Проаналізовано характерні ознаки акта прямого народовладдя, його юридичні властивості, надано визначення цього поняття. Розглянуто принципи й особливості прямої правотоворчості. Надано визначення прямого правотворчого процесу, розглянуто основні, властиві йому стадії, зроблено висновок про функції традицій та звичаїв у прямому правотворчому процесі. Виявлено основні вимоги до ідеальної моделі акта прямого народовладдя. Досліджено варіанти впливу громадської думки, що міститься в актах прямого народовладдя, на суспільну діяльність. Належну увагу приділено системі та видам актів прямого народовладдя. Здійснено класифікацію зазначених актів за різними критеріями. Показано юридичну природу актів референдуму, виборів, відкликання, наказів виборців, петицій, актів прямого народовладдя місцевого рівня, локальних актів, підзаконних і правозастосовчих, дано їх визначення. Досліджено нормативні засади прийняття актів прямого народовладдя, а також організаційно-функціональні аспекти їх дії. З'ясовано роль цих актів у механізмі правового регулювання. Визначено умови забезпечення ефективності їх реалізації.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз формування та розвитку теорії народного представництва. Вивчено витоки народовладдя та ставно-представницьких органів у Київській Русі, сеймовий досвід польсько-литовського періоду та Ради на Гетьманщині (склад, компетенцію, порядок роботи), а також українське представництво у парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Значну увагу приділено становленню вітчизняного парламентаризму у добу національно-визвольних змагань 1917 - 1920-х рр., зокрема, формуванню складу та представництва, організаційних структур, компетенції, функцій та порядку роботи Української Центральної Ради; ідеям і спробам скликання народного представництва доби Гетьманату та Директорії; розвитку парламентаризму в ЗУНР, започаткуванню радянських вищих представницьких органів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні аспекти принципу розподілу влади як важливої ознаки правової держави та необхідної передумови становлення законодавчої влади парламентського типу в Україні. Узагальнено історичний розвиток становлення засад народовладдя та розподілу влади в Україні. Розглянуто систему законодавства України, що регулює організацію та діяльність Верховної Ради України, а також практику його застосування. Значну увагу приділено механізму здійснення представницької функції Верховної Ради. Викладено авторську концепцію розуміння призначення та місця законодавчої влади у системі розподілу державної влади в Україні. Запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності Верховної Ради України, удосконалення механізму її взаємодії з іншими органами державної влади.

  Скачати повний текст

Розглянуто актуальні теоретичні та методологічні проблеми інституційної взаємодії народовладдя та органів державної влади під час здійснення виборів. Проаналізовно існуючі концепції демократії та форми взаємозв'язку виборчого процесу з органами державної влади. Досліджено сутність, природу, ознаки та форми адміністративного ресурсу в державному управлінні. Визначено вплив виборчих систем на структуру та діяльність органів державної влади. Запропоновано виборчі моделі демократичного державотворення. Проаналізовано позитивний досвід діяльності органів державної влади у виборчому процесі. Визначено шляхи його удосконалення, зокрема запропоновано впровадження реального народовладдя, поширення нової філософії державної влади, спрямованої на відкритий толерантний партнерський діалог з населенням та активне залучення громадян до державного управління на принципах партіципаторності.

  Скачати повний текст

Розглянуто поняття виборів Президента України як одну з пріоритетних форм прямого народовладдя та складову інституту виборчого права України. Досліджено функції інституту виборів Президента України як політичного владоустановчого суспільно-правового явища в системі конституційного ладу України. Запропоновано класифікацію принципів виборів Президента України залежно від сфери їх застосування та цільового призначення, а також визначення та класифікацію функцій виборів Президента України, розроблено концепцію механізму виборів. Проаналізовано процес становлення інституту виборів Президента України, сформульовано концепцію стадій (етапів) виборчого процесу. Розглянуто шляхи та форми вдосконалення сучасного правового регулювання виборів Президента України.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та практичні проблеми суб'єктивного конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами як комплексного, що інтегрує інші політичні права: право брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати та бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, рівного доступу до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, брати участь у здійсненні правосуддя. Розкрито суть поняття даного права, його правову природу, структуру, основні етапи становлення та розвитку, співвідношення з іншими політичними правами. Проаналізовано основні форми участі громадян України в його реалізації. Визначено поняття, систему та види гарантій дослідженого права. Обгрунтовано висновок, за яким дане право за своєю суттю є правом громадян брати участь у здійсненні належної народу України влади - безпосереднього народовладдя, державної влади та місцевого самоврядування. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення його конституційно-правового регулювання.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано твердження, що міліція - самостійний орган суверенної, демократичної та соціальної держави. Встановлено, що міліція є суб'єктом забезпечення та визнання людини найвищою соціальною цінністю в державі. Визначено роль міліції в системі народовладдя. Запропоновано верховенство права як вихідний принцип організації та діяльності міліції. Надано характеристику міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Владою України та розглянуто їх співвідношення з національним законодавством. Висвітлено питання щодо удосконалення нормативної бази діяльності міліції. Досліджено структурно-організаційні засади реформування міліції, розглянуто шляхи удосконалення наукового, матеріального, технічного та фінансового забезпечення діяльності міліції.

  Скачати повний текст

Досліджено конституційно-правові погляди С. Дністрянського. Здійснено типологізацію джерел та історіографію досліджень його наукової спадщини. З'ясовано теоретико-методологічні засади конституційно-правових поглядів та ідей науковця, проаналізовано його погляди щодо місця та ролі конституції та конституційної держави, стосовно розуміння певних конституційно-правових інститутів, а саме: демократії (народовладдя); прав і свобод людини; правового статусу національних меншин; суті та місця парламенту, виконавчої, судової влади та місцевого (територіального) самоврядування. З'ясовано вплив минулих і сучасних правових і політичних ідей на онституційно-правові погляди С. Дністрянського. Визначено роль і місце наукові спадщини правознавця в українській юридичній науці.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження конституційно-правового статусу місцевого самоврядування як основоположного інституту громадянського суспільства. Розкрито сутність поняття та структуру громадянського суспільства, висвітлено конституційні засади функціонування його інститутів, розглянуто основні теорії самоврядування. Запропоновано визначення місцевого самоврядування як однієї з форм народовладдя, конституційного засобу обмеження державної влади. Доведено залежність розвитку місцевого самоврядування від громадянської та політичної активності населення. Проведено детальне дослідження взаємовідносин місцевого самоврядування з державою, громадським об'єднаннями, ЗМІ та іншими інститутами громадянського суспільства, наведено пропозиції щодо удосконалення їх правового статусу. Запропоновано шляхи актуального вирішення проблем формування органів місцевого самоврядування, правової регламентації контрольної та наглядової діяльності у даній сфері, конфліктів між суб'єктами місцевого самоврядування, удосконалення правового регулювання їх відповідальності. Обгрунтовано основні положення теорії місцевого самоврядуваня як інституту громадянського суспільства, визначено його роль у забезпеченні стабільності конситуційного ладу та розвитку конституціоналізму в Україні. Розроблено концептуальні засади та напрямки реформування місцевого самоврядування й удосконалення його правової бази.

  Скачати повний текст

Проведено загальнотеоретичне дослідження природи місцевого самоврядування, його місце в системі публічної влади. Висвітлено проблеми та механізми даної влади, управління, самоврядування, демократії, народовладдя, народного суверенітету. Визначено роль місцевого самоврядування в системі "держава - громадянське суспільство", його співвідношення з іншими видами публічної влади, а також її стан за умов різних соціальних систем. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування у вітчизняному законодавстві.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми дослідження інституту місцевого самоврядування як форми народовладдя. Виявлено особливості, які впливають на функціональну спроможність і дієвість даного інституту в Україні. Здійснено когнітивну редукцію емпіричної бази з існування різноманітних систем самоврядування та виокремлення їх базових моделей. Запроваджено категорії "система-образ" (модель) і "прообраз" (реальна система самоврядування), визначено та запропоновано класифікацію гібридних систем місцевого самоврядування, введено поняття та надано визначення "моделеутворювальної системи". Показано, що трансформаційні процеси систем місцевого самоврядування, які охопили країни Європи, призвели до значної втрати самобутності й оригінальності власних систем. Зазначено, що такі держави, як Іспанія, Італія, Ізраїль, Скандинавські країни, Лівія сформували свої власні традиції, установивши особливі системи взаємовідносин з державними інститутами. Розглянуто процеси формування місцевого самоврядування в Україні з часів Київської Русі до сьогодення. За результатами аналізу вітчизняної законодавчої бази, яка регулює систему місцевого самоврядування, висвітлено проблеми неузгодженості дій і дублювання повноважень між різними гілками влади в Україні.

  Скачати повний текст

Запропоновано та обгрунтовано динамічну модель правової держави, зумовленої характером модернізації суспільства та його переходом від тоталітарного режиму до демократії. Доведено, що ефективність правового регулювання політичних відносин у суспільстві перехідного типу визначається не лише рівнем соціально-економічного розвитку та правової свідомості, а і рівнем розвитку громадянського суспільства. Зазначено, що на певному етапі воно стає суб'єктом, який впливає на функціонування держави як системи адміністративних і силових інститутів, обмежених правовими законами. Визначено, що держава стає правовою лише тоді, коли з'являється паритетність у відносинах між громадянським суспільством і владою, що досягається шляхом її легітимізації, тобто представницького народовладдя. Показано, що з позицій даних вимог, Україна лише стає правовою державою, формує відповідні органи, структури та інститути влади.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення поняття народовладдя як сутності держави, що характеризується належністю та здійсненням влади народом відносно себе та у власних інтересах у правовій, демократичній формі на засадах гарантування прав і свобод людини. Проаналізовано категорії народу та влади, наведено їх визначення. Розглянуто питання співвідношення народовладдя, демократії та держави. Досліджено основні правові інститути, форми та функції народовладдя. Висвітлено теоретичні та практичні аспекти легітимації влади народом. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, що регламентує участь народу у здійсненні влади.

  Скачати повний текст

Вперше зроблено висновок про існування відокремленої групи суспільних відносин, врегульованих нормами права, що у сукупності утворюють самостійний інститут конституційного права - інститут референдумного процесу. Визначено місце референдуму в механізмі народовладдя, обгрунтовано доцільність вживання категорії "референдумний процес" для характеристики діяльності уповноважених суб'єктів щодо ініціювання, організації та проведення референдумів. Проведено розмежування суб'єктів референдумного процесу та його учасників, актів референдумів та актів референдумного процесу. Внесено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання стадій референдумного процесу, сформульовано ряд висновків теоретичного та практичного характеру.

  Скачати повний текст

Проаналізовано правосвідомість, її поняття, суть, структуру, функції та зв'язок з правовим менталітетом. Розглянуто правосвідомість як універсальну філософсько-правову категорію, що відіграє стратегічну роль для нашої країни у перехідний період її розвитку, відповідає її європейському вибору. Досліджено механізм формування правосвідомості та систему правової освіти й правового виховання. Доведено, що розв'язання проблеми фомування правосвідомості громадян України значною мірою залежить від ефективності функціонування інститутів громадянського суспільства, правового забезпечення їх діяльності, формування та реформування інститутів народовладдя, впровадження виборчої системи європейського зразка, реформування системи правоохоронних органів. Зроблено висновок, що правовий прогрес в Україні можливий за умови одночасного формування правосвідомості громадян і розбудови громадянського суспільства у процесі здійснення політичної та правової реформ.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-правових аспектів права на спротив як форми реального народовладдя. На підставі проведеного дослідження вперше: встановлено кореляцію форм здійснення реального народовладдя в Україні, рівня правової культури суспільства (у тому числі й суб'єктів влади) і ефективності правових інститутів; запропоновано класифікацію форм здійснення права на спротив з урахуванням їх змін за сучасних умов; доведено факт пом'якшення крайніх форм протестів у бік електронних форм спротиву та нових типів революцій; доведено існування правових симулякрів у практиках здійснення реального народовладдя. Удосконалено: визначення поняття «права на спротив» як невід'ємного природного права особи, основною метою якого є гарантування і збереження законності влади і конституційності державного устрою (зроблено висновок, що таке право може бути здійснено індивідуально чи колективно в активній або пасивній протестній формі); розуміння громадянської освіти як умови для ефективної співпраці суспільства і держави в контексті здійснення реального народовладдя; типологію форм безпосереднього (реального) народовладдя; зміст поняття «революція»; теоретичне обґрунтування кореляції розуміння права на повстання і легітимності державної влади; шляхи розвитку реального народовладдя в сучасній Україні (зокрема, механізм системи електронних петицій, механізм спеціалізованих форумів щодо громадського обговорення нагальних проблем розвитку суспільства, багаторівневий механізм громадянської освіти). Дістали подальший розвиток положення щодо: правової природи соціального феномену реального народовладдя; підстав класифікації форм реалізації права на спротив; змісту розбіжностей революції і державного перевороту, що полягає в масштабі суспільних змін після їх здійснення.^UThe dissertation is devoted to the study of theoretical and legal aspects of the right to resist as a form of rule of people. Based on the conducted research for the first time: the correlation of rule of people forms in Ukraine, the level of legal culture of society (including power subjects) and the effectiveness of legal institutions is established; a classification of forms of right to resist implementation is proposed, taking into account their changes in modern conditions; the fact of softening extreme forms of protests towards electronic forms of resistance and new types of revolutions is proved; the existence of legal simulacra in the practice of rule of people implementing is proved. Improved: the definition of the "right to resist" concept as an inalienable natural right of the individual, the main purpose of which is to guarantee and preserve the legality of power and the constitutionality of the state structure (it is concluded that such a right can be exercised individually or collectively in an active or passive protest form); understanding civic education as a condition for effective cooperation between society and the state in the context of the implementation of rule of people; typology of rule of people forms; the content of the "revolution"concept; theoretical justification of the correlation between the understanding of the right to revolt and the legitimacy of state power; ways to develop rule of people in modern Ukraine (in particular, the mechanism of the electronic petition system, the mechanism of specialized forums for public discussion of society development problems, the multi-level mechanism of civic education). The provisions on: the legal nature of the social phenomenon of rule of people; the grounds for classifying the forms of exercise of the right to resist were further developed; the content of the differences between the revolution and the coup d'etat, which consists in the scope of social changes after their implementation.

Об'єктом дослідження є цінності демократичного суспільства, що пройшли тривалий процес формування і розвитку.Мета дослідження полягає у філософській концептуалізації цінностей демократичного суспільства в трансформаційний (транзитний) період.Методологія. Дослідження виконувалось на основі загально-філософських і наукових принципів. Принципи системного та структурно-функціонального аналізу передбачають розгляд демократії як складної багаторівневої системи, де різні форми і феномени демократії, доповнюючи один одного, спричиняють синергетичний ефект, зумовлюють розвиток суспільних інституцій, але в той же час містять у собі потенціал кризи через принципову неможливість досягти повної збалансованості різних демократичних інституцій та процедур. З одного боку, народовладдя виступає і засадничою цінністю демократії, і висхідною інстанцією, що формує владні інституції (народ як джерело влади). З іншого боку, принципову складність має саме визначення того, хто є народом, наскільки воля народу може (чи не може) бути обмеженою тощо. Новизна. На основі аналізу базисного тернарного аксіологічного демократичного патерну запропоновано авторську типологію основних цінностей демократичного суспільства: 1) цінності як ідеали (в цій іпостасі цінності можуть бути як актуально існуючими реаліями, так і проективними моделями; ціннісні ідеали складають політичний етос демократії, основу демократичної ідеології); 2) цінності як норми (ця іпостась репрезентує прагматичну імплементацію ідей у площину правової регламентації, процедурної практики, вироблення і вдосконалення демократії як інституціонального цілого, як процесу постановки і досягнення цілей тощо); 3) цінності як громадянські чесноти (антропологічна іпостась цінностей демократії як виховання певного типу особистості, орієнтованої на обізнаність у громадських і політичних справах, на багаторівневу участь у справах, на відстоювання власних прав та прав інших та ін.). цінність як дієва громадянськість. Робота показує, як різні форми демократії є невичерпним джерелом поліпшення представництва людей у владі, захисту прав і свобод громадян в швидкоплинних умовах соціального життя. Ми можемо передбачити, що в найближчі десятиліття ми станемо свідками появи нових форм демократії.Сфера – навчальний процес.^UThe object of research is the values of a democratic society that have undergone a long process of formation and development.The purpose of the study is the philosophical conceptualization of the values of a democratic society in the transformational (transit) period.Methodology. The study was performed on the basis of general philosophical and scientific principles. The principles of systemic and structural-functional analysis provide for the consideration of democracy as a complex multilevel system, where different forms and phenomena of democracy, complementing each other, cause synergies, determine the development of social institutions, but at the same time contain the potential for crisis. balance of different democratic institutions and procedures. On the one hand, democracy is both a fundamental value of democracy and an ascending body that forms institutions of power (the people as a source of power). On the other hand, the very definition of who a people is, how much the will of the people can (or cannot) be limited, and so on, is of fundamental difficulty.Based on the analysis of the basic ternary axiological democratic pattern, the author's typology of basic values of a democratic society is proposed: 1) values as ideals (in this guise values can be both actual realities and projective models; value ideals are the political ethos of democracy, the basis of democratic ideology); 2) values as norms (this persona represents the pragmatic implementation of ideas in the field of legal regulation, procedural practice, development and improvement of democracy as an institutional whole, as a process of setting and achieving goals, etc.); 3) values as civic virtues (anthropological hypostasis of values of democracy as education of a certain type of personality, focused on awareness in public and political affairs, on multilevel participation in affairs, on defending one's own rights and the rights of others, etc.). The paper shows that various forms of democracy are an inexhaustible source of improving people's representation in government, protection of the rights and freedoms of citizens in the fleeting conditions of social life. We can predict that in the coming decades we will witness the emergence of new forms of democracy.Sphere - educational process.

У дисертації здійснено системний аналіз ролі інститутів громадянського суспільства у процесі запобігання корупції в органах державної влади та органах місцевого самоврядування України шляхом системного вирішення ряду доктринальних теоретико-правових та конкретних практично-прикладних задач.Внаслідок проведеного узагальнення положень законодавства України, дослідження значного обсягу наукових розвідок, котрі предметно стосуються окремих аспектів проблематики, ідентифікованої в якості самостійних векторів наукового пошуку здійсненого здобувачем в межах даної кваліфікаційної роботи, встановлена фактична відсутність гомогенності нормативного та теоретико-методологічного кластерів відображення інституту інтеграції громадянського суспільства в континіум суб'єктів запобігання корупції.Практично підтверджено, що ефективність здійснення заходів щодо нейтралізації корупційного фактору у діяльності публічного апарату перебуває у прямій залежності від ступеня проактивності інститутів громадянського суспільства щодо реалізації антикорупційних ініціатив, а відтак доведена необхідність системного дослідження форм та методів налаштування практичної взаємодії правоохоронних інститутів держави з соціальним середовищем у площині запобігання корупції.Узагальнення наукових робіт вітчизняних теоретиків права практично продемонструвало існуючу загрозливу тенденцію ідентифікації антикорупційної діяльності в якості виключної прерогативи держави. У свою чергу, абстрагування соціальних інститутів від здійснення заходів щодо нетралізації корупційних викликів в сучасному соціально-правовому просторі свідчить про недостатню увагу, яка приділяється науковцями даному питанню, що, корелюючи з міріадами недоліків національного законодавства, забезпечує подальшу експоненту експансію проявів корупції у всіх сферах соціальної комунікації.Обґрунтовано, що інтенсифікації участі інститутів громадянського суспільства у площині заходів щодо запобігання корупції істотним чином сприятимуть наступні заходи:• Детальна нормативна регламентація статусу, повноважень та форм поточного функціонування громадських антикорупційних організацій;• Удосконалення окремих приписів національного законодавства, які стосуються проблеми запобігання корупції чи синалагматичних правових інститутів, які, у тій чи іншій мірі, визначають методику антикорупційної діяльності;• Перегляд існуючої моделі місцевого самоврядування, що передбачатиме ефективніший процес використання плебіциту як форми безпосереднього народовладдя та слугуватиме запорукою мобілізації суб'єктів приватного права у призмі подолання викликів, які постають перед національною правовою системою;• Підвищення транспарентності публічного управління на всіх рівнях функціонування державного апарату та органів місцевого самоврядування в Україні;• Імплементація передового та апробованого досвіду іноземних держав у сфері антикорупційної діяльності в усталену практику національного правозастосування.Доцільність детального опрацювання проблеми асиміляції інститутів громадянського суспільства в призмі суб'єктів запобігання корупції обґрунтована рядом факторів, ключовими серед яких є низька дієвість сучасної методики протидії корупційним правопорушенням, засвідчена перманентним зростанням кількості корупційних деліктів та значний антикорупційний потенціал соціального середовища, повноцінна реалізація котрого неможлива без актуалізації національної правової системи.Розглянуто ключові перешкоди на шляху ефективного залучення громадянського суспільства у сферу запобігання корупції та запропоновано ефективні засоби щодо їх усунення, включно з пропозиціями щодо удосконалення національного законодавства^UThe dissertation deals with the complex analysis of the role of civil society institutions in the process of corruption prevention in public institutions of Ukraine with the help of empirical material, systematized in a number of doctrinal researches, specialized on relevant problems.Due to the generalization of the current condition of the Ukrainian legislation combined with consolidation of a significant amount of scientific researches that are related substantially to certain aspects of the problem identified as independent vectors of the current dissertation, the actual lack of homogeneity of normative and social aspects of civil society anticorruption activity was indicated.It is practically confirmed that the effectiveness of implementation of measures, specialized for neutralization of the corruption factor in the activities of the public institutions is directly dependent on the level of intensity of activities of civil society institutions in the implementation of anti-corruption initiatives, and therefore the need of systematic study of the forms and methods of setting up the practical interaction of civil institutions with law enforcement bodies has been underlined.Generalization of the scientific researches, attached to the problem of dissertation, has practically demonstrated the existing threatening tendency to identify anti-corruption activity as the exclusive prerogative of the state institutions. In turn, the abstraction of social institutions from realization of their full anticorruption potential, in the modern socio-legal entity, demonstrates the lack of due attention paid by scientists to the current issue, that, correlating with the various deficiencies of national legislation, provides all necessary conditions for the further exponential expansion of the phenomenon of corruption.It is substantiated that intensification of participation of civil society institutions in the field of corruption prevention will be significantly contributed with the help of the following measures:• Detailed normative regulation of the status, powers and forms of activities of public anti-corruption organizations;• Improvement of certain norms of national law that are related to the prevention of corruption or related legal phenomenon that, to varying degrees, determine the methodology of anti-corruption activities;• Revision of the existing model of local self-government, especially in the terms of more efficient process of plebiscite usage as a form of direct democracy, and will serve as a trigger for the mobilization of private participants in the prism of counteraction with the challenges facing the national legal system;• Increasing transparency of public administration at all levels of functioning of the state apparatus and local self-government bodies in Ukraine;• Implementation of the best practices of foreign countries in the field of anti-corruption activities.The necessity of identification of methodology of civil society institutions assimilation in the prism of the subjects of corruption prevention is substantiated by a number of factors, among which the most important are the low effectiveness of modern methods of counteracting corruption offenses, confirmed with the permanent increase of the number of corrupt law offences, significant anticorruption potential of civil society, related with the necessity of national legal system modernization.

У дисертаційній роботі проведено дослідження особливостей реалізації принципу народовладдя в організації судової влади та здійсненні правосуддя.Встановлено, участь народу у формуванні та здійсненні правосуддя має тривалу історію, яка бере свій початок ще з стародавнього Єгипту та Месопотамії, де народ безпосередньо обирав не тільки правителя, але й представників судової влади, що здійснювали правосуддя, тим самим не тільки обмежував їх владу, але здійснював загальний контроль за їх діяльністю. Встановлено, що населення тих українських земель, що знаходились під владою литовців, так і поляків, також мало право формувати судові органи (копні суди) безпосередньо населенням, а також приймати участь у здійсненні правосуддя через народних представників, які також обирались населенням копного округу. В ході аналізу теоретичних поглядів доведено, на сучасному етапі обрання суддів саме народом є одним із демократичних шляхів формування суддівського корпусу, що має підґрунтя як із теоретичної й історичної, так і з практичної точок зору, оскільки реалізація такого права значною мірою обмежує можливість впливу на суддів з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час розгляду судом справ у публічно – правових спорах.Встановлено, що доктрина права народу здійснювати правосуддя через присяжних допомагає: 1) втіленню ідей правової держави та громадянського суспільства у сфері правосуддя; 2) підвищення правосвідомості населення та громадської активності; 3) всебічної реалізації громадянами конституційного права на управління державними справами; 4) забезпечення відкритості діяльності судді як представника судової влади; 5) підвищення авторитету суду та довіри до нього населення; 6) гарантування справедливості правосуддя; 7) зменшення можливого впливу на суддю з боку представників правоохоронних органів щодо прийняття рішення у справі; 8) зменшення корупційних ризиків.Доведено, політичні права є інструментом боротьби за всі інші права і свободи людини і громадянина, оскільки саме політичні права є необхідною умовою для реалізації будь-яких прав. Аналіз та узагальнення теоретичних наукових напрацювань дало підстави стверджувати, що саме концепція народного суверенітету і стала подальшим підґрунтям для формування права народу на організацію судової влади та здійснення правосуддя як інституту конституційного права та спеціальної форми безпосередньої демократії. На підставі аналізу конституційно-правових поглядів щодо права громадян на участь у здійсненні правосуддя, приходимо до висновку, що зазначена категорія на відміну від права народу на організацію судової влади має різний зміст в об'єктивному та суб'єктивному сенсі. Встановлено, що принципи права народу на організацію судової влади та здійснення правосуддя - це відправні начала які гармонійно об’єднують індивідуальні, групові і громадські інтереси та своєрідний вектор, який визначає напрямок розвитку ідеї народного суверенітету, що є базисом, фундаментом народовладдя, яке в свою чергу обумовлює сутність, змістове наповнення місце і функції, права народу на участь у організації судової влади та здійснення правосуддя, його субординацію, координацію та взаємозв’язок відповідно до характеру судової влади. Встановлено, що право народу на формування судової влади та здійснення правосуддя виконує: імперативну функцію (яка реалізується шляхом проведення прямих виборів громадянами держави кандидатів на посаду судді, результати яких носять обов’язків характер); регулятивну функцію (яка реалізується через такі правові інструменти з допомогою яких здійснюється співставлення волі народу і формованого ним судового органу влади, зокрема, проведення виборів, наділення імперативним мандатом, імперативність рішення представників народу-присяжних); комплексну функцію (яка поєднує імперативну та регулятивну функцію, що реалізується втому числі шляхом дострокового відкликання народного представника – судді, звітування ним перед виборцями за свою діяльність);На підставі проведеного дослідження, для реалізації в повній мірі потенціалу народовладдя в системі правосуддя, запропоновано поряд з запровадження інституту виборності суддів всіх рівнів також законодавчо забезпечити гарантію права народу на здійснення правосуддя шляхом запровадження класичної моделі суду присяжних.^UIn the dissertation, a study of the peculiarities of the implementation of the principle of people's power in the organization of judicial power and the administration of justice was carried out.It has been established that the participation of the people in the formation and implementation of justice has a long history, which dates back to ancient Egypt and Mesopotamia, where the people directly elected not only the ruler, but also representatives of the judiciary who administered justice, thereby not only limiting their power, but exercised general control over their activities.It was established that the population of those Ukrainian lands that were under the rule of Lithuanians and Poles also had the right to form judicial bodies (Konpi courts) directly by the population, as well as to participate in the administration of justice through people's representatives, who were also elected by the population of Kopni district.In the course of the analysis of theoretical views, it was proved that at the current stage, the election of judges by the people is one of the democratic ways of forming the judicial corps, which has a basis from both theoretical and historical, as well as from a practical point of view, since the realization of such a right significantly limits the possibility of influencing judges on the part of state authorities and local self-government bodies, their officials during court hearings in public legal disputes.It has been established that the doctrine of the right of the people to administer justice through a jury helps: 1) embody the ideas of the rule of law and civil society in the sphere of justice; 2) increasing legal awareness of the population and public activity; 3) comprehensive implementation by citizens of the constitutional right to manage state affairs; 4) ensuring the openness of the judge's activity as a representative of the judiciary; 5) increasing the authority of the court and the public's trust in it; 6) ensuring fairness of justice; 7) reduction of the possible influence on the judge by representatives of law enforcement agencies regarding decision-making in the case; 8) reduction of corruption risks.It has been proven that political rights are an instrument of struggle for all other rights and freedoms of a person and a citizen, since it is political rights that are a necessary condition for the realization of any rights.The analysis and generalization of theoretical scientific developments gave grounds to claim that it was the concept of popular sovereignty that became the further basis for the formation of the people's right to organize the judiciary and administer justice as an institution of constitutional law and a special form of direct democracy.Based on the analysis of constitutional and legal views on the right of citizens to participate in the administration of justice, we come to the conclusion that this category, in contrast to the right of the people to organize the judiciary, has a different meaning in an objective and subjective sense.It was established that the principles of the right of the people to organize the judiciary and administer justice are the starting points that harmoniously unite individual, group and public interests and a peculiar vector that determines the direction of development of the idea of popular sovereignty, which is the basis, the foundation of people's rule, which in its the turn determines the essence, content, place and functions, the people's rights to participate in the organization of the judiciary and the administration of justice, its subordination, coordination and relationship in accordance with the nature of the judiciary.It has been established that the right of the people to form the judiciary and administer justice performs: an imperative function (which is implemented by conducting direct elections by the citizens of the state of candidates for the position of judge, the results of which are binding in nature); the regulatory function (which is implemented through such legal instruments, which are used to compare the will of the people and the judicial authority formed by it, in particular, the holding of elections, the granting of an imperative mandate, the imperativeness of the decision of representatives of the people-jurors); a complex function (combining an imperative and a regulatory function, which is implemented, including through the early recall of a people's representative - a judge, reporting to voters on his activities);On the basis of the conducted research, in order to fully realize the potential of people's power in the justice system, it is proposed, along with the introduction of the institution of electability of judges at all levels, to ensure the legislative guarantee of the people's right to justice by introducing the classic jury trial model.