Вперше проведено комплексне дослідження інтеграції військових обивателів Слобідської України до суспільства Російської імперії у другій половині 1760-х рр. - 1790-х рр. На підставі вивчення значного масиву фактичного й аналітичного матеріалу визначено два основні напрямки інтеграційного процесу, якими є обмеження сфери дії станових привілеїв, покладання на військових обивателів нових натуральних повинностей і грошових зборів, а також зміни в адміністративному підпорядкуванні колишнього слобідського козацтва; перехід до інших категорій населення імперії, зокрема, до купецтва, міщанства та цехових ремісників, а також чиновництва та дворянства. Обгрунтовано твердження, що інтеграція військових обивателів до імперського суспільства не була спричинена цілеспрямованою політикою імперського уряду або слобідської губернської влади, а натомість, стала опосередкованим наслідком інституціональної інтеграції регіону до складу імперії. Зроблено висновок, що у соціокультурній площині інтеграція до імперського суспільства означала для військових обивателів істотне зниження їх соціального статусу у порівнянні з позицією у соціальній ієрархії суспільства слобідських поляків. Встановлено, що загальним наслідком соціальних перетворень, які здійснювалися імперським урядом у Слобідській Україні у 1760 - 1790-х рр., було посилення фрагментованості суспільства та різке зростання кількості соціальних конфліктів.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні та практичні аспекти проблеми довготривалого безробіття за умов перехідної економіки України. Розкрито соціально-економічну сутність довготривалого безробіття, закономірності його формування, потенційні причини та наслідки. Вперше розроблено й апробовано методологію комплексної оцінки довготривалого безробіття у часовому та поперечному аспектах, що базується на поєднанні послідовних стадій аналізу. Систематизовано показники тривалості безробіття. Розроблено систему показників довготривалого безробіття та незайнятості. Виявлено основні тенденції довготривалого безробіття в Україні, здійснено його періодизацію та визначено особливості диференціації за основними соціально-демографічними групами. Здійснено апробацію запропонованої економетричної моделі, на базі якої оцінено вплив індивідуальних характеристик і параметрів місцевих ринків праці на умовну ймовірність працевлаштування безробітних та їх виходу зі складу робочої сили в Україні. Доведено необхідність системного застосування заходів втручання на ранній стадії безробіття та розроблено алгоритм процедури профілювання безробітних в Україні. Визначено пріоритетні напрями удосконалення механізму державного регулювання довготривалого безробіття в Україні.

  Скачати повний текст

Проаналізовано соціально-правовий статус купецтва та його складові на прикладі Харківської губернії в другій половині XIX - на початку XX ст., а також джерала формування, шляхи соціальної мобільності, динаміку коливань чисельності та якісний склад. Надано всебічну характеристику корпоративної організації провінційного (нестоличного) купецтва, її модернізації та діяльності за умов перехідного суспільства. Досліджено основні форми та напрямки, економічне значення та соціокультурні особливості купецького підприємництва Харківської губернії. Виявлено механізми участі та ступінь впливу нестоличного купецтва в системі державного керування. Визначено основні види, соціальні функції, культурне значення, зроблено спробу встановити та систематизувати мотиви благодійної та культурно-освітньої діяльності провінційних купців.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу певних документів і матеріалів висвітлено проблему купецтва як фактора розвитку промисловості Лівобережної України у період 1960-ті рр. - 1914 р. Зроблено спробу дослідити участь купців у господарсько-економічному житті країни. Розглянуто правовий статус купецтва та його соціально-етнічний склад у межах дослідженого регіону. Показано, що купецтво являло собою найбільш підготовлений прошарок суспільства країни у період становлення нових соціально-економічних відносин. Висвітлено процес переходу купецького капіталу зі сфери торгівлі до виробництва, що дозволило представникам купецького стану одними з перших залучитись до розвитку прогресивних форм промислового виробництва. З'ясовано найбільш пріоритетні для купців галузі промисловості. Проаналізовано ступінь участі купців у зазначених виробництвах. Доведено, що купецтво, яке здійснювало промислову діяльність, орієнтувалося на новітнє устаткування та співпрацю з науковцями. На підставі проведеного дослідження обгрунтовано провідну роль купців у розвитку промисловості, їх активну участь у громадському житті, соціально-культурній сфері, доброчинності.

  Скачати повний текст

Досліджено функціонування інституту львівського міського громадянства у XV - XVIII ст. З використанням реєстрів новоприйнятих громадян та інших джерел встановлено, що львівське міське громадянство поділялося на ремісниче та купецьке, міське та передміське. З'ясовано, що існували також етно-конфесійні (некатолицькі) модифікації львівського громадянства - українське та вірменське. Зазначено, що механізм одержання громадянства у Львові був простіший для корінних львів'ян та складніший для прибулого населення. Вивчено питання інтенсивності прийняття міського громадянства та показано, що поповнення львівської громади відбувалося високими темпами. За цього установлено перевагу прибулого населення у порівнянні з місцевим, однак спостережено тенденцію до поступового зменшення між ними різниці у кількості. Відзначено, що серед прибулих домінували вихідці з південної частини Речі Посполитої, українці та вірмени становили незначну частку новоприйнятих громадян. Показано, що професійний слад львівських міщан був досить розмаїтим - міське громадянство приймали як купці, так і широкі ремісничі кола.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив змін у геополітичному розташуванні, інфраструктурі торгівлі та російському законодавстві щодо забезпечення контролю та регулювання торгівлі Правобережжя в межах торговельно-економічних інтересів Російської імперії кінця XVIII - 1850-их рр. З'ясовано механізми взаємодії між центром й суб'єктами торговельно-економічних відносин регіону та його макроекономічне становище. Висвітлено процес формування й етнічний склад купецького стану на фоні соціального відчуження й ізоляції більшості українців від торговельно-економічної діяльності. Проаналізовано вплив інкорпораційної політики самодержавства на характер, обсяги та напрямки розвитку торгівлі Правобережної України, особливості процесу реінтегрування торговельно-економічних зв'язків з підавстрійськими українськими землями та все більшої інтеграції з Лівобережною та Південною Україною й історично російськими губерніями та регіонами.

  Скачати повний текст

Досліджено торговельно-економічну діяльність грецького купецтва в Україні у другій половині XVII - XIX ст. Визначено історичні умови та чинники, які впливали на розгортання торговельної активності греків, охарактеризовано її політико-правове забезпечення Гетьманською державою та Російською імперією. Розкрито характер, напрями та результативність торгівлі греків Ніжина. Показано вплив торговельного чинника на процеси самоорганізації та автоматизації, структурування купецького загалу у рамках Ніжинського грецького братства. З'ясовано специфіку одеського грецького купецтва. Доведено, що особливості молодого портового міста та господарська спеціалізація регіону зумовили орієнтацію греків-купців Одеси на експорт зерна, що здійснювався за посередництва великих торгових домів. Визначено соціокультурну роль греків Одеси, показано їх участь у суспільно-політичному, культурному житті міста. Визначено місце підприємницької та торговельно-посередницької діяльності маріупольських купців-греків в економіці Північного Приазов'я. Проведено порівняльний аналіз грецьких купецьких спільнот Ніжина, Одеси та Північного Приазов'я, а також установлено їх роль у розвитку торгівлі в Україні.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз процесів, які пов'язані з формуванням і функціонуванням маршрутів транзиту товарів через українські землі, які входили до складу Російської імперії, від кінця XVIII ст. до початку буржуазних реформ середини XIX ст. Проаналізовано вплив зовнішньо-, внутрішньополітичних та економічних факторів на розвиток транзиту. Вивчено правову базу функціонування транзиту, її характер і зміни. Визначено сухопутні, морські та річкові шляхи транзитної торгівлі територією України, засоби, якими проводився транзит, його загальні показники. Проаналізовано склад купецтва, яке займалося транзитною торгівлею. Визначено місце транзиту товарів у товарообміні та його вплив на українське господарство в цілому. Вивчено одеське порто-франко (1819 - 1859 рр.) як явище вітчизняної соціально-економічної історії: передумови та причини його проголошення, зміни правового становища, вплив на економічне, соціальне та культурне життя України.

  Скачати повний текст

Дослідження спрямоване на виявлення шляхів професійного композиторського втілення образу Венеції у камерно-вокальній музиці XIX століття європейської традиції. Ставлення до Венеції як одного з найбільш поетично-живописних міст світу міцно затвердилося в художній творчій практиці. У численних літературних творах місто постає багатогранним і суперечливим, будучи зображеним: то крізь призму злиття діловитості та романтики («Венеціанський купець» В. Шекспіра), то простором вічного карнавалу і центром освіти (п'єси венеціанців К. Гоцці, К. Гольдоні), то місцем таємних змов, похмурих розправ (драма В. Гюго «Анджело Падуанський»), то мрією, земним раєм («Венеціанська ніч» І. Козлова, «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна і т. п.). Але завжди Венеція – особливе місце, в якому вічність, старина тісно переплетені з юністю (Дж. Байрон, Й. В. Ґете, А. Шеньє, А. Мюссе, О. Апухтін, А. Майков, Ф. Тютчев, Й. Бродський та ін.). Ключовим залишається і мотив магічної краси міста. Він хоча і змінювався під впливом естетик (наприклад, декадансу, з його особливим ставленням до смерті – Г. Д'Аннунціо «Полум'я», Т. Манн «Смерть у Венеції»), але не втратив своєї актуальності і в XXI столітті. Важливим доповненням до розвитку літературно-поетичної венеціани стала і художня публіцистика – есе, нариси, подорожні нотатки видатних представників романтизму. Така різноманітність матеріалу, різного за жанровим, стильовим рішенням, але об'єднаного переживанням містичної чарівності міста, сприяла формуванню в мистецтві образу, топосу Венеції, її «міського міфу». Численна ж кількість інтерпретацій обраної теми у художніх творах складає «венеціанський текст» мистецтва. Цікаво, що в музикознавстві дана тема не отримала закінченого вираження у вигляді самостійного дослідження, незважаючи на велику кількість творів у європейському музичному мистецтві, що оспівують Венецію, і потребують свого включення да наукової та виконавської практики. Слід зауважити, що їх вивчення активізує міждисциплінарні зв'язки, вимагаючи залучення інформації, термінології та методів аналізу не тільки музикознавства, але й інших галузей мистецтв, до речі літературознавства, живопису, естетики, семіотики, культурології. Незважаючи на видимість хронологічної доступності музичного матеріалу (до аналізу були залучені твори романтичної епохи), слід зазначити певні складнощі, що виникають у дослідників із поверненням цього матеріалу із забуття. Так само, непростим виявляється і процес ідентифікації особистостей деяких композиторів, встановлення їх біографічних даних. Зазначені положення визначають актуальність запропонованої теми, дозволяють узагальнити досягнення наукової думки та залучити досі невивчений музичний матеріал. Наукові завдання зумовили структуру роботи.^UThis study is aimed at identifying ways to professionalize the compositional embodiment of the image of Venice in the chamber and vocal music of the 19 century European tradition. The attitude to Venice as one of the most poetic and picturesque cities in the world is firmly established in creative practice. In numerous literary works, the city appears multifaceted and contradictory: through the prism of a combination of business and romance (W. Shakespeare), the space of the eternal carnival and the center of education (plays by the Venetians C. Gozzi, C. Goldoni), the place of secret conspiracies, gloomy massacres (V. Hugo, W. Shakespeare), then a dream, an earthly paradise (Ch. Dickens, O. Pushkin). But always Venice – a special place where eternity, antiquity, closely intertwined with youth (G. Byron, J. W. Goethe, A. Chenier, A. Musse, O. Apukhtin, A. Maikov, F. Tyutchev, I. Brodsky). The motive of the magical beauty of the city also remains key. Although it changed under the influence of new aesthetics (for example, decadence, with its special attitude to death – G. d'Annunzio "Flame", T. Mann's "Death in Venice"), but has not lost its relevance in the 21 century. An important addition to the development of literary and poetic Venetian was artistic journalism (essays, sketches, travel notes of prominent representatives of Romanticism). The variety of material in terms of genre and style, combined with the experience of the mystical charm of the city, contributed to the formation of the image of Venice in art, its topos, "urban myth". Numerous interpretations of the chosen theme in works of art make up the "Venetian text" of art. The interpretation of the city as an environment with its own specifics (L. Batkin, M. Kagan), such that it is associated with worldviews, archetypes of behavior, cultural traditions and forms of expression, actualizes features that can be identified as typical for the image of the city in creative practice. The most important among them is anthropocentrism (according to Yu. Lobanova). In a broad sense, it involves the realization of human energy in the creation of a unique spiritual environment, which is further determined by the emergence of related concepts, such as the soul of the city, the image of the city. The position of a creative person as a spectator who perceives the city in the integrity of visual and emotional characteristics, refracting his impressions through personal psychological experience and the existing artistic tradition, leads to the formation of urban topos in the works. According to the developers of the semiotics of the city M. Antsiferov, M. Kagan, Yu. Lotman, V. Toporov, the urban topos is inextricably linked with the text as a structured sign system. By analogy with literature, we can interpret all musical works on the theme of Venice in the Venetian text in music, with its inherent as a system features of musical-material, genre and structural paradigms (M. Aranovsky). Although the problem of the urban text in music was developed in the studies of I. Barsova, T. Bilalova, L. Gakkel, G. Zharova, G. Rusalova, L. Serebryakova, T. Shcherbakova, I. Yakovleva, the theme of the Venetian text remains "open", despite to a large number of works in European musical art that glorify Venice and need to be included in scientific and performing practice. It is proved that the formation of the artistic image of Venice in literature and art was facilitated by the processes of mythologizing the history and cultural traditions of the city. The key ideas are mysticism, mystery, unreality, the divine origin of the city, which are connected with the very fact of its existence, contradictions of natural laws. Integral components of the city topos are the sea, stones, gondolas, canals, St. Mark's Cathedral, night silence, melancholy, death, carnival, mask, mirror.