі. Зазначено, що цей рух поєднував різні типи соціальності, був зумовлений могутнім сплеском селянської правосвідомості та захистом споконвічних селянських цінностей. Сформульовано висновок, що махновщина була просторово-часовою утопією. Проаналізовано недержавний ресурс правосвідомості. Здійснено категоризацію поняття "історико-правова реальність".

  Скачати повний текст

Проаналізовано правосвідомість, її поняття, суть, структуру, функції та зв'язок з правовим менталітетом. Розглянуто правосвідомість як універсальну філософсько-правову категорію, що відіграє стратегічну роль для нашої країни у перехідний період її розвитку, відповідає її європейському вибору. Досліджено механізм формування правосвідомості та систему правової освіти й правового виховання. Доведено, що розв'язання проблеми фомування правосвідомості громадян України значною мірою залежить від ефективності функціонування інститутів громадянського суспільства, правового забезпечення їх діяльності, формування та реформування інститутів народовладдя, впровадження виборчої системи європейського зразка, реформування системи правоохоронних органів. Зроблено висновок, що правовий прогрес в Україні можливий за умови одночасного формування правосвідомості громадян і розбудови громадянського суспільства у процесі здійснення політичної та правової реформ.

  Скачати повний текст

Розкрито суть, структуру й особливості правосвідомості майбутнього вчителя правових дисциплін. Наведено визначення понять "професійна правосвідомість майбутнього вчителя правових дисциплін", "формування професійної правосвідомості майбутнього вчителя правових дисциплін". Уточнено критерії та показники сформованості професійної правосвідомості майбутнього вчителя правових дисциплін. Теоретично обгрунтовано модель науково-методичного забезпечення формування даної правосвідомості у студентів педагогічних університетів. Охарактеризовано її складові (мету, концептуальні засади, принципи, компоненти, етапи, науково-методичний інструментарій, педагогічні умови, моніторинг). Розроблено модель, реалізовану в педагогічному експерименті та показано, що її використання сприяє формуванню всіх компонентів професійної правосвідомості майбутнього вчителя правових дисциплін (когнітивного, емоційно-ціннісного, поведінкового).

  Скачати повний текст

Сформульовано дефініції та здійсненно всебічний аналіз понять, принципів і функцій професійної культури майбутніх юристів, а також чинників впливу на її формування у контексті сучасної філософсько-правової доктрини. Визначено, що професійна культура, професійна діяльність, професійна свідомість розглядаються в контексті таких філософських категорій, як поєднання особливого, загального й одиничного. Доведено, що основним компонентом формування професійної культури майбутнього юриста є його професійна правосвідомість, яка впливає на характер майбутньої професійної діяльності.

  Скачати повний текст

У дисертаційному дослідженні розглядаються організаційний та праксеологічний аспекти формування професійної правосвідомості судді та суддівського розсуду. Автором розкривається сутність, зміст та структура категорії правової свідомості судді на сучасному етапі розвитку державно-правовиx та соціальниx інститутів в Україні. Надається авторське визначення поняття «професійна правосвідомість судді». В рамках дослідження розроблено концепцію трансформації правової свідомості судді як процесу, що являє собою послідовну, логічну зміну станів його правової свідомості.Визначено поняття, ознаки, межі та принципи здійснення суддівського розсуду, розглянуто поняття «дискреційні права» та «дискреційні обов'язки» судді, запропоновано розмежування понять «дискреційна поведінка» та «правова поведінка», здійснено співвідношення понять «правова свідомість судді», «суддівський розсуд» та «внутрішнє переконання судді». Проведено комплексний аналіз незалежності судді як умови прийняття правомірного рішення суду. Розкриваються відмінності в аспекті незалежності між суддями національного рівня та суддями міжнародних судів.На основі аналізу документів зарубіжних держав, що регламентують питання дотримання судової етики, запропоновано рекомендації для удосконалення положень Кодексу суддівської етики в Україні. Здійснено дослідження теоретико-прикладних аспектів професійного навчання суддів та відбору кандидатів на суддівські посади, розроблено низку пропозицій, щодо забезпечення ефективності таких процедур.^UPreparation of the dissertation was carried out at the State Higher Educational Institution "Uzhgorod National University". The defense of the dissertation will be held at Taras Shevchenko National University of Kyiv. The dissertation analyzes the organizational and praxeological aspects of the formation of professional justice of judge and judge's discretion.The object of the dissertation research is the complex of social relations, as well as problems of theoretical and applied nature, connected with the formation of the professional legal consciousness of the judge and the judge's discretion.The main purpose of the dissertation work is to carry out a complex analysis of theoretical and practical problems of formation of the judge's professional legal consciousness and the exercise of judge's discretion within the discretionary powers of the court.To achieve the goal, the author used the system-structural, comparative-legal, formal-logical (dogmatic), sociological, statistical methods of scientific knowledge, as well as the method of typology and legal modeling.The paper identifies the scientific novelty of the results obtained during the study, which consists in the fact that the dissertation is the first in the national science of complex research of legal consciousness of a judge and a judge's discretion, in which the essence of judge's professional justice is revealed at a new scientific level, conceptual principles are determined and grounded. the exercise of judicial discretion as part of the discretion of the court, as well as prospects for raising the level of justice and professionalism of judges in the context of general ethical standards ing their legal behavior.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021.У дисертації проведено загальнотеоретичне дослідження діалогу правових культур у розрізі законодавчого та прецедентного права.Як результат науково-технічних досягнень XXI століття, людство опинилося на перехідному етапі до нової цивілізації, що характеризується ускладненням та урізноманітненням суспільних відносин. Особливого значення, в даному контексті, набуває готовність людей сприймати установки соціальних (культурних, ментальних) регуляторів, що сприяють вибору правомірних моделей поведінки. При цьому, право було і залишається основною затребуваною і державою, і суспільством регулятивною системою. Зазвичай, правосвідомість і правова культура сприймаються як передумова позитивного права. Правова культура, особливо в суспільствах перехідного характеру, повинна передувати і сприяти формуванню позитивного права. Велике значення при цьому набуває врахування в позитивному праві різноманіття мотивів поведінки людей. Як показують соціологічні дослідження і світова практика, у більшості випадків, відносини між людьми регулюються не тільки нормами права. Способи вирішення виникаючих при цьому питань зазвичай не суперечать вимогам законодавства, хоча багато хто з учасників цих відносин не знають про зміст юридичних вимог, якщо і припускають їх наявність.Правовідносини ґрунтуються на нормах права, учасники яких володіють суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки, та повинні знати їх. Але рідко якому суспільству вдається домогтися такого стану правової грамотності населення, проте люди вибирають правомірну форму поведінки, підкоряються правовим вимогам. Протилежне твердження не відповідало б дійсності, тому що в суспільстві завжди більше людей з правомірною поведінкою, інакше б норма права змінювалась під натиском суспільства. Це доводить наявність системи цінностей і мотивацій, що сприяє оптимальному режиму суспільних відносин. На сучасному етапі розвитку загальнотеоретичної юриспруденції, право як поняття визнається ширшим за правила поведінки, що містяться в законах, і не завжди відповідає за змістом та сутністю вимогам закону, а отже правова культура - не тільки те, що формується під впливом норм позитивного права. Правила поведінки, закріплені правом, функціонують у тісній взаємодії з іншими соціальними регуляторами (мораль, релігія, етика тощо). Характер взаємин різних систем регулювання, що мають свої особливості, дуже складний. Але всі разом вони утворюють ще більш значну цінність, яка потребує не менше ретельного дослідження.Головною ланкою правової культури виступає розвинена правова система, що забезпечує гідне місце права в житті суспільства. У правничій науці правова культура, зазвичай, розглядається у статичному стані. Тим часом такий підхід не дозволяє повною мірою розкрити багато граней правової культури. У цьому зв'язку нові можливості розкриває дослідження діалогу правових культур.^UThe dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of philosophy on a specialty 081 – the Law. – National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2021.In the dissertation the general theoretical research of dialogue of legal cultures in a cut of the legislative and case law is carried out.As a result of scientific and technological achievements of the XXI century, humanity is in transition to a new civilization, characterized by the complexity and diversification of social relations. Of particular importance in this context is the willingness of people to accept the attitudes of social (cultural, mental) regulators that contribute to the choice of legitimate patterns of behavior. At the same time, law was and remains the main regulatory system in demand by both the state and society.Usually, legal awareness and legal culture are perceived as a prerequisite for positive law. Legal culture, especially in societies of a transitional nature, should precede and promote the formation of positive law. Of great importance is the consideration in positive law of the diversity of motives for human behavior. As sociological research and world practice show, in most cases, relations between people are regulated not only by the rule of law. Ways to resolve the issues that arise usually do not contradict the requirements of the law, although many of the participants in this relationship are not aware of the content of legal requirements, even if they assume their existence.Legal relations are based on the rules of legal law, the participants of which have subjective rights and have legal obligations, and must know them. But rarely does any society manage to achieve such a state of legal literacy of the population, but people choose the right form of behavior, obey the legal requirements. The opposite statement would not be true, because in society there are always more people with lawful behavior, otherwise the rule of law would change under the pressure of society. This proves the existence of a system of values and motivations, which contributes to the optimal regime of social relations.At the present stage of development of general theoretical jurisprudence, law as a concept is recognized as broader than the rules of conduct contained in laws, and does not always meet the content and essence of the law, and therefore legal culture - not only that formed under the influence of positive law. The rules of conduct enshrined in law function in close cooperation with other social regulators (morality, religion, ethics, etc.). The nature of the relationship of different regulatory systems, which have their own characteristics, is very complex. But all together they form an even greater value, which requires no less careful research.The main link of legal culture is a developed legal system that provides a worthy place of law in society. In legal science, legal culture is usually considered in a static state. Meanwhile, this approach does not fully reveal many facets of legal culture. In this regard, the study of the dialogue of legal cultures opens up new possibilities.

Дисертацію присвячено поглибленню доктринальних засад щодо розуміння теоретико-правових аспектів співвідношення правової культури та позитивних форм правосвідомості, а також розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення їхнього функціонування.У дослідженні поставлено і вирішено такі завдання: виявлено та уточнено теоретико-прикладні аспекти співвідношення правової культури і правосвідомості; розкрито соціально-правові передумови аналізу правової культури та правової свідомості суспільства; проаналізовано та внесено пропозиції щодо удосконалення методологічної складової дослідження правової культури як відображення позитивних форм правосвідомості; виявлено проблематику аналізу та трансформацій правової культури та правосвідомості транзитивних суспільств; конкретизовано фактичний стан правової культури населення України як відображення деформованої правосвідомості; визначено комплекс засобів безпосереднього впливу на правосвідомість як один зі шляхів підвищення рівня правової культури; виявлено засоби опосередкованого впливу на правосвідомість.Наукова новизна одержаних результатів полягає у концептуальному обґрунтуванні доктринальних засад щодо розуміння теоретико-правових аспектів співвідношення правової культури та позитивних форм правосвідомості, а також у розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення їхнього функціонування.Зокрема, зроблено висновок, що правова культура: виражається виключно у практичних діях, поведінці; характеризується правомірністю поведінки; є безпосереднім наслідком високого рівня правосвідомості особи, тобто співвідноситься із правовою активністю як формою правосвідомості.Обгрунтовано аспекти співвідношення правової свідомості, правової культури та правових цінностей. Обґрунтовано, що правова культура характеризує практичний вираз виключно усвідомленої правової активності, а не всіх її рівнів.Уточнено місце правової культури та правової свідомості у правовій системі. Зокрема, правосвідомість не можна чітко віднести до будь-якого елементу правової системи, бо вона пронизує усю правову систему зверху донизу та опосередковує інтелектуально-психологічний рівень сприйняття права. А правова культура опосередковує практичний рівень, знаходиться виключно у межах юридичної практики як елемента правової системи.Деталізовано механізм включення правової свідомості та правової культури у механізм дії права.Виявлено, що характерною особливістю транзитивних суспільств є не проста наявність в них двох чи більше систем цінностей, а наявність конфлікту між ними. З цього витікають дві можливі проблеми: 1) ускладненість вибору системи цінностей з-поміж функціонуючих у суспільстві; 2) визначеність з вибором певної системи цінностей, але водночас відсутність стратегічних напрацювань та тактичних засобів для послідовного їх відстоювання та впровадження у соціальну та правову реальність.Аргументовано, що українське суспільство знаходиться паралельно у двох станах „транзиту”: 1) від тоталітарного до демократичного; 2) від карантинного до посткарантинного. Кожне з цих транзитивних суспільств має свої особливості, проте, зіштовхуючись, вони підсилюють негативний вплив на правову культуру та правову свідомість громадян.Обгрунтовано, що на національному рівні правосвідомість карантинного періоду громадян усіх без винятку держав продемонструвала тенденцію до зниження та схильність до деформацій. На рівні ж правової культури населення різних країн та державні інституції демонстрували абсолютно різні моделі поведінки, які нерідко не мали спільних ознак навіть у державах однієї правової сім'ї.Акцентується увага на тому, що правову свідомість населення України слід аналізувати диференційовано, а не монолітно, оскільки різним соціальним групам притаманні певні особливості.Пропонується класифікувати заходи впливу на правосвідомість та правову культуру за вектором спрямування на два блоки, а саме: а) засоби безпосереднього впливу; б) засоби опосередкованого впливу.Серед засобів безпосереднього впливу на правосвідомість та правову культуру виділяються: правова освіта; правове виховання; правова просвіта.Виявлено, що опосередковані засоби підвищення правової свідомості та правової культури можна класифікувати на: 1) власнеюридичні; 2) загальносоціальні; 3) соціально-економічні; 4) психологічні; 5) інформаційні; 6) організаційні.^UThe dissertation is devoted to deepening the doctrinal foundations for understanding the theoretical and legal aspects of the relationship between legal culture and positive forms of legal awareness, as well as developing practical recommendations for improving their functioning.The study sets and solves the following tasks: identified and clarified the theoretical and applied aspects of the relationship between legal culture and legal consciousness; revealed the socio-legal prerequisites for the analysis of legal culture and legal consciousness of society; analyzed and made suggestions for improving the methodological component of the study of legal culture as a reflection of positive forms of legal consciousness; identified the problems of analysis and transformations of legal culture and legal consciousness of transitive societies; the actual state of the legal culture of the population of Ukraine is specified as a reflection of the deformed legal consciousness; a set of means of direct influence on the legal consciousness is determined as one of the ways to increase the level of legal culture; means of indirect influence on the legal consciousness are identified.The scientific novelty of the results obtained consists in the conceptual substantiation of the doctrinal foundations for understanding the theoretical and legal aspects of the relationship between legal culture and positive forms of legal consciousness, as well as in the development of practical recommendations for improving their functioning.In particular, it is concluded that legal culture: expressed exclusively in practical actions, behavior; characterized by the legality of behavior; is a direct consequence of a high level of legal awareness of a person, that is, it correlates with legal activity as a form of legal awareness.Aspects of the correlation of legal consciousness, legal culture and legal values are substantiated.It is proved that legal culture characterizes the practical expression of exclusively conscious legal activity, and not all its levels.The place of legal culture and legal consciousness in the legal system is clarified. In particular, legal awareness cannot be clearly attributed to any element of the legal system, because it permeates the entire legal system from top to bottom and mediates the intellectual and psychological level of perception of law. And legal culture mediates the practical level, is located exclusively within the framework of legal practice as an element of the legal system.The mechanism of inclusion of legal consciousness and legal culture in the mechanism of operation of law is detailed. It is revealed that a characteristic feature of transitive societies is not the simple presence of two or more value systems in them, but the presence of a conflict between them. This leads to two possible problems: 1) the complexity of choosing a system of values from among those functioning in society; 2) certainty with the choice of a certain system of values, but at the same time the lack of strategic developments and tactical means to consistently defend them and implement them in social and legal reality.It is argued that Ukrainian society is in parallel in two states of "transit": 1) from totalitarian to democratic; 2) from quarantine to post-quarantine. Each of these transitive societies has its own characteristics, but when faced, they increase the negative impact on the legal culture and legal consciousness of citizens.It is proved that at the national level, the legal awareness of the quarantine period of citizens of all states without exception showed a downward trend and a tendency to deformities. At the level of legal culture, the population of different countries and state institutions demonstrated completely different behaviors, which often did not have common features even in states of the same legal family.Attention is focused on the fact that the legal consciousness of the population of Ukraine should be analyzed differentially, and not monolithic, since different social groups have certain features.It is proposed to classify measures of influence on legal awareness and legal culture according to the vector of direction into two blocks, namely: a) means of direct influence; b) means of indirect influence.Among the means of direct influence on legal awareness and legal culture are: 1) legal literacy (legal upbringing); 2) legal education; 3) legal training.It is revealed that indirect means of raising legal consciousness and legal culture can be classified into: 1) proper legal; 2) general social; 3) socio-economic; 4) psychological; 5) informational; 6) organizational.

У дисертації висвітлено проблематика розгляду практики Європейського суду з прав людини як показника стану забезпечення людських прав в державах-учасниках Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (на прикладі України). Обґрунтовано типологію напрямів впливу практики Європейського суду з прав людини на різні правові системи (національні та наднаціональні) з виокремленням та детальною дескрипцією впливу на правозастосовну практику; впливу на національне законодавство; впливу на правову доктрину; впливу на правосвідомість, правову освіту та просвіту; впливу на функціонування громадянського суспільства; впливу на міжнародний престиж держави-учасниці Конвенції; впливу на розвиток європейського права.Автором надано характеристику природі рішень страсбурзького Суду через призму: іманентності цій інституції міжнародного характеру, сприйняття його більшістю заявниками як «четвертої інстанції» (не зважаючи на його субсидіарний характер), особливості конвенційних норм (аксіологічний, лаконічний та імпліцитний характер), автономної інтерпретації положень Конвенції (з урахуванням її духу та мети), зв'язок між Конвенцією та національним правом; діалог з державами-членами Конвенції.Відзначено, що значна кількість звернень осіб, що перебувають під юрисдикцією України до Європейського суду з прав людини, а також застосування Судом інститутів well-established case-law of the Court та пілотного рішення є тими чинниками, що дозволяють визначити стан забезпечення людських прав та основоположних свобод в Українській державі.Аналіз практики страсбурзького Суду дозволив встановити, що серед системних проблем забезпечення людських прав в Україні чільне місце займають наступні: надмірна тривалість невиконання рішень судів та відсутність ефективних засобів захисту від цього; надмірна тривалість (без належного обґрунтування) кримінального провадження та відсутність ефективних засобів захисту від цього; неналежні умови утримання осіб у місцях позбавлення волі та відсутність ефективних засобів захисту від цього; існування механізму відбування окремих кримінальних покарань (довічного позбавлення волі), що порушує право на заборону катувань, нелюдського та такого, що принижує людську гідність поводження; практики порушення принципу рівності та недискримінації.З’ясовано, що подальша імплементація практики страсбурзького Суду передбачає необхідність вжиття комплексу заходів, які класифіковано за наступними напрямами: світоглядний (загальносоціальний), спрямований на концептуальне сприйняття загальних соціальних цінностей і принципів у національній правовій системі; нормативно-правовий, спрямований на перманентні зміни національного законодавства у межах вжиття заходівзагального характеру за окремими рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України, а також систематичний моніторинг зміни правових позицій Суду та превентивна зміна законодавства з удосконалення стандартів забезпечення людських прав; правозастосовний, спрямований на удосконалення судової (як судів системи судоустрою, так і органів конституційної юстиції) та адміністративної практики.Констатовано, що системний аналіз науково-джерельної бази пізнання практики Європейського суду з прав людини як об’єкту імплементації у національну систему праву через удосконалення останньої вказує на недостатність комплексного вивчення вітчизняною правничою наукою Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики страсбурзького суду як фактору удосконалення національного права. Встановлено, що українське правознавство переважно зосереджує увагу на імплементації правоположень цього Суду за окремими статтями Конвенції.Запропоновано класифікувати наукові роботи за об’єктом гносеології на низку груп: 1) наукові роботи, у яких розкривається сутність і зміст людських прав у їх розумінні західною (європейською) культурою (мають методологічне та пропедевтичне призначення); 2) наукові роботи, у яких розкриваються людські права через призму діяльності Європейського суду з прав людини: наукові праці, присвячені проблематиці забезпечення окремих людських прав; наукові праці, присвячені проблематиці окремих аспектів діяльності Європейського суду з прав людини у контексті окремих напрямів, у тому числі й виконання рішень Суду (вказують стан забезпечення людських прав та відповідно можливі напрями удосконалення відповідної діяльності).Встановлено, що методологічний інструментарій забезпечення прав людини в Україні за матеріалами практики страсбурзького суду включає три складові: 1) методологічні принципи (забезпечують повноту і достовірність отриманих знань) – це принципи всебічності та об’єктивності; 2) методологічні підходи (визначають напрям наукової думки дослідника та її акцентування на окремих аспектах пізнаваного явища) – аксіологічний, герменевтичний, системний, історичний та порівняльно-правовий підходи;^UThe dissertation covers the issues of considering the practice of the European Court of Human Rights as an indicator of the state of human rights protection in the states-parties to the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (using the example of Ukraine). The typology of the European Court of Human Rights’ practice’s influence on various legal systems (national and supranational) with a distinction and detailed description of the influence on law enforcement practice; impact on national legislation; impact on legal doctrine; impact on legal awareness and legal education; impact on the civil societyfunctioning; influence on the international prestige of the state-party to the Convention; impact on the development of European law, is substantiated.The author characterizes the nature of the Strasbourg Court’s decisions through the prism of: the immanence of an international character to this institution, its perception as a “fourth instance” by the majority of applicants (regardless of its subsidiary nature), the peculiarities of the conventional norms (axiological, laconic and implicit nature), autonomous interpretation of the Convention provisions (taking into account its spirit and purpose), the relations between the Convention and national law; dialogue with member states of the Convention.It was noted that a significant number of appeals by people under the jurisdiction of Ukraine to the European Court of Human Rights, as well as the application by the Court of well-established case-law of the Court institutions and the pilot decision are the factors that allow determining the human rights and fundamental freedoms implementation state in the Ukrainian state.The analysis of the Strasbourg Court practice made it possible to establish that among the systemic problems of ensuring human rights in Ukraine, the following occupy a prominent place: excessive duration of non-execution of court decisions and lack of effective means of protection against this; excessive duration (without proper justification) of criminal proceedings and lack of effective means of protection against this; improper conditions of detention of persons in places of deprivation of liberty and lack of effective means of protection against this; the existence of a mechanism for serving certain criminal punishments (life imprisonment) violating the right to torture prohibition, inhuman and degrading treatment; practices that violate the principle of equality and non-discrimination.It was found that the further implementation of the Strasbourg Court practice involves the indispensability to take a set of measures that are classified according to the following directions: worldview (general and social), aimed at the conceptual perception of general social values and principles in the national legal system; normative and legal, aimed at permanent changes in national legislation within the scope of taking measures of a general nature according to individual decisions of the European Court of Human Rights in cases against Ukraine, as well as systematic monitoring of changes in the Court’s legal positions and preventive changes in legislation to improve human rights standards; law enforcement, aimed at improving judicial (both courts and constitutional justice agencies) and administrative practice.It was established that the systematic analysis of the scientific and source base of knowledge of the European Court of Human Rights practice as an object of implementation into the national legal system through the improvement of the latter indicates the insufficiency of the comprehensive study of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the practice of the Strasbourg Court as a factor of improvement of national law by domestic jurisprudence. It was ascertained that the Ukrainian jurisprudence mainly focuses on the implementation of the legal provisions of this Court under individual articles of the Convention.It is proposed to classify scientific papers according to the object of epistemology into a number of groups: 1) scientific papers revealing the essence and content of human rights as understood by Western (European) culture (have a methodological and propaedeutic purpose); 2) scientific papers in which human rights are revealed through the prism of the activities of the European Court of Human Rights: scientific papers devoted to the issue of ensuring certain human rights; scientific papers devoted to the problems of certain aspects of the European Court of Human Rights activity in the context of certain areas, including the implementation of the Court's decisions (indicate the state of ensuring human rights and, accordingly, possible areas of the relevant activity improvement).