З'ясовано патогенетичну значушість системних змін гуморального імунітету, прозапальних цитокінів і функції ендотелію у клінічній маніфестації ішемічної хвороби серця (ІХС). Виявлено генералізовану активацію імунозапальних процесів у випадку ІХС. Визначено, що системні зрушення гуморального імунітету і цитокінів взаємопов'язані та відіграють важливу роль у дестабілізації захворювання. Досліджено особливості взаємовідносин ліпідного обміну з імунопатологічними зрушеннями у хворих на ІХС. Показано, що поряд з порушеннями ліпідного обміну і незалежно від них імуноопосередковані механізми мають важливе значення у розвитку ендотеліальної дисфункції при ІХС, викликаючи, головним чином, гноблення релаксантної ланки, особливо у фазі загострення захворювання. Доведено, що виражена терапевтична ефективність інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту супроводжується їх позитивним впливом на функціональний стан ендотелію і придушенням секреції прозапальних цитокінів.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен магрибської франкомовної літератури на прикладі творчості А.Джебар і Л.Себбар, її значення у загальному літературному процесі їх країн, у духовній культурі народів, що вийшли на шлях незалежного розвитку. З використанням порівняльно-історичного, системно-естетичного, описового методів розглянуто літературний доробок письменниць, які визначають франкофонну історію та літературу, висвітлюють проблеми лінгвістичного та географічного вигнання, міжкультурні обміни, пошук індивідуумом своєї національної належності. Їх творчість відображає складну генезу імміграції та вигнанства, процеси транскультурації у гібридних соціумах. Поняття національної ідентичності є центральною темою їх творів. Персонажі письменниць протистоять синдрому "жертви" і шукають способи самовираження. Авторки пропонують шлях до фемігуманізму, що має на меті формування плюралістичного суспільства на засадах відмови від гноблення та домінування.

  Скачати повний текст

На підставі дослідження творчої спадщини І.Франка та Н.Кобринської розкрито сутність феномену художнього твору в контексті соціального пізнання з урахуванням особливостей українських реалій і менталітету. Обгрунтовано, що художні твори І.Франка та Н.Кобринської, фіксуючи соціальне пізнання в гуманістичному ракурсі, є його органічною складовою, оскілько правдиво відтворюють соціально-культурні реалії доби у високохудожній формі. У контексті традицій української філософської думки встановлено зв'язок функціонування художнього твору як нетеоретичної форми осягнення дійсності з основними філософськими напрямками. Доведено, що художній твір у процесі соціального пізнання відіграє двоїсту роль: з одного боку - це результат творчого осмислення митцем соціальної дійсності (фінал духовної креації), з іншого - це початкова ланка взаємодії митця з сучасниками та нащадками, для яких це новий елемент реальності, в осмисленні якого реалізується соціальне пізнання. Показано, що актуальний "дух часу" осмислюється неоднаково представниками різних суспільних верств, що пов'язано з етнічною генезою, релігійними або світськими пріоритетами. Визначено основні ролі, в яких постає автор-митець у процесі осмислення об'єктивної дійсності: викривача гноблення та визиску; інтерпретатора багатоголосся філософських шкіл і напрямків; провісника нового; пропагандиста прогресивних моральних засад; захисника ідей жіночого рівноправ'я. Вперше проаналізовано наукові праці Н.Кобринської, присвячені проблемам і перспективам жіночого руху. Зроблено висновок, що дослідження сучасних проблем гендеру як теорії про соціальну стать започатковано саме Н.Кобринською та її соратниками, зокрема наддніпрянцями.

  Скачати повний текст