Досліджено діяльність підприємців та їх представницьких об'єднань на українських землях в останній третині XIX - на початку XX ст. у сфері освіти й культури. Розглянуто умови, за яких відбувалося формування підприємницького прошарку, чинники, які сприяли його активній участі у громадській діяльності, насамперед благодійності. Проаналізовано організаційні та фінансові заходи промисловців і купців, їх внесок у розширення мережі початкових, середніх загальноосвітніх навчальних закладів, ремісничих, технічних і комерційних училищ. Висвітлено роль підприємців України у розвитку міської інфраструктури, зокрема, фінансово-комерційного та соціального спрямування. Розглянуто меценатську діяльність і колекціонування творів мистецтва окремими підприємцями, показано їх вагомий внесок до культурної та духовної спадщини України.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження доброчинної та культурно-освітньої діяльності окремих представників відомої української родини підприємців-поміщиків Терещенків. Детально проаналізовано їх діяльність в організаціях доброчинного спрямування та як приватних фундаторів і покровителів закладів соціального захисту й охорони здоров'я незаможних співвітчизників, початкової, ремісничо-професійної, середньої та вищої освіти, культурно-освітніх філантропічних товариств тощо. Висвітлено меценатську діяльність і колекціонування творів мистецтва членами родини Терещенків, показано їх вагомий внесок у культурну й духовну спадщину України. З'ясовано суспільні та моральні чиники тогочасної епохи, що спонукали та стимулювали Терещенків до широкої доброчинності та меценатської діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні основи становлення правовідносин страхування творів мистецтва, предметів колекціонування й антикваріату як різновиду майнового страхування, що на сучасному етапі формується та розвивається в Україні, з притаманними лише йому характерними ознаками та рисами. Визначено основні види страхування творів мистецтва, предметів колекціонування й антикваріату та запропоновано критерії їх подальшої систематизації. Обгрунтовано структуру правовідносин страхування творів мистецтва, предметів колекціонування й антикваріату, яка складається з чотирьох елементів: юридичні факти (підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин), суб'єктний склад, об'єкт, юридичний зміст. Встановлено специфіку договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування й антикваріату. Досліджено зміст, форму та порядок укладання договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування й антикваріату як різновиду договору страхування майна. Вивчено підстави та порядок припинення договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування й антикваріату,

  Скачати повний текст

Показано логіку та характер змін якісного складу приватних колекцій, їх культурно-історичну та художню цінність. Досліджено сучасний стан приватних мистецьких зібрань, причини втрат творів мистецтва у ХХ ст., місцезнаходження окремих частин колекцій. Процеси колекціонування висвітлено в нерозривному зв'язку зі створенням музейної мережі в краї. Розкрито особливості та шляхи надходження збірок до музеїв Слобожанщини, їх місце в сучасних музейних фондах. Визначено можливі перспективи колекціонування творів мистецтва в регіоні.

  Скачати повний текст

Проаналізовано елементи комунікаційного процесу французької книги в Галичині у другій половині XVIII ст. Визначено суспільну функцію, яку вона виконувала на етапі становлення видавничого репертуару, книгарського посередництва, бібліотечного обігу та читацького сприйняття. Розкрито особливості функціонування французької книги. Охарактеризовано репертуар французьких видань, надрукованих у львівських друкарнях у даний період, частину яких залучено до наукового обігу вперше. На основі історико-книгознавчого та бібліографічного аналізу книготорговельних каталогів визначено домінуюче місце оригінальної та перекладної французької книги на галицькому книжковому ринку в останній чверті XVIII ст. Висвітлено питання надходження французьких видань у складі галицьких приватних та інституційних книгозбірень, встановлено коло, науково-культурні зв'язки їх власників, преференції, мотиви та принципи колекціонування.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз художнього життя Катеринослава - Дніпропетровська кінця XIX - XX ст. У контексті художньої проблематики та загальнокультурних процесів часу розглянуто шляхи розвитку художньої освіти як важливого фактора формування мистецького середовища в місті, а також становлення приватного колекціонування творів мистецтва як основи музейної справи. Проаналізовано виставкову діяльність і художню критику, виявлено її ціннісні критерії. На підставі мистецтвознавчого аналізу творів образотворчого мистецтва визначено художньо-стилістичні особливості творчості місцевих художників-педагогів та їх вихованців, а також якісний рівень художніх колекцій міста. За результатами проведеного дослідження розкрито головні складові художнього життя Катеринослава - Дніпропетровська кінця XIX - XX ст. у їх взаємозв'язку з загальними процесами розвитку українського мистецтва.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості художнього життя Півдня України. Уперше у вітчизняному мистецтвознавстві здійснено комплексний аналіз художньої проблематики та культурних процесів часу. Дослідження здійснено на підставі культурно-історичної ситуації міст Одеси, Херсона, Миколаєва. Розкрито діяльність товариств красних мистецтв, приватне колекціонування, музейне будівництво. Проаналізовано творчу та виставкову роботу Товариства південноросійських художників (ТПРХ) за матеріалами тогочасної критики. На прикладі "Салонів" В.Іздебського, виставок Товариства незалежних художників визначено шляхи формування новітніх художніх течій. Проаналізовано художню освіту, діяльність меценатів, художників. На підставі аналізу художнього життя Півдня України кінця XIX - першої третини XX ст. визначено його регіональні особливості та зв'язок з загальними процесами розвитку національного мистецтва.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено процес формування колекцій пам'яток воєнної історії у музеях Львова ХІХ–ХХ ст. З'ясовано, що зародження музейної діяльності у місті стало результатом поширення європейських традицій колекціонування серед аристократичних польських родів міста. Виділено етапи становлення музейних установ, що спеціалізувались на зборі предметів воєнно-історичного характеру. Відзначено, що на першому етапі створення музеїв Львова в їх колекціях була незначна кількість пам'яток воєнно-історичного значення. Проте, вже у першій третині XX ст. у Львові формувалися перші спеціалізовані військово-історичні експозиції. У радянський період основним завданням нововідкритих військово-історичних експозицій було оспівування перемоги СРСР у Другій світовій війні. Виняток становив Музей зброї «Арсенал», де демонструвалися еклектичні збірки середньовічного озброєння з колишніх приватних колекцій князів Любомирських, В. Лозинського, Б. Ожеховича, О. Чоловського.^UThe dissertation deals with the process of the formation of collections of military history attractions in Lviv museums of the 19th and 20th centuries. It is found that the origin of museum activity in the city was the result of the spread of European collecting traditions among aristocratic Polish families of the city. The stages of the formation of museum establishments specializing in the collection of items of military-historical characters were distinguished. It was noted that in the first stage of the creation of Lviv museums in their collections there were a small number of attractions of military and historical importance. However, already in the first third XX century, the first specialized military-historical expositions were formed in Lviv. In the Soviet period, the main task of the newly opened military and historical exhibitions was to sing the victory of the USSR in World War II. An exception was the Arsenal Museum of Weapons, which displayed eclectic collections of medieval weapons from the former private collections of Prince Lubomirsky, V. Lozynsky, B. Ozhehovich, O. Cholovsky.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню інтродукції, як процесу збереження генетичного фонду і біологічного різноманіття та введення видів у широку культуру, а також оцінці здатності до натуралізації культивованих лікарських рослин-інтродуцентів та попередженню їх негативного впливу на агрофітоценози.Визначено екологічні особливості інтродуцентів лікарського призначення за стійкістю до основних абіотичних чинників. Встановлені критичні періоди вегетації для 7-ми фармакопейних видів. Оцінено вплив колекціонування на збереження та примноження генетичного різноманіття лікарських рослин. Виявлено перспективні зразки для культивування та сформовано ознакову колекцію чебрецю, що включає 25 зразків.З 16 зразків раритетних видів виділені групи лікарських рослин за інтродукційною стійкістю. Сформований розсадник раритетних видів для розмноження та репатріації. Визначено оптимальні умови для формування штучних популяцій та розроблено рекомендації зі створення таких популяцій для 5-ти раритетних видів. Виявлено ектопічну поширеність 386-ти лікарських рослин-інтродуцентів: найбільша кількість з яких виявлена в рудеральних екотопах – 194 види (40%); найменша в сегетальних – 56 видів (12%).Виділено групу з 11-ти інвазійно-небезпечних лікарських видів-інтродуцентів, розроблено заходи контролю поширення та систему оцінки екологічної безпеки при їх культивуванні.^UIn this dissertation, the introduction is studied as a process of conservation of the gene fund and biodiversity and introduction of species into agriculture. Additionally was assessed the ability to naturalize cultivated medicinal plants – introduced species and prevent their negative effects on agrophytocenosis.The ecological features were determined of the analyzed introduced medicinal flora of medicinal products for winter and drought tolerance, on the urge to soil moisture and illumination were determined. The influence of collecting on the study of medicinal plants was assessed. The most promising samples for creation of industrial plantations and representative collection of the thyroid gene pool, which includes 25 samples, was formed and studied according to economic features.In the course of research from 16 samples, three groups of medicinal plants of rare species have been identified for introductory resistance. The nursery of rare species of medicinal plants was formed for reproduction and repatriation. The optimal conditions for the formation of artificial populations have been determined and the recommendations for the creation of such populations for 5 rare species.Ectopic prevalence of 386 introduced medicinal plants was detected: most commonly introduced species of medicinal plants in ruderal ecotopes the number of naturalized species in these ecotopes was 194 species (40%); the smallest amount was detected in segetal ecotope species ‒ 56 species, (12%).A group of 11 invasive dangerous introduced species was allocated, measures were taken to control their spread and a system was developed for assessing the environmental safety of introduced medicinal plants during cultivation.

Дисертацію присвячено дослідженню виникнення та розвитку мистецького колекціонування в Україні, з точки зору суспільно-культурногозначення даного феномену, що дало розуміння витоків, передумов формування та особливостей сучасних мистецьких колекційних практик.Ознакою культурності та розвиненості держави серед інших чинників є наявність мистецьких колекцій. З часів незалежності України, та виборупроєвропейського вектору, актуальності набуває переосмислення історичного минулого. Зростає увага до культурної спадщини таособистостей, що зберегли цінні артефакти для нащадків. Більшість публічних мистецьких колекцій, що зберігають музейні фонди, несутьунікальні свідчення про історію та людей, традиції та цінності, особливості культурного розвитку суспільства. Однак, до цього часу комплексногонаукового осмислення культурологічного значення феномену колекціонування не існувало. Окрім досліджень окремих колекцій, невиявлено об'ємних наукових праць, які б досліджували історію мистецького колекціонування у контексті розвитку мистецьких традицій тамистецтвознавчої думки, тому для мети дослідження використані цінні теоретичні праці та емпіричні дослідження окремих аспектів обраної теми.У загальнотеоретичному осмисленні проблем, порушених у дисертації, основу складають дослідження з питань історії і теорії мистецтва, естетики, культурології, таких вітчизняних науковців: В. Бітаєва, О. Босенка, О. Голубця, В. Даниленка, Е. Димшиця, Т. Кари-Васильєвої, О. Лагутенко,О. Петрової, М. Протас, О. Ременяки, О. Роготченка, В. Сидоренка, В. Скуратівського, О. Федорука, З. Чегусової, В. Шейка, М. Юр, а такожіноземних авторів: Т. Адорно, Ж. Бодрійяра, П. Бурдьє, М. Бьянчі, Дж. Кліффорда, Р. Петерсона, Р. Керна та інших. Слід зауважити про брак фактологічного матеріалу, пов'язаного з різними історичними етапами колекціонування. Досі в багатьох музеях не оприлюднені імена колекціонерів, чиї твори входять до складу фондів. Досить ускладненим є дослідження приватного колекціонування під час перебування України у складі СРСР, коли значну частину документальних джерел було знищено, а наукові дослідження були розпочаті лише у другій половині XX ст. Серед розглянутих фактологічних джерел: інвентарі, документи, предмети, артефакти, щоденники та записи колекціонерів, які дають уяву про побут, життя, особливості власників мистецьких збірок. До уваги прийняті праці відомих археологів та етнографів, серед яких: В.С. Александрович, М. Перетц, П.М. Жолтовський, С. Томкович, Г.К. Лукомський, В.К. Лукомський, В. Маценко та інші. Важливим документальним джерелом післяреволюційного періоду є цінні свідчення мистецтвознавців, науковців, істориків, які у часи частих змін влади 1917–1919 рр. рятували від розкрадання і знищення приватні та музейні мистецькі колекції.^UThe Dissertation is devoted to the research of the origin and development of art collecting in Ukraine, from the point of view of social and culturalsignificance of this phenomenon, which gave an understanding of the origins, preconditions of formation and features of modern art collecting practices.Among other factors the presence of art collections is a sign of culture and development of the state. Since Ukraine became independent and chose a proEuropean vector, the rethinking of the historical past has become relevant. There is a growing attention to the cultural heritage and to the individuals whopreserved valuable artifacts for posterity. Most public art collections that preserve museum collections do carry unique evidence of history and people,traditions and values, and the society's cultural development features. However, until now, a comprehensive scientific understanding of the culturologicalsignificance of the phenomenon of collecting did not exist. Apart from the research of individual collections, no voluminous scientific works have beenidentified that would study the history of art collecting in the context of the development of artistic traditions and the art of thought, so valuable theoreticalworks and empirical studies of certain aspects of the chosen topic were used. In the general theoretical understanding of the problems raised in thisDissertation, the basis is the research on the history and theory of art, aesthetics, culturology and the following national scientists: V. Bitaiev, O. Bosenko, O.Golubets, V. Danylenko, E. Dymshyts, T. Kary-Vasilyeva, O. Lagutenko, O. Petrova, M. Protas, O. Remenyaka, O. Rogotchenko, V. Sydorenko, V.Skurativsky, O. Fedoruk, Z. Chegusova, V. Sheiko, M. Yur, as well as foreign authors: T. Adorno, J. Baudrillard, P. Bourdieu, M. Bianchi, J. Clifford, R.Peterson, R. Kern and others. It should be noted that there is a lack of factual material related to the various historical stages of collecting. The names of collectors whose works are part of the funds have not yet been made public in many museums. The study of private collecting during the time when Ukraine was a part of the USSR is quite complicated, when a significant part of documentary sources was destroyed, and scientific research started only in the second half of the XX century.Among the considered factual sources are inventories, documents, objects, artifacts, diaries and records of collectors, which give an idea of particularities oflife and lifestyle of the art collections' owners. The works of famous archaeologists and ethnographers were taken into account, among which are V.S. Alexandrovich, M. Peretz, P. M. Zholtovsky, S. Tomkovych, G. K. Lukomsky, V. K. Lukomsky, V. Matsenko and others.An important documentary source of the post-revolutionary period is the valuable testimony of art critics, scientists, and historians who, during thefrequent changes of power in 1917–1919, saved private and museum art collections from theft and destruction.When considering the artistic collecting of the period of the 60-90s of the XX century, the collections of D. I. Sigalov, O. D. Tulchynsky, I. S. Zilberstein,A.V. Bleschunov, M. D. Strazhesko, I. M. Kryzhanivsky, B. B. Svieshnikov, D. M. Hnatyuk, I. Gonchar, P. F. Luniov, I. D. Bukhanchuk, Yu. L. Ivakin, I. S.Dychenko, M. Z. Knobel and others were taken into account. Many of them actively interacted with museums, about which there is documentary evidence inthe form of exhibition catalogs and the Acceptance Certificates for storage (for further buying out).

Дисертація є першим комплексним дослідженням, присвяченим історії колекцій китайського фарфору в музеях України, розробленню критеріїв атрибуції, реатрибуції та ідентифікації творів китайської порцеляни, аналізу пам’яток із Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (НММБВХ) та Одеського музею західного та східного мистецтва (ОМЗСМ).З’ясовано, що фарфорові вироби в Китаї побутували як експортні товари, ритуальні предмети, побутовий посуд, елементи декору приміщень, начиння чайної церемонії й наборів для каліграфії, а також як коштовні мистецькі витвори та об’єкти колекціонування.Висвітлено історію побутування китайської порцеляни в Ірані, Західній Європі й Україні. Наведено спільні та відмінні риси щодо сприйняття і використання китайських керамічних виробів на цих землях, визначено способи їх демонстрації в приміщеннях іранських, західноєвропейських та українських помешкань. Прослідковано історію музеєфікації китайської кераміки, що розпочалася з «кабінетів дивовиж», кунсткамер, «порцелянових» кімнат і «лакових» кабінетів, а також пов’язана з дизайном інтер’єрів.Досліджено історію синології в Україні та низку праць українських науковців, у яких згадується китайська кераміка. Відзначено роль приватних колекціонерів ХІХ–ХХ ст. та їх просвітницьку місію у формуванні майбутніх вітчизняних колекцій китайського мистецтва та фарфору.На прикладі НММБВХ запропоновано чотири етапи в історії вивчення й експонування китайської кераміки в Україні: перший етап – межа ХІХ – початок ХХ ст.; другий – 1920-ті – 1950-ті роки; третій – 1950-ті – 1990-ті роки; четвертий – 1990-ті – 2020-ті рр. Така періодизація дозволяє поетапно висвітлити специфіку сприйняття китайських керамічних виробів й способи їх демонстрації в просторах українських приватних помешкань та музейних приміщень.Досліджено обліково-довідкові й інвентаризаційні документи, завдяки яким встановлено дані щодо походження творів китайської кераміки із зібрання НММБВХ. У результаті наукової розвідки збірку китайського фарфору в цьому музеї поділено на три групи, залежно від джерел надходження пам’яток: 1) твори, придбані фундаторами музею Богданом та Варварою Ханенками; 2) речі, подаровані колекціонерами та приватними особами або викуплені в них; 3) предмети, передані з інших музеїв.З’ясовано, що зібрання східного мистецтва ОМЗСМ здебільшого створене на основі переданих з інших музеїв експонатів, а також тих, які надійшли з приватних збірок Одеси в 1920–1930 рр.До наукового обігу введено власні імена, назви, терміни та поняття (понад 100 позицій), що стосуються китайської культури, мистецтва та кераміки. Для позначень форм, колірних гам, декору китайської кераміки та інших дотичних понять запропоновано вживати автентичні китайські назви.Узагальнено досвід наукових розробок українських і зарубіжних учених у галузі китайського мистецтва та фарфору. На основі цих праць охарактеризовано історію та художні особливості китайського фарфору Мін і Цін у контексті політичної та культурної ситуації в Китаї.Розкрито дискусійні питання, пов’язані з використанням низки термінів «фарфор», «порцеляна», «шинуазрі», «оксиденталізм», «європенері», «джонґвофен», «оригінал», «копія», «підробка».Висвітлено основні підходи й особливості дослідження й атрибуції пам’яток китайського фарфору. Акцентовано, що ідентифікація творів китайської кераміки полягає у зіставленні предмета, який досліджується, з аналогом, визнаним автентичним, достовірним зразком, та виявленні ознак спорідненості між ними. Зазначено, що атрибуція китайських керамічних виробів містить багато аспектів, серед яких: встановлення походження предмета та урахування попередніх досліджень; візуальний аналіз виробу з увагою до марок та інших позначок; визначення форми посудини, технології виготовлення, колірної гами шклива або розпису; з’ясування призначення предмета; встановлення зв’язку з певним середовищем, епохою; характеристика розпису, опис сюжету зображень, іконографії та символіки образів. Запропоновано комплекс ознак, за якими зручно класифікувати й систематизувати вироби китайського фарфору: за часом створення (доба, період правління певного імператора, дата створення предмета); за місцем створення; за матеріалом (кераміка, кам’яна кераміка, фаянс, порцеляна); за формою посудин; за технологією виготовлення декору та колірною гамою; за наявністю додаткового декору; за соціокультурним призначенням (культова, ритуальна, ужиткова, декоративна кераміка) та сферою побутування (для імператорського двору, для представників інших верств населення, або на експорт); за функціональним призначенням (чайники, чаші, тарілки). Наступним є аналіз малюнків на фарфорі (опис сюжету розпису, визначення іконографії персонажів, символіки зображень).Здійснено атрибуцію або реатрибуцію понад шістдесяти предметів китайської порцеляни.^UThis thesis paper is the first comprehensive study dedicated to the history of collections of Chinese porcelain in museums of Ukraine, development of the criteria of attribution and reattribution, and identification of works of Chinese porcelain, the analysis of artifacts from The Bohdan and Varvara Khanenko National Museum of Arts and The Odesa Museum of Western and Eastern Art collections.It has been studied that porcelain items in China were used as goods and export products, ritual objects, household utensils, interior decoration elements, components of tea ceremony and calligraphy sets, as well as valuable art pieces and collectible objects.Common and distinctive features regarding the perception and use of Chinese ceramics in Iran, Western Europe and Ukraine have been provided. Moreover, the history of the museification of Chinese ceramics, which began with ‘rooms of wonders’, kunstkammers, ‘porcelain’ and ‘lacquer’ rooms has been clarified.The history of Chinese Studies in Ukraine and papers of Ukrainian scientists, which mention Chinese ceramics, have been studied. The role of private collectors of the 19th–20th centuries and their educational mission in the formation of future domestic collections of Chinese art and porcelain has been noted.Using the Khanenko Museum collection as an example, it has been suggested to divide the history of the study and exhibition of Chinese ceramics in Ukraine into four stages: the late 19th – the early 20th century; 1920s–1950s; 1950s–1990s; 1990s–2020s. This periodization makes it possible to gradually highlight the specifics of the perception of Chinese ceramics and the ways of their demonstration within Ukrainian private homes and museums.The accounting and reference and inventory documents have been studied, which helped to find out the data on the origin of most of the works of Chinese ceramics from the Khanenko Museum collection. Having conducted a scientific research, Chinese porcelain collection in this museum is conditionally divided into three groups depending on the sources of receipt of art objects: 1) art pieces purchased by Bohdan and Varvara Khanenko’s; 2) objects donated or sold by collectors and private individuals; 3) items transferred from other museums.It has been found that The Odesa Museum of Western and Eastern Art oriental collection was to the greater extend created on the basis of exhibits transferred from other museums, as well as those that came from private collections of Odessa in 1920s–1930s.Proper names, titles, terms and concepts (more than 100 items) associated with Chinese culture and ceramics have been introduced into scientific circulation. It has been suggested to use authentic Chinese names for designations of forms, color schemes, ceramics decor and other related concepts.The experience of scientific developments of Ukrainian and foreign scientists in the field of Chinese art and ceramics has been summarized. On the basis of these papers, the history and artistic features of Ming and Qing Chinese porcelain has been characterized in the context of the political and cultural situation in China.The main discussion terms related to the topic of the study, including: ‘porcelain’, ‘Chinoiserie’, ‘Occidentalism’, ‘Européenerie’, ‘zhongwofen’, ‘original’, ‘copy’, ‘counterfeit’ has been revealed.The key approaches and features of the study and attribution of Chinese porcelain artifacts have been considered. It has been accented that the identification of art pieces of Chinese ceramics consists of comparing the studied object with an analogue recognized as an authentic, reliable sample, and identifying signs of kinship between them. It has been noted that the attribution of Chinese porcelain includes many aspects: establishing the origin of the object and taking into account previous studies; visual analysis of the art piece paying attention to marks and other signs; determination the shape of the vessel, the manufacturing technology, the color of the glaze or painting; finding out the intended use of the object; description of painting and themes of images, iconography and symbolism of images.A set of features, which helps to classify and systematize products of Chinese porcelain, has been suggested: by the time and place of creation; by material (ceramics, stoneware, porcelain); by the shape of the vessels; by the decor production technology, color scheme and additional decor; by the socio-cultural purpose (cult, ritual, utility, decorative ceramics) and sphere of life (for the imperial court, for the domestic market or for export); by functional purpose (kettles, bowls, plates). The further step is the analysis of the drawings on porcelain.A visual study, attribution or reattribution of more than sixty objects of Chinese porcelain has been conducted.

Дисертація присвячена проблематиці жанрів фігуративного народного малярства Центральної України першої половини ХХ століття. Головною метою цієї роботи – є дослідження жанрової специфіки та стилістичної різноманітності народної картини, портретного живопису Г. Ксьонза та П. Ярмоленка. Фігуративний народний живопис у сучасному мистецтвознавстві недостатньо систематизований, його художньо-стилістичні та формально-пластичні особливості вичерпно не досліджено, а сучасні теоретичні положення мистецтва наїву, кітчу та самодіяльного мистецтва, у дискурсі якого перебуває живопис, недостатньо висвітлені. З метою вирішення зазначених проблем, твори систематизовані за жанрами, описана жанрова специфіка народної картини, розкрите тематичне коло зацікавлень народних майстрів, установлений вплив професійного живопису та фотографії на їхню творчість.У процесі вивчення наукових джерел встановлено, що на початку ХХ ст. К. Шероцький вивчав народне малярство комплексно, паралельно аналізуючи оздоблення помешкань селян та міщан, що відображали культуру, побут та світоглядні цінності мешканців (1914). Твори в жанрі портрета розглядали Д. Щербаківський та Ф. Ернст (1925), П. Білецький (1981), В. Рубан (1984). Із невідворотними, поступовими демократичними перетвореннями, починаючи із 1970-х, завдячуючи, зокрема, В. Василенко (1974), пожвавлюються дослідження традиційної народної творчості. Доведено, що термін «примітив» застарів, утратив узагальнювальне значення та стосується виключно первісного мистецтва. У парадигмі визначення «примітив» працювали українські дослідники О. Клименко (1996), О. Найден (1996), О. Корсакова (2008). О. Найден увів термін «базарна картина» (1996). Щодо терміна «наїв», то його розроблив та окреслив основні риси О. Біхалі Мерин (1984). Він же ввів визначення «інситне мистецтво». Одне з розгорнутих досліджень мистецтва наїву у Франції здійснив Р. Тільмані (1984) на замовлення М. Фурні, колекціонера наївного мистецтва. Проблемам застосування термінології неінституційного мистецтва в США присвячена стаття Д. Бенедетті (2000). До мистецтва самоуків схильні застосовувати термін «наїв» Л. Орел (2003), В. Старченко (2007), Н. Бродська (2007), Д. Кан (2014), О. Богомолець (2015). Наївному мистецтву, з погляду термінологічної лексики, присвячено дослідження М. Селівачова (2022). Т. Гундорова здійснила фундаментальне дослідження кітчу (2008), її спостереження доповнили О. Муха (2013) та О. Чаплинська (2014). Самодіяльному мистецтву присвячено наукову розвідку Л. Карпової (2013). Порівняння трактування термінів здійснено за довідниковими, енциклопедичними, словниковими виданнями України, країн Західної Європи, Канади та США. Зображальні принципи та жанрову різноманітність народної картини досліджено за матеріалами вітчизняних та зарубіжних видань. Наукова новизна полягає в тому, що вперше введено до наукового обігу невідомі твори народного малярства з державних та приватних колекцій у широкому жанровому і стилістичному різноманітті. Вони доповнюють уявлення про народне малярство як явище. Живописні твори, що залишилися поза межами цього дослідження внаслідок кількісної неосяжності, потребують подальшого вивчення, атрибуції, системного підходу, класифікації за видами мистецтва, типології за сюжетами, ідейно-художнього аналізу та інтерпретації. Проаналізовано у жанровому, стилістичному та тематичному багатоманітті живописні народні картини з провідних музейних установ України, зокрема Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», Національного музею архітектури та побуту України, Полтавського художнього музею, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», що загалом формує достатньо цілісне уявлення про народне малярство Центральної України першої половини ХХ ст.Стилістично народна картина має риси, властиві наїву, кітчу, декоративно-прикладному, самодіяльному мистецтву. У науковій роботі вперше опубліковано і введено до наукового обігу зібрання робіт Г. Ксьонза з Миргородського краєзнавчого музею, окремі роботи з Полтавського художнього музею і Музею архітектури та побуту України, а також архівні матеріали, присвячені життю П. Ярмоленка, з архівів Київської області, Центрального державного історичного архіву України, з експедиційних музейних нотаток Г. Щупак, головного зберігача НЦНК «Музей Івана Гончара». До джерельної бази належать записані інтерв’ю з професором Л. Міляєвою, дослідником К. Скалацьким та колекціонером С. Козловим. Здійснена дослідницька робота може бути застосована в науково-дослідній мистецтвознавчій практиці, науково-методичній, експозиційній, виставковій, фондово-обліковій музейній роботі; для подальшого музейного і приватного колекціонування; для педагогічної та лекційної роботи; для розвитку сучасного живопису у формотворчих, аксіологічних аспектах, набуття української етнічної самобутності та національного колориту, а також у інших перспективних дослідженнях народного малярства.^UThe thesis is devoted to the problems of genres of figurative folk painting of Central Ukraine in the first half of the twentieth century. The main objective of this work is to explore the genre specificity and stylistic diversity of folk picture, portrait painting by H. Ksionz and P. Yarmolenko. Figurative folk painting in modern art history is not sufficiently systematized, its artistic-stylistic and formal-plastic features are not exhaustively studied, the modern theoretical provisions of naive art, kitsch, amateur art, with painting in the discourse, are not sufficiently covered. In order to solve the above problems, works were systematized by genre, the genre specificity of the folk picture was described, the thematic circle of interests of folk masters was revealed, the influence of professional painting and photography on their creative work is established.In the process of studying scientific sources, it was established that at the beginning of the twentieth century, K. Sherotskyi studied folk painting in its entirety, while analysing the decoration of dwellings of peasants and townspeople, which reflected the culture and way of life, as well as ideological values of the inhabitants (1914). Works in the portrait genre were studied by D. Shcherbakivskyi and F. Ernst (1925), P. Biletskyi (1981), V. Ruban (1984). Research into traditional folk art has been revived since the 1970s, with the inevitable, gradual democratic transformations, thanks, in particular, to V. Vasylenko (1974). It was proved that the term primitive was outdated, lost its generalized meaning, and referred exclusively to primitive art. Such Ukrainian researchers as O. Klymenko (1996), O. Naiden (1996), O. Korsakova (2008) worked in the paradigm of the definition of primitive art. O. Naiden coined the term market picture (1996). As for the term naive, it was developed and outlined by O. Bihalji-Merin (1984). He also introduced the definition of insite art. P. Tilmani (1984), on request of M. Fourny, a collector of naive art, carried out one of the most extensive studies of naive art in France. An article by D. Benedetti (2000) is devoted to the problems of applying the terminology of non-institutional art in the United States. L. Orel (2003), V. Starchenko (2007), N. Brodska (2007), D. Kan (2014), and O. Bohomolets (2015) tend to apply the term naive to the art of self-taught persons. M. Selivachov (2022) is devoted to naive art, from the point of view of terminological vocabulary. T. Hundorova carried out a fundamental study of kitsch (2008); her observations were supplemented by O. Mukha (2013) and O. Chaplynska (2014). The scientific intelligence of L. Karpova (2013) was devoted to amateur art. Comparison of the interpretation of terms was carried out according to reference, encyclopedic, and lexicographic editions of Ukraine, countries of Western Europe, Canada, and the United States. The depictive principles and genre diversity of folk picture was investigated based on the materials of domestic and foreign publications. The scientific novelty is provided by unknown works of folk painting from public and private collections in a wide genre and stylistic diversity introduced for the first time into scientific circulation. They complement the idea of folk painting as a phenomenon. The work analyses in genre, stylistic, and thematic diversity the picturesque folk pictures from the leading museum institutions of Ukraine, in particular, the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, the National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, the Poltava Art Museum, National Historic-Ethnographic Reserve ‘Pereyaslav’, as well as from many private collections, which in general forms a fairly holistic idea of folk painting of Central Ukraine in the first half of the 20th century.Stylistically, the folk picture has features inherent in naive art, kitsch, decorative and applied art, amateur art. In the scientific work, the collection of works by H. Ksionz from the Myrhorod Local Lore Museum, individual works from the Poltava Art Museum and the Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, as well as archival materials devoted to the life of P. Yarmolenko, from the archives of Kyiv Region, the Central State Historical Archives of Ukraine, from the expeditionary museum notes of H. Shchupak, the head of conservation for the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, were first published and introduced to scientific circulation. The research work carried out can be used in scientific research art history practice, scientific and methodological, exposition, exhibition, collection-accounting museum work; for further museum and private collection; for pedagogical and lecture work; for the development of modern painting in formative and axiological aspects, the acquisition of Ukrainian ethnic identity and national identity, as well as in other advanced studies of folk painting.

Дисертацію присвячено дослідженню з семіотичних позицій нотного тексту в науково методологічному та аналітичному аспектах. Мета дослідження полягає у розкритті на підґрунті наукових положень загальної і музичної семіотики механізму знакового функціонування в нотних текстах Й. Брамса. Об’єктом дисертації є нотний текст як семіотична система; її предметом – система графічних знаків в нотних текстах Й. Брамса. В роботі використані семіотичний, історичний, системний, структурно композиційний та виконавський методи аналізу.Апробація семіотичного аспекту аналізу графічних знаків здійснюється на матеріалі фортепіанних та камерно ансамблевих творів Й. Брамса.У Розділі 1 – «Семіотичні аспекти вивчення нотного тексту» – розглянуто наукові теорії (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, В. Москаленко, О. Самойленко, С. Шип), що дозволило сформувати фундамент знань, необхідний для осягнення знакової сутності нотного тексту та розглянути специфіку її відбиття Й. Брамсом.Зазначено, що семіотичне вивчення нотного тексту спрямовано на розробку методів розуміння синтаксичної структури композицій, створення єдиного мовного контексту для їх інтерпретації та аналізу, а також для кращого осмислення способів фіксації авторських ідей. Виявлено, що проблема нотного тексту пов’язана з визначенням форм існування музичного твору та місця графічної форми запису в сфері креативних і перцептивних процесів. Зроблено висновок про правомірність розгляду музичної діяльності в усіх її проявах з позицій сукупності притаманних їй знакових систем.Дані спостереження актуалізують вивчення нотного тексту як окремої знакової системи. Осмислюються контекстуальні фактори та їх вплив на інтерпретування знаків. Контекст розуміється як такий, що надає важливі уточнення, котрі доповнюють розуміння зв’язку між знаком та об’єктами – без урахування контексту частина значень є недоступною.У Розділі 2 – «Семіотичний потенціал фортепіанних нотних текстів Й. Брамса» – представлено аналіз графічних знаків у Сонаті op. 5, Варіаціях на тему Р. Шумана op. 9, мініатюрах op. 117 та op. 118. Вибір даного матеріалу обґрунтований характерними рисами особистості композитора та обставинами його діяльності. Зроблено висновок про багатогранну і ретельну роботу Й. Брамса з письмовою формою відбиття авторської думки на підґрунті одержаної з наукових джерел інформації (G. Bozarth, H. Drinker, L. Erb, H. Gál, K. Geiringer, P. Holmes, B. Jacobson, M. Kalbeck, I. Keys, P. Latham, M. Lee, M. MacDonald, М. Musgrave, В. Niemann, R. Pascall), яка містить: свідчення дослідників про пристрасть митця до наукової та художньої літератури; складання збірки різноманітних цитат як скарбниці співзвучних майстру ідей та думок; його дослідницьку та редакторську практики; колекціонування рукописів та випадки з їх переписом чи реставруванням; факти виставляння ним всіляких правок та виправлень у різних виданнях. Звідси – його схильність до якомога точної та детальної фіксації через систему знаків та їх комбінацій результату свого творчого процесу, що складає необхідні умови для адекватного розуміння реципієнтом сенсу музичного твору.Свідчення про плідну працю композитора з видавництвами, вивчення кореспонденції з коректорами та редакторами нотних текстів (S. Avins, G. Bozart, R. Pascall) доводять автентичність їх перших видань. Виникла тим самим можливість спілкування із достотним словом майстра гарантувало наукову коректність зроблених у дисертації аналітичних спостережень щодо семіотичних властивостей нотних текстів Й. Брамса.Розділ 3 – «Функції графічних знаків в умовах партитурної нотації» – на матеріалі Фортепіанного квінтету op. 34, Тріо op. 114 и Сонати для кларнета і фортепіано op. 120 №2 розкрито значення графічних знаків для вірного прочитання нотного тексту, відзначеного притаманною Й. Брамсу «технікою розвивальної варіації» (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) та гештальт принципу. Виявлено, що графічні знаки слугують головним чинником візуалізації подій тематичного процесу, який здійснюється за рахунок варіювання окремих мотивів, внаслідок чого виникає перманентне експонування їх нових варіантів. Відзначений хід музичних подій охоплює всі шари ансамблевої фактури, що приводить до її тематизації та викликає необхідність диференціювання графічних знаків у відповідності до рядків партитури. Встановлено незалежність графічних знаків від специфіки інструментів, чим підкреслюється їх первинна спрямованість на розкриття композиційного сенсу камерно ансамблевого твору.^UThe dissertation is devoted to studying the musical text from the semiotic perspective in scientific, methodological, and analytical aspects. The research aims to analyze the signs process in J. Brahms’ musical scores based on general and musical semiotics. The object of the dissertation is the music text as a semiotic system; its subject is the system of graphic signs in the music texts of J. Brahms. The research employed various methods of analysis, including semiotics, historical research, systemic analysis, structural analysis, compositional analysis, and performance analysis.The obtained results are scientifically novel in that they represent a significant milestone. For the first time, a comprehensive understanding of the musical text as an independent sign system has been generalized, utilizing the provisions of semiotics and musicology. Additionally, the individuality of J. Brahms’ musical texts as a factor of his author’s style has been proven. The functions of graphic signs have also been determined, mainly in representing the compositional process and performance realization.In Chapter 1– “Semiotic aspects of studying the musical notation” – the scientific theories (K. Agawu, R. Barthes, N. Cook, C. Dahlhaus, J. Grier, R. Ingarden, E. Krenek, J. Molino, R. Monelle, J. Nattiez, M. Reybrouck, E. Tarasti, L. Treitler, Th. Turino, V. Moskalenko, O. Samoilenko, S. Shyp), which allowed the creation of the basis of knowledge necessary to comprehend the scores’ sign essence and consider the specifics of its reflection by J. Brahms.It is important to note that studying scores through semiotics aims to develop methods for understanding the syntactic structure of compositions, creating a cohesive linguistic context for their interpretation and analysis, and providing better insight into the author’s ideas. How we define musical compositions and the role of written notation in the creative and perceptual processes links to the issue of music notation.Therefore, examining all aspects of musical activity concerning the various sign systems involved is essential.Chapter 2 – “Semiotic Potential of J. Brahms’ Piano Scores” – analyzes graphic signs in the Sonata Op. 5, Variations on a Theme by R. Schumann Op. 9, Intermezzo Op. 117 and Piano Works Op. 118. The choice of this material is justified by the characteristic features of the composer’s personality and the circumstances of his work. Drawing from a wealth of scientific sources we can confidently conclude that J. Brahms was a meticulous and scholarly composer with a deep passion for research and literature. This is evidenced by his extensive quotation collection, careful editorial practices, efforts to collect and restore manuscripts, and his numerous corrections and revisions to various editions. In short, Brahms was highly dedicated to accurately reflecting the author’s thoughts through his written work. Hence, his tendency to write the result of his creative process as accurately and in detail as possible through a system of signs and their combinations. This constitutes the necessary conditions for the recipient to understand the meaning of a musical work adequately.In Chapter 3, titled “Functions of Graphic Symbols in Chamber Scores,” the Piano Quintet Op. 34, Trio Op. 114, and Sonata for Clarinet and Piano Op. 120 No. 2 scores demonstrate the crucial role of graphic symbols in accurately interpreting written text. Graphic signs represent the “Technique of developmental variation” (W. Frisch, N. Grimes, A. Schoenberg) and the Gestalt principle intrinsic to J. Brahms’ style. Moreover, research has revealed that graphic signs are crucial in visualizing the thematic process. Using varying motifs creates the production of new units.The musical notation serves as a sign system for writing, storing, and translating the creative output of its author. Paradigmatic and syntagmatic relationships within the sign’s functioning lay the foundation for further exploration of the meta-language of musical notation. Furthermore, it allows for a more in-depth understanding of the concepts of context and grammar within the musical text system.Upon examining Brahms’ music texts, it has been discovered that the master did not feel the need to create or borrow symbols from realms outside of music. Instead, he entirely relied on the universality of note graphics. Functionally, the texts contain two layers of musical expression – performance and compositional. Even in Brahms’ early works, active thematic work related to the variation principle was present.