Виявлено, що понятійно-категоріальний апарат Г. Назіанзина за формою мав системний зв'язок із напрацьованою базою філософії античності, але з новим змістовним навантаженням у контексті вчення про людину апостола Павла та ряду інших християнських богословів. Встановлено місце антропологічних ідей, поглядів на богоподібність людини в творах ранньовізантійського філософа у загальному історико-філософському контексті. Доведено, що цілокупність (ціло-мудрість) людини, її виважений душевно-вольовий стан, і "просвітлений дух" мислиться Богословом як гарантія таємного спогляданням Бога на противагу зовнішнім, натуралістично-споглядальним, досвідно-логічним пошукам Істини як процесу, який іманентно містить в собі ряд неминучих похибок, помилок (гріха, зла). Реконструйовано особливості осмислення людського єства Г. Богословом, вказані ним шляхи до возз'єднання із первозданним Образом і Подобою (обожненням) на підставі базового синтезу мислительної тріади: віра - ум (розум) - розумна віра. Проаналізовано на прикладі Г. Назіанзина головну роль ортодоксального богословсько-містичного релігійного досвіду у становленні християнської антропології (богослов'я) на противагу релігійно-міфічним, еклектичним побудовам неоплатонізму. Доведено, що саме відношення до феномену магізму було одним із спонукальних чинників для Г. Богослова у пошуках та розумінні християнської духовності під час формування, ортодоксального вчення та ново-нікейських догматів.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення денотативних і конотативних сем у концепті "мудрість" на трьох мовних рівнях і в трьох різносистемних мовах - українській, англійській, французькій. Опрацьовано методику концептуального аналізу трьох концептосфер. Виявлено спільне та відмінне у світосприйнятті концепту "мудрість" у представників названих етносів і ступінь емотивності конотативних складників у структурі концепту "мудрість" на різних рівнях. Розглянуто етноспецифічні компоненти, притаманні носіям української, британської та французької концептосфер.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано понятійно-смислове визначення мудрості як органічної єдності суб'єкт-об'єктних відносин у соціумі індивідуальної душі та в духовно-культурному соціумі народної душі, чим пояснюється природне тяжіння до мудреця. Розвинуто структурування специфічних характерологічних ознак українського народу (за атрибутами Е.Д. Сміта), які пов'язуються з духовними спрямуваннями, сформованими в межах міфопоетичної світоглядно-мотиваційної парадигми, що зумовлює пісенно-романтичну драматургію його історичної вдачі та долі. Поглиблено положення щодо несприйняття українською духовністю у своїх релігійно-філософських формулюваннях абстрактно-логічних схем мислення й апелювання до сердечної мудрості, до поєднання емпірико-сенсуалістичних концепцій пізнання та суспільно-практичної діяльності. Обгрунтовано ствердження українською народною мудрістю свого духовно-діяльного потенціалу на шляху від душевного соціуму окремого індивіда до суспільного соціуму, що породжує розвинене почуття індивідуальності, а також надмірну внутрішню самокритичність, оскільки суспільна злагода в такому разі виявляється бажаною, але малодосяжною метою. Визначено властиві українській народній свідомості потужні загальнолюдські та загальноцивізаційні духовні домінанти, зумовлені об'єктивністю їх формулювань, можливих завдяки інтровертній самокритичності народної вдачі, озвученій у значній кількості різножанрових мудрих максим, і фактичній відсутності почуття етнічної замкненості.

  Скачати повний текст

У контексті науково обгрунтованих тенденцій (у прагненні до пізнання Логосу (Нусу), у стані нірвани, єднанні з Дао, слідуванні волі Божій) розвитку гуманістичної спрямованості педагогічної думки через епістему (спостереженя), антропологічну рефлексію у аспекті епох віхових культур Стародавнього світу систематизовано результати педагогічних поглядів щодо створення принципово нової особистісно орієнтованої концепції гуманістичної спрямованості, складовими якої є виокремлене аксіологічне поле цінностей зазначеного періоду, основою якого є абсолютні цінності, а саме: Доброта, Любов, Мудрість, домінантні якості (благоговіння, самопожертва, терпіння, людяність і обов'язок, благородство, совісна воля, тримансть, смиренність, радість, довготерпіння, милосердя, лагідність, братолюбство; прощення, поступлення, повчання, праведність, чеснотність, мовчазність, скромність; знання прекрасного, першосущного, божественного; прощення - поступленя - повчання), методи самопізнання (екзистенційний, епістемологічний, синергетичний), засоби формування якостей: щоденна молитва, віра, богослужіння, покаяння, наслідування заповідей блаженств, споглядання, обряди, медитація. Розкрито профетичний характер гуманістичної спрямованості педагогічних теорій зазначеного періоду, який репрезентує епістемічну проникливість, рефлексивно-креативну компетентність педагога, що здійснюється шляхом самопізнання (пізнання в діалозі, у відображенні духовних цінностей), внутрішнє досягнення (свобода волевиявлення (вільний від гріха)), через синтез ціннісних орієнтацій (принцип суб'єкта (відношення педагога до учнів), принцип цінності (релігійне відношення педагога до Бога) і реалізується у діяльності (у постійній інтерпретації).

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз екологізму як ідейно-світоглядної стратегії, яка інтегрує систему цінностей, тип гуманістичної культури й етично зорієнтовану практику і спрямована на оптимізацію відносин у координатах "людина - природа" та "суспільство - довкілля". Досліджено передумови становлення екологізму, тенденції його еволюції та внутрішньої диференціації. Охарактеризовано носіїв та прихильників ідеології екологізму. На підставі аналізу ідейно-світоглядних засад і практичної спрямованості основних екологістичних концепцій (глибинної екології, соціоекології, біорегіоналізму, екофемінізму) установлено інваріанти екологізму: переорієнтацію з антропоцентризму на еко- та природоцентризм, розробку нової етики "недомінування" й "етики турботи"; сакралізацію природи та землі, віру в "мудрість природного життя"; антиглобалістську спрямованість; турботу про екологічну справедливість; просвітництво. Досліджено роль і місце принципу справедливості у сучасному екологізмі, співвідношення глобального та локального, а також підходи до побудови концепцій екоосвіти у контексті екологізму.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз та узагальнення розвитку ідей про пансофічну освіту Я. А. Коменського, виявлено і розкрито їх методологічне значення та евристичний потенціал у сучасній педагогіці. Визначено етапи розвитку пансофічних ідей у педагогічній спадщині Я. А. Коменського, особливості пансофії як вчення про всезагальну мудрість в історико-педагогічному дискурсі, обґрунтовано тезу про три сходинки до пансофічного знання – емпіричного, епістемічного й евристичного; новаторство і прогностичність пансофічних ідей Я. А. Коменського, принципи їх реалізації в педагогічній науці та практиці. Означено перспективи рецепції ідей пансофічної освіти в педагогіці ХVII – ХХІ ст., у закладах освіти та засобах навчання, трансформації їх евристичного потенціалу в сучасну освітню систему. Розкрито евристичний потенціал ідеї пансофійності, пов'язаний із сучасними інтеграційними, міждисциплінарними тенденціями, трансформація якого отримала розвиток в методології сучасної педагогічної науки. Схарактеризовані взаємозв'язки і взаємовплив принципів реалізації ідеї пансофійності з основами евристики в сучасній освіті, з сучасною методологією евристичного навчання (діалогічність, практична спрямованість, міждисциплінарність, метафоричність). Окреслено перспективи розкриття сучасного значення пансофічної ідеї при розробленні теоретико-методологічних основ історико-педагогічної експертизи інноваційних досліджень, орієнтованих на формування цілісного образу світу у суб'єктів освітнього процесу.Ключові слова: евристичний потенціал, етапи розвитку, ідея пансофійності, пансофія, пансофічна освіта, принципи реалізації, рецепція.^UThe dissertation provides a comprehensive historical and pedagogical analysis and generalization of the development of ideas about the pansophic education of Ya. A. Komensky, reveals and reveals their methodological significance and heuristic potential in modern pedagogy.The research presents a methodology for studying the development of a pansofic idea in the teaching of John Amos Comenius, in the context of which it is considered as a pedagogical idea that guides pedagogical science and practice to the formation of a holistic image of the world. The significance of Comenius's thesis on the three steps to pansoficheskoy knowledge – «empirical, epistemic and heuristic» («Pansophy») – is described, which reveals the development of the idea of panosophyne, based on the internal structure of the views of the author in the dynamics of their formation.It justifies the use of historical-genetic, phenomenological and hermeneutical methodology approaches.The historiography and source of research are disclosed. In view of the study of J. A. Comenius's pedagogical heritage, three complexes of sources - primary sources are conventionally singled out, reflecting the personified approach; secondary sources, which reflect the chronological features and the level of generalization of information and scientific intelligence, grouped by problem-thematic approach.The study of the genesis of the idea of pansofyhnosty served as the basis for determining the main stages of the development of pansofichnyh ideas in the pedagogical heritage of J. A. Comenius, namely: the formation of the conceptual core of the pansional idea in the early works of J. A. Comenius «Labyrinth of light and heaven of the heart» and «Encyclopedia of general wisdom»; the formation of the «pansophic lexicon» as a categorical apparatus of the pansophic education of J. A. Comenius in «The Preacher of general wisdom» and the method of achieving pansophic knowledge («Great didactics», «Analytical didactics»); a presentation of the pedagogical aspect of the idea of panosophyne, the justification of the doctrine of «three-tiered knowledge» in the «Pansophy» - the third part of the «General Advice on the correction of human cases»; the development of the conceptual-content and methodological aspects of the pansophic idea in textbooks, books addressed to teachers (Physics, World in Pictures, Pansophic School, Praise to the true method, etc.).The heuristic potential of the idea of panosophyte, connected with modern integration, interdisciplinary tendencies, the transformation of which was developed in the methodology of modern pedagogical science, was substantiated. The interrelation and mutual influence of the principles of the idea of panosophytic realization with the basics of heuristics in modern education, with modern methodology of heuristic learning (dialogicity, practical orientation, interdisciplinary, metaphorical) are described. The substantiated heuristic aspects of the teaching work of the Comenius of different years («The Maze of Light», «Pansophia», etc.). The author analyzes the Trinity as a perspective direction in the development of the methodology of historical and pedagogical knowledge disclosed in the pedagogical works of Comenius, which contributes to overcoming the value polarization, the rigid confrontation of positions and ideologies, which orientate modern pedagogical science and practice on the formation of a holistic image of the world.Predictability of Comenius' educational ideas on tendencies of modern educational environment development in educational establishments, their successful interpretation in current educational documents and in practice in the context of implementation of the Concept of the New Ukrainian School was established. Key words: heuristic potential, ideas of pansophism, pansophy, pansophic education, development, modern pedagogy.

Обґрунтовано головну роль у художницькій парадигмі М. Метерлінка містичного елементу, де реалізовувалася притаманна йому імпліцитна релігійність, яку він сам не визнавав, вважаючи себе скептиком і атеїстом. Здійснено філософсько-культурологічний аналіз засад творчості Метерлінка, в еволюції яких провідною тенденцією було посилення значущості оптимістично-моральної компоненти. В образно-символічній системі Метерлінка домінує діалектика естетичної категорії трагічного і рельєфно розгортається категорія прекрасного. Трагічне є своєрідним контрапунктом, який задається темою смерті та пов'язаний із містичним – невимовним, ірраціональним, пануючим над людиною. У Метерлінка наявні християнські смисли: у героях його драм угадуються риси відомих персонажів Святого Письма, а у сюжетах символічно репрезентовані біблійні алегорії. Уперше філософсько-антропологічну парадигму Метерлінка проаналізовано у контексті православної традиції ісихазму. Показано, що у цілому в еволюції Метерлінка, драматурга і філософа, явно проступає логіка його життєвої філософії: він йде від визначення внутрішнього трагізму і містичної основи буття до етичних висновків, до проповіді містичної моралі, коли трагізм долі долається вкладеною в людину мудрістю, що нескінченно вдосконалюється.Ключові слова: символізм, еволюція, душа, смерть, трагічне, мовчання, прекрасне, Бог, любов, містичне, релігійність, доля, мудрість.^UPhilosophical and culturological analysis of philosophical-antropologicаl grounds of Maeterlinck's artistic creative work in the evolution of which, a leading tendency was, on the one hand, increasing the importance of optimistic and moral component and, on the other hand, "accumulating" (or releasing) the axiological capacity of his concealed religiosity was carried out. There are Christian senses in many Maeterlinck's works: features of the famous characters of The Holy Scriptures are guessed in heroes of his plays, biblical allegories are symbolically represented in the plots of his works. For the first time, ethical-aesthetic paradigm of Maeterlinck was analyzed in the context of the Orthodox tradition of hesychasm: functional-structural similarities and differences between Maeterlinck's "activity silence" and the principle of silence in hesychasm were identified. It is shown that in general in the evolution of Maeterlinck as a playwriter and philosopher the logics of his life's philosophy is clearly exuded: he moves from the definition of internal tragedy and the mystical basis of existence towards the ethical conclusions, the proclamation of the mystical morality, when a tragedy of fate is overcome by wisdom, that is invested in a human and infinitely improved.Keywords: symbolism, evolution, the tragic, the mystical, death, silence, soul, love, the beautiful, the religious, fate, wisdom, God.