Досліджено особливості розвитку ландшафтної ахітектури доби класицизму в Україні. Висвітлено сучасний стан вивченості садово-паркового мистецтва. Розглянуто традиційні напрямки дослідження історичних об'єктів даного мистецтва. Відзначено, що специфічною ознакою паркобудування цього періоду є присвоєння ахітектурно-пейзажним формам символічної означеності, асоціативні проекції яких передавали зміст художнього образу парку. Загальна тематика символіки парків відображала тогочасні модні тенденції та духовні пориви і філософсько-естетичні уподобання їх володарів. З відходом від традиційних засад садово-паркового мистецтва, які базувались на зрозумілому для всіх членів культурної спільноти каноні (ціннісному культурологічному орієнтирі, міфопоетичному стереотипі), зникло адекватне розуміння глядачем "мови" парків. З метою розв'язання цієї проблеми запропоновано застосувати метод семіотичних досліджень. Для цього архітектурно-пейзажні форми розглянуто як знаки, а сам парк (як сукупність цих форм) - семіотичним текстом. Комунікативною моделлю парк - адресат пояснено етапи проведення екзегетики образів. На прикладі пам'ятки садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку XIX ст. парку "Олександрія" (м.Біла Церква Київської області) висвітлено його ідейно-художній задум, за яким період Римської імперії розглядався як міст між античністю та християнською ерою.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню специфіки екзегези Ієроніма Стридонського, з метою виявлення його ісагогічних, герменевтичних та філологічних принципів та методів. Об'єктом дослідження є екзегетичні праці блаженного Ієроніма, у яких він розкриває значення уривків Священного Писання. У дисертації здійснено аналіз конкретних екзегетичних праць, а також листів, у яких Ієронім пояснює значення біблійних слів, виразів, пророцтв розгортаючи всю багатовимірність власного герменевтичного підходу. Він вважав, що поява біблійного тексту не відбувається виключно під впливом Божественного натхнення та відстоював думку, яка радикально відрізняла його позицію від поширеної практики в середовищі язичництва, згідно з якою автора священного тексту сприймали лише як пасивний медіум божественної інформації. У руслі ранньохристиянської патристичної традиції, блаженний наголошував на повноцінній присутності природних властивостей та непошкодженості характеру старозавітних письменників. Володіння івритом відкрило для нього можливості порівняння єврейського тексту Священного Писання з відомими на той час перекладами. В результаті скрупульозних текстуальних досліджень Ієронім прийшов до висновку щодо найпершої авторитетності єврейсього тексту. Цей підхід отримав назву теорії «єврейської істини». Виявлено особливості впливу основних напрямів ранньохристиянської екзегези на блаженного Ієроніма в різні періоди його письменницької діяльності. У ранніх працях Ієроніма відчутний вплив Оригена та переважає алегоричне пояснення тексту. Проте в пізніший період творчості блаженний послуговувався й історико-граматичним (буквальним) методом. Коментуючи Біблію, екзегет застосовував усі доступні на той час для нього знання, беручи до уваги історичний контекст, аналізуючи етимологію імен, географічних назв, пояснюючи особливості єврейських літер. При цьому необхідно наголосити, що автор Вульгати вважав найпершим критерієм тлумачення Священного Писання саме ж Священне Писання, а також, відзначав надважливе значення духовного стану того, хто приступає та виконує справу пояснення Слова Божого. Розкрито роль філологічних розвідок в екзегетичних працях Ієроніма Стридонського. В дослідженні та коментуванні конкретної книги Біблії віфлеємський монах подає багатий ісагогічний матеріал: намагається з'ясувати її авторство, час написання, історичні обставини виникнення. Стосовно порядку книг біблійного канону автор надає перевагу юдаїстичній точці зору. Вказано на важливість типологічного спрямування його екзегези. Лейтмотивом у кожній із праць блаженного є вказівка на відношення між Старим та Новим Завітом, які в своїй суті є одним цілісним Одкровенням. Найбільш виразно це проявляється у коментарях на пророчі місця із книг старозавітних пророків, оскільки саме у них найбільш конкретно виражений зв'язок між обома Завітами. Тлумачення пророчих місць можна вважати квінтесенцією екзегези блж. Ієроніма як прояву його переконань та полум'яної віри. Удосконалено, на основі аналізу текстів Священного Писання блаженним Ієронімом, можливості переосмислення та уточнення біблійних термінів, імен, географічних назв, що розкриває перспективи іншого розуміння деяких текстів Біблії, однак, не суперечить доктрині віри. Необхідно зауважити, що у нього не було строгої системи та чіткої визначеності, один і той самий термін чи уривок міг мати різне пояснення. Однак детальний розгляд змісту віршів, етимології слів, їх співставлення з альтернативними перекладами внесли вагомий вклад до спадщини древньої екзегези. 4 Набуло подальшого розвитку переконання Ієроніма, що володіння мовами оригіналу, а також надбання сучасних для нього наук – історії, географії, граматики – становить суттєвий допоміжний чинник у дослідженні текстів Біблії. Констатовано беззаперечний вплив творчої спадщини Ієроніма Стридонського на подальшу екзегетику, особливо на латинському Заході. Висновки і теоретичні узагальнення, отримані в дисертаційному дослідженні, уможливлюють розширення та альтернативні інтерпретації текстів Біблії як для екзегетики так і для особистого використання.^UThe research concentrates on the exegesis of the Blessed Jerome of Stridon, on its studying within the hermeneutical and philological methodology. In other words it investigates the works of Jerome of Stridon that interpret the pericopes from the Saint Scripture. Moreover, the mentioned analysis of the exegetical works of the Blessed Jerome allows revealing His hermeneutical method. It's worth noting that Jerome of Stridon argued that Biblical text appeared not only according to God's will. Instead, He contradicted to pagan meaning that the author of the sacral text was simply a medium of divine information. Blessed Jerome insisted on the fullness of natural peculiarities and the harmless of the Old Testament's scripters according to the early Christian patristic tradition. It can be reasonably contended that His knowledge of Hebrew allowed Him to compare comprehensively different translations of the Saint Scripture. As a result of His textual research, Jerome of Stridon pointed to Hebraic text as the most authentic. In other words this method is more known as the theory of “Hebraic truth”. Research suggests that early Christian exegesis affected Jerome of Stridon's treatises, without any doubt depending on different stages of his exegetical activity. For instance, the influences of Origen are firmly observed in the early exegetical works of the Blessed Jerome, that is why He preferred allegorical explanations of the text. But later He favored mostly literally (historical grammar) method to study Saint Scripture. This is because, according to Blessed Jerome commenting Bible means to historically contextualize, as well as to analyze etymology of names and geographical terms, explaining peculiarities of the Hebraic characters. It should be stressed that the Author of Vulgate considered that Saint Scripture is the principal norm of itself commenting. Moreover, spiritual conditions of the exegete, it means of the clergy, are crucial to interpret convenient the Saint Scripture. This research has noticed how Blessed Jerome used the philological method in his exegetic treatises. For example, commenting on a particular book from the Bible He figures out the authorship and time of its writing, as well as describe the historical context, etc. Also, Jerome of Stridon used the Hebraic system of Biblical canon, it means the structure of the books in the Saint Scripture. This pattern of findings is consistent with the idea that Blessed Jerome's interpretation of the Saint Scripture allows to reinterpret some biblical terms, names, or geographical words, and in conclusion it does not contradict to Christian doctrine. It's worth noting that He did not use all the terms identical, the same pericope or phrase in different biblical books could mean diversely. According to the Blessed Jerome knowing of languages as well as historical and geographical or grammatical contextualization are important additional instruments to interpret the Saint Scripture. It can be reasonably contended that His comprehensive analyzing of the biblical verses and His studying of the etymology, as well as their comparing with different translations, should be examined as the fundamental heritage of the Early Christian exegesis. Especially His exegetical treaties strongly affected the Latin exegetical tradition. Another task of the research was to analyze typological peculiarities of the Blessed Jerome exegetical works. It belonged to its very essence to compare Old and New Testaments in every treatise of Jerome of Stridon because according to him mentioned books of the Saint Scripture are all-in-one Revelation. All these aspects have to be taken into account by Him in a study on the Prophet Books for the reason that especially these Books strictly connect Old and New Testaments. Consequently, the Blessed Jerome's interpretation of the Prophet Books is the quintessence of His exegesis stressed His credo and Christian faith.