Вивчено антропологічний склад населення Херсонеса Таврійського періоду I - XIV ст. з використанням результатів аналізу експонатів краніологічної колекції, що нараховує 468 черепів. Наведено краніологічну характеристику населення міста згідно з основними періодами його існування. Херсонеські краніологічні серії розглянуто на підставі антропологічних матеріалів, що характеризують різноманітні етнічні групи, з якими взаємодіяло населення міста та представники яких могли потрапляти до його складу. Проаналізовано демографічні покажчики, що відображають рівень тривалості життя людей за період більше ніж півтора тисячоліття.

  Скачати повний текст

Уперше українське народне мистецтво 1920 - 1980 рр. розглянуто як об'єкт визиску та тиску радянського тоталітаризму, що руйнував усталені віками закони його розвитку та функціонування, нищив духовно-моральні цінності, національні традиції. Виявлено, класифіковано й проаналізовано основні механізми ідеологічного впливу на традиційну народну творчість. Розкрито динаміку зміни ідеологічного тиску на народне мистецтво впродовж 1920 - 1930, 1940 - 1950, 1960 та 1970 - 1980 рр. і зазначено його основні характерні риси. На підставі обстеження музейних колекцій здійснено порівняльний аналіз народного мистецтва в побуті з експонатами виставок, музеїв, продукцією художніх промислів та творами самодіяльності, акцентовано на несумісності їх з етномистецькою традицією. Інтерпретовано проблему сувенірного виробництва та продукції радянської художньої промисловості у їх взаємодії з народним мистецтвом. Спростовано заідеологізовані теоретичні доктрини та стереотипи поглядів радянського мистецтвознавства на народну творчість. Висвітлено регресивні та регенеративні тенденції у народному мистецтві посттоталітарної доби.

  Скачати повний текст

На підставі систематизації, узагальнення та аналізу значного за обсягом фактичного матеріалу, першоджерел та архівних документів здійснено спробу комплексного вивчення проблеми розвитку вітражного мистецтва на території Галичини наприкінці XIX - на початку XX ст., а також появи сюжетного вітража у храмах Греко-Католицької та Православної церков у першій третині XX ст. Вперше проведено дослідження галицького храмового вітража, проаналізовано маловідомі історичні факти та архівні матеріали щодо діяльності відомих загальноєвропейських вітражних фірм і художників проектантів, розглянуто експонати фондів Національного музею у Львові. Визначено художні особливості галицького храмового вітража кінця XIX - початку XX ст. методом порівняльної характеристики сюжетних вітражів східної та західної християнських традицій, обгрунтовано шляхи вирішення проблем реставрації та збереження традицій вітражного мистецтва.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук заспеціальності 05.01.03 – технічна естетика. КНУБА, Київ, 2018.Дисертаційну роботу присвячено вдосконаленню теоретичної бази тавирішенню практичних задач дизайну музейної експозиції, зокрема – розробкиметоду моделювання функціональних процесів в експозиційному просторі, який биунаочнював формотворчий процес та дозволяв оцінювати раціональністьпроектного вирішення. Проаналізовано архітектуру сучасних музеїв. Розглянутофункціональну структуру та визначено характерні особливості, номенклатуру, типита параметри експозиційних приміщень. Увагу зосереджено на зонуванніекспозиційного простору. Визначено принципи об'ємно-просторової організаціїекспозиційних приміщень в сучасних музеях. Обґрунтовано їх класифікацію закомпозиційними ознаками та взаємозв'язок з величиною та профілем музею.Розглянуто історію експозиційного дизайну, встановлено номенклатуру таособливості засобів дизайну експозиції. Виявлено ергономічні та композиційніособливості таких засобів та доведено взаємозв'язок між ними. Виявленопередумови застосування ергономічних принципів як методу проектуваннягеометричних властивостей експозиції та умов експонування.Розроблено графічний метод сценарного моделювання огляду експозиції, якийдозволяє визначати: оптимальну точку огляду, а також конфігурацію і положеннязони огляду об'ємних і плоских експонатів; кількість осіб різного віку в зоні огляду;зону вільного експозиційного простору навколо експоната; місця можливогорозміщення додаткових експонатів чи інформаційних засобів в експозиції тощо.Позитивними рисами розробленого методу слід вважати можливістьвирішення прямої та оберненої задач формотворення музейного середовища –проектування експозиції в умовах існуючого простору та проектування самогоархітектурного простору за заданими експозиційними матеріалами.Ключові слова: формотворення, експозиційний простір, експозиція,ергономічні показники, геометричні властивості, дизайн.^UThesis for the degree of a Candidate of technical sciences in specialty 05.01.03 –technical aesthetics. Kyiv National University of Civil Engineering and Architecture,Kyiv, 2018.The thesis paper is devoted to improving the theoretical base and solving practical functional processes in the display area, which would objectify the form creation processand allow to evaluate the rationality of the design concept.The architecture of modern museums was analysed. The functional structure ofmodern museums is examined and the actual features of the functional organization aredetermined, as well as the nomenclature of design tools, types and parameters of displayrooms. Attention is focused on the zoning of the display area. The principles of thevolume-spatial organization of the display rooms in modern museums are defined. Theclassification of display rooms according to artistic and substantive features issubstantiated, their relationship with the size and profile of the museum is proved.The history of the display design is considered, the nomenclature and the features ofthe display design tools are substantiated. The ergonomic and compositional features ofsuch tools are revealed and the relationship between them is proved. The prerequisites forthe use of ergonomic principles as the basis of the display of geometric propertiesdesigning technique and the conditions of displaying were rationalized.At the beginning of the twenty-first century the nomenclature of display design toolscan be defined as: two-dimensional organization; volume; space; technical, informationaland multimedia tools.Two-dimensional organization tools – spots, lines and dots. Their quantity, positionson the expositional two-dimensional are substantiated by meaning and ordered byharmonization tools – color, tone, texture and structure. Exhibit revealing on the twodimensionalis performed upon concentration principles, spreading, visual isolation andcontrast. Texture on the two-dimensional can be used as display correction tool of spacescale and human perception. Spreading, depth and availability of dominants areconventional properties of display two-dimensional. Innovation in the display – the resultof attraction the adjacent spheres specialists and new technologies.Volume organization tools – furniture and display equipment. Organization ofdisplay volume covers selection of functional, geometric and aesthetic propertiesmentioned forms according to ergonomic requirements and current space properties.Display space organization tools – two-dimensionals, bordering it, forms, equippingit, light and color as well. Two-dimensionals are correction tools of geometrical spaceproperties. Objects forms determine functional organization of space. The complexity offunctional organization relate on quantity and variety of objects forms. Color and light areaesthetic harmonization tools of space. Considered that mentioned tools generatehierarchical sequence: two-dimensionals – objects – color and light.Technical tools in display are regarded as complex of machines, mechanisms,control devices and relations between them. In actual display areas technical tools arerepresented as: technical exhibits, ensure displaying tools, providing maintenance andcomfortable area conditions, IT-infrastructure as well. IT-infrastructure tools canconsolidate all other technical tools, found functional-maintenance “smart” systems.Prospective trend of display design is using IT for exhibits making and sharinginformation out of the display area.Multimedia display are designed by hardware and software complexes. Theparticular interaction between multimedia and visitors are determined dividing multimediaexhibits on linear and interactive. The informational tools nomenclature consists of medias, dividing by informationtransfer method as visual, audio and audiovisual. Visual information medias can executefunctional tasks due by quantities. Audio information medias are addition to visual.

Дисертація присвячена вирішенню актуальної науково-технічної проблеми запровадження систем створення температурно-вологісних режимів в музейних приміщеннях, реалізація яких базується на комплексному врахуванні тепломасообмінних і деформаційних процесів в гігроскопічних експозиційних матеріалах та удосконалення повітророзподілення у змінному режимі тепловологонадходжень, забезпечуючи в зонах розміщення експонатів нормованих мікрокліматичних параметрів. Розроблена система рівнянь, що описує тепломасообмінні і деформаційні процеси в матеріалах полімерної групи при умовах, що найбільш наближені до нормованого повітряного середовища при нестаціонарних режимах. Обґрунтовано та запропоновано критерії оцінки ефективності повітрообміну для зональної та загальнообмінної системи формування мікроклімату. Для керування параметрами повітряного середовища запропоновано алгоритм, що базується на узагальненому індексі дискомфорту, для якого пріоритетним є локальний показник дискомфорту музейного експонату. Визначено вплив аеродинамічних і теплових параметрів припливного повітря на розвиток неізотермічних струмин при змішувальній вентиляції та змінних витратах повітря. Отримано аналітичні співвідношення для розрахунку повітряних потоків між суміжними приміщеннями анфілади виставкових залів. Встановлено аналітичні залежності для кінематичних, теплових і геометричних параметрів повітророзподільних пристроїв різних конструкцій, які визначають розвиток неізотермічних струмин при витісняючій, зональній та змішувальній вентиляції та змінних витратах повітря. На основі геометричної теорії управління запропонована методологія вибору режимів роботи повітророзподільників зі змінним типом струминних течій при кількісному регулюванні системи вентиляції та кондиціонування повітря. Розроблено удосконалену конструкцію контактного апарату для спеціальних музейних приміщень. Запропоновані перспективи подальшого розвитку досліджень, які спрямовані на застосування фрактального аналізу для оцінки та прогнозу умов зберігання музейних колекцій, що знаходяться в постійному контакті з повітряним середовищем. Для оперативного керування системами кондиціонування повітря розроблено визначальний параметр К, складовими якого є температура, відносна вологість та швидкість руху повітря в музейних приміщеннях.^UThe dissertation is devoted to the decision of an actual scientific and technical problem of introduction of systems of creation of temperature and humidity modes in museum premises which realization is based on the complex account of heat and mass transfer and deformation processes in hygroscopic exposition materials and improvement of air distribution in the variable mode of heat and moisture receipts, providing in zones of placement of exhibits of the normalized microclimatic parameters. The mechanism and kinetics of moisture pickup in the general case includes the processes of adsorption, absorption, capillary condensation being accompanied by with bodies' swelling. It is especially typical for colloid capillary-porous materials and relevant to most of museum exhibits. It has been developed a system of equations describing heat and mass transfer and deformation processes in polymer group materials under conditions closest to the normalized air environment under non-stationary regimes. The criteria for assessing the efficiency of air exchange for the zonal and general exchange system of microclimate formation are substantiated and proposed. The efficiency criteria relates the need to maintain the parameters' normalized values of the air environment in the museum premises and the total effective potential of the air supply ratio. An algorithm based on a generalized discomfort index has been proposed to control the parameters of the air environment, among which its local indicator is a priority for exhibition halls. It is advisable to provide moisture transfer control in the materials being subject to museum storing constantly using the contactless method of electromagnetic energy absorption of electromagnetic waves of non-heat intensity. The influence of aerodynamic and thermal parameters of supply air on the development of non-isothermal jets during mixing ventilation and variable air flow rates is determined. Analytical relations for the calculation of air flows between adjacent rooms of the enfilade of exhibition halls are obtained. It is shown the influence of geometric dimensions and shape of adjacent openings on the magnitude and direction of air flow. Analytical dependences for kinematic, thermal and geometrical parameters of air distribution devices of different constructions are established, which determine the development of non-isothermal jets during displacement, zonal and mixing ventilation. The developed designs of new class air diffusers used in variable flow ventilation and air conditioning systems are based on the obtained theoretical dependences. On the basis of the geometrical theory of management is offered the methodology of a choice of operating modes of air distributors with variable type of jet streams at quantitative regulation of system of ventilation and air conditioning. An improved design of the contact apparatus for special museum premises and transportation of exhibits has been developed. Improving the energy efficiency of the device is carried out by intensifying heat transfer and increasing the interfacial heat transfer surface.Prospects for further development of research are proposed, which are aimed at the use of fractal analysis to assess and predict the storage conditions of museum collections that are in constant contact with the air. For operational control of air conditioning systems, the defining parameter K has been developed, the components of which are temperature, relative humidity and air velocity in museum premises.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні етапів розвитку музейної експозиції в умовах культурних, історичних, політичних, цивілізаційних трансформацій та соціокультурних змін; аналізі еволюції експозиційного середовища музею від найдавніших часів до сьогодення; з'ясуванні місця музейної експозиції в системі культурного та музейного простору; висвітленні розвитку принципів та методів побудови музейної експозиції; узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду організації експозиційного середовища в умовах цифровізації.Розглянуто актуальні наукові підходи до дослідження музейної експозиції, серед яких філософський, комунікаційний, технологічний культурологічний, науково-художній. Виявлено відсутність єдиного визначення поняття музейної експозиції в академічному середовищі, що пояснюється синкретичною та поліструктурною природою музейної експозиції. Дослідження музейної експозицій із використанням комплексного та історико-логічного підходу до її осмислення відсутні, що актуалізує тему дисертаційної роботи.Встановлено, що музейна експозиція пройшла тривалий шлях розвитку. Починаючи з храмових зібрань давньої Греції, пишних колекцій римських патриціїв, вона набула форми галереї, кабінету, антикваріуму чи студіоло та ознак концептуально обґрунтованого публічного предметно-експозиційного простору в ренесансній культурі, науково-освітнього середовища в епоху Просвітництва та національно осмисленого явища в культурі доби Романтизму, яке з розвитком цифрових технологій та ресурсів активно перетворюється у віртуальне середовище.Виявлено етапи становлення та розвитку музейної експозиції та розкрито їх специфіку:- класичний ( ХV – ХVIIІ ст.) – характеризується становленням музейної експозиції як окремого явища, що еволюціонувало від протоекспозиційних форм – галерея, кабінет, антикварій, студіоло, натуралії, пінакотеки, гардеробні до предметно-експозиційного середовища, що організоване відповідно до концепції експозиції та внутрішнього просторового оздоблення – архітектури, розписів приміщення, в якій організовується експозиція;- модерний (ХІХ – ХХ ст.) – музейна експозиція виступає як науково-освітнє середовище і характеризується утвердженням нових наукових методів і принципів організації – систематичного, тематичного історико-художнього, колекційного, ансамблевого, а також появою художніх методів її організації – ілюстративно-тематичного, музейно-образного, образно-сюжетного методу, методу інсталяції та білого клубу.- постмодерний (кінець ХХ – перша чверть ХХІ ст.) – визначається активним впровадженням до експозиційної практики цифрових технологій та ресурсів, які перетворюються музейну експозицію на явище віртуальне та прискорюють динаміку її розвитку.З'ясовано місце музейної експозиції в системі культурного та музейного простору. Окреслено межі конгруентності культурного та музейного просторів, що дало змогу з'ясувати дефініції термінів дослідження  «культурний простір», «музейний простір», «музейне середовище», «музейна експозиція», «музейна виставка» (тимчасова експозиція). «Культурний простір» у цій роботі виступає середовищем формування ціннісних орієнтацій людства – матеріальних цінностей культури та духовних. Музейний простір розглядається нами як явище культури, що входить до структури культурного простору і формується шляхом індивідуального осмислення. Системна цілісність або простір, який транслює ідеї, погляди, традиції, вірування окремого народу чи етносу специфічними музейними засобами.Уточнено поняття музейної експозиції, яка розглядається нами як штучно створена предметно-просторова систему, що відзначається поліструктурністю елементів та об'єднує в собі архітектуру, музейні предмети, колекції, науково-допоміжні матеріали, тексти, цифрові ресурси, що організовані відповідно до ідеї чи концепції просторової організації експозиційного середовища. Музейна виставка (тимчасова експозиція) виступає як процес розміщення предметів показу у середовищі музею на нетривалий час та в обмеженому просторі, відповідно до певного ідейного задуму. Музейна експозиція, на відміну від виставки є більш статичною, її природа зумовлена зміною соціокультурного та історичного середовища.У контексті аналізу поліструктурної природи музейної експозиції, виокремлено чотири основних аспекти розвитку музейної експозиції як предметно-просторої системи та її структури  експансія, інтенсифікація, реорганізація та віртуалізація (створення віртуальних екскурсій, використання інтернет-порталів, які дозволяють оглянути експонати широкому колу відвідувачів).^UThe scientific novelty of the study is in identifying stages of development ofthe museum exhibition in terms of cultural, historical, political, civilizationaltransformations and socio-cultural changes; analysis of the evolution of themuseum exposition environment from ancient times to the present; finding out theplace of the museum exposition in the system of cultural and museum space;highlighting the development of principles and methods of building a museumexhibition; generalization of domestic and foreign experience in the organizationof the exhibition environment in the context of digitalization.Current scientific approaches to the study of museum expositions areconsidered, including philosophical, communication, technological, culturological,7scientific and artistic ones. The lack of a single definition of the concept ofmuseum exposition in the academic environment is revealed, which is explainedby the syncretic and polystructural nature of the museum exposition. There are nostudies of museum expositions using a complex and historical-logical approach toits understanding, which actualizes the theme of the dissertation.It is established that the museum exposition has come a long way. Startingfrom the temple collections of ancient Greece, the magnificent collections ofRoman patricians, it took the form of a gallery, office, antiquarium or studiolo andthe signs of conceptually sound public subject-exhibition space in Renaissanceculture, scientific and educational environment in the Enlightenment and anationally meaningful phenomenon in the culture of the Romantic era, which withthe development of digital technologies and resources is actively transformed intoa virtual environment.The stages of formation and development of the museum exposition andtheir specifics are revealed:- classical (XV - XVIII centuries) is characterized by the formation of themuseum exhibition as a separate phenomenon that has evolved from protoexhibition forms - gallery, office, antiquarium, studiolo, naturalia, pinacoteca,cloakroom, to the subject-exhibition environment, organized according to theconcept of exhibition and interior spatial decoration - architecture, paintings of theroom in which the exhibition is organized;- modern (XIX - XX centuries) - the museum exposition acts as a scientificand educational environment and is characterized by the adoption of new scientificmethods and principles of organization - systematic, thematic historical andartistic, collection, ensemble, as well as the emergence of artistic methods of itsorganization - illustrative and thematic, museum-image, image-plot method,installation method and white club;- postmodern (end of the XX - first quarter of the XXI century) - isdetermined by the active introduction into the exhibition practice of digital

Дисертація є першим комплексним дослідженням, присвяченим історії колекцій китайського фарфору в музеях України, розробленню критеріїв атрибуції, реатрибуції та ідентифікації творів китайської порцеляни, аналізу пам’яток із Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (НММБВХ) та Одеського музею західного та східного мистецтва (ОМЗСМ).З’ясовано, що фарфорові вироби в Китаї побутували як експортні товари, ритуальні предмети, побутовий посуд, елементи декору приміщень, начиння чайної церемонії й наборів для каліграфії, а також як коштовні мистецькі витвори та об’єкти колекціонування.Висвітлено історію побутування китайської порцеляни в Ірані, Західній Європі й Україні. Наведено спільні та відмінні риси щодо сприйняття і використання китайських керамічних виробів на цих землях, визначено способи їх демонстрації в приміщеннях іранських, західноєвропейських та українських помешкань. Прослідковано історію музеєфікації китайської кераміки, що розпочалася з «кабінетів дивовиж», кунсткамер, «порцелянових» кімнат і «лакових» кабінетів, а також пов’язана з дизайном інтер’єрів.Досліджено історію синології в Україні та низку праць українських науковців, у яких згадується китайська кераміка. Відзначено роль приватних колекціонерів ХІХ–ХХ ст. та їх просвітницьку місію у формуванні майбутніх вітчизняних колекцій китайського мистецтва та фарфору.На прикладі НММБВХ запропоновано чотири етапи в історії вивчення й експонування китайської кераміки в Україні: перший етап – межа ХІХ – початок ХХ ст.; другий – 1920-ті – 1950-ті роки; третій – 1950-ті – 1990-ті роки; четвертий – 1990-ті – 2020-ті рр. Така періодизація дозволяє поетапно висвітлити специфіку сприйняття китайських керамічних виробів й способи їх демонстрації в просторах українських приватних помешкань та музейних приміщень.Досліджено обліково-довідкові й інвентаризаційні документи, завдяки яким встановлено дані щодо походження творів китайської кераміки із зібрання НММБВХ. У результаті наукової розвідки збірку китайського фарфору в цьому музеї поділено на три групи, залежно від джерел надходження пам’яток: 1) твори, придбані фундаторами музею Богданом та Варварою Ханенками; 2) речі, подаровані колекціонерами та приватними особами або викуплені в них; 3) предмети, передані з інших музеїв.З’ясовано, що зібрання східного мистецтва ОМЗСМ здебільшого створене на основі переданих з інших музеїв експонатів, а також тих, які надійшли з приватних збірок Одеси в 1920–1930 рр.До наукового обігу введено власні імена, назви, терміни та поняття (понад 100 позицій), що стосуються китайської культури, мистецтва та кераміки. Для позначень форм, колірних гам, декору китайської кераміки та інших дотичних понять запропоновано вживати автентичні китайські назви.Узагальнено досвід наукових розробок українських і зарубіжних учених у галузі китайського мистецтва та фарфору. На основі цих праць охарактеризовано історію та художні особливості китайського фарфору Мін і Цін у контексті політичної та культурної ситуації в Китаї.Розкрито дискусійні питання, пов’язані з використанням низки термінів «фарфор», «порцеляна», «шинуазрі», «оксиденталізм», «європенері», «джонґвофен», «оригінал», «копія», «підробка».Висвітлено основні підходи й особливості дослідження й атрибуції пам’яток китайського фарфору. Акцентовано, що ідентифікація творів китайської кераміки полягає у зіставленні предмета, який досліджується, з аналогом, визнаним автентичним, достовірним зразком, та виявленні ознак спорідненості між ними. Зазначено, що атрибуція китайських керамічних виробів містить багато аспектів, серед яких: встановлення походження предмета та урахування попередніх досліджень; візуальний аналіз виробу з увагою до марок та інших позначок; визначення форми посудини, технології виготовлення, колірної гами шклива або розпису; з’ясування призначення предмета; встановлення зв’язку з певним середовищем, епохою; характеристика розпису, опис сюжету зображень, іконографії та символіки образів. Запропоновано комплекс ознак, за якими зручно класифікувати й систематизувати вироби китайського фарфору: за часом створення (доба, період правління певного імператора, дата створення предмета); за місцем створення; за матеріалом (кераміка, кам’яна кераміка, фаянс, порцеляна); за формою посудин; за технологією виготовлення декору та колірною гамою; за наявністю додаткового декору; за соціокультурним призначенням (культова, ритуальна, ужиткова, декоративна кераміка) та сферою побутування (для імператорського двору, для представників інших верств населення, або на експорт); за функціональним призначенням (чайники, чаші, тарілки). Наступним є аналіз малюнків на фарфорі (опис сюжету розпису, визначення іконографії персонажів, символіки зображень).Здійснено атрибуцію або реатрибуцію понад шістдесяти предметів китайської порцеляни.^UThis thesis paper is the first comprehensive study dedicated to the history of collections of Chinese porcelain in museums of Ukraine, development of the criteria of attribution and reattribution, and identification of works of Chinese porcelain, the analysis of artifacts from The Bohdan and Varvara Khanenko National Museum of Arts and The Odesa Museum of Western and Eastern Art collections.It has been studied that porcelain items in China were used as goods and export products, ritual objects, household utensils, interior decoration elements, components of tea ceremony and calligraphy sets, as well as valuable art pieces and collectible objects.Common and distinctive features regarding the perception and use of Chinese ceramics in Iran, Western Europe and Ukraine have been provided. Moreover, the history of the museification of Chinese ceramics, which began with ‘rooms of wonders’, kunstkammers, ‘porcelain’ and ‘lacquer’ rooms has been clarified.The history of Chinese Studies in Ukraine and papers of Ukrainian scientists, which mention Chinese ceramics, have been studied. The role of private collectors of the 19th–20th centuries and their educational mission in the formation of future domestic collections of Chinese art and porcelain has been noted.Using the Khanenko Museum collection as an example, it has been suggested to divide the history of the study and exhibition of Chinese ceramics in Ukraine into four stages: the late 19th – the early 20th century; 1920s–1950s; 1950s–1990s; 1990s–2020s. This periodization makes it possible to gradually highlight the specifics of the perception of Chinese ceramics and the ways of their demonstration within Ukrainian private homes and museums.The accounting and reference and inventory documents have been studied, which helped to find out the data on the origin of most of the works of Chinese ceramics from the Khanenko Museum collection. Having conducted a scientific research, Chinese porcelain collection in this museum is conditionally divided into three groups depending on the sources of receipt of art objects: 1) art pieces purchased by Bohdan and Varvara Khanenko’s; 2) objects donated or sold by collectors and private individuals; 3) items transferred from other museums.It has been found that The Odesa Museum of Western and Eastern Art oriental collection was to the greater extend created on the basis of exhibits transferred from other museums, as well as those that came from private collections of Odessa in 1920s–1930s.Proper names, titles, terms and concepts (more than 100 items) associated with Chinese culture and ceramics have been introduced into scientific circulation. It has been suggested to use authentic Chinese names for designations of forms, color schemes, ceramics decor and other related concepts.The experience of scientific developments of Ukrainian and foreign scientists in the field of Chinese art and ceramics has been summarized. On the basis of these papers, the history and artistic features of Ming and Qing Chinese porcelain has been characterized in the context of the political and cultural situation in China.The main discussion terms related to the topic of the study, including: ‘porcelain’, ‘Chinoiserie’, ‘Occidentalism’, ‘Européenerie’, ‘zhongwofen’, ‘original’, ‘copy’, ‘counterfeit’ has been revealed.The key approaches and features of the study and attribution of Chinese porcelain artifacts have been considered. It has been accented that the identification of art pieces of Chinese ceramics consists of comparing the studied object with an analogue recognized as an authentic, reliable sample, and identifying signs of kinship between them. It has been noted that the attribution of Chinese porcelain includes many aspects: establishing the origin of the object and taking into account previous studies; visual analysis of the art piece paying attention to marks and other signs; determination the shape of the vessel, the manufacturing technology, the color of the glaze or painting; finding out the intended use of the object; description of painting and themes of images, iconography and symbolism of images.A set of features, which helps to classify and systematize products of Chinese porcelain, has been suggested: by the time and place of creation; by material (ceramics, stoneware, porcelain); by the shape of the vessels; by the decor production technology, color scheme and additional decor; by the socio-cultural purpose (cult, ritual, utility, decorative ceramics) and sphere of life (for the imperial court, for the domestic market or for export); by functional purpose (kettles, bowls, plates). The further step is the analysis of the drawings on porcelain.A visual study, attribution or reattribution of more than sixty objects of Chinese porcelain has been conducted.

Дисертаційна робота присвячена вивченню закономірностей позиціонування Степана Бандери у соціокультурному просторі України, який вбирає різні рівні суспільно значущої діяльності людей – науковий, освітній, громадсько-політичний, культурний, медійний. Дослідження надало можливість простежити еволюцію наукової репрезентації очільника ОУН(б), виявити ступінь відображення діяльності С. Бандери у шкільній підручниковій літературі, проаналізувати суспільно-політичне заломлення його постаті, вивчити символічний простір довкола неї, відстежити нагромадження характеристик діяча у медіапросторі та вияви інформаційного протистояння, визначити динаміку сприйняття його українським суспільством. Аналіз історіографії проблеми показав наявність певних здобутків науковців у вивченні репрезентації імені С. Бандери у соціокультурному просторі. Відзначено, що окремі її аспекти на порядок денний були поставлені дослідниками на зламі 1990-х – 2000-х рр. Каталізатором наукового інтересу до теми стало 100-річчя з дня народження Провідника ОУН(б), під впливом чого з’явилися спеціальні публікації авторства В. В’ятровича, В. Трофимовича, В. Футали та інших істориків. Наступна хвиля актуалізації історіографічного виміру позиціонування постаті С. Бандери була зумовлена початком російської агресії на терени України у 2014 р. Як наслідок, у другій половині 2010-х рр. постала низка проміжних досліджень щодо рівня опрацювання, етапів і контенту праць, тією чи іншою мірою зосереджених на постаті лідера ОУН(б). Проте протягом усього історіографічного періоду, від 1990-х до початку 2020-х рр., роботи щодо репрезентацій постаті С. Бандери, якщо й аналізувалися, то переважно у загальному контексті здобутків вивчення українського національно-визвольного руху ХХ ст., передусім історії ОУН. Спеціальну увагу підсумкам опрацювання його постави у соціокультурному просторі приділили небагато науковців, що спонукало до проведення спеціального дослідження. Дисертаційна робота спирається на комплекс історичних джерел, які за походженням і способом збереження інформації об’єднано у чотири групи: писемні, речові (пам’ятники та музейні експонати), лінгвістичні (назви вулиць і гасла), електронні (офіційні сайти установ, Інтернет-портали, електронні медіа, довідкові веб-ресурси, соціальні мережі, блоги). Найширшою є перша група, що у дисертації представлена історіографічними джерелами, законодавчими актами, працями С. Бандери, мемуарною літературою, навчально-методичними роботами з викладання історії в школі, періодичними виданнями, матеріалами соціологічних досліджень. Методологічні засади дослідження включають принципи наукового пізнання (наукової об’єктивності, історизму, багатофакторності, наступності) та комплекс методів – загальнонаукових (емпіричний, аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, статистичний, логічний, діалектичний, узагальнення), які дали змогу вибудувати загальну конфігурацію дослідження, а також спеціальних історичних (історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-біографічний), що застосовано при дослідженні змін у часі у визначених об’єктах. Оскільки історична наука наразі виступає одним із дієвців інформаційного протистояння та є важливим елементом соціокультурного простору, у дисертації приділено увагу визначенню місця постаті С. Бандери у процесі опрацювання української історії. У формуванні наукових уявлень про нього виокремлено два етапи: радянський (50–80-ті роки ХХ ст.) та доби Незалежності України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.). Показано, що на першому склалися два діаметрально протилежні концепти української історії, а в її контексті – історії визвольного руху, в рамках якої позиціонувалася постать С. Бандери. У радянській концепції український націоналізм потрактовувався як «найбільший ворог українського народу». Їй притаманні ідеологічна зашореність, перекручування та замовчування фактів, фальсифікація подій, відверто брутальне ставлення до провідних діячів ОУН. Щодо постаті С. Бандери, то на сторінках наукових праць вживалося загальне поняття «бандерівці», його ж особистість майже повністю «випала» з полю зору професійних істориків. Паралельно інтелектуали з української діаспори, незважаючи на ідеалізацію чи категоричне неприйняття діяча через певну політичну заанґажованість, своїми публікаціями розкрили найважливіші віхи активного буття Провідника ОУН(б), заповнивши вакуум, що утворився довкола його імені в радянській Україні. Проте їхній доробок не міг повністю задовольнити науковців, оскільки написані «по гарячих емоціях», ці праці позначені пропагандистською декларативністю та страждають на обмеженістю в історичних джерелах через відсутність доступу до архівосховищ України. Як наслідок, до початку 1990-х рр. вивчення постаті С. Бандери залишалося далеким від повноти та наукової об’єктивності. Наголошено, що здобуття Україною державної Незалежності кардинально розвернуло наукові інтереси істориків, уможлививши зосередження на українській проблематиці...^UThe dissertation is devoted to the study of the patterns of positioning of Stepan Bandera in the socio-cultural space of Ukraine, which includes different levels of socially significant activity of people - scientific, educational, socio-political, cultural, media. The research provided an opportunity to trace the evolution of the scientific representation of the leader of the OUN(b), to reveal the extent to which S. Bandera's activities are reflected in school textbook literature, to analyze the socio-political refraction of his figure, to study the symbolic space around him, to track the accumulation of characteristics of the figure in the media space and manifestations of information confrontation, to determine the dynamics of its perception by Ukrainian society. The analysis of the historiography of the problem showed the presence of certain achievements of scientists in the study of the representation of the name of S. Bandera in the socio-cultural space. It was noted that some of its aspects were put on the agenda by researchers at the turn of the 1990s - 2000s. The catalyst for scientific interest in the topic was the 100th anniversary of the birth of the Leader of the OUN(b), under the influence of which special publications of authorship appeared V. Vyatrovych, V. Trofymovich, V. Futala and other historians. The next wave of actualization of the historiographic dimension of the positioning of the figure of S. Bandera was caused by the beginning of Russian aggression on the territory of Ukraine in 2014. As a result, in the second half of the 2010s, a number of intermediate studies appeared on the level of development, stages and content of the works, to one degree or another focused on the figure of the leader of the OUN(b). However, throughout the entire historiographical period, from the 1990s to the beginning of the 2020s, works on representations of the figure of S. Bandera, if analyzed, were mostly in the general context of the achievements of the study of the Ukrainian national liberation movement of the 20th century, primarily the history of the OUN. Few scientists paid special attention to the results of studying his attitude in the socio-cultural space, which prompted a special study. The dissertation is based on a complex of historical sources, which, according to the origin and method of information preservation, are grouped into four groups: written, tangible (monuments and museum exhibits), linguistic (street names and slogans), electronic (official websites of institutions, Internet portals, electronic media, reference web resources, social networks, blogs). The widest is the first group, which is represented in the dissertation by historiographical sources, legislative acts, works of S. Bandera, memoir literature, educational and methodical works on teaching history at school, periodicals, materials of sociological research. The methodological foundations of the study include the principles of scientific knowledge (scientific objectivity, historicism, multifactoriality, continuity) and a set of general scientific methods (empirical, analytical-synthetic, inductive-deductive, problem-chronological, statistical, logical, dialectical, generalization), which gave it will be possible to build a general configuration of research, as well as special historical ones (historical-comparative, historical-typological, historical-genetic, historical-biographical), which is used in the study of changes over time in certain objects. Since historical science is currently one of the agents of the information confrontation and is an important element of the socio-cultural space, the dissertation pays attention to determining the place of the figure of S. Bandera in the process of studying Ukrainian history. In the formation of scientific ideas about it, two stages are distinguished: the Soviet period (50-80s of the 20th century) and the era of Ukrainian Independence (90s of the 20th - beginning of the 21st century). It is shown that two diametrically opposed concepts of Ukrainian history were formed on the first one, and in its context - the history of the liberation movement, within which the figure of S. Bandera was positioned. In the Soviet concept, Ukrainian nationalism was interpreted as "the greatest enemy of the Ukrainian people." It is characterized by ideological obscurantism, distortion and suppression of facts, falsification of events, frankly brutal attitude towards leading figures of the OUN. As for the figure of S. Bandera, the general concept of "Bander people" was used on the pages of scientific works, while his personality almost completely "fell out" from the field of view of professional historians. At the same time, intellectuals from the Ukrainian diaspora, despite the idealization or categorical rejection of the figure due to a certain political engagement, with their publications revealed the most important milestones of the active life of the Leader of the OUN(b)...