Дисертацію присвячено клінічній оцінці фізичних методів діагностики та лікування уражень езофагогастродуоденальної зони (ЕГДЗ) у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН). Визначено, що у більшості хворих на ХГН езофагогастродуоденопатії (ЕГДП) розвиваються на тлі ХГН, у 17% хворих - передують йому, а їх частоту і характер зумовлено стадією, перебігом й активністю основного захворювання. Терапію даних уражень слід проводити з урахуванням усіх патогенетично значимих екзо- та ендогенних чинників (генетичні маркери, показники гуморальної регуляції, тип особи, гіпертензія, інвазія H. Pylori, радіаційне опромінення тощо). Опрацьовано способи диференціальної діагностики первинних і вторинних ЕГДП. З метою раннього виявлення уражень ЕГДЗ у хворих на ХГН за наявності протипоказань до інвазивних методів діагностики створено комплекс неінвазивних фізичних скринінг-методів, який включає іридологічне, електропунктурне, аурально-емісійне, сонографічне, дерматогліфічне, цитобіофізичне дослідження. У хворих на ХГН з катаральними, ерозивними, виразковими ураженнями слизової оболонки ЕГДЗ і наявністю рефлюксної хвороби доцільним є використання комплексів фізичних методів лікування (резонансна та інформаційно-хвильова терапія, програмний гемодіаліз, ентеросорбція).

  Скачати повний текст

Розглянуто поетонімію художніх творів на історичну тематику, яка функціонує за умов художньої дійсності. Проаналізовано "зону реальності", що має певне відношення до осіб і об'єктів, які існували у часи історії України, зображені митцями, і мали наймення, омонімічні поетонімам. Виявлено семантико-стилістичні властивості та функції поетонімів-історизмів, їх роль у формуванні поетонімосфери історичних оповідей. Здійснено спробу зіставити та у порівняльному аспекті проаналізувати окремі репрезентативні одиниці поетоніміконів українських, російських, польських і французьких історичних оповідей, хронотопи яких стосуються реалій української історії. Проаналізовано онімні одиниці, які відображають структурно-стилістичні особливості власних назв у історичній оповіді. Зазначено, що різноманітність форм іменування не суперечать стану онімної системи мови зображуваних часів і подій. Це уможливлює певні підстави для віднесення всіх досліджених творів до тих, у яких очевидний принаймні "ономастичний" реалізм. Семантика та конотативна аура кожного з досліджених поетонімів суттєво доповнюється контекстуальними характеристиками.

  Скачати повний текст