Проаналізовано антропонімійні (одно-, дво-, три- та чотиричленні) й антропонімійно-апелятивні іменування для ідентифікації осіб чоловічої статі Житомирщини XVI - XVII ст. Виділено продуктивні та непродуктивні антропонімні моделі, формули ідентифікації нижчих і вищих верств населення. Визначено склад чоловічого антропонімікону, а саме: християнські імена, їх фонетичні та словотвірні (повні, усічені, усічено-суфіксальні та суфіксальні) варіанти, слов'янські автохтонні (композитні, відкомпозитні) імена. Проведено кількісні підрахунки іменника. Виділено найуживаніші, поширені, маловживані та рідкісні імена. Установлено онімну й апелятивну лексику, відображену в основах прізвищевих назв. Виконано порівняння різних класів онімів і апелятивів під час створення прізвищевих назв представників соціальних низів і верхів.

  Скачати повний текст

Лінгвістично описано (надано структурно-семантичну характеристику, досліджено етимологію, етіологію) сучасну антропонімію греків Надазов'я, визначено її спільне та відмінне з українською та російською антропоніміями. Виявлено особливості національної антропонімної системи греків Північного Надазов'я й ознаки, які пов'язують її з загальною антропосистемою України. Досліджено сучасні прізвища, родові та особові прізвиська греків-румеїв і греків-урумів. Здійснено семантичну класифікацію антропонімів, визначено продуктивні типи антропонімної номінації, описано основні способи утворення урумських і румейських антропонімів, встановлено найтиповіші для грецької антропонімії словотвірні типи прізвищ, досліджено вплив російської та української антропонімних традицій на формування антропонімікону надазовських греків. Встановлено, що утворення антропонімних одиниць всіх класів відбувалося шляхом антропонімізації апелятивних лексем і трансонімізації пропріальних одиниць. "Грецькі" антропонімні суфікси виявилися малопродуктивними у прізвищевому утворенні, тоді як українськими та російськими патронімічними суфіксами оформлено 37,5 % урумських і 25 % румейських прізвищ.

  Скачати повний текст

Досліджено прізвищеві назви та прізвища Нижньої Наддніпрянщини (надвеликолузький регіон) кінця XVI - початку ХХІ ст та розглянуто їх етимологію. Зазначено, що об'єктом комплексного аналізу є семантико-структурна класифікація антропонімів. Визначено основні засоби ідентифікації особи. Встановлено обсяг онімної та апелятивної лексики, що мотивувала назвиська надвеликолузького регіону, проаналізовано семантичні групи імен і прізвиськ апелятивного походження, а також апелятивні означення особи, які лежать в основах даних ймень. Доведено, що семантико-структурний аналіз прізвищ дозволив встановити основні способи творення, зокрема, лексико-семантичний та морфологічний, допоміг виявити основні моделі надвеликолузьких прізвищ у діахронічному плані. За допомогою залучення антропонімного матеріалу козацьких "Реєстрів" 1649 року, архівних даних Коша Нової Запорізької Січі, історико-етнографічних і власноручних записів простежено динаміку розвитку прізвищевої системи Нижньої Наддніпрянщини, зокрема, надвеликолузького регіону. На підставі результатів комплексного аналізу даної системи, показано, що виявляючи регіональні особливості, вона функціонує як складова частина української антропонімії.

  Скачати повний текст

Досліджено лексичну базу, мотиваційні відношення та словотвірну будову прізвищевих назв і прізвищ Уманщини XVII - початку XXI ст. Шляхом лексико-семантичного аналізу визначено роль різних класів онімної й апелятивної лексики у формуванні прізвищ. У даному аспекті охарактеризовано склад слов'янських і християнських імен і розкрито семантику апелятивів української мови, відображених в основах прізвищевих назв і прізвищ Уманщини. Виокремлено основні мотиваційно-номінаційні групи уманського антропонімікону XVII - початку XXI ст.: патроніми (матроніми), патронімно-посесивні, локативні та ситуативні назви, а також квалітативи й агентиви. На підставі результатів словотвірно-структурного аналізу особових назв досліджуваного регіону виділено п'ять основних способів їх творення: лексико-семантичний, афіксальний, морфолого-синтаксичний, синтаксичний, слово- й основоскладання та зафіксовано назви подвійної словотвірної мотивації. Встановлено продуктивність основних словотвірних моделей Уманщини на синхронічному та діахронічному рівнях, укладено інверсійний покажчик прізвищ даного регіону. На підставі комплексного дослідження прізвищевої системи зроблено висновок про її функціонування як невід'ємної складової української антропонімії.

  Скачати повний текст

Описано динаміку семантичних груп, прізвищевих парадигм і дериваційних явищ у прізвищах Слов'янського району Донеччини кінця XIX - початку XXІ ст. Проаналізовано стан української антропонімії, заселення даного регіону у ХХ ст. Досліджено відмінну та відапелятивну лексику, що склала основу прізвищ Слов'янщини. На підставі семантичної бази прізвищ з'ясовано зміни у семантичних групах даних прізвищ, зокрема, семантичну та функціональну динаміку. Наведено алфавітний покажчик прізвищ даного регіону ХХ ст. Уведено у науковий обіг новий прізвищевий матеріал краю кінця ХІХ - початку ХХІ ст. (11 595-ть номінативних одиниць).

  Скачати повний текст

Досліджено неофіційні іменування Львівщини - індивідуальні, колективно-територіальні прізвиська (8 892 лексичні одиниці) та сімейно-родові іменування (3 757 лексичних одиниць) - з погляду їх мотиваційної бази, словотвірної структури. Виявлено лексико-семантичну базу творення прізвиськ і з'ясовано мотиви їх надавання. Подано класифікацію прізвиськ Львівщини. Досліджено словотвірну структуру прізвиськ, простежено продуктивність формантів, визначено типові та нетипові моделі прізвиськ. Здійснено лексико-семантичний та структурний аналіз сімейно-родових іменувань. Встановлено, що лексичну базу сімейно-родових назв становлять імена, прізвиська, прізвища, апелятивні означення особи, а для творення сімейно-родових іменувань типовими є прізвищеві основи. Укладено словник індивідуальних і колективно-територіальних прізвиськ жителів Львівщини, подано індекс сімейно-родових іменувань.

  Скачати повний текст

Комплесно досліджено німецькі прізвища Закарпаття. До наукового обігу введено та проаналізовано 1520 німецьких прізвищ не досліджуваного раніше антропонімічного матеріалу. Відзначено, що прізвищевий фактичний матеріал є першою спробою укладення повного списку німецьких прізвищ Закарпаття. Нетрадиційним є підхід до аналізу німецьких антропонімів у порівнянні до їх трактування в німецькій ономастичній літературі, зокрема пояснення допрізвищевої семантики твірних основ прізвищ, їх лексико-семантичної класифікації на категорії особових і неособових назв та їх поділу в межах цих категорій. У монографічних дослідженнях провідних німецьких ономастів (А.Баха, Й.-К.Брехенмахера, Г.Бауера, М.Горнунг, М.Готтшальда, В.Зайбіке, К.Кунце, В.Флейшера, Е.Шварца) німецькі прізвища проаналізовано переважно за мотивами номінації, що базується, здебільшого, на метафоризації та метонімізації. Досліджено вплив кількох офіційних мов на графічні варіанти німецьких прізвищ Закарпаття.

  Скачати повний текст

Досліджено лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини на синхронному та діахронічному зрізах. Проаналізовано стан вивчення прізвищної системи даного регіону на різних етапах її становлення. Визначено роль різних груп відапелятивної та відіменної лексики у формуванні прізвищ на двох етапах - діахронному (у зіставленні з прізвищевими назвами Реєстрів Війська Запорізького) та синхронному (у зіставленні з результатами сучасних регіональних досліджень). На підставі семантичного аналізу прізвищ охарактеризовано семантику апелятивів української мови, відображених в основах, а також подано склад слов'янських, християнських і запозичених імен, збережених антропоосновами, що доповнює відомості про культурно-національні зв'язки українського етносу. Визначено найпоширеніші лексико-семантичні групи прізвищ регіону. Детально проаналізовано структурно-словотвірні особливості прізвищ Середньої Наддніпрянщини. Визначено найтиповіші на дослідженій території словотвірні типи прізвищ у межах морфологічних і неморфлогічних утворень, описано структурно-словотвірні особливості досліджених антропонімів у порівнянні з прізвищевими назвами XVII ст. Уведено до наукового обігу новий прізвищевий матеріал Середньої Наддніпрянщини (у формі алфавітного словника).

  Скачати повний текст

Проаналізовано лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості сучасних прізвищ Центральної та Східної Донеччини. Вивчено історію виникнення, становлення українських прізвищ і стан вивчення прізвищевої системи регіонів України. З'ясовано роль різних груп відапелятивної та відантропонімної лексики у фомуванні прізвищ зазначеного регіону у порівнянні з результатами інших регіональних досліджень. На підставі лексико-семантичного аналізу антропонімів охарактеризовано семантику особових і неособових апелятивів української мови, відображених в основах прізвищ. Досліджено слов'янські автохтонні, церковно-християнські та запозичені імена, збережені антропосновами, що поглиблює уявлення про культурно-національні зв'язки українського етносу. Проаналізовано структурно-смислотвірні особливості прізвищ сучасної Центральної та Східної Донеччини. Визначено найтиповіші на дослідженій території словотвірні моделі прізвищ у межах морфологічних і неморфологічних утворень. Описано структурно-словотвірні особливості прізвищ дослідженого регіону. Введено до наукового обігу новий прізвищний матеріал Центральної та Східної Донеччини (47 000 номінативних одиниць).

  Скачати повний текст

Досліджено стан прізвищевих назв в українській антропонімній системі XVI ст., визначено їх лінгвістичний статус та особливості функціонування. Головну увагу приділено проблемі походження українських прізвищевих назв XVI ст., зокрема, проаналізовано фонетичні, словотвірні та лексико-семантичні особливості антропооснов.

  Скачати повний текст

Досліджено засоби ідентифікації особи у кінці VIII - на початку XIX ст.., лексичну базу та словотвірну будову прізвищевих назв і прізвищ Розточчя. Описано онімну й апелятивну лексику, відображену в основах прізвищевих назв і прізвищ. Охарактеризовано давньослов'янські та християнські імена та семантику апелятивів, що допомагає скласти уявлення про репертуар імен і різні класи лексики та свідчить про споконвічність українців на цій землі, їх глибинну культуру. Словотвірно-структурний аналіз прізвищевих назв і прізвищ досліджуваного регіону дозволив виділити два способи їх творення: лексико-семантичний і морфологічний. Встановлено продуктивність словотвірних моделей прізвищ Розточчя як у синхронії, так і в діахронії. Зроблено висновок, що лексико-семантичний спосіб творення переважає над морфологічним. Комплексний аналіз прізвищевої системи Розточчя засвідчив, що, маючи регіональні особливості, вона функціонує як невід'ємна частина українського антропонімікону.

  Скачати повний текст

«Козак Мамай» – це образ козака-запорожця, який сидить на землі зі схрещеними ногами і грає на струнному щипковому інструменті, що його можна прийняти за старовинну кобзу. Воїна малюють переважно самотнім – в степу, чи на лісовій галявині, під деревом – здебільшого під дубом. Воїн готує на вогнищі їжу, а біля нього лежать на землі та висять на гілках дерева його речі – шапка, зброя, посуд, часто – герб. Біля козака стоїть осідланий кінь, прив’язаний до списа. Аналізуються наукові гіпотези попередніх дослідників про причини появи цього надзвичайно популярного в середовищі українського народу образу воїна-музиканта. Метою роботи є створення цілісного уявлення про мистецькі твори «Козак Мамай», які посідають важливе місце в українській культурі вже протягом не менше чотирьох століть, а також – визначення напрямків еволюції цього легендарного образу та з’ясування його місця і ролі в українському мистецтві.До теперішнього часу дійшло приблизно сто таких творів ХVІІІ–ХІХ ст. Об’єктивні труднощі дослідження «мамаїв» полягають у тому, що більшість давніх творів ХVІІІ–ХІХ ст. не датовано і час їх написання датується за супровідними вторинними даними. Актуальність нашої роботи зумовлена тим, що й на нинішній час образ «козака Мамая» не зник з передових позицій поступу українського мистецтва. Образ розвивається та еволюціонує і в нових цивілізаційних – інтелектуальних та технологічних – умовах світового розвитку. Найпоширенішою залишається проста композиція: образ самотнього сидячого козака, біля якого стоїть його вірний кінь та лежить зброя і стоїть посуд. Воїн відпочиває, але він зосереджено-спокійний і внутрішньо готовий до смертельного бою. Значно розширюють сприйняття образу «козака Мамая» твори складної композиції. На цих творах поряд із Мамаєм з’являються інші персонажі: товариші козака, жінки та дівчата, торговець-шинкар, пан-поляк, офіцер чи солдат російської армії. Окрему групу становлять твори періоду Коліївщини, епіцентром якої стали події в місті Умані. Із часом прізвище Мамай викликає дедалі більший інтерес дослідників до реальних осіб, які його мали. Спочатку його пов’язували з двома реальними гайдамаками середини ХVІІІ ст., яких повісили у 1750 та 1758 роках. У результаті багатолітніх досліджень автор дисертації вперше встановив, що прізвище Мамай мали понад три десятки українських козаків ХVІІ–ХVІІІ ст. Вони були запорожцями, а частина з них брала участь у гайдамацькому русі. Це дозволило зробити важливий висновок: образ героя українських народних картин «Козак Мамай» насправді є збірним, узагальненим і легендарним.Ще однією специфічною особливістю «мамаїв» є наявність на картинах текстових написів, переважно поетичних: як лаконічних, так і доволі розлогих. Нерідко за розмірами ці написи наближаються до обсягів віршованої поеми, розкриваючи внутрішній світ козака-запорожця, його духовні цінності та бачення світу, збагачуючи сприйняття образу «козака Мамая».Було виявлено, що окремі написи на «мамаях» тісно перегукуються, а то й цілком збігаються з фрагментами текстів вертепних вистав, які ставили студенти-бурсаки під час новорічно-різдвяних свят. Установлено, що в них поєднано віршовані фрагменти – прислів’їв і приказок, народних пісень, жартівливої поезії тогочасних студентів-бурсаків, парафрази релігійних текстів і т. ін. Унаслідок цього в текстах сміхові мотиви дивовижно поєднуються з серйозними, курйозні – зі світоглядними, побутові – з філософськими, вульгарно-матеріалістичні – з релігійними та навіть містичними.На початкових етапах свого суспільно-історичного розвитку цей художній образ зафіксував появу козацтва як нової громадсько-політичної сили українського народу. Невдовзі козацтво стало могутнім захисником соціальних і релігійних прав та національних інтересів українського народу в боротьбі із зовнішніми ворогами та поневолювачами. Із часом образ «козака Мамая» став асоціюватися з позаперсоналізованим, узагальненим та ідеалізованим образом козака-запорожця. Цього міфологізованого воїна наділено реальними та уявними високими моральними чеснотами й рисами цих хоробрих захисників рідної землі. Важливо зауважити, що на трактування образу козака мала значний вплив і соціальна належність власників цих творів, під художні смаки яких нерідко підлаштовувалися художники, які писали подібні картини. «Мамаї» були завжди популярні серед широких мас українського селянства, що в минулому становило більшість українського народу. Теоретичні результати виконаного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення розвитку мистецтва України ХVIII–XIX ст. та в узагальнювальних дослідженнях з історії й теорії українського мистецтва. Напрацьований матеріал може бути задіяний для укладання каталогів, енциклопедичних довідників, при уточненні реєстрів пам’яток мистецтва.^UThe term “Cossack Mamai” refers to the image of a Zaporozhian Cossack sitting on the ground with his legs crossed and playing a musical instrument such as a kobza or a bandura. Warriors are painted mostly alone – in the steppe or in a forest clearing, under a tree – mostly under an oak tree. A warrior prepares food on the hearth, and next to him lie on the ground and hang on the branches of a tree his belongings – a hat, weapons, dishes, often – a coat of arms. A saddled horse tied to a spear is standing near the Cossack.The scientific hypotheses of previous researchers about the reasons for the emergence of this image of a warrior-musician, extremely popular among the Ukrainian people, are analyzed. The purpose of our work is an attempt to explain why these paintings during the 18th–19th centuries. enjoy such great success among the Ukrainian people.About one hundred (approximately one hundred) such works of the 18th–19th centuries have reached our (present) time. The objective difficulties of the study of “mamais” are that most of the ancient works of the 18th–19th centuries are not dated and the time of their writing is dated according to the accompanying secondary data.The relevance of our work is due to the fact that even at the present time the image of “Cossack Mamai” has not disappeared from the leading positions of the progress of Ukrainian art. The image develops and evolves in the new civilizational, intellectual and technological conditions of world development. The most common composition remains simple: the image of a lonely, seated Cossack, next to which stands his faithful horse, weapons and dishes. The warrior rests, but he is focused-calm and internally ready for a deadly fight. The works of complex composition significantly expand the perception of the image of “Cossack Mamai”. In these works, other characters appear alongside Mamai: fellow Cossacks, women and girls, a merchant-shinkar, a Polish gentleman, an officer or soldier of the Russian army. A separate group consists of works from the period of Haydamachchyna, the epicenter of which was the events in the city of Uman. As a result of our long-term research, it was established for the first time that more than three dozen Ukrainian Cossacks of the 17th–18th centuries had surnames. They were Zaporizhia, and some of them participated in the Haydamak movement. This allowed us to draw a very important conclusion: the image of the hero of Ukrainian folk paintings “Cossack Mamai” is actually collective, generalized and legendary.Another specific feature of “mamais” is the presence of textual inscriptions on the paintings, mostly poetic: both small and very large. The size of these inscriptions is often close to the size of a poetic poem, revealing the inner world of the Cossack-Zaporozhian, his spiritual values and vision of the world. The texts enrich the perception of the depicted image of “Cossack Mamai”.It was found that individual inscriptions on “mamais” closely echo, and even completely coincide with fragments of the texts of nativity plays, which were performed by bursak students during the New Year and Christmas holidays. It was established that they combined poetic fragments – proverbs and sayings, folk songs, humorous poetry of the then Bursak students, paraphrases of religious texts, etc. As a result, in the texts, funny motives are surprisingly combined with serious ones, curious ones with worldview ones, everyday ones with philosophical ones, vulgar-materialistic ones with religious and even mystical ones.At the initial stages of its socio-historical development, this artistic image recorded the emergence of the Cossacks as a new social and political force of the Ukrainian people. Soon Cossacks became a powerful defender of social and religious rights and national interests of our people in the fight against external enemies and enslavers. Over time, the image of the Mamai Cossack became associated with the depersonalized, generalized and idealized image of the Zaporozhian Cossack. This mythologized warrior is endowed with the real and imaginary high moral virtues and traits of these brave defenders of the native land.It is important to note that the social affiliation of the owners of these works had a significant influence on the interpretation of the image of the Cossack, whose artistic tastes were often adapted by the artists who painted similar paintings. “Mamais” have always been popular among the broad masses of the Ukrainian peasantry, which in the past constituted the majority of the Ukrainian people.The theoretical results of the research can be used for further study of the development of Ukrainian art in the 17th–19th centuries and in general studies on the history and theory of Ukrainian art. The developed material can be used for the compilation of catalogs, encyclopedic guides, when clarifying registers of art monuments.

Ткаченко Н. В. Літературно-художній ономастикон Запорізького краю другої половини ХХ – початку ХХІ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 – «Філологія». – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.У роботі вперше здійснено аналіз ономастикону поетичних творів письменників Запорізького краю другої половини ХХ – початку ХХІ століття (М. Білокопитова, М. Брацило, В. Віхляєва, П. Вольвача, Л. Геньби, І. Калиниченка, О. Ліщук, Г. Лупинос, Г. Лютого, О. Медка, О. Ольшанської, Т. Осінь, П. Ребра, В. Терлецького, В. Чабаненка, П. Юрика); з’ясовано роль онімів у відображенні авторського світогляду та сприйнятті творів читачем; схарактеризовано онімні класи, які виступають асоціативно-культурними кодами цього регіону; конкретизовано методологію дослідження літературно-художніх онімів та запропоновано власну класифікацію літературно-художнього ономастикону художніх творів письменників Запорізького краю.У результаті дослідження систематизовано близько 700 літературно-художніх онімів. Праць з літературно-художньої ономастики Запорізького краю ще не так багато, а втім можна стверджувати, що вагомий та унікальний своєю специфікою поетичний доробок письменників привертає увагу сучасних дослідників, формуючи регіональний осередок ономастики.З’ясовано дискусійні питання термінології літературно- художньої ономастики, зокрема погляди Л. Белея, А. Вегеш, К. Зайцевої, О. Карпенко, В. Котович, Е. Кравченко, Г. Лукаш, А. Попович, Н. Попович, Л. Селіверстової, О. Сколоздри, М. Торчинського, Я. Шебештян. Зважаючи на неоднозначність у тлумаченні ономастичних термінів, виокремлено основні поняття, якими послуговуємося у дисертаційній праці: «літературно- художня ономастика», «літературно-художній онім», «онімний простір». На нашу думку, цим термінам притаманна системність, однозначність, мотивованість та точність, вони найкоректніше відбивають явища, що ми досліджуємо.Науковці й до сьогодні не можуть уникнути протиріч щодо типології літературно-художніх онімів, саме ця дискусія посприяла виникненню різноманітних класифікацій власних назв у художньому творі. Напрацьований і деталізований сучасними ономастами матеріал дав змогу розробити релевантну й всеохопну щодо матеріалу типологію онімів, ужитих у творах запорізьких письменників. Саме тому всі власні назви розділено на три великі групи: антропоніми, топоніми та периферійні оніми. У дисертації аналіз функційно-стилістичного аспекту онімних класів здійснений за класифікацією літературно-художніх антропонімів Л. Белея.Установлено, що власні назви різних тематичних груп запорізькі письменники використовують у такому співвідношенні: антропоніми – 60 %, топоніми – 26 %, периферійні оніми – 14 %. Вживання різних онімних класів, які є важливим складником у формуванні індивідуально-авторського стилю, сприяло створенню цілісної картини різнопланового використання власних назв. Для більшості поетів найуживанішими є антропонімічні класи (П. Ребро, М. Білокопитов, Г. Лютий, В. Чабаненко, М. Брацило, Л. Геньба, В. Терлецький, В. Віхляєв, Т. Осінь, О. Ольшанська), для деяких з них основними стають топоніми (П. Вольвач, О. Медко, П. Юрик, І. Калиниченко) або периферійні оніми (Г. Лупинос, О. Ліщук).Визначено, що письменники Запорізького краю активно використовують власні імена, які є невід’ємним компонентом структури й вагомою частиною художніх творів. Поети вільні у виборі імен своїм персонажам, проте орієнтуються на норми реальної антропонімії. Серед усіх антропонімічних класів переважають імена, прізвища, прізвиська та імена по батькові – 87 % (Володька, Рудий, Непийвода, Тарас Шевченко, Іван Гонта, Буркало, Притикало, Іван Петрович), теоніми становлять 6 % (Світовид, Білобог, Чорнобог, Ярило), міфоантропоніми – 4 % (Аладдін, Дон Кіхот, Дюймовочка, Котигорошко, Медея, Прометей, Снігурочка, Ясон), біблійні антропоніми – 3 % (Авель, Адам, Єва, Каїн, Юда). За структурою антропоніми є одночленні («одиничне ім’я», «прізвище», «прізвисько», «по батькові») та двочленні («ім’я + прізвище», «ім’я + по батькові»).Доведено, що топоніми належать до одного з найпродуктивніших онімних розрядів у досліджуваних поетичних текстах. Назви українського топосу значно перевищують назви світових топосів і представлені ойконімами (31 %) – Бердянськ, Гуляйполе, Запоріжжя, Київ, Мелітополь, Токмак, Басань, Білоцерківка, Грушеве, Красиве, Петрово-Свистуново, Соколівка; гідронімами (28 %) – Берда, Гайчур, Десна, Дніпро, Дністер, Калка, Міссісіпі, Славута, Азовське море, Жовте море, Чорне море; хоронімами (26 %) – Америка, Вкраїнонька, Дике Поле, Запорізький край, Наддніпрянщина, Оратанія, Південний Схід, Україна; інсулонімами (6 %) – Байда, Великий Луг, Крим, Хортиця; оронімами (6 %) – Бона, Говерла, Голгофа, Замкова, Карпати, Синай;...^UTkachenko N. V. Literary and artistic onomasticon of the Zaporizhzhya region of the second half of the 20th - beginning of the 21st century. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 035 - "Philology". – Zaporizhia National University, Zaporizhia, 2023.In the work, for the first time, an analysis of the onomasticon of poetic works by writers of the Zaporizhia region of the second half of the 20th - beginning of the 21st century (M. Bilokopytova, M. Bratsilo, V. Vikhlyaeva, P. Volvacha, L. Henba, I. Kalinichenko, O. Lischuk, H. Lupinos , H. Lutogo, O. Medka, O. Olshanska, T. Osin, P. Rebra, V. Terletsky, V. Chabanenko, P. Yuryk); the role of onims in the reflection of the author's worldview and the reader's perception of the works is clarified; anonymous classes are characterized, which act as associative and cultural codes of this region; the methodology of the study of literary and artistic ononyms was specified and a separate classification of the literary and artistic onomasticon of the artistic works of writers of the Zaporizhzhya region was proposed.As a result of the research, about 700 literary and artistic names were systematized. There are still not many works on the literary and artistic onomastics of the Zaporizhzhia region, but it can be said that the weighty and unique poetic work of the writers attracts the attention of modern researchers, forming a regional center of onomastics.The debatable issues of the terminology of literary and artistic onomastics are clarified, in particular the views of L. Beley, A. Vegesh, K. Zaitseva, O. Karpenko, V. Kotovych, E. Kravchenko, G. Lukash, A. Popovych, N. Popovych, L. Seliverstova, O. Skolozdra, M. Torchynskyi, Ya. Shebeshtian. Considering the ambiguity in the interpretation of onomastic terms, the main concepts used in the dissertation work are highlighted: "literary-artistic onomastics", "literary-artistic onom", "onym space". In our opinion, these terms are characterized by systematicity, ambiguity, motivation and accuracy, they most accurately reflect the phenomena we are investigating.To this day, scientists cannot avoid contradictions regarding the typology of literary and artistic onyms, it was this discussion that contributed to the emergence of various classifications of proper names in a work of art. The material elaborated and detailed by modern onomists made it possible to develop a relevant and comprehensive typology of onyms used in the works of Zaporizhia writers. That is why all proper names are divided into three large groups: anthroponyms, toponyms and peripheral onims. In the dissertation, the analysis of the functional and stylistic aspect of onymic classes is carried out according to the classification of literary and artistic anthroponyms by L. Beley.It was established that Zaporizhzhya writers use proper names of various thematic groups in the following ratio: anthroponyms - 60%, toponyms - 26%, peripheral onyms - 14%. The use of different onymic classes, which are an important component in the formation of an individual author's style, contributed to the creation of a coherent picture of the multifaceted use of proper names. For most poets, anthroponymic classes are the most used (P. Rebro, M. Bilokopytov, H. Lyutiy, V. Chabanenko, M. Bratsilo, L. Genba, V. Terletskyi, V. Vikhlyaev, T. Osin, O. Olshanska), for some of them become the main toponyms (P. Volvach, O. Medko, P. Yuryk, I. Kalynychenko) or peripheral onims (H. Lupynos, O. Lischuk).It was determined that the writers of the Zaporozhye region actively use their own names, which are an integral component of the structure and an important part of artistic works. Poets are free to choose names for their characters, but they are guided by the norms of real anthroponymy. Among all anthroponymic classes, first names, surnames, nicknames and patronymic names prevail - 87% (Volodka, Rudy, Nepiyvoda, Taras Shevchenko, Ivan Gonta, Burkalo, Prytykalo, Ivan Petrovych), theonyms make up 6% (Svitovyd, Bilobog, Chornobog, Yarylo ), mytho-anthroponyms - 4% (Aladdin, Don Quixote, Thumbelina, Kotygoroshko, Medea, Prometheus, Snow White, Jason), biblical anthroponyms - 3% (Abel, Adam, Eve, Cain, Judas). According to the structure, anthroponyms are single-membered ("single name", "surname", "surname", "patronymic") and two-membered ("first name + surname", "first name + patronymic").It is proved that toponyms belong to one of the most productive onymic categories in the studied poetic texts. The names of the Ukrainian topos significantly exceed the names of the world topos and are represented by oikonyms (31%) - Berdyansk, Gulyaipole, Zaporizhzhya, Kyiv, Melitopol, Tokmak, Basan, Bilotserkivka, Hrusheve, Krasive, Petrovo-Svystunovo, Sokolivka; hydronyms (28%)...