Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність на підприємствах будівельної галузі. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методичних положень та розробка науково-практичних рекомендацій, спрямованих на управління ефективністю інноваційної діяльності будівельних підприємств з урахуванням інвестиційного аспекту. Теоретичною й методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, аналізу та синтезу; теоретичного узагальнення і формальної логіки; статистичний аналіз; графічний; експертної оцінки. Удосконалено: типологію функціонування підприємств у будівництві з метою визначення ключових напрямів та специфіки їхньої інноваційної діяльності; методичний підхід до формування системи інноваційного менеджменту на будівельних підприємствах; методику комплексного оцінювання ефективності інноваційної діяльності в будівництві; порядок впровадження інноваційного продукту або технології (інноваційного проєкту). Набуло подальшого розвитку: методика розрахунку комплексного показника результатів інноваційної діяльності, яка на відміну від існуючих, базується на оцінюванні шести блоків показників; порядок оцінювання впливу впровадження матеріальних та процесних інновацій на результати діяльності підприємства з використанням алгоритму інтеграції кількісного та якісного аналізу ефективності інновацій. Впроваджено у практику ТОВ «БК Цитадель» алгоритм оцінки ефективності інноваційної діяльності; методику оцінки ефективності впровадження інноваційного продукту та механізм підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю ПП «Сервіс - Ріелбул»; застосування алгоритму оцінки ефективності інноваційної діяльності ТОВ «Тернопільбуд». Теоретичні положення та практичні рекомендації використовуються у навчальному процесі Західноукраїнського національного університету при викладанні дисципліни «Управління проєктами» та «Інвестиційний менеджмент». Результати дослідження використовуються на підприємствах будівельної галузі. Ключові слова: інноваційна діяльність, інвестиційна діяльність, інноваційний проєкт, система інноваційного менеджменту, ефективність інноваційної діяльності, матеріальні і процесні інновації, управління будівельним підприємством.^UThe object of the research is innovation activity at enterprises in the construction industry. The aim of the dissertation is to deepen the theoretical and methodological provisions and develop scientific and practical recommendations aimed at managing the efficiency of innovation activity of construction enterprises, taking into account the investment aspect. The theoretical and methodical basis of the research is the dialectical method of cognition, analysis and synthesis; theoretical generalization and formal logic; statistical analysis; graphic; expert assessment. Improved: the typology of the functioning of enterprises in construction in order to determine the key directions and specifics of their innovation activity; the methodical approach to the formation of an innovative management system at construction enterprises; the method of comprehensive assessment of the effectiveness of innovation activity in construction; the procedure for introducing an innovative product or technology (innovative project). Further development has taken place: the method of calculating a complex indicator of the results of innovation activity, which, unlike the existing ones, is based on the evaluation of six blocks of indicators; the procedure for evaluating the impact of the implementation of material and process innovations on the results of the enterprise using the algorithm of integration of quantitative and qualitative analysis of the effectiveness of innovations. The algorithm for evaluating the efficiency of innovation activity has been introduced into the practice of "BC Citadel" LLC; the methods for evaluating the effectiveness of the introduction of an innovative product and the mechanism for increasing the effectiveness of the management of innovation activities of "Service - Rielbul" PE; application of the algorithm for evaluating the effectiveness of innovation activity of «Ternopilbud» LLC. Theoretical provisions and practical recommendations are used in the educational process of the West Ukrainian National University when teaching the disciplines "Project Management" and "Investment Management". The results of the research are used at enterprises in the construction industry. Key words: innovation activity, investment activity, innovative project, innovation management system, efficiency of the innovative activity, product and process innovations, construction enterprise management.

Тиркало Ю.Є. Управління підприємницькими ризиками в системі цінностей сталого розвитку. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 076 – підприємництво, торгівля та біржова діяльність. – Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України, Львів, 2023.Проблема управління ризиками належить до однієї з найдискусійніших. Через наявність систематичних і несистематичних ризиків, різну схильність суб’єктів підприємництва до ризику, а також перманентні зміни факторів, які посилюють або послаблюють ті чи інші ризики, бачення науковців є не одностайними щодо оцінювання, прогнозування ризиків, а також вибору методів протидії їм. Зростання глобалізаційних процесів у суспільстві і виникнення спільних для людства проблем, зокрема екологічних,задали спільний знаменник усім раніше напрацьованим підходам у сфері ризик-менеджменту. Цим спільним знаменником є цінності, на яких ґрунтується концепція сталого розвитку. Усвідомлення того, що розвиток бізнесу і управління підприємницькими ризиками має відбуватись у системі цінностей сталого розвитку, сьогодні є догмою для міжнародних організацій, урядів економічно розвинених країн та багатьох ініціативних груп. Попри це, на корпоративному рівні досі економічний егоїзм є причиною порушення екологічних норм, споживчої безпеки, а також низького рівня соціальної відповідальності у сфері підприємництва. Серед причин такого стану речей можна виокремити такі: слабкий громадський контроль і зворотний зв’язок між споживачами та виробниками готової продукції, бюрократія, формалізм і нечіткість позиції органів державного управління в імплементації принципів сталого розвитку, а також корупція у органах державного управління. Усе це обґрунтовує актуальність вибору теми дослідження, а також актуалізує доцільність та важливістьрозроблення теоретичних і методико-прикладних положень із управління підприємницькими ризиками в системі цінностей сталого розвитку.Метою дисертаційної роботи єрозроблення нових і удосконалення наявних теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо управління підприємницькими ризиками в системі цінностей сталого розвитку.Об’єкт дослідження – процес управління підприємницькими ризиками.Предмет дослідження – теоретико-методичні положення та практичні рекомендації щодо управління підприємницькими ризиками в системі цінностей сталого розвитку.У дисертації застосовано такі методи наукового пізнання: систематизації, узагальнення, контент-аналізу, методи порівняння, експертних оцінок, кластерний аналіз, зокрема метод к-середніх, індексний метод,алгоритм Мак-Класкі, методику Сааті, метод Річарда Геммінга, метод контрольних карт тощо.Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.Практична цінність результатів дослідження полягає у розробленні методичного інструментарію щодо управління підприємницькими ризиками в системі цінностей сталого розвитку.Ключові слова: підприємницькі ризики, сталий розвиток, інформаційне забезпечення, збалансоване управління, методи управління підприємницькими ризиками, кластерний аналіз, система управління підприємницькими ризиками.^UTyrkalo Yu. Business risk management in the value system of sustainable development. Qualifying scientific work on manuscript rights.Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 076 – еntrepreneurship, trade and exchange activity. – Lviv Polytechnic National University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Lviv, 2023.The problem of risk management is one of the most controversial ones. Due to the presence of systematic and unsystematic risks, the different propensity of business entities to risk, as well as permanent changes in factors that strengthen or weaken certain risks, the views of scientists are not unanimous regarding the assessment, forecasting of risks, as well as the choice of methods of countering them. The growth of globalization processes in society and the emergence of problems common to humanity, in particular of an environmental nature, led to a common denominator of all previously developed approaches in the field of risk management. This common denominator is the values on which the concept of sustainable development is based. The awareness that business development and business risk management should take place within the value system of sustainable development is currently a dogma for international organizations, governments of economically developed countries, and many initiative groups. Despite this, at the corporate level, economic selfishness is still the cause of violations of environmental norms, consumer safety, as well as a low level of social responsibility in the field of entrepreneurship. Among the reasons for this state of affairs, the following can be singled out: weak public control and feedback between consumers and producers of finished products, bureaucracy, formalism and the vagueness of the position of public administration bodies in the implementation of the principles of sustainable development, as well as corruption in public administration bodies.All this substantiates the relevance of the choice of the research topic, as well as actualizes the expediency and importance of developing theoretical and methodological-applied provisions for the management of business risks in the system of values of sustainable development.The purpose of the dissertation is to develop new and improve existing theoretical and methodological provisions and practical recommendations for managing business risks in the system of values of sustainable development.The object of the study is the process of managing business risks.The subject of the study is theoretical and methodological provisions and practical recommendations for managing business risks in the system of values of sustainable development.The following methods of scientific knowledge are applied in the dissertation: systematization, generalization, content analysis, comparison methods, expert evaluations, cluster analysis, in particular the k-means method, the index method, the McCluskey algorithm, the Saati method, the Richard Hemming method, the control chart method, etc.The dissertation consists of an introduction, three chapters, conclusions, a list of references and appendices.The practical value of the research results lies in the development of methodological tools for managing business risks in the system of values of sustainable development.Keywords: business risks, sustainable development, information provision, balanced management, business risk management methods, cluster analysis, business risk management system.

Дослідження присвячене мистецтвознавчій експертизі феномена творчості Дмитра Гнатюка в музично-театральній культурі України другої половини ХХ – початку ХХІ століття.Науковою проблемою дисертації є комплексне мистецтвознавче та культурологічне дослідження феномена творчості Дмитра Михайловича Гнатюка – видатного оперного співака, режисера-постановника, педагога та гро-мадського діяча, що спонукає до об'єктивного аналізу історичних процесів музичної культури України другої половини ХХ – початку ХХІ століття, а відтак і осмислити витоки сучасних мистецьких явищ у національному ду-ховному просторі доби оновлення, виявити сутність художньої творчості в контексті загально-гуманітарного дискурсу. У часи сьогодення, якнайбільше відчувається потреба ідентифікації української духовної спадщини, кристалізації в її основі ментальних сутнісно-неповторних особливостей. Упродовж останніх десятиліть дослідження в царині творчої біографістики стали одними з найзатребуваніших у вітчизняній гуманітаристиці. Адже соціокультурний розвиток суспільства значною мірою зумовлюється діяльністю особистостей, які володіють особливою волею та потенціалом, що здійснюють активний мистецький поступ і художні відкриття. Виокремлюючи поняття Митця в окрему площину аналізу, сучас-на гуманітаристика значно розширила науковий тезаурус, структуруючи його синонімічну послідовність, що виражена такими моделями як: майстер, ху-дожник, митець, рефлексивний художник, стимулюючи до перманентного переосмислення категоріального апарату не тільки мистецтвознавства, а й культурології, філософії, соціології, психології. Закріплюючи проблему в об-раний контекст, ми маємо можливість відслідкувати чіткий механізм адаптації особистості, її акультурації, самоактуалізації, саморепрезентації, саморефлексії, послідовного становлення та звершення у складному комунікативному середовищі. Саме крізь призму біографістики, біографічного методу дослідження стає можливим реконструкція прихованих раніше і маловивчених аспектів творчої активності, рефлексія якої зумовлена систематизованими емпіричними надбаннями, їх осмисленням з подальшим включенням у вимір теоретичного узагальнення та обґрунтування. Сформу-лювати визначення творчої особистості на вістрі сучасних наукових висновків є надзвичайно складним завданням, оскільки її смислова структура суттєво розпорошується в результаті перманентної зміни інструментарію пізнання її сутності. За умови включення поняття у зазначений комунікативний простір, порушуються відповідні граматичні та синтаксичні зв'язки, що, відповідно, стимулює до певних семантичних викривлень та по-рушень.Застосовуючи біографічний метод дослідження, ми вивчаємо унікальну постать – Д. М. Гнатюка в контексті розвитку музичної культури України другої половини ХХ – початку ХХІ століття, творчість якого стала невід'ємною складовою не лише вітчизняного, а й світового оперного мис-тецтва. Його індивідуальні творчі звершення не тільки увійшли до золотого фонду національної культури, а й дають змогу переосмислити ключові ас-пекти в розвитку українського музично-театрального мистецтва. Для того, щоб здійснити об'єктивне, неупереджене дослідження об'ємної спадщини Дмитра Гнатюка не лише як унікального артефакту, а й збагнути його численні зв'язки з українською традицією, і зі світовими тенденціями музич-ного театру, варто висвітлити складні й багатогранні процеси становлення і розвитку цієї мистецької галузі в Україні загалом. Такий підхід вимагає залу-чення до аналітичного апарату дисертації актуального пласту сучасної культурологічно-мистецтвознавчої думки – психологічної характеристики Митця у світлі існуючих на сьогодні концепцій психології творчості, а також визначення естетико-світоглядних пріоритетів видатного Майстра як своєрідного механізму до пізнання сутності його індивідуальності та неповторності. Взята за основу дослідження системна послідовність – Дмитро Гнатюк: оперний співак, режисер-постановник, педагог дає можливість цілісно охопити творчу біографію Митця, комплексно проаналізувати накопичений досвід в контексті його матеріального та духовного надбання.^UThe scientific problem of the presented dissertation is the complex study of art and culture of Dmytro MykolaiovychMykhaiovych Hnatyuk's creativity phe-nomenon, an outstanding opera singer, stage director, teacher and public figure, which prompts an objective analysis of the historical processes of musical culture in Ukraine in the second half of the 20th and the beginning of the 21st century, and thus, to understand the origins of modern artistic appearance in the national spiri-tual world of modernisation, to reveal the essence of artistic creativity in the con-text of the general humanitarian discourse. In the present times, the greatest need is for the identification of the Ukrainian spiritual heritage, the crystallisation of es-sentially-unique features in its mental basis. Names such as Eugenia Mirosh-nichenko, Anatoliy Solovyanenko, Dmytro Hnatyuk are a breakthrough in the Ukrainian mentality in the sphere of its world art recognition, creating a landmark for national identity.Using the biographical method of research, we study the unique figure - D. M. Gnatyuk in the context of the Ukrainian musical culture development in the second half of the 20th and early 20th centuries, whose creativity has become an integral part of not only domestic but also world operatic art. His individual crea-tive achievements not only entered the golden fund of the national culture, but also allow us to rethink the key aspects of the development of Ukrainian musical and theatrical art. In order to carry out an objective, unbiased study of Dmytro Hnatyuk's volumetric heritage not only as a unique artifact, but also to grasp his numerous connections with the Ukrainian tradition, and with the world tendencies of the musical theater, one should highlight the complex and multifaceted proc-esses of formation and development of this artistic industry in Ukraine as a whole. Such an approach requires the inclusion of a contemporary cultural-artistic thought – the psychological characteristics of the artist in the light of existingpsychological concepts of creativity, as well as the definition of the aesthetic-ideological priori-ties of the outstanding Master as a kind of mechanism for the knowledge of the essence of his personality and originality, to the analytical apparatus of the disser-tation. Dmytro Hnatyuk: opera singer, director-director, teacher gives an opportu-nity to comprehensively cover the creative biography of the artist, comprehen-sively analyse the accumulated experience in the context of his material and spiri-tual heritage.

Дослідженоо формування та еволюцію світоглядних та естетичних позицій Є.Маланюка, їх зв'язок з художньою творчістю. Визначено основні етапи творчої еволюції письменника з їх ідейно-стильовими домінантами. Розглянуто життєдіяльність письменника крізь призму самоусвідомлення його життєвого покликання. Розкрито феномен української політичної еміграції. Висвітлено історичний та соціо-культурний контексти епохи, виявлено їх формотворчий вплив на особистість митця, простежено витоки та визначено суть його історіософської концепції творчості. Досліджено історію художньої творчості Є.Маланюка, "біографію" окремих творів як шлях до пізнання його внутрішньої біографії. Проаналізовано художній доробок письменника.

  Скачати повний текст

Досліджено процес формування у філософії В.С.Соловйова ідеї єдності істини, добра та краси, розкрито особливості інтелектуального, морального й естетичного вимірів даної єдності, визначено релігійний зміст кожного з них. Висвітлено погляди В.С.Соловйова на єдність істини, добра та краси у контексті західноєвропейської філософської думки та показано оригінальність соловйовського вчення. Визначено місце істини, добра та краси у структурі світоглядних орієнтацій сучасної людини, встановлено значення вчення російського мислителя у формуванні духовності засобами навчально-виховного процесу. Розглянуто неподільний зв'язок істини, добра та краси з поняттям любові. Обгрунтовано твердження, що любов є центром та одночасно синтезуючим початком для єдності цих трьох понять. Доведено, що істина, добро та краса є основою формування духовності, тому впровадження даних понять у виховний процес сприяє становленню всебічно розвиненої особистості й її гармонійному розвитку. З'ясовано, що для В.С.Соловйова будь-яке пізнання є глибоко суб'єктивним, а в пізнанні істина ніколи не проявляється у чистому вигляді, вона завжди осмислюється людською особистістю, що надає свободу й активність у пізанні. Встановлено, що процес пізанання не є пасивним сприйняттям божествених ідей, це - зустрічний процес, точка перетину двох світів, процес боголюдський, а істиною може бути лише благо та краса. Обгрунтовано твердження, що повна істина цілісна. Зроблено висновок, що проблема єдності істини, добра та краси у філософії В.С.Соловйова мала важливе онтологічне та гносеологічне значення для подальших рефлексій російської філософської думки.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню визначення місця і ролі методу ідентифікації у соціальному пізнанні; вивчення структури пізнавальних процедур у процесі його застосування у філософських та соціально-емпіричних дослідженнях; аналізу категорії ідентифікації як методу наукового пізнання; обгрунтуванню методу ідентифікації у соціальних дослідженнях і розгляду його структури; дослідження феномена ідентифікації у системі стратифікаційних процесів сучасної України.

  Скачати повний текст

Виконана дисертація присвячена вивченню патернів, що діяли в українській культурі (зокрема – музичній) 1920-1930-х років і виконували важливі соціо- та культурно-регулятивну ролі. Саме такий ракурс є важливим не тільки для осмислення потреб минулого, а й вивчення стратегічних тенденцій розвитку різних сфер і суспільної культури етносу в цілому: в процесі міфотворення «глобальної» сучасності посилюється або нівелюється значення тих чи інших взірців чи моделей минулого.. Мета дослідження – осмислити причини введення ідеологічних патернів в українську хорову творчість міжвоєнного періоду з огляду на закономірності культурно-суспільних процесів того часу. Методологія дослідження зумовила використання фундаментальних принципів теорії пізнання (історизм, неупередженість, цілісність, розуміння взаємозалежності процесів тощо) з опертям на міждисциплінарний і некласичний ціннісний підходи. У дисертації вперше: встановлено класифікацію наукових підходів до проблеми патернів у гуманітарній сфері та систематизовано його культурологічні інтерпретації відповідно до кола проблематики; виокремлено образно-тематичні кліше і жанрові моделі у хоровій творчості композиторів УСРР-УРСР для масового виконання; вивчено прояви злиття патернів з ідеологією у академічній творчості різних тематичних сфер цього ареалу; розглянуто патерни хорової музики у творчості українських композиторів західних теренів у зв’язку з актуальними для цього періоду міфологемами; підсумовано концептуальні вияви естетики суспільної культури у патернах українській хоровій творчості міжвоєнного періоду; на семіотичному рівні музичного мистецтва простежено концептуальні вияви ідеологічної та культурно-естетичної організації суспільств різних державних типів; аналіз творчості здійснено з огляду не тільки на ідеологічні компоненти, а й їх організуючі структури – патерни; в українському музичному мистецтві виявлено культуротворчу систему патернів; проаналізовано репрезентативні для тогочасних тенденцій у хоровій творчості твори як типологічно яскраві зразки суспільної культури; створено вагому теоретичну базу для подальшого різностороннього вивчення предмету.^UThe completed dissertation is devoted to the study of patterns that operated in Ukrainian culture (especially music) of the 1920 s and 1930 s and performed important social and cultural-regulatory roles. But this perspective is important not only for understanding the needs of the past, but also for the study of strategic trends in the development of various spheres and the social culture of the ethnic group as a whole: in the process of myth-making of “global” modernity, the importance of certain examples or models of the past is strengthened or reduced. The purpose of the study is to understand the reasons for the introduction of ideological patterns into the Ukrainian choral work of the interwar period, taking into account the regularities cultural and social processes of that time. The research methodology determined the use of fundamental principles of the theory of knowledge (historicism, impartiality, integrity, understanding of the interdependence of processes, etc.) based on interdisciplinary and non-classical value approaches. The methods are historical-stylistic, systematic, genre-stylistic, semantic, chronology, comparative, performing methods, as well as pragmatic and structural analysis of folklore works. In the field of the historiographical method, synchronistic analysis proved valuable, which made it possible to compare directly unrelated opus and concepts of different areas as components of a supranational cultural-historical integrity. Scientific novelty of the obtained results. In the dissertation for the first time: the classification of scientific approaches to the problem of patterns in the humanitarian sphere has been established and its cultural interpretations have been systematized according to the scope of the problem; figurative and thematic clichés and genre models in the chorus are singled out works of composers of the USSR and USSR for mass performance; the manifestations of the fusion of patterns with ideology in the academic creativity of various thematic areas of this area were studied; the patterns of choral music in the work of Ukrainian composers are considered western terrains in connection with mythologemes relevant for this period; the conceptual manifestations of the aesthetics of social culture in the patterns of Ukrainian choral work of the interwar period are summarized; at the semiotic level of musical art, conceptual manifestations of the ideological and cultural-aesthetic organization of societies of various state types; the analysis of creativity is carried out with a view not only to ideological components, but and their organizing structures of a patterns; a culture creating system of patterns has been revealed in Ukrainian musical art; works representative of contemporary trends in choral creativity were analyzed as typologically vivid examples of social culture; a strong theoretical base has been created for further multifaceted studying the subject; works representative of contemporary trends in choral creativity were analyzed as typologically vivid examples of social culture; a strong theoretical base has been created for further multifaceted studying the subject.

У дисертації наводиться загальна характеристика імплементації доктрин Європейського суду з прав людини у національне кримінально-процесуальне право. Вказується, що євроінтеграційний вектор розвитку українського суспільства вимагає впровадження у національну систему права правоположень західної правової традиції, зокрема, сформованих у практиці Європейського суду з прав людини (як одного з дієвих міжнародних інституційних механізмів забезпечення прав людини). Обґрунтовано, що комплексна гносеологія цієї проблематики не стала об’єктом інтенції вітчизняної правової доктрини, якою, однак, сформульовано пропедевтичне підґрунтя такого пізнання.Автором запропоновано джерельну базу пізнання імплементації доктрин Європейського суду з прав людини у кримінально-процесуальне законодавство України за предметом гносеології доцільно класифікувати на такі групи: 1) наукові дослідження, предметом гносеології яких є організаційно-правові аспекти функціонування Європейського суду з прав людини (дозволяють сформувати комплексне бачення функцій та призначення страсбурзького суду); 2) наукові дослідження, предметом гносеології яких є практика Європейського суду з прав людини (висвітлюють окремі аспекти тих доктрин, які формуються страсбурзьким судом, а також містять аналіз імплементації відповідних правоположень у національну систему права); 3) наукові дослідження, предметом пізнання яких виступає безпосередньо окремі доктрини (концепції), які або сформовані у практиці Європейського суду з прав людини, або набули подальшого розвитку у цій практиці.Визначено, що методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження включає в себе такі пропедевтичні положення: по-перше, правову природу Європейського суду прав людини; по-друге, тип праворозуміння, що обумовлено іманентністю праву соціокультурності (право є елементом культури відповідного суспільства, а відтак, його зміст пов'язаний з аксіосферою соціуму). Складна правова природа досліджуваного явища обумовлює необхідність застосування для його висвітлення цілісного методологічного комплексу, що включає в себе низку методологічних підходів та методів, а саме: аксіологічного, герменевтичного, системного підходів, а також контент-аналізу та компаративного методу.Констатовано, що одним із засобів прийняття страсбурзьким судом правосудних рішень є судова доктрина. Співвідношенню практики Європейського суду з прав людини та судової доктрини іманентний діалектичний взаємозв’язок: по-перше, у ній застосовуються судові доктрини, відтак, доктрина формує практику Суду; по-друге, саме через практику суду формується судова доктрина (перша є засобом об’єктивації і формалізації другої).Сформульовано авторську дефініцію судової доктрини, під якою пропонується розуміти систему ідей у формі концепцій, теорій, принципів, правоположень, що сформовані Європейським судом з прав людини або ним застосовуються при вирішенні справи та які визначають вимоги до судового процесу загалом або до розв’язання окремих питань судового розгляду, застосування окремих норм права. Визначено іманетність бінарного діалектичного взаємозв’язку судової доктрини та практики трасбурзького суду (доктрина формує практику Суду; практика суду є засобом об’єктивації і формалізації доктрини).Акцентовано на тому, що виконання судовими доктринами інструментальної функції в діяльності Європейського суду з прав людини є чинником їх гносеології задля належної імплементації у національне кримінально-процесуальне законодавство з метою виконання законодавчого припису про іманентність практиці Суду функції джерела права.Обґрунтовано доцільність типології доктрин, сформованих Європейським судом з прав людини у галузі кримінально-процесуального права, за критерієм обсягу об’єкту поширення положень судової доктрини на кримінально-процесуальні відносини з виокремленням а) судових доктрин, що визначають загальні вимоги до кримінального провадження; б) судових доктрин, що спрямовані на розв’язання окремих питань кримінального провадження.^UThe thesis provides a general description of the implementation of the doctrines of the European Court of Human Rights into national criminal and procedural law. It is indicated that the European integration vector of the Ukrainian society development requires the introduction of legal provisions of the Western legal tradition into the national legal system, in particular, of those formed in the practice of the European Court of Human Rights (as one of the effecient international institutional mechanisms for emplementing human rights). It is substantiated that the complex epistemology of this problem did not become the object of the domestic legal doctrine intention, that, however, formulated the propaedeutic basis of such knowledge.The author suggested a source base for knowledge of the implementation of the doctrines of the European Court of Human Rights into the criminal and procedural legislation of Ukraine. By the subject of epistemology, it is expedient to classify them into the following groups: 1) scientific studies, the subject of epistemology of which are the organizational and legal aspects of functioning of the European Court of Human Rights (allow to form a comprehensive vision of the functions and the mission of the Strasbourg court); 2) scientific studies, the subject of epistemology of which is the practice of the European Court of Human Rights (cover certain aspects of the doctrines formed by the Strasbourg Court, and also contain an analysis of the implementation of relevant legal provisions into the national legal system); 3) scientific research, the subject of which is knowledge of individual doctrine (concept), that are either formed in the practice of the European Court of Human Rights, or have acquired further development in this practice.It was determined that the methodological basis of the dissertation study includes the following propaedeutic provisions: first, the legal nature of the European Court of Human Rights; secondly, the type of legal understanding due to the immanence of social culture to law (law is an element of culture of the respective society, and therefore, its content is related to the axiosphere of society). The complex legal nature of the studied phenomenon necessitates the use of a comprehensive methodological complex for its coverage including a number of methodological approaches and methods, namely: axiological, hermeneutic, and systemic approaches, as well as the content analysis and comparative method.It was established that the judicial doctrine is one of the means of making judicial decisions by the Strasbourg Court. The relationship between the practice of the European Court of Human Rights and the judicial doctrine has an immanent dialectical relationship: first, judicial doctrines are applied, therefore, the doctrine forms the Court’s practice; secondly, it is court practice by means of which thejudicial doctrine is formed (the former is a means of objectifying and formalizing of the latter).The author’s definition of judicial doctrine, under which it is suggested to understand a system of ideas in the form of concepts, theories, principles, and legal provisions, formed by the European Court of Human Rights or applied by it when deciding a case and which determine the requirements for the judicial process in general or for the resolution of individual issues of a trial, and application of certain legal norms has been formulated. The immanence of the binary dialectical relationship between the judicial doctrine and the practice of the Strasbourg Court (the doctrine forms the practice of the Court; the practice of the court is a means of objectifying and formalizing of the doctrine) is determined.Emphasis is placed on the fact that the fulfillment of the instrumental function of the European Court of Human Rights by judicial doctrines is a factor in their epistemology for proper implementation into the national criminal and procedural legislation in order to fulfill the legislative prescription on the immanence of a source of law to the Court’s practice.The expediency of the doctrines typology formed by the European Court of Human Rights in the field of criminal and procedural law is substantiated, based on the criterion of the scope of the object of the extension of the provisions of the judicial doctrine to criminal and procedural relations, distingushing a) judicial doctrines determining the general requirements for criminal proceedings; b) judicial doctrines aimed at solving certain issues of criminal proceedings.It has been established that among the doctrines determining the general requirements for criminal proceedings, the European Court of Human Rights most often refers to the doctrine of the “fourth instance” (conditions the legal nature of the decision of the national court for its assessment by the European Court of Human Rights and the significance of the decision of the Strasbourg Court in criminal proceedings)

Актуальність теми дослідження обумовлена тим величезним впливом, який глобалізація робить як на культуру суспільства в цілому, так і на стильові засади індивідуальної музичної творчості. Позначившись на межі ХІХ –ХХ століть, сьогодні глобалізаційні процеси майже повністю змінили культурну мапу світу, стерши кордони, які донедавна чітко окреслювали культурні патерни представників різних народів та дозволяли легко ідентифікувати артефакт за принципом «своє – чуже». У поєднанні з активним впровадженням технологій до всіх сфер людського буття, глобалізація суттєво вплинула на музичне мистецтво, значно послабивши важливість національного чинника у становленні та формуванні індивідуального виконавського стилю. Яскравим прикладом цього є творчість китайських вокалістів, чий внесок у розвиток музичного мистецтва ХХ – ХХІ століть годі переоцінити. Численні перемоги на престижних міжнародних конкурсах, участь в оперних постановках провідних театрів світу, феномен китайського бельканто – ці факти, безперечно, унаочнюють статус китайської виконавської вокальної культури в сучасному мистецькому світі та свідчать про потребу серйозного обговорення сучасної ситуації науковою спільнотою. Концепція дослідження зумовила необхідність систематизації наукових джерел з таких напрямків музичної науки: історії та теорії музики, теорії жанру та стилю, музичної культурології, європейського та китайського вокального мистецтва. Обрана методологія, що базувалася на поєднанні мистецтвознавчого, інтерпретологічного та культурологічного підходів, дозволила: порівняти історію наукового пізнання явища вокального стилю у західноєвропейському та китайському мистецтвознавстві; виявити вплив вербальної складової вокального мистецтва на стильові параметри творчості китайських виконавців; визначити національні та міжнаціональні чинники, що привели до трансформації академічного вокального мистецтва Китаю ХХ – ХХІ століть; узагальнити відомості про історію формування академічної вокальної школи Китаю; скласти творчі портрети сучасних китайських вокалістів; проаналізувати виконавські версії видатних китайських співаків. У дисертації вперше: академічне вокальне мистецтво сучасного Китаю представлено як художню цілісність, що формується шляхом взаємодії національних та міжнаціональних чинників; презентовано феномен китайського бельканто, виникнення якого зумовив процес глобалізації; визначено параметри індивідуального виконавського стилю, що в творчості китайських співаків трансформуються під впливом процесу глобалізації. У дисертації висвітлено процес історичного формування наукових уявлень про стиль як явище західноєвропейського та китайського мистецтва. Явище стилю творчості було осмислене філософами Стародавньої Греції та Китаю і вже тоді пов'язувалося саме із світовідчуттям людини. Відмінності у подальшій інтерпретації понять, що об'єднуються навколо найбільш загальної категорії стилю, залежать від розвитку певних культурних патернів. Наприклад, якщо на Сході явище стилю сприймалося переважно як засаднича частка етичного, то на Заході – естетичного (хоча обидва рівні наявні в обох культурах). Однак під впливом глобалізаційних процесів національна складова стильових процесів поступово нівелюється. Історія трансформації вокального мистецтва Китаю надзвичайно коротка порівняно з попереднім етапом його розвитку. Фактично йдеться про 100 років, які докорінно змінили національну систему музичної освіти та виховання. Успішність цього процесу зумовлена декількома чинниками: концертною/гастрольною діяльністю іноземних співаків; діяльністю китайських митців, спрямованою на поширення та осягнення європейського культурного досвіду; накопиченням відповідної науково-методичної бази та виробленням національного інваріанту навчальних програм; розвитком концертного виконавства та музичного життя, як системи, утворюваної взаємодією різних типів музикування; використанням технічних засобів комунікації. Все це привело до збільшення частки західноєвропейської музики у звуковому ландшафті Китаю, «привчило» слухачів до незвичної музики, змінило стильові пріоритети носіїв національної традиції і визначило поступову зміну всієї системи музичної культури країни, яка сьогодні практично тотожна аналогічними системам в інших країнах світу. Цьому, особливо в останні десятиріччя, сприяли процеси глобалізації, що значно розширили доступ до культурних продуктів інших країн і спростили процеси культурної міграції. Завдяки цьому китайські музиканти опановують світове музичне мистецтво у навчальних закладах усього світу, беруть участь у міжнародних конкурсних змаганнях, виступають на кращих сценах, співпрацюють із компаніями звукозапису.^UThe relevance of the research topic is due to the huge impact that globalization has on the culture of society as a whole and on the stylistic principles of individual musical creativity. Having emerged at the turn of the 19th and 20th centuries, globalizing processes have almost completely changed the cultural map of the world today, erasing the borders that until recently clearly delineated the cultural patterns of different peoples and allowed easy identification of the artifact on the principle of “one's own - another's”. Combined with the active introduction of technology in all spheres of human being, globalization has significantly affected the musical art, considerably reducing the importance of the national factor in the development and formation of individual performing style. A striking example of this is the work of Chinese vocalists, whose contribution to the development of musical art of the XX – XXI centuries could hardly be overestimated. Numerous victories at prestigious international competitions, participation in opera performances of the world's leading theaters, the phenomenon of Chinese belcanto – these facts undoubtedly illustrate the status of Chinese performing vocal culture in the modern art world and indicate the need for serious discussion of the current situation by the scientific community. The concept of the study has led to the systematization of scientific sources in the following areas of music science: history and theory of music, theory of genre and style, musical cultural studies, European and Chinese vocal art. The chosen methodology, based on a combination of art history, interpretological and culturological approaches, allowed to: compare the history of scientific knowledge of the phenomenon of vocal style in Western European and Chinese art history; identify the impact of the verbal component of vocal art on the stylistic parameters of the work of Chinese performers; identify national and international factors that led to the transformation of academic vocal art in China in the XX – XXI centuries; generalize information about the history of the formation of Chinese academic vocal school; form creative portraits of modern Chinese vocalists; analyze the performance versions of prominent Chinese singers. In the thesis for the first time: the academic vocal art of modern China is presented as an artistic integrity formed by the interaction of national and international factors; the phenomenon of Chinese belcanto, the emergence of which led to the process of globalization, is presented; the parameters of individual performing style that are transformed in the work of Chinese singers under the influence of the process of globalization are determined. The dissertation highlights the process of historical formation of scientific ideas about style as a phenomenon of Western European and Chinese art. The phenomenon of creative style was understood by the philosophers of ancient Greece and China, and even then it was associated with the worldview of man. Differences in the further interpretation of the concepts that unite around the most general category of style depend on the development of certain cultural patterns. For example, if in the East the phenomenon of style was perceived mainly as a fundamental part of the ethical, in the West – the aesthetic (although both levels are present in both cultures). However, under the influence of globalizing processes, the national component of stylistic processes is gradually leveled.The history of the transformation of China's vocal art is extremely short compared to the previous stage of its development. In fact, it is about 100 years that have radically changed the national system of music education and upbringing. The success of this process is due to several factors: concert/touring activity of foreign singers; activity of Chinese artists aimed at disseminating and comprehending European cultural experience; accumulation of the corresponding scientific and methodical base and development of the national invariant of educational programs; development of concert performance and musical life as a system formed by the interaction of different types of music making; using technical means of communication. All this has led to an increasing the share of Western European music in China's sound landscape, “accustomed” listeners to unusual music, changed the stylistic priorities of bearers of national traditions and determined a gradual change of the whole country's musical culture system, which today is almost identical to other systems. This, especially in recent decades, has been facilitated by globalization, which has greatly expanded the access to other countries' cultural products and simplified cultural migration. Thanks to this, Chinese musicians master the world music art in educational institutions around the world, participate in international competitions, perform on the best stages, cooperate with recording companies.

Дисертація є одним з перших в Україні комплексним науковим порівняльно-правовим дослідженням теоретико-правового статусу інституту президентства в Україні та в Угорщині. У роботі розкрито особливості становлення і функціонування інституту президентства в Україні та в Угорщині у контексті державно-правового розвитку, в межах якого з використанням сучасних методів наукового пізнання, врахуванням здобутків юридичної науки окреслено місце та роль президента у функціонуванні державної влади в обох країнах. На підставі проведеного аналізу теоретико-методологічних засад дослідження інституту президентства висвітлені основні підходи до дослідження теоретико-правового статусу інституту президентства. Проаналізовано досвід та проблематика нормативно-правового визначення регулятивної, контрольної, кадрової і установчої функцій Президента України та Президента Угорщини з виокремленням ролі суб'єктивного чинника як критеріальної ознаки. У дисертації вперше використано та уведено до наукового обігу в Україні нормативно-правові документи, видані угорською мовою, які регламентують функціювання інституту президентства в Угорщині.Зроблені висновки щодо правових витоків та парадигм соціально-правового процесу запровадження інституту президентства в обох державах. Висновки базуються на дослідженні правової спадщини у вигляді нормативного забезпечення функціонування вищих органів державної влади в Україні та в Угорщині через призму теоретико-правового дослідження інституту президентства. Автор виокремлює суб'єкта владних повноважень, повністю або частково наділеного повноваженнями президента, за основними законами у конституційній системі держави того часу. У дисертації сформульовано авторське визначення поняття «президіального режиму управління» як предтечу президентського правління за соціалістичних часів, що дало можливість узагальнити критерії визначення суб'єктів владних повноважень та сформульовано дефініцію, яка відображає основні положення державно-правового розвитку соціалістичної України, у якій Президія Верховної Ради виконувала низьку функцій, що в умовах демократичного устрою держави стали притаманні президентові.У дисертації проаналізовано історико-правові аспекти генези інституту глави держави в Україні та в Угорщині й встановлено їх особливий характер з деякими загальними рисами:1) інститут глави держави в Україні формується у руслі подальшого розвитку радянської правової системи та президіального режиму управління;2) інститут глави держави в Угорщині формується у руслі розвитку парламентської форми державного правління та правонаступництва органів державної влади;3) загальне обумовлено радянським правовим спадком в обох країнах, конституційне нормотворення втілювалося змінами до існуючої нормативної бази.Висвітлено правові аспекти транзиту влади у нові інститути (насамперед інституту президентства) при зміні політико-правової системи в обох країнах. У рамках дослідження інституту президентства як сукупності конституційно-правових норм автор аналізує статус і повноваження президента, закріплені у нормативно-правових актах конституційного значення. Проведено порівняльний аналіз конституційно-правових норм, які регулюють функціонування інституту президентства в Україні та в Угорщині, а саме: регулятивні, контрольні, кадрові і установчі функції президента. За допомогою порівняльно-правового аналізу конституційно-правового статусу інституту президентства в Україні та в Угорщині, виявлено відмінності й паралелі цих важливих національних установ, що дозволило співвідносити тенденції розвитку інституту в обох державах.У дисертації було обґрунтовані особливості сучасного інституту президентства в Україні та в Угорщині й встановлено, що:1) відсутність конкретизації та чіткої визначеності теоретико-правового статусу Президента України в аспекті його ролі в системі державного управління дають можливість наповнювати суб'єктивним змістом інститут президентства взагалі;2) чітке визначення теоретико-правового статусу Президента Угорщини сприяє ефективному функціонуванню інституту президентства в системі державних органів;3) обсяг повноважень Президента України перевищує обсяг повноважень Президента Угорщини. Особливо яскраво це проявилося під час здійснення порівняльно-правового аналізу конституційних повноважень президентів у різних сферах їхньої компетенції.Висновки аналізу щодо статусу й обсягу повноважень президента корелюються з історичним правовим спадком визначення місця та ролі глави держави у системі владного механізму в обох країнах.Відзначено значний вплив історико-правової спадщини на формування цього інституту в обох країнах, суть якого полягає у тому що:1) в Україні інститут президентства відбувся як центр державного управління та в певній мірі має ознаки наслідку спадщини президіального режиму управління;2) в Угорщині конституційно-правові нововведення створили «сильний» парламент і «нейтрального» президента, який не має однозначного зв'язку з виконавчою владою.^UThis thesis is one of the first in Ukraine complex scientific comparative and legal studies of the theoretical and legal status of the presidency in Ukraine and in Hungary. The thesis reveals the peculiarities of formation and functioning of the institution of presidency in Ukraine and in Hungary in the context of state and legal development, in which the place and role of the president in the functioning of state power in both countries are outlined using modern methods of scientific cognition and considering the achievements of jurisprudence. We analysed the experience and problems of regulatory and legal definition of the regulative, supervisory, personnel and constituent functions of the President of Ukraine and the President of Hungary, highlight the role of the subjective factor as a criterion attribute. For the first time in Ukraine, the thesis uses and introduces into scientific circulation legal documents published in Hungarian that regulate the functioning of the institution of the presidency in Hungary. We draw conclusions about the legal origins and paradigms of the social and legal process of implementation of the presidency in both states. The conclusions are based on the study of the legal heritage the normative provision of the functioning of the highest state authorities in Ukraine and in Hungary through the prism of theoretical and legal research of the institution of presidency. The thesis formulates the author's definition of the "presidium regime of government" as the forerunner of presidential government in socialist times, allowing us to summarise the criteria for determining the subjects of power and formulate a definition that reflects the main provisions of state and legal development of socialist Ukraine, where the Presidium of the Verkhovna Rada performed a number function, which in a democratic state structure became inherent to the President. The thesis analyses the historical and legal aspects of the genesis of the institution of head of state in Ukraine and Hungary and establishes their special nature with some common features: 1) the institution of head of state in Ukraine is evolving in line with the further development of the Soviet legal system and the presidium regime of government;2) the institution of head of state in Hungary is evolving in line with the development of a parliamentary form of government and the succession of public authorities;3) the general is conditioned by the Soviet legal legacy in both countries, constitutional standard-setting has been embodied by changes to the existing regulatory framework.As part of a research on the institution of presidency as a set of constitutional and legal regulations, the author analyses the status and powers of the president as set out in legal acts of constitutional importance. We conducted a comparative analysis of constitutional and legal norms regulating the functioning of the presidency institution in Ukraine and Hungary, namely, regulatory, control, personnel, and constituent functions of the president. Using a comparative and legal analysis of the constitutional and legal status of the presidency institute in Ukraine and Hungary, the differences and parallels of these important national institutions were identified, which allowed to correlate the trends of the institute development in both states. The thesis substantiated the features of the modern institution of the presidency in Ukraine and Hungary and established the following:1) the lack of specificity and clear definition of the theoretical and legal status of the President of Ukraine in terms of his role in the system of state administration enables the institution of the presidency to be filled with subjective content in general;2) a clear definition of the theoretical and legal status of the President of Hungary contributes to the effective functioning of the institution of the presidency in the system of state bodies;3) the scope of powers of the President of Ukraine exceeds the scope of powers of the President of Hungary. This is particularly evident in the comparative legal analysis of the constitutional powers of the presidents in their various spheres of competence. The conclusions of the analysis of the status and scope of presidential powers correlate with the historical legal heritage determining of the place and role of the head of state in the power system in both countries.A significant influence of the historical and legal heritage on the formation of this institution in both countries has been noted the point of which is that:1) In Ukraine, the institution of presidency has established itself as the centre of state administration and has signs the legacy of a presidium regime of government2) In Hungary, constitutional and legal innovations have created a "strong" parliament and a "neutral" president who has no clear relationship to the executive branch.

Харченко Ю. П. Інституціональне забезпечення територіальної організації господарства України в сучасних умовах. – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Національний університет «Чернігівська політехніка» Міністерства освіти і науки України, Чернігів, 2024.Дисертація присвячена поглибленню теоретичних положень та розробленню прикладних засад активізації інституціонального забезпечення територіальної організації господарства України з урахуванням сучасних умов регіонального розвитку.У дисертаційній роботі досліджено сутність дефініції «територіальна організація господарства». З урахуванням результатів аналізу її змісту, вивчення теоретичних та методологічних положень інституціоналізму, аналізу сутності таких категорій як «інститут», «інституція», «інституціоналізм», «інституціональне середовища» та «інституціональний механізм» конкретизовано зміст інституціонального забезпечення територіальної організації господарства. На основі застосування системного підходу було визначено зміст системи такого забезпечення, що дало можливість розглянути таке забезпечення як цілісний об’єкт з притаманними йому функціями, властивостями та принципами. У дисертації вагома увага приділена обґрунтуванню методологічної платформи дослідження формування та удосконалення інституціонального забезпечення територіальної організації господарства, яку сформульовано на основі використання концептуальних положень інституціоналізму, теорій регіональної економіки та розвитку продуктивних сил. Це дозволило сформулювати гносеологічну модель пізнання сучасного стану та особливостей модернізації такого забезпечення, виокремити магістральні методи такої моделі, сформулювати базові принципи її використання. Також обґрунтовано теоретичні положення відновлювально-реконструктивної парадигми модернізації економічних систем у післякризовий період, що дало можливість описати сутність інституціонального базису територіальної організації господарства з урахуванням концептуальних підходів зазначеної парадигми, розкрити зміст його базових закономірностей та систематизувати у три групи основні принципи формування, функціонування та розвитку такого базису. Запропоновано розширити групу принципів розвитку принципом інклюзивності, обґрунтовано його сутність. Сформульовано методичний підхід до емпіричного дослідження стану інклюзивного розвитку регіону, який полягає у розрахунку композитного індексу такого розвитку, який формується на основі обчислення наступних компонентів: субіндекс реального стану продуктивних сил, субіндекс соціальної стратифікації та спадкоємності поколінь та субіндекс екологічної безпеки і сталості розвитку.Конкретизовано основні перешкоди забезпечення сучасного регіонального розвитку України, інклюзивного розвитку регіонів країни. На основі такого аналізу запропоновано актуальні напрямки удосконалення інституціонального забезпечення територіальної організації господарства. Визначено вектори підвищення ефективності роботи органів влади для забезпечення зростання якості зазначеного забезпечення, які були розподілені у дві групи: для органів регіональної влади та для органів місцевого самоврядування і територіальних громад. Ключові слова: інституціоналізм, регіональний розвиток, територіальна організація господарства, інклюзивність, модернізація продуктивних сил, регіон, інституціональне забезпечення.^UKharchenko Yu.P. Institutional support of territorial organization of the Ukraine’s economy in current conditions. – Qualification scientific work as a manuscript.Doctoral thesis in Economics by specialty 08.00.05 – development of productive forces and reginal economy. – National University “Chernihiv Polytechnic” Ministry of Education and Science of Ukraine, Chernihiv, 2024.The dissertation is devoted to deepening the theoretical provisions and developing the applied foundations for activation of the institutional support of the territorial organization of the Ukraine’s economy, taking into consideration current conditions of the regional development.In the dissertation, the essence of the definition “territorial organization of economy” is studied, which is proposed to be considered as purposeful coordination between productive forces of the territory, business entities, local authorities and local self-government, which is carried using a range of legal, economic, organizational methods, mechanisms of their application to ensure the systematic and harmonious development of individual territories of the country. Taking into account the results of the analysis of the content of categories “territorial organization of economy”, the study of theoretical and methodological provisions of institutionalism, the analysis of the essence of such categories as “institute”, “institution”, “institutionalism”, “institutional environment” and “institutional mechanism”, the content of institutional support for territorial organization of economy is specified as follows: institutional support of the territorial organization of economy – a set of social norms (political, economic, psychological) that determine the specifics by implementing the process of purposeful coordination between productive forces of the territory, business entities, local authorities and local self-government, which is carried out using a range of legal, economic, organizational methods, mechanisms of their application to ensure systematic, harmonious and effective development of individual territories of the country. Accordingly, based on the application of a systematic approach, the content of the institutional support system for the territorial organization of economy is determined, which made it possible to consider such support as an integral object with its inherent functions, properties and principles. In the dissertation, considerable attention is paid to substantiation of the methodological research platform for formation and improvement of the institutional support for the territorial organization of economy, which is formulated using conceptual provisions of institutionalism, theories of regional economies and placement of productive forces. This made it possible to formulate an epistemological model of knowledge of the current state and features of modernization of such provision, to highlight the main methods of this model, to formulate the basic principles of its use and to develop new scientific approaches for studying current trends in the regional development of the country, to describe macroeconomic changes that affect this development. In the dissertation work, considerable attention is paid to substantiating the essence and methodological aspects of the institutional basis of the territorial organization of economy. In particular, the basic principles of formation (legality, scientific nature, priority, cohesion, consistency, transparency), functioning (hierarchy, axiology, synergy, complementarity, unitarity, adaptability), and development (consistency, immanence, existential, inclusivity, heuristics, relevance, emergence) of this basis are identified and systematized into three groups. It is proposed to expand the group of development principles by the principle of inclusivity, and its essence is justified. The main obstacles to ensuring the modern regional development of Ukraine, effective territorial organization of economy, and inclusive development of the country’s regions are specified. Based on this analysis, current directions for improving the institutional support of the territorial organization of economy are proposed. The factors for improving the efficiency of government bodies to ensure the growth of the quality of this provision were also identified, which were divided into two groups, namely: for regional authorities and for local self-government bodies and territorial communities. This made it possible to deepen the theoretical and applied provisions of the functioning of the institutional basis of such organization, to specify the features of its change as a result of the transformation of the institutional space of the regional development. Keywords: institutionalism, regional development, territorial organization of economy, inclusivity, modernization of productive forces, region, institutional security.

Досліджено проблему інтеграції художньо-культурологічних знань у системі професійної підготовки вчителя гуманітарних дисциплін. Висвітлено теоретико-методологічні засади процесу інтегративного пізнання мистецтва, проаналізовано існуючі підходи щодо визначення даного поняття, конкретизовано його сутність і системно-структурну організацію. Досліджено еволюцію інтегративних тенденцій у світовій художній культурі, розглянуто парадигмальні положення та моделі ІХКЗ, особливості їх застосування у практиці вищої школи. Розроблено педагогічні засади ІХКЗ у системі професійної підготовки вчителів гуманітарних дисциплін, виявлено механізми та специфіку розвитку цілісної особистості та індивідуальні особливості студентів у процесі інтегративного пізнання мистецтва. Згідно з розробленим критеріальним апаратом у констатуючому та формуючому експериментах здійснено діагностування рівнів сформованості теоретичного, художньо-оцінного та практичного компонентів ІХКЗ студентів гуманітарних спеціальностей і проаналізовано одержані результати. Експериментально реалізовано організаційно-педагогічну систему інтеграції художньо-культурних знань, зорієнтовану на досягнення її визначених рівнів, форм, типів і видів на підставі використання понятійно-пізнавальної, системно-аналітичної, дифузної, цілісно-концептуальної моделей ІХКЗ у процесі поетапного ускладнення педагогічних завдань.

  Скачати повний текст

Досліджено комунікативний потенціал студентів-користувачів Інтернет-середовища та особливості його цілеспрямованого формування і розвитку. Обгрунтовано теоретичну модель і способи практичного застосування методів розвитку комунікативного потенціалу молоді у форматі студентського Інтернет-клубу засобами нових інформаційних технологій, Інтернету. Розроблено програму занять у формі соціально-психологічного тренінгу, опосередкованого Інтернетом. Розкрито ціннісну детермінацію Інтернет-діяльності студентської молоді, з'ясовано мотиваційні чинники її звернення до комунікативно-пізнавальної бази Інтернет-середовища. Експліковано наявні та створено нові продуктивні схеми пізнання студентами особистості партнерів спілкування, освоєння особистісної рефлексії, вироблення вміння адекватно виражати та диференціювати власні почуття, психоемоційні стани та настрої в процесі комунікації з віртуальними партнерами (в Інтернеті) та в реальному спілкуванні, визначено шляхи і методи розвитку складових комунікативного потенціалу.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є результати інформаційно-аналітичної діяльності в секторі євроінтеграційних процесів: складові євроінтеграційного спрямування зовнішньої та внутрішньої політики, меседжі публічної та культурної дипломатії, матеріали української діаспори, українських неурядових організацій і аналітичних центрів в Україні та за кордоном, складові зовнішнього іміджу України, а також тексти медійних каналів США, Британії, Франції, Німеччини та України за 2013– 2018 рр. Метою дослідження є виявлення та комплексний аналіз особливостей інформаційно-аналітичного забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні.Методи дослідження. Для досягнення мети й ефективного вирішення завдань дисертації під час вивчення теоретичних засад інформаційно-аналітичної діяльності використано: загальнонаукові методи: емпіричного пізнання, структурнофункціонального аналізу, узагальнення та абстрагування, моделювання, класифікації та структурування; практичні методи: моніторинг, компаративний та кількісний контент-аналіз, комунікативно-інтерпретативний метод, data mining та лінгвістичний аналіз. У роботі виявлено та комплексно проаналізовано особливості інформаційно-аналітичного забезпечення євроінтеграційних процесів в Україні, складові інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньополітичної діяльності, інформаційно-аналітичну діяльність та роботу як складові зовнішньої та внутрішньої політики держави, вивчено механізми вибудовування іміджевої політики України з огляду на європейський вектор розвитку та євроінтеграційне спрямування зовнішньої та внутрішньої політики держави, проаналізовано та здійснено спробу побудувати типологічну структуру каналів поширення євроінтеграційних ідей. Новітність нововпроваджуваного зумовлена утворенням системного підходу та аналізом процесу інформаційно-аналітичного супроводу євроінтеграційних процесів в Україні.Результати дослідження можуть бути використані не лише в навчальному процесі під час викладання дисциплін, пов'язаних з аспектами теорії та історії соціальних комунікацій, або для поглиблення тих чи інших аспектів подальших наукових досліджень, а й у практичній діяльності під час розробки стратегій інформаційної діяльності України на зовнішньому та внутрішньому рівнях.^UThe object of the research is the results of the information and analytical activity in the European integration sphere: components of the European integration direction of foreign and home policy, public and cultural diplomacy messages, materials of the Ukrainian diaspora, Ukrainian non-governmental organizations and think tanks in Ukraine and abroad, components of the external image of Ukraine, materials of the American, British, French, German and Ukrainian media over the period of time from 2013 till 2018. The purpose of the study is to identify and comprehensively analyze the features of information and analytical support of the European integration processes in Ukraine.Research methods. To achieve the goal and find effective solutions to the raised issues in the dissertation during the study of theoretical foundations of information and analytical activity, we used: general scientific methods: empirical cognition, structural and functional analysis, generalization and abstraction, modeling, classification and structuring; practical methods: monitoring, comparative and quantitative content analysis, communicative and interpretative method, data mining and linguistic analysis.The theoretical significance of this dissertation comprises the work on the peculiarities of information and analytical support of European integration processes in Ukraine, components of information-analytical support of foreign policy, an information-analytical activity, the work as the components of the external state, internal and external mechanisms, the image policy of Ukraine in the framework of the European development vector and the European integration of foreign and domestic state policy. An attempt was made to build a typological structure of channels of dissemination of European integration ideas. The novelty of the newly introduced is conditioned by the formation of a systematic approach and analysis of the process of information and analytical support of European integration processes in Ukraine.The results of the study can be used not only in the educational process during academic courses related to aspects of the theory and history of social communications, or to deepen certain aspects of further scientific research, but also in practical activity during the development of strategies for information activities in Ukraine at the external and internal levels.

Проведено філософське вивчення поняття "іронія", яке запропоновано розглядати як фігуру тексту культури, що репрезентує підміну наявного сенсу прихованим, фіксує порушення звичного сприйняття або комунікації та спрямування на відновлення смислотворення. Трансформація його змісту у різних парадигмах культури дозволяє виявити фундаментальні ознаки іронічного дискурсу, а саме: рефлексивність, контрарність, аксіологічність. Уточнення суміжних понять культурології та естетики, які співвідносяться з іронією, установлення їх специфіки та взаємозв'язку розкриває зміст цієї культурної універсалії. Запропоновано цілісний історико-культурологічний підхід до розуміння іронії, яка є не лише позицією людської свідомості, а й екзистенціалом людського буття, що доводить можливість розкриття подальшого становлення. Культурологічні трансформації поняття "іронія" розкривають генезу її філософського змісту. Класична метафізика розуміє іронію переважно як методологічну стратегію пізнання, в її модерністських і постмодерністських модальностях філософією визначається важливість людиновимірного змісту. Некласична інтерпретація іронічного дискурсу слугує зброєю проти засилля логоцентризму та намагається реабілітувати сферу безпосередності людського почуття. У процесі тотальної семіотизації культури іронія втрачає свій руйнівний потенціал, стає терапевтичною процедурою, глибинною цитатою, що презентує інтертекстуальність культури, але заперечує можливість доведення автентичності в онтологічному вимірі або оригінальності у творчому сенсі.

  Скачати повний текст

Здійснено логіко-гносеологічний аналіз поняття "ірраціональне", досліджено особливості його використання у наукових і філософських теоріях. Виявлено, що ірраціональне є частиною раціонального. Зазначено, що ірраціональне не протистоїть раціональному, але є супутнім до нього у межах більш широкої раціональності та розумності. Доведено неможливість існування ірраціонального пізнання альтернативного раціональному. Встановлено, що гносеологічна природа ірраціонального є цілком суб'єктивною, тобто поява ірраціональності можлива лише у сфері алгоритмічних і логічних побудов. На підставі результатів аналізу використання поняття "ірраціональне" в науковому знанні обгрунтовано його значення як незавершеної обраної операції у межах конкретної теорії та можливість використання даної категорії як критерію межі застосування обраних раціональних форм в операціях відтворювання властивостей об'єкта. Встановлено, що у філософському знанні ірраціональне є складовою частиною раціонального, в якій присутні несумісні риси раціонального, що виявляється в нездатності сформулювати логічну процедуру потрібних з'єднань елементів філософської системи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано підходи до проблеми ірраціонального пізнання у західноєвропейській філософській думці. Охарактеризовано особливості ірраціонального пізнання, специфіку його ролі та проявів у процесі становлення та розвитку української філософської думки. Доведено, що звернення до ірраціонального пізнання у філософській культурі України випливає із специфіки національно-ментального критерію та психічних особливостей українського характеру та сягає своїм корінням античного та давньоукраїнського міфологічного світогляду. Простежено посилення уваги до ірраціонального пізнання у християнізованій філософській думці Києворуської доби та у період українського Відродження із акцентом на містичність, символічність, трансцендентність. Обгрунтовано визначальну роль філософського вчення Г.Сковороди в утвердженні уваги до ірраціонального, де особливими засобами пізнання є "серце", "натхнення", "споріднена праця". Встановлено, що традиція ірраціонального простежується і у романтичному світогляді М.Гоголя, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченко, О.Потебні, П.Юркевича, Лесі Українки, де пізнання це - духовне зусилля, робота душі, глибокі внутрішньо-моральні переживання, яке здійснюється через символічно-містичне бачення, інтуїтивне відчуття, екзистенціально-межове сприйняття.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці досліджено компоненти методології пошуку істини у праві: ордологічні, екзистенціальні, трансцендентальні; доведено існування культурологічно-правової методології для пізнання істини в позитивному праві; охарактеризовано дію етично-правової методології в деонтологічній життєдіяльності людини та обґрунтовано гносеологію істини у праві за допомогою екзистенціалів, трансценденталій та чеснот. Природною закономірністю людського розуму пізнання істини в деонтологічному житті є діалектика, як мистецтво полеміки. Закони людського розуму містять у собі пропедевтичні начала. Завдяки діалектичним формам мислення людина вдається спочатку до дослідження фактів, їх аналізу, що тільки торує шлях до можливої істини. Завдяки логіці здійснюється аналіз лише правдоподібних умовисновків. Логічна правильність висновку не тотожна істинності висновку. Потрібно знайти хибність вихідних висловлювань, які існують поряд. Тоді істину встановлює екзистенціальна діалектика, яка пов'язана із природними процесами. Екзистенціальна діалектика, як знання істини, вибудовує ті діалектичні конструкції, які необхідні буденній життєдіяльності людини.Дисертація має важливе практичне значення для розв'язання проблем правової держави в межах філософсько- і теоретико-правових наук.^UIn the dissertation, for the first time in the domestic legal science, the components of the methodology of finding the truth in the law are investigated: ordological, existential, transcendental; the existence of a culturological and legal methodology for the knowledge of truth in positive law is proved; the effect of the ethical-legal methodology in human deontological life activity is described and the epistemology of truth in the law is substantiated by means of existential, transcendental and virtue. The natural rule of the human`s cognition the truth in deontological life is dialectics, as the art of polemics. The laws of the human`s mind contain propaedeutic principles. Thanks to the dialectical forms of thinking, man first succeeds in the study of facts, their analysis, which only tore the path to the possible truth. Due to the logic, the analysis is limited to plausible conditions conclusions. Logical correctness of the conclusion is not identical to the truth of the conclusion. It is necessary to find the falsity of the initial statements that exist alongside. Then the truth establishes the existential dialectic, which is associated with natural processes. Existential dialectics, as knowledge of the truth, builds those dialectical constructions that are necessary for everyday life of man.The dissertation has great practical importance for solving the problems of the constitutional state within the limits of philosophical and theoretical-legal sciences.

Проаналізовано розвиток археологічного пізнання на прикладі вирішення проблеми історико-культурного поділу пізнього палеоліту Східної Європи. В результаті вивчення радянської та сучасної історіографії виділено чотири періоди в історії його дослідження, які відображають основні тенденції у розвитку археологічного пізнання, зумовлені зовнішніми та внутрішніми факторами. Запропоновано загальну схему методологічного вирішення цієї проблеми, що дозволить створити історію первісного суспільства на якісно-новому рівні - на базі фундаментальної археологічної теорії В.Ф. Генінга.

  Скачати повний текст

Розкрито плюралістичний характер соціологічної концепції Б. Кістяківського, обгрунтовано гносеологічну значущість теоретико-методологічних ідей ученого, досліджено їх вплив на подолання кризового стану в соціальних науках кінця XIX - початку XX ст. Проаналізовано основні ідеї вчення Б. Кістяківського, зокрема, методологічного плюралізму, базування соціального пізнання на ціннісних ідеалах (концепція "наукового ідеалізму"), поєднання у пізнанні категорій причинного та належного, інструментальної ролі ідеалу у соціальному пізнанні, які в українській соціології не дістали належної розробки. Показано певну обмеженість плюралістичної методології Б. Кістяківського. На підставі історико-теоретичної реконструкції науковго доробку ученого вперше встановлено міждисциплінарну основу концепції "наукового ідеалізму", яка базується на припущенні про формування дослідницьких ідей науковця у контексті соціальної філософії, загальної соціології, соціології права та моралі (як результата певного поєднання дисциплін). Показано еклектичну спрямованість наукових ідей Б. Кістяківського. Зроблено висновок, що вихідні елементи концепції "наукового ідеалізму" ученого можуть бути базовими у продукуванні оцінкового знання в соціальному пізнанні, основою ціннісного відношення до дійсності. Розкрито сутність поняття "ідеал" і категорій "належне", "необхідне", "спільне", "ідеальне" у методологічній концепції Б. Кістяківського, які визначено як базові понятійні інструменти ціннісно-оцінкового пізнання. Уперше у вітчизняній теоретичній соціології виділено основні етапи оцінкового пізнання, які здійснюються у межах ціннісного відношення. Удосконалено структуру загального механізму ціннісно-оцінкового пізнання на підставі введення нових елементів, розкрито їх гносеологічну спроможність.

  Скачати повний текст