На прикладі Київского військово-окружного суду висвітлено особливості діяльності військово-судових установ Російської імперії як органів надзвичайного судочинства. Проаналізовано законодавчий механізм, причини та масштаби передачі справ щодо цивільних осіб на розгляд до даного суду. Розглянуто особливості провадження та вироки за справами, що репрезентували різні форми селянських, робітничих, революційних, національних рухів і кримінальної злочинності.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та практичні проблеми механізму визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, визначено їх поняття, принципи та гарантії. Розглянуто процесуальний порядок приведення вироку іноземного суду у відповідність до вітчизняного законодавства. Проаналізовано міжнародно-правові договори України, що регулюють на її території визнання та виконання рішень іноземних судів, визначено особливості їх застосування. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства й інших нормативно-правових актів України.

  Скачати повний текст

Досліджено процесуальний порядок і зміст вирішення судом процесуальних питань у стадії виконання вироку. Розкрито зміст і предмет кримінально-процесуальної діяльності у стадії виконання вироку, проаналізовано її специфічні ознаки, висвітлено структуру стадії виконання вироку. Досліджено особливості звернення різних видів вироків до виконання. Зазначено про необхідність удосконалення законодавчого регламентування процесуальних повноважень судді у стадії виконання вироку. Розроблено класифікацію питань, що виникають і вирішуються судом на такій стадії. Досліджено особливості вирішення судом питань, що потребують доказування певних обставин, сформульовано пропозиції щодо запровадження пенітенціарного провадження. Запропоновано ряд змін до чинного кримінально-процесуального кодексу України та Проекту нового КПК України.

  Скачати повний текст

Розглянуто правові, теоретичні та практичні проблеми постановлення судом законних та обгрунтованих вироків у разі застосування введеної у кримінальний процес України у 2001 році спрощеної форми судового розгляду кримінальних справ у випадках визнання обвинуваченим своєї вини. Проаналізовано виникнення та застосування такої спрощеної форми у різних країнах світу, зокрема, угод про визначення вини у США й особливого порядку за КПК Російської Федерації. Досліджено особливості та проблемні питання застосування в Україні спрощеної форми судового розгляду та правової якості вироку суду, який постановляється у судовому засіданні за спрощеною формою. Внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та розробки нового КПК України.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток законодавства про кримінальну відповідальність судді за неправосудні рішення. З'ясовано, що норми, які передбачають відповідальність судді за "неправосудні" рішення вперше об'єднано в окрему главу в Уложенні про покарання кримінальне та виправне (1845 р.), а родовий об'єкт злочинів у сфері правосуддя вперше виділено у Особливій частині Кримінального кодексу УРСР 1960 року у главі VIII. На підставі філософсько-правового аналізу сформульовано поняття "неправосудності судового рішення" та виділено його ознаки. Обгрунтовано необхідність виділення природного права на судовий розгляд як обов'язкового додаткового безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 375 КК. Висвітлено питання доцільності запровадження кримінальної відповідальності за постановлення суддею неправосудного акту через необережність. Виявлено чинники детермінації постановлення завідомо неправосудних актів судової влади та наведено рекомендації щодо удосконалення кримінального закону в частині оптимізації правозостосовчої діяльності.

  Скачати повний текст

На базі документальних джерел розглянуто процеси функціонування гродських судів на території Київського, Врацлавського та Волинського воєводств у другій половині XVI - першій половині XVII ст. у контексті соціально-політичної історії України. На підставі документів актових гродських книг з'ясовано склад і обов'язки адміністрації гродського суду, уточнено коло його компетенції, проаналізовано основні етапи судочинства та визначено його правові джерела. Установлено, що адміністрація гродського суду складалася зі старости, підстарости, гродського судді, та судових виконавців: вижів, децьких і возних. Доведено, що у реальному житті компетенція гродського суду була значно ширшою, ніж було встановлено законом (Статутом 1566 р.). Для встановлення істини гродські судові урядники застосовували різноманітні слідчі методи, взаємодіючи з іншими повітовими судами, а також з судом копним і доменіальним, а сам процес базувався на складній доказовій системі та передбачав глибоке знання чинних правових норм. Під час винесення вироків суд спирався не тільки на право "посполите" (Статут 1566 р.), а й на норми давнього звичаєвого права. Доведено, що саме це право часто мало вирішальне значення.

  Скачати повний текст

Комплесно та системно розглянуто питання стосовно з'ясування юридичної природи законного представництва у кримінальному процесі. З'ясовано коло обставин, необхідних для виникнення законного представництва у сфері кримінального судочинства. Досліджено сукупність ознак, які визначають місце та роль законного представника у справі та характеризують його як самостійного суб'єкта процесуальної діяльності. Значну увагу приділено розкриттю особливостей здійснення законного представництва обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та свідка за стадій порушення кримінальної справи, досудового розслідування, судових стадій процесу та стадії виконання вироку.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу наукової літератури й архівних документів досліджено проблеми організації та діяльності судової влади Львова в XVI - XVIII ст. на прикладі війтівсько-лавничого суду. Проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі. Досліджено джерела права, на основі яких функціонував війтівсько-лавничий суд міста. Розкрито суть поняття, розглянуто ознаки злочину та покарання у контексті чинних правових актів та діючої теорії покарання. Досліджено причини вчинення злочинів, види злочинів і покарання, що мали місце у судовій практиці Львова. Увагу приділено дослідженню складу війтівсько-лавничого суду, порядку обрання на посади та здійснення суддями їх повноважень; питанням проведення розслідування кримінальних справ, судовому розгляду у суді першої інстанції та апеляції. Установлено, що відсутність особистої свободи спричинила превалювання інтересів держави (громади) над інтересами людини. Показано, що кримінальне право визначало мінімальний набір соціальних правил, обов'язкових для виконання всіма членами громади, метою покарання було залякування загалу для запобігання вчинення правопорушень. Виявлено, що недоліками, які впливали на діяльність судової влади Львова, були неузгодженість норм магдебурзького права з королівськими привілеями, застосування принципів станової належності. Відзначено, що мали місце зловживання у питаннях обрання на посаду війта та лавників, порядку розгляду справ. На відміну від західноєвропейських міст практика застосування норм кримінального судочинства війтівсько-лавничим судом Львова характеризувалася більшою гуманністю та розважливістю. Зазначено про відсутність "чорної книги злочинців", вироків у справах так званого, "удаваного зла" (чаклунства, знахарства, єретицтва).

  Скачати повний текст

Доведено, що суди та правоохоронні органи Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в своїй діяльності деякий час керувалися законами колишньої Російської імперії та тимчасового уряду, зокрема, "Уставом Уголовного Судопроизводства" 1864 р., які поступово було зміцнено та доповнено урядами Української Народної Республіки та Української держави. Встановлено, що нормативно-правові акти Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в галузі судочинства закріпили низку положень, відмінних від тих, що містилися у дореволюційному російському законодавстві, які стали принципово новими на той час: порядок формування судів, їх кількісний склад, відсутність присяжних засідателів під час судового розгляду справи та відмова законодавців від апеляційного оскарження вироку суду. Обгрунтовано положення, що важливою новацією закону Директорії "Про поступовання в штабних судах" є виділення порушення кримінальної справи в окрему стадію судочинства, яка згодом стала першою стадією в радянському та сучасному українському кримінальному процесі. Зазначено, що більшість нормативно-правових актів у галузі судочинства, прийнятих у періоди Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії, не діяли внаслідок складної політичної ситуації в Україні та важких умов військового часу.

  Скачати повний текст

Встановлено сутність, принципи формування та напрямки реалізації кримінально-правової політики, встановлено її роль у процесі протидії злочинності. Вперше виділено та досліджено інтерпретаційну форму здійснення кримінально-правової політики України. Проаналізовано процес впровадження основних принципів кримінально-правової політики - економії кримінальної репресії, доцільності, диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання, невідворотності кримінально-правового реагування на злочин. Визначено предмет кримінально-правового регулювання, наведено додаткові аргументи щодо необхідності виділення криміналізації, декриміналізації, пеналізації та депеналізації як основних напрямків кримінально-правової політики. Обгрунтовано необхідність формувння та впровадження механізмів міжнародного співробітництва у сфері протидії злочинності. З'ясовано підстави та способи здійснення декриміналізації злочинів, які втратили суспільну небезпечність. Розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема сформульовано положення про порядок виконання в Україні вироків судів іноземних держав, а також про правові наслідки видачі осіб, обвинувачених у вчиненні злочину.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні та практичні проблеми правового положення потерпілого як суб'єкта кримінально-процесуального доказування у досудових стадіях провадження, за розгляду та вирішення справ у суді першої інстанції, а також під час перегляду судових рішень. Запропоновано визначення процесуальних механізмів, які забезпечують доступ потерпілого до правосуддя та його право на судовий захист. Сформульовано положення щодо необхідності потерпілому права вибору власної позиції по справах приватно-публічного та публічного обвинувачення, обгрунтованість якої обов'язково має знайти відображення в обвинуваченому висновку, вироку (ухвалі) суду.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми процесуального порядку реалізації права особи на апеляційне оскарження вироку (АОВ). Досліджено правову природу, юридичний зміст та структуру права особи на АОВ. Розкрито сутність і значення об'єктивних та суб'єктивних передумов виникнення та умов реалізації даного права. Проаналізовано існуючі вимоги до форми та змісту апеляції та запропоновано встановлення диференційованого підходу до складання апеляції залежно від суб'єкта оскарження, розроблено класифікацію апеляцій. Розкрито сутність і значення доповнення і зміни до апеляції, а також заперечення на апеляцію; правову природу відкликання та відмови від апеляції; наведено визначення даних процесуальних понять. Обгрунтовано рекомендації щодо внесення змін до КПК України для вдосконалення правового регулювання процесуального порядку реалізації права особи на АОВ.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток теоретичних концепцій апеляційного провадження у дорадянський, радянський і сучасний періоди, виділено фактори, що вплинули на їх формування. Визначено критерії, яким повинна відповідати стадія перевірки судових рішень, що не набрали законної сили, для найбільш ефективного виконання її завдань, встановлених кримінально-процесуальним законодавством. Розкрито зміст поняття, охарактеризовано систему та функціональне призначення вироків та ухвал апеляційного суду у кримінальному судочинстві. Проведено дослідження апеляційного розгляду як форми перевірки судових рішень, що набрали законої сили, в якій вимога щодо можливої швидкості остаточного вирішення кримінальної справи повинна поєднуватися з належною реалізацією принципів кримінального судочинства. Розглянуто шляхи удосконалення даної стадії кримінального процесу за наведеними критеріями. Розглянуто рішення апеляційної інстанції у співвідношенні з іншими судовими рішеннями з кримінальних справ і визначено їх роль у досягненні мети кримінального судочинства. Виявлено істотні риси окремих видів рішень апеляційного суду як актів правосуддя, що мають остаточний характер. Сформульовано пропозиції щодо подальшого удосконалення практики прийняття рішень апеляційним судом з урахуванням наданих законом процесуальних можливостей щодо встановлення нових фактів безпосередньо в апеляційній інстанції та дослідження доказів у справі за умов судового слідства. Проаналізовано судову практику та виявлено проблемні питання щодо застосування процесуальних норм, які регламентують апеляційне провадження.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання виникнення та розвитку інституту преюдицій, визначено його правову природу та галузеву належність. Удосконалено поняття преюдицій. Наведено її класифікацію, проаналізовано умови їх застосування у процесі встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, а також співвідношення кримінально-процесуальних преюдицій, правових презумпцій, судового прецендента, аналогії кримінально-процесуального закону, співвідношення преюдицій вироку, що набрав законної сили та принципу оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів. Розглянуто значення преюдицій за умов повернення кримінальних справ на додаткове розслідування судом першої інстанції, винесенні вироку та у разі апеляційного перегляду кримінальних справ. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення інституту преюдицій та кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує процес доказування у кримінальних справах.

  Скачати повний текст

Досліджено види вимагань, що вчиняють організовані групи за сучасних умов. Охарактеризовано структуру організованої групи вимагачів, визначено зміст тактичних операцій "Затримання організованої групи вимагачів" і "Виявлення організатора злочинної групи вимагачів і доказування його вини" як тактичних комплексів з ефективної нейтралізації організованої злочинної групи. Доведено, що протидія розслідуванню вимагань, вчинених організованими групами, здійснюється за створення угруповання, за вчинення вимагань, у процесі розслідування вимагань, за виконання обвинувального вироку суду.

  Скачати повний текст

Автор проаналізував найбільш характерні ознаки діяльності військових судів України по здійсненню правосуддя та предмет доказування в кримінальних справах, пов'язаних із злочинами проти порядку підлеглості та військової ввічливості. При цьому конкретизовано перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальних справах цієї категорії і, виходячи з даного переліку, прослідковано порядок та особливості дослідження доказів під час судового слідства, шляхи усунення суперечностей та неповноти попереднього слідства. На підставі вивчення 1280 кримінальних справ, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, проаналізовано діяльність військових прокурорів та захисників адвокатів як під час судового слідства військових судів, так і в ході судових дебатів. Визначено, які проблеми виникають в процесі обгрунтування та мотивування обвинувачувальних вироків військових судів і запропоновано рекомендації по їх вирішенню. Містяться пропозиції по вдосконаленню чинного кримінально-процесуального, кримінального та військового законодавства України щодо правового становища військовослужбовців, розширення прав підсудних, потерпілих, цивільних позивачів та цивільних відповідачів, захисту потерпілих і свідків від неправомірного впливу.

  Скачати повний текст

Уперше комплексно розглянуто діяльність українських адвокатів Східної Галичини як захисників у політичних судових процесах у міжвоєнний період (1918 - 1939 рр.), з'ясовано правовий статус українських земель даного регіону, розглянуто зміну правового становища політичних в'язнів, особливості досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ про обвинувачення у вчиненні політичних злочинів, процесуальне становище захисників за законодавством Польщі. Проаналізовано особливості участі українських адвокатів на різних стадіях кримінального процесу. Установлено незаконність судових вироків польських судів щодо засудження українців у вчиненні політичних злочинів проти Польщі у період з кінця 1918 по 14 березня 1923 р. Досліджено характерні особливості ораторської майстерності та структури захисних промов українських адвокатів у політичних процесах. Показано процес формування норм етики у діяльності польських адвокатів і виникнення особливих національних норм етичної поведінки українських адвокатів, розвиток інституту свободи слова й адвокатського імунітету за законодавством Польщі у досліджений період.

  Скачати повний текст

У дисертації вдосконалено теоретичні положення кримінального права в частині відповідальності за невиконання рішень суду у кримінальному провадженні, напрацювано напрями удосконалення ст.ст. 3891, 390, 3901, 391 КК України та відповідної правозастосовної практики.Визначено об'єкт складів злочинів, пов'язаних із невиконанням рішення суду у кримінальному провадженні – встановлений порядок належного виконання вироків, ухвал та постанов суду і призначеного ним покарання або іншого заходу кримінально-правового впливу. Об'єктом злочину, передбаченого ст. 3901 КК України, є встановлений порядок належного виконання вироків, ухвал та постанов суду і призначеного ним покарання та додаткових обмежувальних заходів у випадку їх застосування.Встановлено, що злочин, передбачений ст. 3901 в розрізі невиконання рішення суду в кримінальному провадженні проявляється у невиконанні обмежувальних заходів, передбачених статтею 901 КК України та теоретично може бути вчинений як шляхом дії, так і бездіяльності. Аналіз ознак суб'єкта злочинів, пов'язаних із невиконанням рішення суду у кримінальному провадженні, показав, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 3891 КК України, є особа, яка засуджена вироком суду на підставі угоди про примирення або про визнання винуватості, що набрав чинності, за вчинення злочину, забороненого виключно щодо такої засудженої особи; суб'єктом злочину, передбаченого ст. 3901 КК України, з 11 січня 2019 року є один з подружжя чи колишнього подружжя або інша особа, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах та досягла 18-річного віку. Сформулювано пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері охорони встановленого порядку належного виконання вироків, ухвал та постанов суду і призначеного ним покарання або інших заходів кримінально-правового впливу та відповідної правозастосовної практики.^UThe dissertation has improved theoretical provisions of criminal law in terms of liability for non-enforcement of court decisions in criminal proceedings, and worked out directions of improvement of articles 3891, 390, 3901, 391 of the Criminal Code of Ukraine and relevant law enforcement practice.The historical and legal analysis and the genesis of legislation on criminal liability for crimes related to non-enforcement of court decisions in criminal proceedings have given grounds for distinguishing the following stages of development of this legal phenomenon in the territory of today Ukraine:1) period of Ancient Rus (VI - middle of the XIV century.). At that time there was no criminal liability enshrined in legal rules for acts related to non-enforcement of court decisions in criminal proceedings, however the birth of a powerful state and the publication of the first important legislative acts laid the foundations for the further appearance of the these rules;2) Lithuanian-Rus period (XIV-XVII centuries). The main rules of this period were, of course, the Statutes, which established legal liability for non-enforcement of court decisions. First of al, the legislator use sanctions to those who did not pay fines. It should be noted that there was no clear distribution of law into branches (as a consequence, litigations were also general);3) Russian-Hungarian period (XVIII - beginning of XX century.). At these times there is a division of law into branches, and establishment of criminal liability for certain acts related to non-enforcement of court decisions in criminal proceedings;4) Soviet period (beginning of the twentieth century - 1991). By 1960-th there is a legal degradation in terms of establishing criminal liability for crimes related to non-enforcement of court decisions in criminal proceedings, connected with the departure from the progressive, at that time, Articles of the 1903, and quick, and sometimes thoughtless, attempts to create their own criminal codes. With the adopting of the Criminal Code of 1960 the situation is diametrically changing - the criminal law is in the stage of gradual development (especially in terms of establishing criminal liability for these acts);5) independence (today) period. It is characterized by the revision of previous rules that established criminal responsibility for acts related to non-enforcement of court decisions and the emergence of a number of new ones (initially - within the framework of the Criminal Code of 1960, and since 2001 - the current Criminal Code of Ukraine). To date, the Criminal Code of Ukraine included the largest in the history of the number of articles regulating this issue (it is a question of criminal liability for non-enforcement of court decisions exclusively in criminal proceedings).Consideration of the social condition of criminal liability for non-enforcement of court decision in criminal proceedings has allowed to assert that acts related to non-execution of court decisions in criminal proceedings correspond to the basic principles of criminalization (social danger, necessity of influence with criminal legal measures, taking into account possibilities of criminal justice system in counteracting one or another form of anti-social behavior and as their component is the availability of material resources for the realization criminal legal prohibition, the proportionality of the positive and negative effects of criminalization), and the establishment of criminal liability for them is a socially determined decision.The author has determined the object of corpus delicti related to non-enforcement of a court decision in criminal proceedings - the procedure for proper execution of sentences, decisions and orders of the court and the punishment imposed by it or other measure of criminal legal influence. The object of the crime stipulated in art. 3901 of the Criminal Code of Ukraine is an established procedure for the proper execution of sentences, rulings and decisions of the court and the punishment imposed by it and additional restrictive measures if they are used.

У дисертації здійснено конкретно-історичне дослідження змісту та форми окупаційної судової влади в Галичині як складової нацистського неправового тоталітарного державного режиму, який використав суди як інструмент репресій проти місцевого населення та елемент гітлерівського «нового порядку» на українських землях. Сформовано спеціальну історіографію дослідження та його джерельну базу, введено до наукового обігу раніше засекречені архівні матеріали. Вивчено окупаційну судову систему в Галичині як складову судової системи Польського генерального губернаторства, висвітлено організацію та діяльність військових, спеціальних, поліцейських, німецьких і Вищих німецьких судів, ненімецьких судів, прокуратури, адвокатури, нотаріату. На основі узагальненої судової практики з'ясовано порушення у діяльності окупаційних судів фундаментальних принципів правосуддя – незалежності судів і суддів, незмінюваності суддів, змагальності процесу. У дисертації з'ясовано суть та особливості застосування у діяльності окупаційних судів джерел права. Доведено, що нацистські окупаційні суди в Галичині у кримінальному переслідуванні застосовували як джерела кримінального права німецький кримінальний кодекс 1871 р., німецький кримінальний процесуальний кодекс 1877 р., нормативні акти Третього Рейху, Польського генерального губернаторства та дистрикту Галичина. Особливість їх застосування полягала в максимальній кримінальній репресії, що передбачала найтяжчі покарання – смертні вироки та тривалі тюремні ув'язнення. При розгляді цивільних справ окупаційні суди використовували німецьке цивільне уложення 1896 р., німецький цивільно-процесуальний кодекс 1887 р., нормативно-правові акти Третього Рейху та Польського генерального губернаторства.У системі окупаційних судових органів виокремлено та схарактеризовано діяльність ненімецьких (гродських, окружних, апеляційних) судів за участі професійних суддів – українців та поляків. Діяльність цих судів, мовою судочинства в яких була українська та польська мови, зберегла певні ознаки правосуддя, зокрема участь професійних захисників – адвокатів, професійних суддів, інстанційний розгляд справ.У дисертації вперше введено до наукового обігу архівні матеріали про професійну діяльність українських та польських суддів, адвокатів, їх організації, нацистський контроль їхньої роботи, заборону на професію для адвокатів-євреїв, які складали значну частину серед правників у міжвоєнній Польщі.^UThe dissertation deals with the concrete historical research of the content and form of the occupation judicial power in Galicia as a constituent part of the Nazi illegal totalitarian state regime that used the courts as instrument of repressions against the local population and as element of Hitler “new order” within the Ukrainian lands. Special research historiography and a source-book were drawn up, classified documents and information were put to light. Occupation court system in Galicia as a constituent part of the court system of the Polish General Governorship was studied; organisation and the activity of military, special, police, German and Higher German courts, non-German courts as well as the Procuracy, Advocacy and the Notariate were highlighted. The researcher, having analysed the court practice, came to the conclusion that there had been violations of the fundamental principles of justice in the activity of the occupation courts: the principles of courts and judges independence, irremovability of judges and adversarial procedures. The gist and peculiarities of law sources application by the occupation courts are clarified. It is proven that the Nazi occupation courts in Galicia for criminal prosecution applied the following sources of criminal law: the 1871 German Criminal Code, the 1877 German Code of Criminal Procedure, Normative Acts of the Third Reich, of the Polish General Governorship and District of Galicia. The peculiarity of their enforcement lied in the maximum criminal repression that envisaged the severest punishments – death penalties and long-term imprisonment. While considering civil cases, the occupation courts applied the 1896 German Civil Compilation, the 1887German Code of Civil Procedure, Normative Acts of the Third Reich and Polish General Governorship.In the system of the occupation judicial bodies non- German courts ( grodskyi, circuit, appellate) courts are singled out; the activity of the professional judges of Ukrainian and Polish origin is analysed. The latter courts preserved certain attributes of justice, that is, participation of counsels, professional judges and instance consideration of cases. The Ukrainian and Polish languages were the languages of the court.Archive documents, records and files were put into scientific circulation for the first time. They deal with professional activity of Ukrainian and Polish judges, counsels, Nazi control of their activity ( work), occupational ban for barristers of Jewish nationality who made up a considerable percentage among lawyers in Inter-War Poland.

Дисертація є одним з перших після прийняття КПК України 2012 року комплексним дослідженням теоретичних та прикладних проблем реалізації імунітетів в кримінальному процесі України.Розглянуто методологію дослідження імунітетів в кримінальному процесі. Визначено перелік методів, які застосовувалися під час дослідження питання щодо реалізації імунітетів в кримінальному провадженні. Запропоновано авторський погляд щодо комплексу використаних методів з позначенням місця та ролі кожного з них в питанні, що досліджується.Досліджена низка питань, пов'язаних з визначенням імунітетів осіб, діяльність яких має суттєве значення для функціонування державних інституцій влади в Україні. В межах другого розділу розглянуто імунітет Президента України. В межах питання наголошено на важливості прозорості функціонування механізму реалізації імунітету глави держави в кримінальному провадженні. Запропоновано авторський погляд щодо функціонування механізму кримінального переслідування екс-президентів на загальних підставах, визначених законом. Вказане забезпечуватиме належне функціонування засади рівності в кримінальному провадженні.Зосереджено увагу на питомій вазі суттєвих змін, здійснених законодавцем в 2019 році в межах оптимізації процесуального механізму реалізації імунітету народних депутатів України. Запропоновано авторські зміни до ст. 482-2 КПК України у вигляді обов'язкового невідкладного, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передання наявних у Генерального прокурора України матеріалів до органу досудового розслідування та доручення проведення досудового розслідування стосовно народного депутата України.Зосереджено увагу на необхідності внесення змін в зміст окремої норми КПК з визначенням можливості затримання або утримування під вартою чи арештом судді до винесення обвинувального вироку судом без згоди Вищої ради правосуддя на це, у випадку скоєння суддею злочину будь-якої тяжкості. Також в другому розділі дисертації розглянуто імунітети: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, депутатів місцевих рад, суддів тощо. Запропоновано внесення відповідних змін до змісту ст. 482 КПК України. Також в цьому розділі дисертації розглянуто імунітети, що врегульовані нормами міжнародного права. В межах вказаного питання досліджено особливості реалізації дипломатичного та консульських імунітетів в кримінальному процесі України. Висловлено авторський погляд щодо змісту зазначених різновидів імунітетів та окреслено вектор подальшого нормативного врегулювання імунітетів, що врегульовані нормами міжнародного права.Визначено імунітет близьких родичів та членів сім'ї підозрюваного та/або обвинуваченого від викриття як себе, так й своїх родичів у вчиненні злочину. Зосереджено увагу на важливості родинних відносин для суспільства та держави в цілому. Запропоноване розширення змісту положення КПК щодо визначення переліку близьких родичів та членів сім'ї, у зв'язку з чим наголошено на необхідності доповнення змісту п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК такими суб'єктами як: двоюрідний брат, двоюрідна сестра, зведений брат, зведена сестра, рідна тітка, рідний дядько, рідний племінник та рідна племінниця.У третьому розділі розглянуто імунітет представника в кримінальному провадженні. Досліджено особливості формування довірливих відносин між адвокатом та клієнтом в межах кримінального провадження. Наголошено на збереженні в межах адвокатської таємниці лише інформації стосовно предмету укладення угоди про надання правової допомоги, що відповідним чином звільняє адвоката від обов'язку не розповсюджувати інформацію стосовно підготовки до вчинення інших злочинів його підзахисним.Запропоновано авторський погляд щодо змістовного врегулювання законодавцем особливостей реалізації цього різновиду імунітету з урахуванням позицій представників інших, крім християнської, релігійних течій. В межах третього розділу також висловлено авторський погляд щодо особливостей реалізації імунітетів медичних працівників та нотаріального імунітету в межах кримінального провадження.Ключові слова: імунітет, привілейованість, недоторканність, посадові особи, свідок, представник, міжнародні відносини.^UThe thesis is one of the first since the adoption of the CPC of Ukraine in 2012 a comprehensive study of theoretical and applied problems of the implementation of immunities in the criminal process of Ukraine.The thesis consists of an introduction, three sections, which include ten sections, conclusions, a list of sources used, annexes.The introduction contains a substantiation of the relevance of the topic of the thesis research, information about its purpose and objectives, object and subject, methodological basis and the empirical basis used, its scientific novelty and practical significance of the obtained results, as well as validation of the research results.Section 1, Theoretical and Legal Foundations of Immunity in Criminal Procedure, consisting of three subdivisions, analyzes the terminology that defines immunity in criminal proceedings and examines the immunity related definitions. The author's definition of immunity in criminal proceedings is offered, as well as the structure and content of legal relations that are carried out within the framework of immunity in criminal proceedings are analyzed. Taking into account this, the systematization of legal relations within the limits of realization of immunities in criminal proceedings is analyzed and the author's classification of immunities in criminal proceedings is proposed.Section 2, Immunities of Elected and Officials, consists of four divisions. This section explores a number of issues related to the definition of immunity of persons whose activities are essential for the functioning of public authorities in Ukraine. The second section deals with the immunity of the President of Ukraine. Within the framework of the question, the importance of transparency of functioning of the mechanism of realization of the immunity of the President of the state in criminal proceedings was emphasized. The author's view on the functioning of the mechanism of criminal prosecution of ex- presidents on the general grounds established by law is offered. This will ensure the proper functioning of the principle of equality in criminal proceedings.Section 3, "Witness Immunity in the Criminal Procedure of Ukraine", consists of three divisions. This section defines the immunity of close relatives and family members of the suspect and / or accused of exposing both himself and his relatives to the crime. It focuses on the importance of family relations for society and the state as a whole. It is proposed to expand the content of the CPC's provisions on defining the list of close relatives and family members subjects such as: cousin, cousin, cousin, step-sister, cousin, uncle, cousin, and niece. The third section focuses on the peculiarities of the immunity of clergy in criminal proceedings. The author's view on the substantive regulation by the legislator of the peculiarities of the implementation of this kind of immunity, taking into account the positions of representatives other than Christian, religious trends, is offered. The third section also expresses the author's view on the peculiarities of the implementation of the immunities of medical professionals and notarial immunity in the framework of criminal proceedings.Key words: immunity, privilege, inviolability, officials, witness, representative, international relations.