Досліджено верховенство права як доктрину конституційної теорії та принципи юридичної практики. Розкрито значення цієї доктрини для теорії та практики новітнього українського конституціоналізму на основі теоретичної спадщини античних мислителів, средньовічної пам'ятки права Великої Хартії 1215 р., класичних авторів теоретиків європейського лібералізму епохи Просвітництва, на базі доробку представників наукової школи природного права, з використанням політико-юридичних документів стосовно Американської та Французької революцій XVIII ст, праць основоположника доктрини верховенства права англійського професора Алберта Вен Дайсі (XIX ст.), на підставі аналізу її розвитку у другій половині XX ст. у межах конституційної теорії англосаксонської та континентально-європейської систем права. Досліджено зміст юридичного принципу верховенства на основі доробку інституційних і експертних органів ООН (Міжнародної комісії юристів), Ради Європи, ЄС та з урахуванням тлумачної діяльності Європейського Суду з прав людини в Страсбурзі. Досліджено питання зародження верховенства права в Україні та труднощі цього процесу, зумовлені спадщиною російської культурної традиції, наслідками марксизму-ленінізму та догматизмом юридичного позитивізму радянського зразка. Запропоновано тлумачення верховенства права як засадничий принцип новітнього українського конституційного права, а також докорінно відмінний від панівного у вітчизняній науці погляд на природу українського засадничого акта - Конституції 1996 р.

  Скачати повний текст

Уперше в українській історіографії досліджено громадсько-політичну діяльність відомого політика, журналіста, письменника О.Назарука на тлі суспільних процесів у Західній Україні, Наддніпрянщині, в українському еміграційному середовищі Канади та США. Охарактеризовано його місце у національному русі галичан на початку XX ст. та у Першій світовій війні, висвітлено державотвірну діяльність в Українській національній раді та уряді ЗУНР, а також у складі уряду директорії УНР. Розглянуто внесок О.Назарука у виконання місії "Позички національної оборони" в Канаді та у формуванні клерикально-монархічно-консервативного напряму в середовищі української еміграції Канади та США, а також після 1928 р. - у Західній Україні. Проаналізовано роль діяча у спробах консолідувати політичні сили Західної України в 1930-х рр. Досліджено проблеми студентського руху у боротьбі за український університет, а також діяльність політичних партій і організацій у краї та в еміграції, утвердження консервативного напрямку в українській суспільно-політичній думці XX ст.

  Скачати повний текст

Вперше з позицій історизму та наукової об'єктивності проаналізовано вплив Глави УГКЦ на теорію та практику національно-визвольної боротьби українців. Встановлено, що суспільно-політичні погляди митрополита А.Шептицького формувалися під впливом народовської політичної традиції та були орієнтовані на подолання асиміляційних тенденцій в українському національному житті. З'ясовано, що державотворча концепція митрополита була орієнтована на досягнення української соборності та носила консервативно-клерикальний характер, а також виключала будь-які форми політичного радикалізму. Переглянуто застарілі підходи щодо позиції А.Шептицького у ставленні до німецького окупаційного режиму. Акцентовано увагу на те, що митрополит заклав підвалини національної християнської політичної культури, чітко окреслив поняття патріотизму, принципи громадського та політичного служіння, вказуючи на їх відповідність християнській етичній традиції.

  Скачати повний текст

Досліджено романтичний історичний роман як естетичну цілісність і особливий етап у розвитку романного мислення. Вивчено проблеми художнього освоєння історії, усвідомлені як філософське та творче завдання в естетиці раннього романтизму Франції. Висвітлено полеміку французьких романістів доби Реставрації з вальтерскоттівською моделлю жанру. Зазначено, що національний рух до жанру та своєрідність його поетики обумовлені діалектичним тяжінням - відштовхуванням від традиції класицизму. Визначено специфіку французького романтичного варіанта жанру драматизмом безпосереднього соціального досвіду. Зазначено, що роман В.Гюго "Собор Паризької Богоматері" втілює трагедійний та особистісний пафос суб'єктивного переживання історії, властивого для романтичного типу історичного роману. Поетику роману розглянуто в єдності загальноромантичного, національно-характерного та індивідуально-творчого начал. Однією з принципових художніх домінант твору постає образ автора (авторський герой), визначальний для універсалізуючої концепції жанру. Ця концепція передбачає діалогізм культурних начал та жанрових мов різних епох: античність, міська та клерикальна культура Середньовіччя, що утворюють нову цілісність у художньому світі романтичного роману В.Гюго. Новий характер історизму в романі Гюго полягає в "кодуванні" художніх мов у культурному просторі та своєрідності сприйняття його як цілісності.

  Скачати повний текст

Досліджено джерела виникнення іспанської народної педагогіки - фольклор, клерикальну та міську літературу, традиції та звичаї, в яких відображено ідеї та виховні цінності іспанського народу. Розглянуто процес збагачення народної педагогіки Іспанії видатними вченими, педагогами, мислителями в різні історичні епохи розвитку країни. З'ясовано, що їх теоретичні погляди створили міцне підгрунтя для становлення народної педагогіки. Розкрито сутність народної педагогіки, проаналізовано її принципи, методи та засоби, встановлено зв'язок між аспектами виховання: розумовим, моральним, трудовим, фізичним та естетичним. Ідеалом іспанської народної педагогіки визначено виховання гармонійно розвиненої особистості.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена історико-політологічному дослідженню діяльності українських клерикальних об'єднань - складових структур християнсько-суспільного руху Галичини у міжвоєнний період. Встановлено, що політико-орієнтаційні та релігійні відмінності у клерикальних колах спричинили їх поляризацію в рамках орієнтальної (східної) та окцидентальної (західної) течій. Розмежовані католицькі партії та організації різнилися неоднаковим впливом на суспільно-політичне життя краю, виступали, з одного боку, репрезентантами ідеї автономії Галичини і з другого - національної консолідації українців з метою побудови соборної суверенної Української держави.

  Скачати повний текст

Об'єкт: інститути політичної системи Харківщини 1920-х рр., що включає дослідження наростання та утвердження тоталітарних рис в партійній організації Харківщини, її вплив на ради, профспілкові та комсомольські організації; мета відтворення процесу перетворення партійної організації Харківщини на організацію тоталітарного типу, визначення механізмів та методів контролю партійних комітетів за місцевими радами, профспілковими та комсомольськими організаціями; методи: мікроісторичний, комплексний, системний, ціннісний та міждисциплінарний підходи, які базуються на принципах історизму, об'єктивності та всебічності. Реалізація означених принципів спирається на використання загальнонаукових (аналіз і синтез, індукція та дедукція); наукова новизна: на основі численних архівних матеріалів, більша частина з яких вперше вводяться до наукового обігу, заповнено істотну прогалину в уявленнях про процеси, які відбувалися в партійних осередках, у місцевих радах, профспілкових та комсомольських організаціях. Показано виникнення та функціонування інститутів тоталітарної політичної системи на регіональному рівні, а саме на Харківщині; проведено історіографічний аналіз наукової літератури за темою обраного дослідження, визначено досягнення та недоліки, які заважали вітчизняним та закордонним дослідникам об'єктивно вивчати цю тему; показано перебіг дискусій в осередках щодо необхідності впровадження елементів демократії в партійне життя; проаналізовано протистояння поміж «верхами» та «низами» партії щодо матеріальних привілеїв; вивчено хід обговорення питань загальнопартійних дискусій в осередках КП(б)У Харківщини; визначено механізми, способи та методи знищення елементів демократизму в партійних осередках; проаналізовано кадрову політику в партійній організації губернії; розкрито механізми контролю партії над особистим життям своїх членів; досліджено проведення чисток в осередках та їхню роль у партійному житті; показано морально-етичні аспекти повсякденної поведінки рядових комуністів та керівних партійних кадрів; висвітлено впровадження цензури губкомом та його втручання в діяльність засобів масової інформації; показано прояви політичного догматизму в осередках;з'ясовані форми та методи втручання партійних органів в діяльність місцевих рад, профспілок та комсомольських організацій; показано вплив партійних структур на молодь через комсомольські організації, боротьбу останніх з молодіжними організаціями некомуністичного спрямування; з'ясовано стосунки між губкомом комсомолу та осередками на місцях; уточнено: ставлення комуністів місцевих осередків до необхідності впровадження демократичних принципів у внутрішньопартійне життя; доповнено: знання про процеси, які відбувалися в партійних осередках, місцевих радах, профспілкових та комсомольських організаціях завдяки введенню автором до наукового обігу нових документів із фондів Державного архіву Харківської області; набуло подальшого дослідження: висвітлення процесу підготовки та проведення виборів у місцеві ради; розширено знання: про методи витіснення політичних опонентів більшовиків з місцевих рад Харківщини на початку 1920-х рр. Практичне значення дисертації: результати дослідження можуть бути використані істориками, політологами та іншими фахівцями для подальшого дослідження феномену тоталітаризму в СРСР та Україні. А також в процесі сучасного державотворення, політиками, партіями, громадськими організаціями, державними інститутами, засобами масової інформації, що дає можливість краще зрозуміти процеси, які відбуваються в політичному житті українського суспільства. Це сприятиме прискоренню процесу подолання тоталітарної спадщини та посттоталітарних тенденцій соціально-економічного, політичного, духовного розвитку України.^UObject: institutions of the political system of Kharkiv region in the 1920s, which includes research on the growth and establishment of totalitarian traits in the party organization of Kharkiv region, its influence on councils, trade unions and Komsomol organizations; the purpose of reproducing the process of transformation of the party organization of Kharkiv region into a totalitarian organization, determining the mechanisms and methods of control of party committees over local councils, trade unions and Komsomol organizations; methods: microhistorical, complex, systemic, value and interdisciplinary approaches based on the principles of historicism, objectivity and comprehensiveness. The implementation of these principles is based on the use of general science (analysis and synthesis, induction and deduction); scientific novelty: on the basis of numerous archival materials, most of which are introduced into scientific circulation for the first time, a significant gap is filled in the ideas about the processes that took place in party cells, local councils, trade unions and Komsomol organizations. The origin and functioning of the institutions of the totalitarian political system at the regional level, namely in the Kharkiv region, are shown; a historiographical analysis of the scientific literature on the topic of the selected study, identified achievements and shortcomings that prevented domestic and foreign researchers to objectively study this topic; the course of discussions in the cells on the need to introduce elements of democracy into party life is shown; the opposition between the "tops" and "bottoms" of the party regarding material privileges is analyzed; the course of discussion of issues of all-party discussions in the centers of KP (b) U of Kharkiv region was studied; mechanisms, ways and methods of destroying elements of democracy in party cells are determined; the personnel policy in the party organization of the province is analyzed; the mechanisms of the party's control over the personal lives of its members are revealed; researches of purges in cells and their role in party life are investigated; the moral and ethical aspects of the everyday behavior of ordinary communists and leading party cadres are shown; coverage of the introduction of censorship by the provincial committee and its interference in the activities of the media; the manifestations of political dogmatism in the cells are shown, the forms and methods of interference of party bodies in the activities of local councils, trade unions and Komsomol organizations are clarified; the influence of party structures on the youth through Komsomol organizations, the struggle of the latter with youth organizations of non-communist orientation is shown; the relationship between the Komsomol provincial committee and local branches has been clarified; clarified: the attitude of communists of local cells to the need to implement democratic principles in intra-party life; supplemented: knowledge of the processes that took place in party cells, local councils, trade unions and Komsomol organizations due to the author's introduction into scientific circulation of new documents from the funds of the State Archives of Kharkiv region; acquired further research: coverage of the process of preparation and holding of elections to local councils; expanded knowledge: on methods of ousting political opponents of the Bolsheviks from local councils of Kharkiv in the early 1920s. The practical significance of the dissertation: the results of the study can be used by historians, political scientists and other experts to further study the phenomenon of totalitarianism in the USSR and Ukraine. And also in the process of modern state formation, by politicians, parties, public organizations, state institutions, mass media, which gives an opportunity to better understand the processes taking place in the political life of Ukrainian society. This will accelerate the process of overcoming the totalitarian heritage and post-totalitarian tendencies of socio-economic, political and spiritual development of Ukraine.

Дисертацію присвячено формуванню цілісної концепції конституційно-правового регулювання духовно-культурних відносин, здатної стати доктринальною основою для відповідних політико-правових реформ в Україні..У роботі охарактеризовано духовно-культурні відносини як предмет конституційно-правового регулювання в загальнотеоретичному аспекті, розкрито проблеми взаємодії конституції та ідеології в аспекті регулювання духовно-культурних відносин. Обґрунтовано тезу про те, що духовно-культурна підсистема суспільного ладу є важливим елементом загального предмета конституційно-правового регулювання. Виокремлено особливості конституційно-правового регулювання духовно-культурної сфери; до них віднесено: а) неоднорідність сфери культури як предмета правового регулювання, що зумовлює необхідність прийняття значної кількості нормативно-правових актів; б) складно-підпорядкованість сфери культури як предмета регулювання, що зумовлює потребу в розмежуванні повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням розподіляє й національне законодавство в сфері культурі на два рівні правових актів: загальнодержавні та місцеві; в) протекціоністський характер державної політики в галузі культури, що виражається у вирішенні державою завдань з підтримки національної культури, поширення культурних цінностей, підтримки програм та ініціатив щодо її розвитку; г) значною мірою декларативний характер правових актів, що приймаються у духовно-культурній сфері, особливо стратегій та концепцій; д) багатоманітність методів правового регулювання духовно-культурних відносин. Відзначено, що в демократичному суспільстві людина є самоцінною та автономною, і внутрішній світ належить тільки їй, тож завдання держави і права зводиться до того, щоб створити максимально комфортні умови для духовно-культурного розвитку особистості людини. Натомість спроби держави підпорядкувати духовно-культурну сферу інтересам державного будівництва є проявом тоталітаризму і призводять до грубих порушень прав людини.Продемонстровано, що в основі конституційно-правового регулювання духовно-культурних відносин лежать як загальні принципи засад конституційного ладу, так і особливі принци¬пи, що стосуються виключно даної підсистеми суспільного ладу. Залежно від специфіки політичного режиму і політичної системи для спеціальних принципів духовно-культурної системи характерна бінарність: ідеологічний плюралізм / ідеологічний монізм; свобода творчості / партійність творчості; державний полілінгвізм / державний монолінгвізм; світська держава / релігійна (клерикальна) держава тощо.Обґрунтовано тезу про те, що ключову роль при визначенні конституційних засад духовно-культурних відносин відіграє співвідношення між конституцією та ідеологією. Визначено, що предмет конституційно-правового регулювання духовно-культурної системи в сучасних державах складають три основні групи суспільних відносин: а) відносини щодо створення матеріальних та духовних цінностей культури; б) відносини щодо освоєння досягнень культури; в) відносини щодо охорони матеріальних та духовних культурних цінностей. Надано розгорнуту характеристику системи культурних прав і свобод людини і громадянина за чинною Конституцією та поточним законодавством України. Звертається увага на деталізацію основних культурних прав у Законі України «Про культуру».Обґрунтовано висновок про те, що за роки незалежності в Україні відбулася суттєва зміна взаємовідносин держави і сфери культури: від моделі держави-інженера, характерної для багатьох країн Східної Європи, до престижно-просвітницької моделі, що притаманна розвиненим державам Західної й Центральної Європи (наприклад, Франції). У законодавстві це виявилося в зміні «Основ законодавства про культуру» 1992 р. на Закон України «Про культуру» 2010 р. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання духовно-культурних відносин в Україні; зокрема, запропоновано: а) доповнити Конституцію України окремою статтею, присвяченою культурі та її значенню для розвитку українського суспільства; б) перелік основних культурних прав людини і громадянина в Конституції України доповнити правом на доступ до культурних цінностей; в) у Законі України «Про культуру» передбачити легальне визначення понять «культурна послуга», «мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами», «центр культурних послуг», запровадження моніторингу та оцінювання реалізації державної культурної політики; г) процес децентралізації публічної влади поширити на духовно-культурну сферу.^UThe dissertation is devoted to the formation of a holistic concept of constitutional and legal regulation of spiritual and cultural relations, which can become a doctrinal basis for relevant political and legal reforms in Ukraine.The paper characterizes spiritual and cultural relations as a subject of constitutional and legal regulation in the general theoretical aspect, reveals the problems of interaction of the constitution and ideology in the aspect of regulation of spiritual and cultural relations.The thesis that the spiritual and cultural subsystem of the social system is an important element of the general subject of constitutional and legal regulation is substantiated.The peculiarities of the constitutional and legal regulation of the spiritual and cultural sphere are highlighted; these include: a) the heterogeneity of the cultural sphere as a subject of legal regulation, which necessitates the adoption of a significant number of regulations; b) the complexity of the cultural sphere as a subject of regulation, which necessitates the separation of powers between public authorities and local governments and divides national legislation in the field of culture at two levels of legal acts: national and local; c) the protectionist nature of the state policy in the field of culture, which is expressed in the state's solution of tasks to support national culture, dissemination of cultural values, support programs and initiatives for its development; d) largely declarative nature of legal acts adopted in the spiritual and cultural sphere, especially strategies and concepts; e) diversity of methods of legal regulation of spiritual and cultural relations.It is noted that in a democratic society a person is self-sufficient and autonomous, and the inner world belongs only to him, so the task of the state and law is to create the most comfortable conditions for spiritual and cultural development of the individual. Instead, the state's attempts to subordinate the spiritual and cultural sphere to the interests of state-building are a manifestation of totalitarianism and lead to gross violations of human rights.It is shown that the constitutional and legal regulation of spiritual and cultural relations is based on both the general principles of the principles of the constitutional order and special principles relating exclusively to this subsystem of the social order. Depending on the specifics of the political regime and political system for the special principles of the spiritual and cultural system is characterized by binary: ideological pluralism / ideological monism; freedom of creativity / partisanship of creativity; state polylingualism / state monolingualism; secular state / religious (clerical) state, etc.The thesis that the relationship between the constitution and ideology plays a key role in determining the constitutional principles of spiritual and cultural relations is substantiated.It is determined that the subject of constitutional and legal regulation of the spiritual and cultural system in modern states are three main groups of social relations: a) relations for the creation of material and spiritual values of culture; b) relations for the development of cultural achievements; c) relations concerning the protection of material and spiritual cultural values.A detailed description of the system of cultural rights and freedoms of man and citizen under the current Constitution and current legislation of Ukraine is given. Attention is paid to the detail of basic cultural rights in the Law of Ukraine "On Culture".The conclusion is substantiated that during the years of independence in Ukraine there has been a significant change in the relationship between the state and culture: from the model of the engineer state, typical of many Eastern European countries, to the prestigious educational model of developed Western and Central European countries. France). In the legislation it was manifested in the change of the "Fundamentals of Legislation on Culture" in 1992 to the Law of Ukraine "On Culture" in 2010.Specific proposals for improving the legal regulation of spiritual and cultural relations in Ukraine have been formulated; in particular, it is proposed: a) to supplement the Constitution of Ukraine with a separate article on culture and its significance for the development of Ukrainian society; b) to supplement the list of basic cultural rights of a person and a citizen in the Constitution of Ukraine with the right of access to cultural values; c) in the Law of Ukraine "On Culture" to provide a legal definition of "cultural service", "minimum standards for providing cultural services", "cultural services center", the introduction of monitoring and evaluation of state cultural policy; d) the process of decentralization of public power to extend to the spiritual and cultural sphere.

На основі сучасних теоретико-методологічних підходів виявлені закономірності та особливості зародження, становлення й функціонування преси українських політичних партій і рухів у Галичині у 1890–1914 рр., подані характеристики законодавчих, організаційних та творчих аспектів пресової діяльності.Використані у дослідження теоретико-методологічні підходи щодо співвідношення загального і специфічного в історії та типології пресового простору Галичини дозволяють сформулювати власний підхід до визначення дефініцій «преса політичних рухів» та «партійна преса».Натомість під власне партійною пресою розуміємо групу видань (періодичних і неперіодичних), засновником котрих виступає конкретна політична партія, і головною метою якої служить забезпечення політичної комунікації як серед одно-партійців, так і з іншими політичними силами, а також пропаганда та розповсюдження ідей і поглядів «своєї» партійної політичної сили серед громадськості й залучення нового електорату.Зазвичай народження нової політичної сили невдовзі супроводжувалося появою її першого друкованого органу (далі – й наступних). Спостерігалися й випадки, коли, навпаки, спершу створювався друкований орган, редакція та дописувачі якого становили коло однодумців, а уже пізніше на цій базі формувалася політична сила.Історіографічні аспекти дослідження розглядають динаміку наукового осмислення історії української преси й журналістики Галичини та розвитку напрямів присвячених їй наукових праць (підсумкові праці, вивчення окремих періодів і проблем, національних і макрорегіональних традицій, критика ідей окремих дослідників щодо інституціоналізації та теоретико-методологічних аспектів історії розвитку політичної та партійної преси зазначеного періоду тощо.Джерельна база дисертаційного дослідження включила кілька основних блоків : архівні матеріали, виявлені дисертанткою особисто, безпосередній контент політичних та партійних періодичних видань, листування редакторів видань з читачами та меценатами з найширшого кола питань, науково-довідкові видання.Особлива увага у роботі приділена типологічним характеристикам політичної та партійної преси цього періоду, її функціям та особливостям взаємодії з партійними фракціями та читацькою авдиторією, акцентовано увагу на змістовому компоненті творчих напрацювань.Підсумовано, що кожне окреме партійне видання – живий, конкретно-історичний соціальний і творчий організм, ідеологічний феномен, політичне та культурне досягнення суспільства, продукт праці конкретних людей. Серед типологічного розмаїття пресових першодруків Галичини виокремлено видання політичні, простежено медіа-тренди, що визначили появу суто партійних видань. На основі значної кількості джерел проаналізовано передумови появи партійних пресових органів Галичини, визначена їх роль як суб’єкта та об’єкта процесів партійного будівництва.Зроблено висновок, що в українському політикумі досліджуваного періоду існувало чотири напрями (чи відлами). Найстарший за часом утворення – русофільський ( москвофільський), наступний у часі – народовський (або ще – народовецький). Приблизно водночас оформлюється соціалістичний напрям, який тяжіє до т. зв. австро-марксизму, та клерикальний, у тих історичних умовах достатньо близький до народовського. Кожний з відламів мав свої друковані ЗМІ, які боролися за «русинську» (українську) авдиторію.У дослідженні зроблено висновок про надважливу роль політичного журналіста адже на зламі ХІХ – ХХ століть саме політична журналістика часто відкривала шлях у велику політикуДослідження слугує основою для подальшого науково-теоретичного опрацювання питань функціонування партійної преси в умовах історичних пертурбацій, створення наукового підґрунтя для інших перспективних досліджень, головними результатами яких мають стати розробки теоретичних та практичних медіа-моделей партійного друку. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності сучасних політичних партій, що отримують змогу творчо застосувати історичний досвід творення партійних друкованих органів, синкретично поєднувати їх із новими медіа.^UBased on the modern theoretical and methodological approaches, regularities and features of the emergence, formation, and functioning of the press of Ukrainian political parties and movements in Galicia in 1890–1914 are identified, and the characteristics of legislative, organizational, and creative aspects of press activity are presented.The theoretical and methodological approaches regarding the correlation of general and specific in the history and typology of the press space of Galicia used in the research allow us to formulate our own approach to define the concepts of «press of political movements» and «party press».On the other hand, the party press itself is understood as a group of publications (periodical and non-periodical), founded by a specific political party, and whose main purpose is to ensure political communication both among fellow party members and with other political forces, as well as propaganda and dissemination of ideas and views of «their own» party political power among the public and engaging of a new electorate.Usually, the emergence of a new political force was soon followed by the appearance of its first printed organ (and further on, the following). There were also cases when, on the contrary, a printed body, the editors and contributors of which formed a circle of like-minded people, was first created, and later a political force was formed on this basis.The historiographical aspects of the research consider the dynamics of the scientific understanding of the history of the Ukrainian press and journalism of Galicia and the development of the areas for scientific works dedicated to it (summary works, the study of individual periods and issues, national and macro-regional traditions, criticism of the ideas of individual researchers regarding institutionalization and theoretical and methodological aspects of the history of the development of political and party press of the specified period, etc).The source base of the dissertation research included several main blocks: archival materials discovered by the author personally, direct content of political and party periodicals, correspondence of editors of publications with readers and patrons on the widest range of issues, and scientific reference publications.It is summarized that each separate party publication is a living, concrete-historical social and creative organism, an ideological phenomenon, a political and cultural achievement of society, and a product of the work of specific people.Among the typological variety of first edition press of Galicia, political editions are singled out, and media trends that determined the emergence of purely party publications are traced. On the basis of a significant number of sources, the prerequisites for the emergence of party press bodies in Galicia were analyzed, and their role as the subject and object of the processes of party building was determined.The conclusion about the four directions (or branches) of the Ukrainian political circles of the studied period was made. The oldest in terms of the time of formation is Russophilian (Moscophilian), and the next one is Narodovsky (or also – Narodovetsky). At about the same time, a socialist direction is being formed, and it gravitates towards the so-called Austro-Marxism, and also the clerical one, which, in those historical conditions, is quite close to Narodovsky. Each of the factions had its own print media, which fought for the «Ruthenian» (Ukrainian) audience.It was concluded in the research about the crucial role of the political journalist because, at the turn of the XIX and XX centuries, it was political journalism that often opened the way to big politics.The study serves as a basis for the further scientific and theoretical study of the functioning of the party press in the conditions of historical disturbances, and for the creation of a scientific basis for other prospective studies, the main results of which should be the development of theoretical and practical media models of the party press. The results of the research can be used in the practical activity of modern political parties, which get the opportunity to creatively apply the historical experience of creating party printed organs, and syncretically combine them with new media.