Здійснено комплексне дослідження багатоаспектних форм художньої реалізації пуританського дискурсу у літературі американського романтизму, одним з наслідків чого, завдяки модифікації категорії "американський ренесанс", став оновлений варіант періодизації літератури XIX ст. Доведено, що формування національного літературного канону грунтувалось на закладеній пуританською традицією повазі до слова як аналогу Першослова. Літературні шукання романтиків призвели до активізації та модернізації пуританських концептів натхнення і поета-проповідника, відродженню жанрів бесіди, моралістичного есею, головною вимогою до митця за цього була відповідність покладеній на нього місії як обранця, наділеного пророчим даром. Підтверджені літературною практикою жанри притчі та параболи увійшли до активного арсеналу романтичної літератури, сприяючи розкриттю алегоричного начала як невід'ємної складової пуританського дискурсу. Сформований романтичною літературою "едемічний міф" став оригінальною художньою формою рецепції пуританського концепту втраченого Едему, визначивши одну з домінантних тем національної літератури. Запропонований підхід дозволяє по-новому прочитати канонічні твори літератури американського романтизму, а також представити її як цілісну систему, одним з вирішальних факторів формування якої став стрижневий пуританський дискурс.

  Скачати повний текст