На основі використання різноманітного вихідного матеріалу вдалося порівняти та протиставити позиції сторін, які брали активну участь у близькосхідному протистоянні, виявити особливості та простежити наслідки цього протистояння для регіону зокрема та для світових міжнародних відносин загалом. Незважаючи на те, що конфлікт між Державою Ізраїль та арабськими країнами, зокрема Арабською Республікою Єгипет, широко вивчається українськими істориками, політологами та експертами з міжнародних відносин, автор на основі маловідомої літератури, переважно англійською та французькою мовами, переосмислює причини та особливості єгипетсько-ізраїльського протистояння, а також його наслідки, а також частково спростовує радянські міфи та наративи з досліджуваного питання.Доведено, що під час найгостріших близькосхідних криз обидві наддержави — Радянський Союз і Сполучені Штати Америки — займали досить близькі позиції, щоб не допустити ескалації конфлікту. Особливість американо-радянських відносин через призму близькосхідного протистояння в досліджуваний період полягала в тому, що наддержави навіть в окремі періоди об'єднували свої зовнішньополітичні зусилля, як, наприклад, під час Суецької кризи, змушуючи Францію, Великобританію та Ізраїль виводити свої війська із зони Суецького каналу.У виданні визначено та проаналізовано стратегічні курси США та СРСР на початку 50-х років ХХ ст., розглянуто вектори міжнародних відносин та особливості застосування силових чинників, досліджено ідеологічне обґрунтування зовнішньої політики США та Радянського Союзу. Доведено, що зближення Ізраїлю з СРСР з самого початку було приречене на провал через демократичний характер єврейської держави. Провал радянсько-ізраїльського союзу підштовхнув Тель-Авів до зближення з Вашингтоном. Хоча американо-ізраїльські відносини охололи внаслідок Суецької кризи 1956 року, ситуація не дійшла до розриву відносин між США та Державою Ізраїль, як це сталося у випадку з СРСР. З рубежу 50-60-х років XX століття американо-ізраїльські відносини переростають у стратегічне партнерство. У середині 1960-х років стала очевидною принципова зміна міжнародно-політичної ситуації на Близькому Сході. Низка подій, що відбувалися в регіоні з 1964 року, мала незворотні наслідки, що врешті-решт призвело до Шестиденної війни 1967 року. Останнє кардинально змінило баланс сил у досліджуваному регіоні, а подальша війна Судного дня та єгипетсько-ізраїльські угоди другої половини 1970-х років ще більше змінили ситуацію на Близькому Сході.Протягом досліджуваного періоду Близький Схід був і залишається ключовим регіоном у глобальних міжнародних відносинах, оскільки в цьому регіоні перетинаються стратегічні інтереси багатьох країн, а арабо-ізраїльське протистояння спалахує знову і знову з плачевною регулярністю. У дисертації проаналізовано витоки та причини єгипетсько-ізраїльського протистояння та розглянуто еволюцію американсько-радянських відносин через призму близькосхідного конфлікту, порівняно різні його етапи з метою пошуку дієвих механізмів, які могли б бути корисними для врегулювання конфліктної ситуації в регіоні в майбутньому.Наукова новизна дисертації полягає у порівнянні досвіду збройного протистояння, здобутого Державою Ізраїль у 50–70-х роках ХХ століття та Україною у період 2014–2023 рр. На основі вивчення набутого та успішно апробованого Ізраїлем досвіду військового протистояння та повоєнної відбудови зроблено спробу адаптувати цей досвід до сучасних воєнних реалій України та розроблено конкретні практичні рекомендації.Незважаючи на часову віддаленість від сьогодення історичного періоду, що вивчається в даній публікації, досвід, який сьогодні має у своєму арсеналі Держава Ізраїль, залишається актуальним як для Ізраїлю, так і для України. Постійне співіснування з ворожими сусідами, зміцнення та покращення державної безпеки, відбудова/розбудова інфраструктури, розбудова психологічної та моральної стійкості суспільства перед обличчям війни та ворожої пропаганди є постійними критично важливими складовими для держави, яка перебуває у стані війни чи військової загрози.Зібраний у дисертації аналітичний матеріал, зроблені автором висновки та узагальнення матимуть широке практичне застосування, оскільки можуть бути використані для поглибленого вивчення зовнішньої політики СРСР та США щодо Близького Сходу, а також при підготовці спеціальних курсів для вищих навчальних закладів.Ключові слова: єгипетсько-ізраїльське протистояння, американсько-радянські відносини, Близький Схід, геополітичне суперництво, Ізраїль, США, СРСР, Єгипет, холодна війна, арабо-ізраїльський конфлікт, міжнародні відносини, Суецька криза, Шестиденна війна, арабські країни^UBased on the use of diverse source material, it was possible to compare and contrast the positions of the parties that took an active part in the Middle East confrontation, to identify the features and trace the consequences of this confrontation for the region in particular and for world international relations in general. Despite the fact that the conflict between the State of Israel and Arab countries, in particular the Arab Republic of Egypt, has been widely studied by Ukrainian historians, political scientists and international relations experts, the author, on the basis of little-known literature, mainly in English and French, rethinks the causes and peculiarities of the Egyptian-Israeli confrontation, as well as its consequences, and partially refutes Soviet myths and narratives on the issue under study.It is proved that during the most acute Middle East crises, both superpowers, the Soviet Union and the United States of America, stood in close enough positions to prevent the conflict from escalating. The peculiarity of US-Soviet relations through the prism of the Middle East confrontation in the period under study was that the superpowers, even in certain periods, united their foreign policy efforts, as, for example, during the Suez Crisis, forcing France, the United Kingdom and Israel to withdraw their troops from the Suez Canal zone.The publication defines and analyses the strategic courses of the USA and the USSR in the early 50s of the twentieth century, examines the vectors of international relations and the peculiarities of the use of force factors, and studies the ideological justification of the foreign policy of the United States and the Soviet Union. It is proved that Israel's rapprochement with the USSR was doomed to failure from the very beginning due to the democratic nature of the Jewish state. The failure of the Soviet-Israeli alliance pushed Tel Aviv to rapprochement with Washington. Although US-Israeli relations cooled as a result of the Suez Crisis of 1956, the situation did not reach the point of severing relations between the United States and the State of Israel, as happened in the case of the USSR. Since the turn of the 50s and 60s of the XX century, US-Israeli relations have been developing into a strategic partnership.In the mid-1960s, a fundamental change in the international political situation in the Middle East became apparent. A series of events that had taken place in the region since 1964 had irreversible consequences, which eventually led to the Six-Day War of 1967. The latter dramatically changed the balance of power in the region under study, and the subsequent Yom Kippur War and the Egyptian-Israeli agreements of the second half of the 1970s further altered the situation in the Middle East.During the period under study, the Middle East was, and still is, a key region in global international relations, as the strategic interests of many countries intersect in this region, and the Arab-Israeli confrontation flares up again and again with deplorable regularity. The dissertation analyses the origins and causes of the Egyptian-Israeli confrontation and examines the evolution of US-Soviet relations through the prism of the Middle East conflict, comparing its various stages in order to find effective mechanisms that could be useful in resolving the conflict situation in the region in the future.The scientific novelty of the dissertation is a comparison of the experience of armed confrontation gained by the State of Israel in the 50s and 70s of the XX century and Ukraine in the period 2014–2023. Based on the study of the experience of military confrontation and post-war reconstruction gained and successfully tested by Israel, an attempt is made to adapt this experience to the current military realities of Ukraine, and specific practical recommendations are developed.Despite the time distance from the present of the historical period studied in this publication, the experience that the State of Israel has in its arsenal today remains relevant both for Israel and Ukraine. Permanent coexistence with enemy neighbours, strengthening and improving state security, rebuilding/building infrastructure, and building psychological and moral resilience of society in the face of war and enemy propaganda are constant crucial components for a state in a state of war or military threat.The analytical material collected in the dissertation, the conclusions and generalisations drawn by the author will be of wide practical application as they can be used for in-depth study of the foreign policy of the USSR and the USA towards the Middle East, as well as in the preparation of special courses for higher education institutions.Keywords: Egyptian-Israeli confrontation, US-Soviet relations, Middle East, geopolitical rivalry, Israel, USA, USSR, Egypt, Cold War, Arab-Israeli conflict, international relations, Suez Crisis, Six-Day War, Arab countries

Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання щодо висвітлення історичного процесу становлення та розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках. Актуальність теми дослідження зумовлена зміною характеру збройної боротьби в бік активізації використання засобів інформаційного протиборства та зростанням ролі інформаційного впливу на особовий склад своїх військ (сил); триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України із застосуванням інформаційних і психологічних операцій; певною подібністю сучасних умов функціонування інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України після їхньої передислокації з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та умов його розвитку у 1992–2014 роках; протиріччями між гібридним характером сучасної збройної боротьби та невідповідністю інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах новим умовам; між задекларованими завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України щодо формування в особового складу стійкого морально-психологічного стану, захисту його від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, та фактичною неготовністю протистояти агресору, зрадою і переходом на його бік значної частини військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України у березні 2014 р.; необхідністю підвищення ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації та потребою створення нової системи комунікацій у військах (силах); відсутністю критичного аналізу здобутків і прорахунків в організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках, недостатньою науковою розробленістю теми та відсутністю комплексного історичного дослідження процесу розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, яке б узагальнювало досвід його організації у 1992–2014 роках. Аналіз історіографії засвідчив, що обрана тема знайшла лише часткове відображення в історичних працях вітчизняних науковців. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації вперше: узагальнено досвід інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках; запропоновано та обґрунтовано авторську періодизацію становлення та розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України; виявлено тенденції розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України; встановлено спрямованість заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України у 1992–2014 роках; запропоновано типологію організації інформаційного впливу на особовий склад свої сил (військ); уточнено та доповнено: відомості про умови становлення та розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення у ВМС ЗС України у 1992–2014 роках і чинники, що впливали на нього; положення існуючої теорії інформаційно-пропагандистського забезпечення військ (сил); статистичні данні з обраної теми; набули подальшого розвитку історіографія, джерельна база та понятійний апарат за темою дослідження.^UThe dissertation is devoted to solving the scientific task of covering the historical process of formation and development of information and propaganda support in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine in 1992-2014. The urgency of the research topic is due to the change in the nature of the armed struggle towards the intensification of the use of means of information confrontation and the growing role of information influence on the personnel of their troops (forces); the ongoing armed aggression of the Russian Federation against Ukraine with the use of information and psychological operations; a certain similarity of modern conditions of functioning of information and propaganda support in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine after their redeployment from the temporarily occupied territory of the Autonomous Republic of Crimea and conditions of its development in 1992-2014; contradictions between the hybrid nature of modern armed struggle and the inconsistency of information and propaganda support in the Navy with the new conditions; between the declared tasks of information and propaganda support in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine on the formation of a stable moral and psychological state in the personnel, its protection from the negative information and psychological influence of the enemy, and the actual unwillingness to resist the aggressor, betrayal and transition to his side servicemen of the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine in March 2014; the need to increase the effectiveness of information and propaganda support in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine in the ongoing armed aggression of the Russian Federation and the need to create a new system of communications in the troops (forces); lack of critical analysis of achievements and failures in the organization of information and propaganda support in the Navy of the Armed Forces of Ukraine in 1992-2014, insufficient scientific elaboration of the topic and lack of comprehensive historical study of the development of information and propaganda support in the Navy of the Armed Forces of Ukraine, which would summarize the experience of its organization in 1992-2014. Analysis of historiography showed that the chosen topic was only partially reflected in the historical works of domestic scholars. The scientific novelty of the obtained results is that in the dissertation for the first time: the experience of information and propaganda support in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine in 1992-2014 is generalized; the author's periodization of the formation and development of information and propaganda support in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine is proposed and substantiated; revealed trends in the development of information and advocacy support in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine; the orientation of information and propaganda support measures in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine in 1992–2014 was established; the typology of the organization of information influence on the personnel of the forces (troops) is offered; clarified and supplemented: information on the conditions of formation and development of information and propaganda support in the Navy of the Armed Forces of Ukraine in 1992-2014 and the factors that influenced it; provisions of the existing theory of information and propaganda support of troops (forces); statistics on the selected topic; historiography, source base and conceptual apparatus on the research topic were further developed.

Здійснено аналіз історіографії та наукових джерел стосовно питань інформаційно-психологічного впливу (ІПВ) на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр. Визначено його потенційний апарат. Розглянуто досвід ведення такої пропаганди у роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.), організації та проведення психологічних операцій (ПсО) США у війнах і збройних конфліктах у 1946 - 1991 рр. і спецпропаганди СРСР під час бойових дій в Афганістані у 1979 - 1989 рр. Значну увагу приділено хронологічному висвітленню розвитку ІПВ у локальних війнах і збройних конфліктах (1992 - 2000 рр.). Вивчено офіційні документи армії США та визначено зміст і особливості ПсО на сучасному етапі. На підставі наукового аналізу історії становлення та розвитку ІПВ сформульовано практичні рекомендації щодо врахування світового досвіду ІПВ за умов реформування сучасних Збройних сил України.

  Скачати повний текст

Джерельною основою дослідження є свідчення античних авторів, епіграфіка, зображення римської скульптури (колона та трофей Трояна), нумізматичні та речові матеріали, а також військово-оборонні пам'ятки. Розглянуто історичну ситуацію в Карпато-Дунайському ареалі та викладено у хронологічній послідовності події протистояння даків і римлян, кельтських племен бойїв і таврисків, населенням міст - полісів Західного та Північно-Західного Понту, сарматських племінних об'єднань язигів і роксолан. На підставі аналізу речей озброєння встановлено особливість екіпірування й складу дакійського війська. За результатами дослідження реконструйовано зразки військового зодчества. Розглянуто місцеві традиції зброярства, військового будівництва й виділення елементів, запозичених під час контактів з кельтами, греками, римлянами та сарматами. З метою з'ясування місця дакійського війська серед озброєних формувань варварського й античного світу проаналізовано здобутки військового навчання римлян, сарматів і германців. Зроблено висновок, що військова справа даків відповідала рівню своєї епохи, а дакійське військо може бути віднесеним до найбільш боєздатних формувань варварського світу.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу документів і матеріалів, наукових праць і різноманітних матеріалів досліджено питання трансформації та модернізації армій провідних країн світу. Узагальнено досвід військового будівництва США, Великобританії та Франції, проаналізовано соціально-економічні, бюджетно-фінансові, демографічні, зовнішньо та внутрішньополітичні фактори, які вплинули на військово-політичне керівництво провідних держав світу щодо прийняття рішення стосовно раціоналізації Збройних сил, покращення їх якісного компоненту на базі удосконалення озброєння та бойової техніки, професіоналізації регулярного війська та підвищення рівня його підготовки. Висвітлено передумови та суспільно-економічну ситуацію в Україні, що вплинули на процес формування та модернізації її Збройних сил протягом останнього десятиліття. З урахуванням сучасних політичних і економічних реалій, актуальних вимог у сфері національної безпеки та обороноздатності держави показано необхідність створення професійного війська України. Проаналізовано діяльність Верховної Ради та уряду держави щодо військового будівництва в Україні та побудови професійної вітчизняної армії. Визначено характерні риси та вимоги сучасного етапу професіоналізації Збройних сил України, а також напрями майбутнього розвитку української армії у контексті побудови професійного війська.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено історію аеромобільних військ (АВ) країни. Проаналізовано стан наукових досліджень і джерельну базу з даної тематики. Розкрито передумови виникнення АВ. У історичому аспекті висвітлено розвиток організаційних структур повітряно-десантних військ СРСР, досвід бойового застосування, специфіку бойової підготовки, еволюцію засобів доставки та висадки десанту. Розглянуто процес становлення даних у військ України з часу проголошення незалежності в 1991 р., а також евоюцію організаційної структури АВ та кожної їх частини. Досліджено розвиток поглядів щодо застосування зазначених військ у мирний та воєнний час, у різних видах бою. Вивчено досвід участі АВ у міжнародній співпраці. Розглянуто процес створення системи підготовки кадрів для АВ. Проаналізовано основні напрямки розвитку матеріально-технічної бази АВ країни, а також заходи з їх професіоналізації. На підставі історичного аналізу сформульовано пропозиції щодо їх розвитку.

  Скачати повний текст

Уперше комплексно досліджено питання ролі США у формуванні та розвитку зовнішньої політики Єгипту у 1952 - 1991 рр. Визначено головні напрями та фази американсько-єгипетського співробітництва з урахуванням близькосхідних подій, що вплинули на розвиток відносин між двома країнами. З'ясовано зовнішні та внутрішні чинники, які мотивували поведінку єгипетських керівників щодо реалізації відносин з США. Показано значення радянського фактора в американсько-єгипетських відносинах, причини та наслідки його "пульсації". Проаналізовано стратегічні маневри та тактичні заходи, застосовані США та Єгиптом для захисту своїх інтересів на Близькому Сході. Висвітлено координацію позицій США та Єгипту у пошуку напрямків формування стабільних умов у сфері близькосхідної безпеки та співробітництва.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу архівних джерел, друкованих матеріалів, мемуарної й історичної літератури вперше визначено загальні закономірності розгортання національно-визвольної боротьби УПА-"Захід" на територіях західноукраїнських областей, які зазнали репресій від тоталітарних режимів. Охарактеризовано процес формування військових підрозділів УПА-"Захід" і допоміжних структур, що визначило збройне протистояння з німецькими окупаційними військами, каральними силами й іншими агресивними утвореннями. Досліджено причини й історичні обставини переходу УПА-"Захід" від активних бойових дій методами збройного підпілля ОУН за умов зростаючих репресій радянської влади у післявоєнний період XX ст. Проаналізовано тактику боротьби УПА-"Захід" та збройного підпілля ОУН у 1942 - 1960 рр., яка корелювалася конфліктом ідей і політикою тоталітарних режимів. Запропоновано підрахунок порівняльних втрат УПА-"Захід", збройного підпілля ОУН і жертв серед мирного населення та тоталітарного режиму. Визначено взаємозв'язок позитивних і негативних сторін визвольної боротьби УПА-"Захід" і збройного підпілля ОУН.

  Скачати повний текст

Національно-визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.) висвітлено у контексті спогадів і на підставі автобіографічних щодинників шляхтичів Речії Посполитої - очевидців і сучасників подій. Проаналізовано суспільне середовище та традиції створення мемуарів XVII ст. Висвітлено взаємозв'язок фактів з біографій авторів з тенденційністю представлення їх особистостей і певних подій. На базі джерельного матеріалу досліжено трактування сучасниками причин розгортання конфлікту, характеристику військових кампаній Національно-визвольної війни та вантажів повстанського війська.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній історіографії досліджено причини виникнення воєнного конфлікту між Українською Народною Республікою (УНР) та Збройними Силами Півдня Росії (ЗСПР) під командуванням генерала Денікіна восени 1919 р. На підставі вивчення широкого кола історичних джерел, вперше залучених до наукового обігу архівних матеріалів і мемуарів встановлено причини виникнення війни між УНР та ЗСПР і розглянуто основні етапи боротьби українських збройних сил з білогвардійськими військами Півдня Росії. Досліджено бойову діяльність військ УНР та української Галицької армії, спрямовану на захист національної державності, у боротьбі проти білогвардійців. Визначено роль і місце даних подій у подальшому розвитку українських національно-визвольних змагань та показано їх вплив на перебіг громадянської війни в Росії у 1917 - 1920 рр. Встановлено причини поразки УНР у війні проти ЗСПР, виявлено ряд суттєвих неточностей і фальсифікацій в історіографії щодо висвітлення досліджуваної проблеми. До наукового обігу введено значну кількість документів і матеріалів, на підставі яких відтворено один з найменш досліджених періодів боротьби за українську державність у 1917 - 1921 рр.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему розвитку та практичної діяльності структурних підрозділів військ Наркомату (Міністерства) внутрішніх справ СРСР в Україні як складової частини силового апарату держави. Проаналізовано позитивні та негативні чинники, що визначали процес еволюції військових формувань спеціального призначення, показано їх вплив на розвиток досліджуваних історичних подій. Розкрито правові засади функціонування військ НКВС (МВС) в Україні у 1939 - 1953 рр., з'ясовано принципи їх організаційно-структурних змін та нормативно-правового забезпечення діяльності, охарактеризовано засоби та методи виконання основних функцій спеціальних військових формувань.

  Скачати повний текст

Досліджено аспект взаємозв'язків київських чоловічих монастирів і Війська Запорізького Низового у XVII - XVIII ст. З'ясовано причини обрання низовими козаками Межигір'я як парафіяльного монастиря. Показано різні сфери діяльності межигірських ченців на території Запоріжжя. Досліджено проблему поділу "духовної" влади над січовиками між ставропігійним Межигірським і кафедральним Св.-Софійським монастирями. Розглянуто місце начальників січових церков, настоятелів амарського монастиря та старокодацьких намісників у структурі управління церковними справами Війська Запорозького Низового. Установлено, що у період "атакування Січі" Церква на Запоріжжі була підконтрольна Київським митрополитам. З'ясовано, що інші київські чоловічі обителі не брали участь в управлінні Церквою на Запоріжжі. З'ясовано умови збору милостині та Січі київськими монахами, а також розглянуто зворотний бік зв'язку - постриг запорожців у ченці та їх паломництва до київських святинь. Спростовано традиційний погляд на виключну релігійність низових козаків у порівнянні з іншими верствами населення тогочасної України.

  Скачати повний текст

Проаналізовано військову та громадську діяльність відомого українського військового, громадського діяча, підполковника Армії УНР, історика Василя Хомича Проходи в першій половині ХХ ст. крізь призму воєнних, суспільно-політичних процесів в Україні та еміграції. Розглянуто основні етапи військової діяльності в лавах російської армії напередодні та в перший рік Першої світової війни, українського війська Української держави, Дієвої Армії УНР. Визначено внесок В. Проходи у боротьбу за державність і незалежність в роки Української революції (1917–1921). Охарактеризовано напрями громадської діяльності В. Проходи в ЧСР у міжвоєнний період. Розглянуто внесок В. Проходи у формування суспільних цінностей студентського середовища Української господарської академії, виокремлено коло його однодумців – студентів і викладачів, серед яких – майбутні лідери національно-культурних організацій в еміграції. Відзначено, що перебуваючи в студентських громадських організаціях («Академічна громада» та ін.) у міжвоєнний період ХХ ст. він доклав чимало зусиль для захисту освітніх, національно-культурних, соціальних прав у ЧСР. Проаналізовано організаційну діяльність В. Проходи щодо становлення і розвитку українського сокільського руху в Чехословаччині, об'єднання сокільських організацій за кордоном, підтримки тісної співпраці з центром – «Соколом-Батьком» у Львові. Виділено його внесок в організаційну працю і створення теоретичних засад українських професійних громадських об'єднань в ЧСР.З'ясовано, що в роки Другої світової війни він працював інженером з будівництва шосейних доріг, оборонних споруд, фабрик в Німеччині, Австрії, Чехії, Словаччині, Прибалтійських державах, СРСР, лише спорадично підтримуючи зв'язки з українськими громадськими організаціями, окремими їх членами. Звернено увагу на арешт та слідство щодо В. Проходи в лютому–вересні 1945 р. та його подальше заслання в м. Таллінн, згодом – в м. Ленінград, а потім – у Комі АРСР у 1945–1954 рр.^UThe dissertation analyzes the military and public activities of the famous Ukrainian military, public figure, lieutenant colonel of the UNR Army, historian Vasyl Khomich Prokhoda in the first half of the twentieth century. Through the prism of military, socio-political processes in Ukraine and emigration. Emphasis is placed on the peculiarities of the formation of his outlook, in particular, it is shown that the basis of expressive national-patriotic consciousness. The main stages of military activity in the ranks of the Russian army before and in the first year of the First World War, the Ukrainian army of the Ukrainian state, the UNR Army of the Army are considered. The contribution of V. Prokhoda to the struggle for statehood and independence during the Ukrainian Revolution (1917 – 1921) was determined. The directions of social activity of V. Passages in the Czechoslovakia during the interwar period of the twentieth century are characterized. The contribution of V. Passages in the formation of social values of the student environment of the Ukrainian Academy of Economics is considered, the circle of his like-minded students and teachers, among whom are the future leaders of national-cultural organizations in emigration, are distinguished. It is noted that being in student non-governmental organizations (“Academic Community” etc.) in the interwar period of the twentieth century he made considerable efforts to protect educational, national, cultural and social rights in the Czechoslovak Republic. The organizational activity of V. Prokhoda on the formation and development of the Ukrainian Sokil movement in Czechoslovakia, the association of Sokil organizations abroad, the support of close cooperation with the headquarters – Sokil-Father in Lviv are analyzed. His contribution to the organizational work and creation of theoretical foundations of Ukrainian professional public associations in the Czechoslovakia are highlighted. It was found out that during the Second World War he worked as an engineer for the construction of highways, defense structures, factories in Germany, Austria, Czech Republic, Slovakia, the Baltic States, the USSR, only sporadically maintaining relations with Ukrainian civic organizations, some. Attention is drawn to the arrest and investigation of V. Prokhoda in February–September 1945 and his subsequent exile in Tallinn, later in Leningrad, and then in the Komi Autonomous Soviet Socialist Republic in 1945–1954.

Вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексну реконструкцію організаційних та функціональних компонентів скіфського війська, запропоновано періодизацію виникнення та розвитку військової організації скіфів. Проаналізовано природні умови скіфського часу та їх вплив на розвиток воєнної справи. Систематизовано знання про війни за участю скіфів, уточнено та обгрунтовано хронологію їх походів до Передньої Азії у VII ст. до н.е., виявлено особливості скіфського воєнного мистецтва. Зроблено спробу дослідити систему забезпечення воєнних дій скіфського війська. На підставі оцінки кардинальних змін у комплексі озброєння, військовій організації, способах та прийомах ведення бойових дій зроблено припущення про те, що у скіфський період відбулась революція у воєнній справі на теренах Південно-Східної Європи.

  Скачати повний текст

З'ясовано організаційно-функціональну структуру, особливості комплектації, мобілізації, управління, бойової підготовки та забезпечення Війська Запорізького періоду Нової Січі та визначено місце запорізького козацтва в системі збройних сил Російської імперії. Реконструйовано бойовий шлях і конкретизовано особливості військової служби підрозділів Війська Запорізького у ході російсько-турецьких війн 1735 - 1739 рр. та 1768 - 1774 рр. Визначено ступінь відповідності бойових традицій і воєнного мистецтва Запорізького козацтва європейській воєнній теорії та практиці XVIII ст. Висвітлено роль бойового досвіду запорізького козацтва періоду Нової Січі у боротьбі з турецько-татарськими військами у подальшому розвитку воєнної справи України та Росії.

  Скачати повний текст

Доведено, що військова справа в слобідських полках розвивалася в руслі загальноукраїнської козацької традиції, але їй була притаманна і певна специфіка (першорядна роль кінноти, фортифікацій тощо). Показано вплив військового критерію на процес заселення Слобідської України XVII - XVIII ст., досліджено зміни, що відбувалися в козацькому середовищі в цей період під впливом все тіснішої інкорпорації даного війська до загальноросійських імперських військових структур. Проаналізовано військову організацію, комплектування, забезпечення, роди військ та озброєння слобідського козацтва. Приділено увагу історії воєн і збройних конфліктів XVII - XVIII ст., у яких брали участь слобідські козаки, що залучалися до численних обтяжливих походів як досвідчена та ефективна іррегулярна кіннота.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено історію костюму збройних сил Української козацької держави (1648 - 1783 рр.) з залученням значного за обсягом масиву джерел, а саме: писемних, зображальних і речових матеріалів з державних архівосховищ, біліотечних зібрань і музейних колекцій України та Російської Федерації. Визначено основні етапи розвитку службових строїв всіх військових формувань Гетьманщини та розглянуто його специфіку у козацьких полках і найманих формуваннях. Здійснено детальну наукову реконструкцію всіх різновидів олягу та спорядження гетьманського війська, установлено їх походження. Показано функціональне призначення окремих елементів і виявлених конструктивних особливостей. Розглянуто порядок і форми забезпечення українського війська обмундируванням, зброєю та спорядженням. Проаналізовано основні рушійні фактори та події, що визначили напрямки розвитку службових строїв гетьманського війська та системи їх постачання. Визначено нормативно-правову базу реформувань у сфері обмундирувння, озброєння та спорядження. Розглянуто особливості і ступінь реалізації реформ. Установлено й уточнено зміст всіх місцевих українських назв і понять з вітчизняної уніформології XVII - XVIII ст. Наведено їх тлумачення у вигляді словника.

  Скачати повний текст

Проаналізовано військово-історичні праці члена НТШ, академіка АН УРСР І.Крип'якевича, присвячені Київській Русі та Галицько-Волинській державі, Запорізькій Січі та козацьким війнам, визвольним змаганням українців у першій половині ХХ ст. Відзначено, що І.Крип'якевич автор наукової концепції першої "Історії українського війська" (1936 р.) та фундатор української військово-історичної школи. Значну увагу приділено Українським визвольним змаганням 1914 - 1923 рр., зокрема, культурно-освітній діяльності легіону Українських січових стрільців, Українській Галицькій армії проти поляків та більшовиків.

  Скачати повний текст

Досліджено військово-політичну діяльність видатних українських гетьманів П. Сагайдачного та Б. Хмельницького у контексті створення та розвитку українського козацького війська за умов захисту українських земель і їх звільнення від чужоземного панування. Проведено порівняльне вивчення військово-політичної діяльності гетьманів і з'ясовано, що саме завдяки їх зусиллям в Україні була створена якісно нова армія, яка відрізнялась від інших тогочасних військових формувань принципами організації, навчання, комплектування та виховання вояків і мала власну козацьку школу воєнного мистецтва. Розкрито роль П. Сагайдачного та Б. Хмельницького у становленні та використанні українського козацького війська у досліджуваний період. Охарактеризовано соціально-економічне становище козацтва у першій половині XVII ст., висвітлено погляди П. Сагайдачного та Б. Хмельницького на досягнення прав і вольностей козацтва за умов польського панування та утвердження незалежного державного статусу українських земель. Проаналізовано військово-політичні концепції П. Сагайдачного та Б. Хмельницького, визначено їх відмінності у порівнянні з аналогічними теоріями іноземних держав даного періоду.

  Скачати повний текст

Досліджено історичні, ідеологічні та суспільно-політичні процеси й явища, які впливали на формування військово-політичних переконань С. Петлюри. З'ясовано історичні обставини формування світогляду С. Петлюри, розкрито його роль в еволюції українського державотворення від автономії до самостійництва. Визначено значення діяльності С. Петлюри у відродженні та творенні українського війська, його вплив на розробку тактики та стратегії збройної боротьби Армії УНР в ході першої та другої українсько-більшовицької війни. Розглянуто військово-дипломатичну діяльність на завершальному етапі боротьби УНР за незалежність, підкреслено значний внесок С. Петлюри у розробку основ національної військової доктрини.

  Скачати повний текст