На підставі одержаних даних про порушення системної гемодинаміки, кисневого режиму, церебрального кровообігу та розподілу рідини в організмі розвинуто уявлення про основні механізми патогенезу енцефалопатії та поліорганної недостатності за тяжкої прееклампсії - еклампсії. Удосконалено технологію анестологічного забезпечення й інтенсивної терапії. Установлено органопротективну роль аналгезії пологів у запобіганні критичним розладам гемодинаміки та кисневого режиму у роділей з тяжкою прееклампсією. Уперше доведено роль регіонарної анастезії за вагінального й оперативного розродження у зменшенні ризику виникнення пологової та післяпологової еклампсії. Уточнено особливості впливу на церебральну гемодинаміку ніфедипіну, клофеліну та лабуталолу за гіпертензивних кризів у передопераційному періоді у роділей з тяжкою прееклампсією. Обгрунтовано застосування кетамін-клофелінового та кетамін-фентанілового наркозу у разі кесаревого розтину для профілактики інтубаційного й операційного стресу у роділей з тяжкою прееклампсією. Доведено, що спінальна анестезія кесаревого розтину локальними анестетиками не запобігає розладам гемодинаміки під час найбільш травматичних етапів операції внаслідок недостатнього антиноцицептивного захисту. Показано доцільність використання опіоїдів як ад'ювантів локального анестетика для підвищення антиноцицептивних властивостей спінальної анестезії у роділей з тяжкою прееклампсією. Визначено цільовий рівень середнього артеріальнго тиску для забезпечення ауторегуляції мозкового кровообігу у разі еклампсії. Доведено церебропротективну роль екстракопорального керування водним балансом і визначено доцільність застосування ультрафільтрації для зменшення материнської летальності у разі післяпологової еклампсії. Уточнено роль порушень розподілу рідини в організмі у розладах кисневого балансу та розвитку поліорганної недостатності. З'ясовано характер змін розподілу рідини залежно від швидкості вилучення надлишкової рідини за допомогою ультрафільтрації. Обгрунтовано її застосування у комплексі інтенсивної терапії з метою профілактики критичного погіршення стану породілей з поліоорганною недостатністю за їх міжлікарняного транспортування.

  Скачати повний текст

Зазначено, що після щелепно-лицьових операцій в дітей під анестезією на основі пропофолу, зі знеболенням фентанілом або регіональними блоками, самостійне дихання відновлювалося у 2,6 рази, а притомність - у 3,9 рази швидше на відміну від кетамін-фентанілового наркозу; крім того, блювання спостерігалося в 13,6 разів рідше. Відзначено, що після анестезії пропофолом зі знеболенням регіональними блоками блювання не було, значного пригнічення пропофолом клітинної складової імунної відповіді не виявлено. Після анестезії пропофолом знеболення регіональними блоками було значно меншим у порівнянні з кетамін-фентаніловим і пропофол-фентаніловим наркозом, крім того, і пригнічення когнітивних функцій було значно меншим і коротшим.

  Скачати повний текст

Вперше у вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості за допомогою методу вивчення кліренсу вільної води (КВВ) діагностовано преренальну або ренальну форму порушення функції нирок. Вперше науково обгрунтовано комплекс інфузійно-трансфузійної терапії із застосуванням препаратів групи гідроксиетилкрохмалю (ГЕК) у пацієнток з прееклампсією різного ступеня тяжкості. Визначено роль ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень у діагностиці ступеня тяжкості прееклампсії. Удосконалено методику діагностики ступеня тяжкості прееклампсії на підставі комплексного дослідження центральної гемодинаміки, ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень, КВВ, колоїдно-онкотичного тиску плазми крові. Розроблено алгоритм вибору оптимального виду анестезії у вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості на підставі виявленого типу центральної гемодинаміки, ступеня метаболічних і гіпоксичних порушень, форми порушення функції нирок. На підставі проведених досліджень КВВ, проби Реберга - Тареєва у пацієнток з прееклампсією різного ступеня тяжкості обгрунтовано доцільність застосування у комплексі інфузійно-трансфузійної терапії розчинів ГЕК у післяопераційному періоді. Розроблено додаткові критерії оцінювання ступеня тяжкості прееклампсії, на базі яких створено алгоритм вибору комплексної інтенсивної терапії та вибору оптимального методу анестезії, що дозволило підвищити ефективність інтенсивної терапії й анестезії у пацієнток з переекламсією різного ступеня тяжкості.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено комплексну програму анастезії та фармакологічного протиішемічного та протиреперфузійного захисту трансплантантів нирки та печінки. Обгрунтовано застосування блокаторів кальцієвих каналів і манітолу, які дозволили істотно зменшити число випадків відстроченої функції ниркових трансплантатів. Встановлено цільовий рівень центрального венозного тиску перед реперфузією ниркового трансплантата, яким визначається об'єм керованої інфузійної терапії кристалоїдами. Вивчено особливості кисневого режиму в ранньому післяопераційному періоді, динаміки змін продуктів перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи. Досліджено їх роль залежно від типу початкової функції ниркового трансплантата. Запропоновано анастезію та інтраопераційну інтенсивну терапію за умов ортотропної трансплантації печінки. Наведено методику та тактику керування гемодинамікою вазоактивними препаратами та інфузійно-трансфузійною терапією з застосуванням селсейвера та системи швидкодії інфузії на добезпечінковому, безпечінковому етапах, а також у реперфузійну фазу післябезпечінкового етапу ортотропної трансплантації печінки без веновенозного обходу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано частоту виникнення різних нозологічних форм жовчного перитоніту в хворих на гострий деструктивний холецистит залежно від віку та статі на Буковині. Розроблено нові способи досягнення жовчного міхура, які дозволяють забезпечити "чистоту" експерименту під час моделювання патологічних процесів. Розроблено адекватну клінічному прототипу експериментальну модель перитоніту біліарного генезу, з використанням якої в експерименті вивчено патогенетичні фактори, що зумовлюють виникнення та розвиток жовчного перитоніту. Визначено мікробіологічними дослідженнями роль мікрофлори товстої та тонкої кишки в патогенезі розвитку жовчного перитоніту. Встановлено спричинений інфікованою жовчю факт подолання мікрофлорою механізму колонізаційної резистентності слизової оболонки товстої кишки та проникнення бактеріальних чинників у порожнину очеревини, якому запобігають превентивні заходи, а саме, інтраопераційна анестезія кишкової брижі та перед- і післяопераційна санація порожнини товстої кишки.

  Скачати повний текст

Подано матеріали про розробку пролонгованої епідуральної анестезії у собак і кіз шляхом послідовного введення 2 %-ого розчину лідокаїну гідрохлориду ( собакам - 0,3 - 20,5, козам - 0,6 - 0,8 мл на кожні 10 см довжини тулуба ) через катетер. Загальний час знеболювання сягав двох годин. У кіз катерізуцію епідурального простору з подальшим кількаразовим введенням місцевого анестетика виконано вперше. Проведено комплекні дослідження щодо впливу анестезії на організм собак і кіз. Установлено, що використання анестезії не спричиняє будь-яких негативних явищ в організмі тварин, які можуть викликати ускладнення.

  Скачати повний текст

Розроблено оптимальний варіант анестезіологічного забезпечення під час операцій на верхній кінцівці. Виявлено доцільність використання регіональної анестезії лідокаїном з додаванням в якості ад'ювантів буторфанолу та клофеліну, або анестезії бупівакаїном для покращання перебігу анестезіологічного забезпечення та лікування післяопераційного болю.

  Скачати повний текст

Щорічно в світі діагностують 1 млн переломів стегна, з найбільшою частотою у Північній Америці та Європі [1]. Переломи стегна у людей похилого віку мають значний вплив на тривалість та якість життя, та пов'язані з великою частотою респіраторних, серцевих та тромботичних ускладнень. Хірургічне лікування, як і лікування периопераційного болю, часто є вирішальними у виживанні таких пацієнтів, оскільки дозволяє провести ранню мобілізацію та знизити частоту ускладнень, пов'язаних з імобілізацією.За даними авторів, одна третина таких пацієнтів у спокої має слабкий біль, одна третина – помірний біль та одна третина – сильний біль [2]. Ефективне лікування периопераційного болю у таких пацієнтів асоціюється з достовірно кращими результатами лікування: зменшенням тривалості лікування та ризиків делірію, ранньою мобілізацією, меншими ризиками респіраторних та кардіальних ускладнень.Для периопераційного знеболення пацієнтів з переломами проксимального відділу стегна найбільш поширеними техніками є системна аналгезія, нейраксіальна (епідуральна) аналгезія та блоки периферичних нервів – блокада поперекового сплетення. Інтраопераційно відповідно анестезію забезпечують загальною анестезією, нейраксіальною (спінальною) анестезією або компартмент псоас блоком у комбінації з блоком сідничного нерву. Ефективність системної аналгезії часто є обмеженою у даної групи пацієнтів, через наявність протипоказів (нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП) або розвиток побічних ефектів (пригнічення дихання та моторики кишківника, нудота, седація). Нейраксіальна анестезія та аналгезія, в свою чергу, асоціюється з високими ризиками гемодинамічних ускладнень (гіпотензія), що може призводити до післяопераційного міокардіального пошкодження та пошкодження нирок; обмеженням цього методу також є пацієнти, які вже знаходяться на антикоагулянтній або антиагрегантній терапії.Псоас компартмент блок або блок поперекового сплетення з заднього доступу є периферичною регіональною технікою анестезії та аналгезії, що забезпечує знечулення основних компонентів поперекового сплетення - стегнового, латерального шкірного нерва стегна та затульного нерва. У комбінації з блоком сідничного нерва, псоас компартмент блок забезпечує ефективну анестезію всієї нижньої кінцівки, з кращою гемодинамічною стабільністю, у порівнянні з епідуральною анестезією [3, 4].Метою дисертаційного дослідження було покращити результати лiкування геріатричних пацієнтiв з переломом проксимального відділу стегна шляхом оптимізації вибору тактики знеболювання в периоперацiйному періодi. Для досягнення встановленої мети були сформовані наступні задачі дослідження: 1. Визначити предиктори післяопераційного болю високої інтенсивності у пацієнтів з переломом проксимального відділу стегна.2. Дослiдити ефективність i безпечнicть блокади поперекового сплетення з катетеризацією периневрального простору для знеболювання в передопераційному періоді.3. Дослiдити ефективність i безпечнicть блокади поперекового сплетення у комбінації з трансглютеальною блокадою сідничного нерва у хворих з переломом проксимального відділу стегна під час оперативного втручання. 4. Дослiдити ефективність i безпечнicть блокади поперекового сплетення з катетеризацією периневрального простору для знеболювання в пiсляоперацiйному перiодi. 5. Дослідити вплив виду анестезіологічного забезпечення на кінцеві результати лікування при оперативних втручаннях у хворих з переломом проксимального відділу стегна. 6. На основі отриманих даних обґрунтувати концепцію знеболення хворих з переломом проксимального відділу стегна та розробити алгоритм знеболення цих пацієнтів в ранньому посттравматичному періоді, під час операцій та у пicляоперацiйному перiодi.Для вирішення поставлених задач було проведено два дослідження: проспективне обсерваційне дослідження предикторів післяопераційного болю високої інтенсивності (ПБВІ) та проспективне контрольоване дослідження ефективності та безпечності блокади поперекового сплетення з катетеризацією периневрального простору для знеболення перед, під час та після хірургічного втручання, у комбінації з трансглютеальною блокадою сідничного нерва інтраопераційно. Дослідження проводилось у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії клініки “Інто-Сана” (місто Одеса).В дисертаційну роботу були включені пацієнти 7 досліджуваних груп, розділені на підгрупи, залежно від задач, які вирішувало кожне дослідження.^UAnnually, 1 million hip fractures are diagnosed worldwide, with the highest incidence in North America and Europe [1]. Hip fractures in the elderly have a significant impact on life expectancy and quality, and are associated with a high incidence of respiratory, cardiac, and thrombotic complications. Surgical treatment, as well as treatment of perioperative pain, is often crucial in the survival of such patients, as it allows for early mobilization and reduces the incidence of complications associated with immobilization. According to the authors, one third of such patients at rest have mild pain, one third - moderate pain and one third - severe pain [2]. Effective treatment of perioperative pain in such patients is associated with significantly better treatment outcomes: reduced duration of treatment and risks of delirium, early mobilization, less risk of respiratory and cardiac complications. For perioperative anesthesia in patients with fractures of the proximal thigh, the most common techniques are systemic analgesia, neuraxial (epidural) analgesia and peripheral nerve blocks - lumbar plexus blockade. Intraoperatively, respectively, anesthesia is provided by general anesthesia, neuraxial (spinal) anesthesia or compartment psoas block in combination with sciatic nerve block. The effectiveness of systemic analgesia is often limited in this group of patients, due to the presence of contraindications (non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) or the development of side effects (respiratory depression and motility, nausea, sedation). hemodynamic complications (hypotension), which may lead to postoperative myocardial and renal damage, and limitations in patients already on anticoagulant or antiplatelet therapy. Psoas compartment block or lumbar posterior access block is a peripheral regional technique of anesthesia and analgesia, which provides anesthesia of the main components of the lumbar plexus - femoral, lateral cutaneous nerve of the thigh and sciatic nerve. In combination with the sciatic nerve block, the psoas compartment block provides effective anesthesia of the entire lower extremity, with better hemodynamic stability, compared to epidural anesthesia [3, 4]. The aim of the dissertation research was to improve the results of treatment of geriatric patients with fracture of the proximal thigh by optimizing the choice of anesthesia tactics in the perioperative period. To achieve this goal, the following research objectives were formed: 1. To determine the predictors of high-intensity postoperative pain in patients with a fracture of the proximal thigh. 2. To investigate the efficacy and safety of lumbar plexus blockade with catheterization of the perineural space for analgesia in the preoperative period. 3. To investigate the efficacy and safety of lumbar plexus blockade in combination with transgluteal sciatic nerve blockade in patients with a proximal femur fracture during surgery. 4. To investigate the efficacy and safety of lumbar plexus blockade with catheterization of the perineural space for analgesia in the postoperative period. 5. To investigate the influence of the type of anesthesia on the outcomes of treatment during surgery in patients with a proximal femur fracture. 6. On the basis of the received data to substantiate the concept of anesthesia of patients with a fracture of the proximal thigh and to develop an algorithm of anesthesia of these patients in the early post-traumatic period, during operations and in the postoperative period. To solve these problems, two studies were conducted: prospective observational study of predictors of high-intensity postoperative pain and prospective controlled study of the effectiveness and safety of lumbar plexus blockade with catheterization of the perineural space for analgesia before, during and after surgery sciatic nerve intraoperatively. The study was conducted in the Department of Anesthesiology and Intensive Care of the Clinic "Into-Sana" (Odesa). The dissertation included patients of 7 study groups, divided into subgroups, depending on the tasks solved by each study.

Об'єкти – три варіанти регіонарного знеболювання в періопераційному періоді при корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss; мета – покращення якості периопераційного знеболення дітей при корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss в умовах комбінації загальної анестезії з різними реґіонарними блокадами; методи – загально-клінічні – оцінка фізичного статусу пацієнтів; комп'ютерно-томографічні – визначення тяжкості деформації за індексом Haller; метод електро-хемілюмінесценції – визначення рівня кортизолу сироватки крові; глюкозо-оксидазний метод – визначення рівня глюкози сироватки; інструментальні – вимірювання параметрів гемодинаміки, вентиляції, аналіз артеріальної пульсової хвилі для визначення показників кардіальної функції; альгезіометричні – оцінка інтенсивності болю за візуально-аналоговою шкалою, Numeric rating scale (NRS), опитування на предмет хронічного болю, виявлення нейропатичного компонента хронічного післяопераційного болю за допомогою модифікованого опитувальника PainDETECT; статистичні – аналіз результатів дослідження; результати – У дисертаційній роботі на підставі порівняльного аналізу доведений адекватний антиноцицептивний захист від трьох варіантів регіонарного знеболювання при корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss: стандартна епідуральна анестезія на рівні максимальної деформації, висока епідуральна анестезія на рівні Th2-Th3 та білатеральна паравертебральна анестезія на рівні максимальної деформації. Науково доведено перевагу високої епідуральної анестезії у вигляді більш стабільної гемодинаміки та кардіальної функції в інтраопераційному періоді, порівняно зі стандартною епідуральною анестезією та паравертебральною блокадою. В роботі вперше показано, що однолегенева вентиляція крізь двопросвітну лівобічну трубку та вентиляція крізь однопросвітну трубку забезпечують адекватні параметри вентиляції та оксигенації при корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss. Доведено, що роздільна вентиляція крізь двопросвітну лівобічну трубку забезпечує кращу візуалізацію операційного поля порівняно з вентиляцією крізь однопросвітну трубку з капнотораксом. В роботі показано, що хронічний біль після корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss виникає у 32% пацієнтів та має ознаки нейропатичного болю. Визначені фактори ризику розвитку хронічного болю: тяжкість деформації, інтенсивність гострого післяопераційного болю та повторні операції. В роботі вперше доведений опіоїд-зберегаючий ефект білатеральної паравертебральної анестезії порівняно з загальною анестезією та системним знеболенням при видаленні корегуючої пластини після корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss; галузь – охорона здоров'я.^UThe objects – three variants of perioperative regional anesthesia for pectus excavatum repair by Nuss; the purpose – the improvement of perioperative analgesia in children undergone pectus excavatum repair by Nuss under the combination of general anaesthesia with different regional blocks; methods – clinical assessment – evaluation of patients` physical status; computer-tomography – assessment of pectus excavatum severity by Haller index; electric-chemiluminescent method – detecting the serum cortisol level; glucose-oxidative method – detection of serum glucose level; instrumental methods – measurement of hemodynamic parameters, ventilation parameters, analysis of arterial pulse wave for estimating cardiac function; algesiometric – detecting the pain intensity with visual analoqual scale, Numeric rating scale (NRS), questionaire for identification of chronic pain, neuropatic component of chronic postoperative pain using the modified questionare PainDETECT; statistics – analyzing the results of the study; results – The study results based on the comparative analysis established adequate antinociceptive protection supplied with three variants of regional anesthesia for pectus excavatum repair by Nuss: standart epidural anaesthesia in the dermatome of maximal deformity, high epidural anaesthesia in Th2-Th3 level and bilateral paravertebral anaesthesia in the dermatome of maximal deformity. The advantage of high epidural anaesthesia as more stable hemodynamics and cardiac function intraoperatively, compared to standart epidural anaesthesia and paravertebral blockage, has been scientifically proven; The study shows for the first time that both isolated lung ventilation through the double-lumen left-side tube and ventilation through the single lumen tube provide adequate parameters of ventilation and oxygenation during pectus excavatum repair by Nuss. It is proved that isolated ventilation through a left-side double-lumen tube provides better visualization of the operating field compared to ventilation through a single-lumen tube with capnothorax; It has been shown for the first time that chronic pain after pectus excavatum repair by Nuss occurs in 32% of patients and has signs of neuropathic pain. Risk factors for the development of chronic pain have been identified: severity of deformity, intensity of acute postoperative pain and repeated surgery; The opioid-preserving effect of bilateral paravertebral anesthesia was proved for the first time in comparison with the general anesthesia and systemic analgesia for bar removal after pectus excavatum repair by Nuss; branch – Health care.

Дисертація присвячена вирішенню актуальної задачі сучасної анестезіології – підвищення ефективності анестезії та зменшення відсотку ускладнень, пов'язаних з використанням рутинних доз опіоїдів при oпeрaціях aoртoкoрoнaрнoгo шунтувaння, щo прoвoдятьcя в умoвaх штучнoгo крoвooбігу, зa рaхунoк oптимізaції методики анестезіологічного забезпечення.^UThe dissertation is devoted to reduce the percentage of complications associated with the use of routine doses of opioids in coronary artery bypass grafting surgery,which were performed under under artificial blood circulation, by optimizing the method of anesthesia.

Основою кардіохірургічних технологій є забезпечення максимальної ефективності в хірургічному лікуванні серцево-судинних захворювань, якість якого багато в чому визначається характером штучного кровообігу (перфузії, байпаса) без якого не можливо виконати цілий ряд оперативних втручань на серці. Незважаючи на вдосконалення екстракорпоральних технологій, штучний кровообіг (ШК) продовжує залишатися причиною порушення гомеостазу організму за рахунок нефізіологічного характеру перфузії. Неоднозначний підхід до використання розчинів під час ШК, незначна кількість матеріалу про енергетичний дефіцит клітин під час перфузії, відсутність обґрунтованого способу корекції електролітів, що пов'язаний з етапністю перфузії, відсутність біополімерів, які б повністю виключали проблему контакту крові з синтетичними поверхнями, визначили актуальність даної дисертації. Метою даного дослідження було удосконалення штучного кровообігу на підставі експериментально підтвердженого поліпшення біосумісності контуру оксигенатора, використання препарату з прямою дією на енергетичний потенціал клітин, модифікації складу первинного об'єму заповнення оксигенатора, створення патогенетично обґрунтованого алгоритму корекції електролітів, розробки верифікованого протоколу проведення штучного кровообігу для мінімізування ускладнень при кардіохірургічних втручаннях.Завдання дослідження:1. Експериментально оцінити можливість створення індивідуальної наноадаптації поверхні екстракорпорального контуру оксигенатора при використанні адаптуючої композиції.2. Виявити особливості змін показників стану еритроцитів при обробці контуру оксигенатора адаптуючою композицією. 3. Визначити показання, оцінити ефективність і розробити методику застосування препарата з діючою речовиною фруктозо-1,6-дифосфат при кардіохірургічних втручаннях з використанням штучного кровообігу.4. Удосконалити склад первинного об'єму заповнення оксигенатора за рахунок використання розчинів, що впливають на колоїдно-осмотичний тиск, осмолярність і кислотно-основний стан крові. 5. Розробити алгоритм проведення корекції електролітів крові протягом штучного кровообігу, враховуючи етапність кардіохірургічних операцій.6. Створити верифікований комплексний протокол проведення штучного кровообігу.Для вирішення поставлених задач дослідження проводилось в два етапи. На першому етапі було проведено електрофоретичне дослідження складу адаптуючої композиції до та після обробки нею контактної поверхні контуру оксигенатора і вивчена серія контрольних відрізків магістралей екстракорпорального контуру і оброблених адаптуючою композицією. На другому етапі на базі хірургічного стаціонару було прооперовано і включено в дослідження 225 кардіохірургічних хворих, які оперувались в умовах штучного кровообігу. Пацієнти були поділені на три групи. У першу групу (група 1) увійшли пацієнти (n=75), у яких екстракорпоральний контур оброблявся адаптуючою композицією (AdC), до другої групи (група 2) були включені пацієнти (n=75), у яких в схемі проведення перфузії використовувався препарат фруктозо-1,6-дифосфат (ФДФ), третя група (група 3) була контрольною (n=75). Перед операцією усім хворим проведено загально клінічне обстеження: розгорнутий загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, коагулограму, рівень фосфору в крові, ліпідограму, газовий склад та кислотно-лужний стан крові. Обов'язковими інструментальними методами діагностики були: ЕКГ, фіброгастродуоденоскопія, рентгенографія органів грудної клітини, допплерехографічне дослідження, коронарографію.Групи були статистично однорідні та не мали достовірних відмінностей за статтю, віком, площею поверхні тіла, функціональному класу (р> 0,05 для кожного параметра).Периопераційне обстеження хворих було поділене на 4 періоди: до ШК, 10 хв. ШК (етап охолодження пацієнта), 60хв. ШК (етап зігрівання) і після ШК.Всі пацієнти отримували стандартну премедикацію діазепамом. Інгаляційна анестезія до і після ШК проводилась севофлюраном (low flow), під час ШК наркоз підтримувався інфузією пропофолом.^UThe basis of cardiac surgery technologies is to ensure maximum efficiency in the surgical treatment of cardiovascular diseases. The quality of which is largely determined by the nature of cardiopulmonary bypass (perfusion, bypass) without which it is impossible to perform a number of surgical interventions on the heart. Despite the improvement of extracorporeal technologies, cardiopulmonary bypass (CPB) continues to be the cause of homeostasis due to the non-physiological nature of perfusion.An ambiguous approach to the use of solutions during CPB, a few of materials on the energy deficiency of cells during perfusion, the lack of a reasonable method of electrolyte correction, which is associated with perfusion stages, the lack of biopolymers that would completely eliminate the problem of blood contact with synthetic surfaces specified the relevance of this dissertation.The aim of this study was to improve the cardiopulmonary bypass on the basis of experimentally confirmed improvement of biocompatibility of oxygenator circuit, use of drug with direct effect on cell energy potential, modification of prime, creation of pathogenetically sound algorithm for electrolyte correction, development of a verified protocol for cardiopulmonary bypass to minimize complications during cardiac surgery.Objectives of the study:1. Experimentally evaluate the possibility of creating individual nanoadaptation of the surface of the extracorporeal circuit of the oxygenator using the adaptation composition.2. Identify the features of changes in erythrocytes during treatment of the oxygenator circuit with the adaptation composition.3. To determine the indications, evaluate the effectiveness and develop a method of application of the drug with the active substance fructose-1,6-diphosphate in cardiac surgery with cardiopulmonary bypass.4. Improve the prime through the use of solutions that affect the colloidal osmotic pressure, osmolarity and acid-base status of the blood.5. To develop an algorithm for the correction of blood electrolytes during cardiopulmonary bypass, taking into account the stages of cardiac surgery.6. Create a verified comprehensive protocol for cardiopulmonary bypass.To solve the set tasks, the research was conducted in two stages. The study was performed in two stages. At the first stage, a series of control segments of the extracorporeal contour tubes and treated with an adaptive composition was studied. The electrophoretic study of the structure of the adaptive composition before and after treatment of the contact surface of the oxygenator circuit was also performed. In the second stage included 225 cardiac surgery patients undergoing with CPB. Patients were divided into three groups. The first group (Gr1) included patients (n = 75) who underwent CPB with the treatment of an extracorporeal circuit by adaptation composition (AdC), the second group (Gr2) included patients (n = 75) who were administered the fructose-1,6-diphosphate (PDP), the third group (Gr3) was the control (n = 75). Before surgery, all patients underwent screening, which included assessing physical status on the scale of the American Association of Anesthesiologists (ASA), assessing heart failure according to the NYHA (New York Heart Association Functional Classification). Laboratory preoperative examination included: complete blood cell count, biochemical blood test, coagulation panel, blood phosphorus level, lipid profile, gas composition and acid-base status of the blood. Instrumental methods of diagnosis were: ECG, fibrogastroduodenoscopy, chest radiography, doppler examination.The groups were statistically equable and had no significant differences by sex, age, body surface area, functional class (p> 0.05 for each parameter).Examination of patients before surgery was divided into 4 periods: at 10 min. CPB-time (cooling stage of the patient), at 60 min. CPB-time (rewarming stage) and after CPB.All patients received standard premedication with diazepam. Before and after CРВ maintenance of anesthesia with sevoflurane inhalation anesthetic (low flow), during CPB anesthesia was used the infusion of propofol.

Дослідження було побудовано на аналізі використання загальноприйнятихрутинних доз опіоїдів та використання мультимодальної малоопіоїдної анестезії здодаванням лідокаїну, або дексмедетомідину, як анестетичних компонентів, під часпроведення лапароскопічних оперативних втручань на нирках. Ми вивчалигормональні маркери стресу, зміни гемодинаміки, частоти серцевого ритму,маркерів запалення, інтенсивності болю, перебігу післяопераційного періоду,вплив досліджуваних різновидів загальної анестезії на показники водноелектролітного обміну з позиції оцінки антистресової активності досліджуванихметодик знеболювання та оцінювали наявність ускладнень досліджуванихметодик.У ході проспективного відкритого рандомізованого дослідження булообстежено 90 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститутурології імені академіка О.Ф.Возіанова» Національної Академії Медичних Наук3України з 2019 по 2022 рік, та відповідали критеріям включення (вік більше 18років, наявність патології нирок або сечовивідних шляхів, що підлягаютьлапароскопічним оперативним втручанням, хронічна ниркова недостатність 0-І ст,згода пацієнта на участь в дослідженні).В залежності від різновиду анестезії всі пацієнти були методом випадковоївибірки розподілені на три дослідні групи по 30 пацієнтів. В групі 1 (контрольній)проводилась стандартна багатокомпонентна анестезія, де основним аналгетичнимкомпонентом були рутинні, високі дози опіоїдів (фентанілу). В групі 2 (лідокаїну)хворим проводилась мультимодальна малоопіоїдна анестезія з використаннямлідокаїну, як анестетичної компоненти, та субнаркотичних доз кетаміну. В групі 3(дексмедетомідину) хворим проводилась мультимодальна малоопіоїдна анестезія звикористанням, як анестетичної компоненти, дексмедетомідину.Обстеження проводили в динаміці: до операції, перед оперативнимвтручанням, інтраопераційно, після операції, та в першу добу післяопераційногоперіоду.Всі пацієнти оперувалися в умовах ендотрахеального наркозу. Премедикаціяполягала в застосуванні декскетопрофену в дозі 50 мг внутрішньовенно (в/в) за 30хвилин до операції. Індукція в загальну анестезію здійснювалась в/в пропофолу вдозі 2 мг/кг, фентанілу в дозах 1,5-2 мкг/кг, атракуріуму в дозі 0,6 мг/кг. Підтримкаанестезії здійснювалась інгаляцією севофлюрану (мінімальна альвеолярнаконцентрація (МАК) – 1,44±0,25об.%). У разі необхідності посилення нервовом’язового блоку додатково в/в вводився атракуріум в дозі 0,1 мг/кг.Для контролю глибини анестезії у хворих досліджуваних групвикористовувався BIS моніторинг, показники якого підтримувались в межах44±3,4%.За 30 хв. до закінчення операції в/м вводився нефопам 20 мг. Після закінченняоперації для післяопераційного знеболення в ранньому післяопераційному періодіхворі отримували в/в парацетамол в дозі 1000 мг.Протокол підтримання анестезії у хворих першої (контрольній) групи. Упершій групі (контрольній) аналгетичний ефект загальної анестезії забезпечувався4в/в введенням фентанілу в дозі 3,99±0,43 мкг/кг/год.Протокол підтримання анестезії в групі мультимодальної малоопіоїдноїзагальної анестезії з використанням лідокаїну. У цій групі застосовуваласьмультимодальна малоопіоїдна анестезія з в/в використанням фентанілу в дозі2,00±0,24 мкг/кг/год та в/в лідокаїну (під час інтубації трахеї болюсне введення 1мг/кг, далі для підтримання анестезії безперервна інфузія зі швидкістю 1,5мг/кг/год) і субнаркотичних доз кетаміну – 0,5 мг/кг (перед розрізом шкіри напочатку операції).Протокол підтримання анестезії в групі мультимодальної малоопіоїдноїзагальної анестезії з використанням дексмедетомідину. В цій групівикористовувалась мультимодальна малоопіоїдна анестезія з фентанілом в дозі2,34±0,18 мкг/кг/год з додаванням дексмедетомідину в дозі 0,7 мкг/кг/год (інфузіюдексмедетомідину починали відразу після постановки венозного доступу).Після завершення операції пацієнтів переводили до відділення інтенсивноїтерапії. В подальшому післяопераційне знеболення проводилосьдекскетопрофеном в дозі 50 мг в/м кожні 8 годин при слабкому болю, і в комбінаціїз парацетамолом 1000мг в/в при помірному болю. Якщо за візуально-аналоговоюшкалою (ВАШ) рівень болю перевищував 4 бали, то хворі отримували длязнеболення опіоїдні препарати (омнопон 1 мл 1% розчину чи морфін 1 мл 1%розчину в/м).Для оцінки якості досліджуваних методик загальної анестезії ми вивчалигормональні маркери стресу, зміни гемодинаміки, частоти серцевого ритму,маркерів системного запалення, інтенсивність болю, особливості перебігупісляопераційного періоду, вплив досліджуваних різновидів загальної анестезії напоказники водно-електролітного обміну з позиції оцінки антистресової активностідосліджуваних методик знеболювання.^UWithin a prospective open randomized study, 90 patients, hospitalized at theState-Owned Enterprise "Institute of Urology named after academician O.F. Vozyanovof the National Academy of Medical Sciences" of Ukraine from 2019 to 2022, wereexamined and met the inclusion criteria (age over 18 years, kidney or urinary tract disease10demanding laparoscopic surgery, chronic renal insufficiency stage 0-I, patient's consentto participate in the study).Depending on the type of anesthesia, all patients were randomly assigned to threeexperimental groups of 30 patients each. Standard multimodal anesthesia, involvingroutine high opioid doses (fentanyl), as the principal pain reliever components, wasperformed in Group 1 (control group). In Group 2 (lidocaine group), patients receivedmultimodal low-opioid anesthesia with the use of lidocaine as an anesthetic componentand sub-narcotic doses of ketamine. In Group 3 (dexmedetomidine group), patientsreceived multimodal low-opioid anesthesia involving dexmedetomidine as an anestheticcomponent.The examination was conducted dynamically: before the operation, prior to thesurgical intervention, intraoperatively, after the operation, and within the first day of thepostoperative period.Endotracheal anesthesia was implied in all patients who underwent surgery.Premedication involved dexketoprofen at a dose of 50 mg intravenously (IV) 30 minutesprior to the operation. Induction of general anesthesia was performed by intravenousadministration (IV) of propofol at a dose of 2 mg/kg, fentanyl at doses of 1.5-2 mcg/kg,and atracurium at a dose of 0.6 mg/kg. Anesthesia maintenance was achieved by meansof inhalation of sevoflurane (minimum alveolar concentration (MAC) - 1.44±0.25%). Ifnecessary, to enhance neuromuscular blockade, additional intravenous administration(IV) of atracurium was given at a dose of 0.1 mg/kg.BIS monitoring was used to control the depth of anesthesia in patients of thegroups studied, with the values maintained within the range of 44±3.4%.30 minutes before the end of the operation, nefopam 20 mg was injectedintramuscularly. Patients received paracetamol intravenously at a dose of 1000 mg forpostoperative pain relief in the early postoperative period after the operation completion.Anesthesia maintenance protocol for patients in the first (control) group. In thefirst (control) group, the painkilling effect of general anesthesia was provided byintravenous injection of fentanyl at a dose of 3.99±0.43 µg/kg/h.11Anesthesia maintenance protocol for the group receiving multimodal low-opioidgeneral anesthesia with lidocaine. In this group, multimodal low-opioid anesthesia wasapplied by means of IV fentanyl at a dose of 2.00±0.24 µg/kg/h and IV lidocaine (bolusdose of 1 mg/kg simultaneously with intubation, followed by continuous infusion at a rateof 1.5 mg/kg/h) and subanesthetic doses of ketamine - 0.5 mg/kg (before skin incision atthe beginning of the operation).Anesthesia maintenance protocol for the group receiving multimodal low-opioidgeneral anesthesia with dexmedetomidine. In this group, multimodal low-opioidanesthesia was utilized with fentanyl at a dose of 2.34±0.18 µg/kg/h combined withdexmedetomidine at a dose of 0.7 µg/kg/h (dexmedetomidine infusion startedimmediately after placing venous access). After the operation completion, patients weretransferred to the intensive care unit. Subsequently postoperative pain managementinvlolved 50 mg dexketoprofen intramuscularly every 8 hours for mild pain, and incombination with IV 1000 mg paracetamol for moderate pain. Patients received opioidmedications (1 ml of Omnopon 1% solution or 1 ml of morphine 1% solutionintramuscularly) for pain relief, if the pain level exceeded 4 points on the visual analogscale (VAS).For quality assessment of the general anesthesia techniques, we studied stresshormones, hemodynamic changes, heart rate, systemic inflammatory markers, painintensity, postoperative period features, and the impact of general anesthesia types onfluid and electrolyte balance values in terms of assessing the pain relieving and stressreducing activity of the studied techniques.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню, дослідженню та впровадженню в клініку оптимальних варіантів анестезіологічного забезпечення у дітей під час хірургічного лікування пухлин.Робота проведена на підставі аналізу особливостей перебігу періопераційного періоду та виходів лікування 98 дітей віком від 1 до 17 років з онкологічною (1 група) та травматологічною (2 група) патологією, розподілених на підгрупи в залежності від типу анестезії. Дітям 1А та 2А підгруп проводили пропофолом та фентанілом. Дітям 1Б та 2Б підгруп проводили анестезію комбіновану анестезію севофлюраном та фентанілом. Групи обстежених хворих були співставимі за віком, статтю та індексом маси тіла.Для оцінки стану дітей, ступеню виразності у них запальних змін, особливо обумовлених пухлинним процесом, а також їх компенсаторно – адаптаційних реакцій на операційний стрес ми використовували клінічні, інструментальні, апаратні, лабораторні та розрахункові методи. Серед показників гемодинаміки вивчалися частота серцевих скорочень (ЧСС), систолічний (АТС), діастолічний (АТД) та середній (САТ) артеріальний тиск, пульсовий тиск (ПТ). Надалі проводився розрахунок ударного об’єму (УО) за модифікованою формулою для дітей STARR з подальшим розрахунком хвилинного об’єму кровообігу (ХОК), загального периферичного судинного опору (ЗПСО), а також рівня відчуваємого стресу (РВС) за формулою, запропонованою Шейх-Заде. Активність вегетативної нервової системи вимірювали за допомогою оцінки показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Для розрахунку параметрів ВСР у часовій та частотній областях використовувалися холтерівські вхідні дані електрокардіограми (ЕКГ), яку записували протягом 5 хвилин за допомогою трьохканального холтерівського пристрою. З метою визначення рівня адаптації або дезадаптації дитини за допомогою стандартних наборів реагентів для імуноферментного визначення в сироватці крові методом імуноферментного аналізу визначали концентрацію кортизолу, інтерлейкіну-6 (IL-6) та фактору некрозу пухлин – альфа (TNFα). Також з метою оцінки запальної відповіді визначали рівень С – реактивного білка (СРБ) у сироватці крові. Дослідження складалося з V етапів: І етап – до хірургічного втручання та анестезіологічного супровіду; II етап – визначення показників під час індукції в анестезію; III етап – визначення показників під час травматичного етапу операції; IV етап – визначення показників наприкінці операції; V етап – визначення показників через 24 години після операції. Прикінцевими точками при оцінці ефективності лікування були показники компенсаторно – адаптаційних можливостей організму.Наукова новизна дослідження: Визначено оптимальний метод анестезії та її вплив на стресову відповідь та запальну реакцію організму в дітей з онкологічною патологією. При проведенні внутрішньовенної та інгаляційної анестезії з’ясований профіль реакції на хірургічний стрес у дітей з онкологічною та травматологічною патологією, що відрізняється. Показано, що внутрішньовенні режими анестезії з позиції антистресової відповіді та протизапальної дії були кращими у дітей при онкологічних операціях. Означено, що внутрішньовенна анестезія є оптимальною і має переваги при хірургічному лікуванні дітей з пухлинами. Ще раз стверджувано, що вимір варіабельності серцевого ритму при оперативних втручаннях під час вегетативного виклику має велике значення. Доведено, що баланс прозапальних реакцій свідчать про нейрогуморальну стресову реакцію в організмі дитини під час оперативного втручання. Підтверждено імуномоделюючу та протизапальну дію пропофолу в порівнянні з інгаляційним анестетиком – севофлюраном.Практичне та теоретичне значення дослідження. Результати даного дослідження відображають вплив різних видів анестезії на стресову відповідь та запальну реакцію організму дітей з онкологічною патологією, що дозволяє створити основні принципи визначення оптимального методу анестезії в онкохірургії дитячого віку^UThe dissertation is devoted to the substantiation, research and clinical implementation of the optimal options for anesthetic support in children during surgical treatment of tumors.The work was carried out on the basis of the analysis of the perioperative period course features and the treatment outcomes of 98 children aged 1 to 17 years with oncological (group 1) and traumatological (group 2) pathology, divided into subgroups depending on the type of anesthesia. Children of subgroups 1A and 2A were anesthetized with propofol and fentanyl. Children of 1B and 2B subgroups underwent combined anesthesia with sevoflurane and fentanyl. The groups of examined patients were comparable in terms of age, gender and body mass index.We used clinical, instrumental, hardware, laboratory and computational methods to assess the condition of children, the degree of expressiveness of inflammatory changes in them, especially caused by the tumor process, as well as their compensatory and adaptive reactions to operative stress. Hemodynamic indicators such as heart rate (HR), systolic (SBP), diastolic (DBP) and mean (MAP) blood pressure, pulse pressure (PP) were studied. In the future, the stroke volume (SV) was calculated according to the modified STARR formula for children, followed by the calculation of the minute volume of blood circulation (MV), systemic vascular resistance (SVR), as well as the perceived stress score (PSS) according to the formula proposed by Sheikh-Zade. The activity of the autonomic nervous system was measured by assessing heart rate variability (HRV). To calculate HRV parameters in the time and frequency domains, Holter input data of the electrocardiogram (ECG), which was recorded for 5 minutes using a three-channel Holter device, were used. In order to determine the level of adaptation or maladaptation in the child using standard sets of reagents for immunoenzymatic detection in blood serum, the concentration of cortisol, interleukin-6 (IL-6) and tumor necrosis factor-alpha (TNFα) in blood serum was determined by immunoenzymatic analysis. Also, in order to assess the inflammatory response, the level of C-reactive protein (CRP) in blood serum was determined. The study consisted of V stages: stage I – before surgical intervention and anesthesiological support; stage II – determination of indicators during induction of anesthesia; stage III – determination of indicators during the traumatic stage of the operation; stage IV – determination of indicators at the end of the operation; stage V – determination of indicators 24 hours after the operation. The end points in the evaluation of the effectiveness of the treatment were indicators of compensatory and adaptive capabilities of the body.Scientific novelty of the research. The optimal method of anesthesia and its effect on the stress response and inflammatory reaction of the body in children with oncological pathology were determined. During intravenous and inhalation anesthesia, a different profile of the reaction to surgical stress in children with oncological and traumatic pathology was revealed. It was shown that intravenous anesthesia regimens from the standpoint of anti-stress response and anti-inflammatory effect were better in children during oncological operations. It was determined that intravenous anesthesia is optimal and has advantages in the surgical treatment of children with tumors. It is once again asserted that the measurement of heart rate variability during operative interventions during autonomic challenge is of great importance. It has been proven that the balance of pro-inflammatory reactions indicates a neurohumoral stress reaction in the child’s body during surgery. The immunomodulating and anti-inflammatory effect of propofol was confirmed in comparison with the inhalation anesthetic – sevoflurane.Practical and theoretical value. The results of this study reflect the influence of various types of anesthesia on the stress response and inflammatory reaction of the body of children with oncological pathology, which allows us to create basic principles for determining the optimal method of anesthesia in pediatric oncology surgery