У експерименті на щурах показано, що препарати "Етопозид","Доксорубіцин","Цисплатин" і "Вінкристин" викликають токсичні нейропатії. Вони відрізняються характером морфологічних змін, послідовністю та термінами виникнення, що зумовлено відмінністю впливу цитостатиків різних класів на окремі компоненти нейрогліокапілярних комплексів периферичних нервів, спинномозкових вузлів і рухових сегментарних центрів. На базі результатів комплексного морфофункціонального аналізу розроблено концепцію морфогенезу токсичних нейропатій, яка передбачає виділення послідовних стадій. Визначено, що кожній фазі притаманні особливості, зумовлені своєрідним поєднанням взаємообумовлених реактивних змін, процесів альтерації та компенсації в аферентних і еферентних нейронах та перинейрональних структурах, які забезпечують трофіку нервових клітин (мікрогеморусло, сполучно-тканинна строма, гліоцити).

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну психолого-педагогічну проблему формування комунікативних умінь розумово відсталих старшокласників у процесі вивчення граматичної теми "Прикметник" засобами використання різних лексичних, стилістичних, лексико-граматичних і граматико-стилістичних вправ. Розроблено показники, критерії та рівні сформованості комунікативних умінь розумово відсталих учнів, розглянуто особливості їх формування. Розроблено методику розвитку моленнєвих і комунікативних умінь таких школярів і встановлено залежності рівня їх сформованості від граматичних знань і мовленнєвих умінь, зокрема, з теми "Прикметник". Обгрунтовано психолого-педагогічні та методичні засади формування комунікативних умінь розумово відсталих учнів як чинника психологічного розвитку школярів, їх особистісного становлення, оптимізації міжособистісних стосунків та успішної соціалізації у суспільстві.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена хірургічному лікуванню висхідного тромбофлебіту великої підшкірної вени. Гострий висхідний тромбофлебіт великої підшкірної вени є небезпечним ускладненням варикозної хвороби нижніх кінцівок. Тромботичні маси, які розташовані проксимальніше або на рівні сафено-феморального з'єднання, можуть поширюватися на загальну стегнову вену внаслідок цього розвивається тромбоз глибоких вен та тромбоемболії. На сьогоднішній день хірургічне лікування гострого висхідного тромбофлебіту великої підшкірної вени полягає у видаленні тромбованої великої підшкірної вени на зонді або з окремих розрізів. Висока травматичність традиційної флебектомії, велика кількість ускладнень в післяопераційному періоді та тривалий час реабілітації послужили поштовхом для пошуку альтернативних та менш травматичних методів лікування. З цього випливає основна мета дисертаційної роботи - покращення результатів хірургічного лікування хворих на гострий висхідний тромбофлебіт великої підшкірної вени шляхом застосування методу ендовенозного високочастотного електричного зварювання. Отримані результати, обгрунтовані морфологічно, після впливу високочастотного електрозварювання на тромбовану велику підшкірну вену дали можливість визначити оптимальні параметри зварювання, тим самим дозволили удосконалити метод ендовенозного високочастотного електричного зварювання при хірургічному лікуванні гострого висхідного тромбофлебіту великої підшкірної вени. Такий результат досягається завдяки з'єднанню тканин в результаті проходження високочастотного електричного струм через них, від ефекту електротермічної денатурації білкових молекул виникає зварювання тромбованої великої підшкірної вени. Впровадження в клінічну практику результатів дисертаційної роботи удосконаленого метода ендовенозного високочастотного електричного зварювання при лікування гострого висхідного тромбофлебіту великої підшкірної вени дасть змогу покращити функціональні і косметичні результати, дозволить прискорити відновлення працездатності, скоротити час лікування та реабілітації хворих з гострим висхідним тромбофлебітом.^UThe dissertation is devoted to the surgical treatment of ascending thrombophlebitis of the great saphenous vein, Acute ascending thrombophlebitis of the great saphenous vein is a dangerous complication of lower extremity varicose vein disease. Thrombotic masses that are located more proximal or at the level of the sapheno-femoral junction may spread to the common femoral vein. This may result in the development of deep vein thrombosis and thromboembolism. A present, surgical treatment of acute ascending thrombophlebitis of the great saphenous vein consists in resecting the thrombosed great saphenous vein on a probe or from individual cuts. High probability of surgical injury of traditional phlebectomy, the large number of complications in the postoperative period and continuous follow-up care triggered the search for alternative and less traumatic treatment modes. This implies the main purpose of the thesis research – improving the results of surgical treatment of patients with acute ascending thrombophlebitis of the great saphenous vein through the use of the method of endovenous high-frequency electric welding. The obtained results are morphologically substantiated – treatment using high-frequency electric welding on the thrombosed great saphenous vein made it possible to determine the optimal welding parameters, thereby allowing to improve the method of endovenous high-frequency electric welding in the surgical treatment of acute ascending thrombophlebitis of the great saphenous vein. This result can be obtained by connecting the tissues as a result of the passage of high-frequency electric current through them. Welding of a thrombosed great saphenous vein occurs due to the effect of electrothermal denaturation of protein molecules. The introduction of the results of the thesis research, namely the improved method of endovenous high-frequency electric welding in the treatment of acute ascending thrombophlebitis of the great saphenous vein into clinical practice, will improve the functional and cosmetic results. It will also accelerate recovery, reduce the time of treatment and follow-up care of patients with acute ascending thrombophlebitis.

Дисертацію присвячено дослідженню актуального науково-прикладного завдання щодо впливу мікроекономічних детермінант на розвиток малого і середнього бізнесу в Україні. З цією метою досліджено та систематизовано науково-методичні засади, проведено оцінку, аналіз та виокремлено вплив мікроекономічних детермінант на розвиток малого і середнього бізнесу в Україні та розроблено практичні рекомендацій щодо його активізації. Визначено, що важливими мікроекономічними детермінантами і загалом основним капіталом малого і середнього бізнесу є володіння інформацією, спеціальними знаннями і здібностями, тобто бізнес має бути інформаційним адже інформація виступає каталізатором економічного розвитку, тому витрати на інформатизацію повинні постійно зростати. Також інформатизації відводиться важлива роль у формуванні бізнес-середовища, тому він охоплює не тільки встановлення сучасної обчислювальної техніки та програмного забезпечення, але і нові інструменти, які мають на меті значно полегшити ведення бізнесу такі як електронний документообіг, електронний підпис, електронні платежі, електронний банк тощо. Важливим інструментом розвитку малого і середнього бізнесу в Україні є розвиток інструментів саморегулювання, який залишається новим, але важливим напрямком дії мікроекономічних детермінант через механізм саморегулювання бізнесу. Підприємці своїми спільними зусиллями можутьвпливати на розвиток демократії, економічні можливості і соціальну справедливість, що найчастіше проявляється через самостійні і добровільні об'єднання суб'єктів підприємницької діяльності – бізнес-асоціації. Будь-які позитивні зміни в сфері розвитку бізнесу неможливі без ініціативи підприємців і саме важливою відмінною рисою бізнес-асоціацій є те, що їх діяльність здійснюється заради захисту прав підприємців і суспільства, а не виключно.^UThe thesis is devoted to the study of a topical scientific and applied issue of microeconomic determinants influence on the development of small and medium businesses in Ukraine. For this purpose, the scientific and methodological foundations have been studied and systematized, the assessment, analysis and the impact of microeconomic determinants on the development of small and medium businesses in Ukraine have been evaluated and practical recommendations have been advanced for its activation. It is determined that important microeconomic determinants and in general the main capital of small and medium business is the possession of information, special knowledge and skills, i. e. business should be informational because information is a catalyst for economic development, so the cost of informatization should continue to grow. Informatization also plays an important role in shaping the business environment, so it covers not only the installation of modern computer hardware and software, but also new tools that aim to greatly facilitate doing business such as electronic document management, electronic signature, electronic payments, electronic banking, etc. An important tool for the development of small and medium business in Ukraine is promoting self-regulatory instruments, which remain a new but important area of microeconomic determinants action through the mechanism of business selfregulation. Entrepreneurs can work together to influence the advancement of democracy, economic opportunities and social justice, which is most often manifested through independent and voluntary associations of business entities – business associations. Any positive changes in the field of business development are impossible without the initiative of entrepreneurs and the most important feature of business associations is that their activities are carried out to protect the rights of entrepreneurs and society.

Структурно-функціональна сталість самооновлюючих клітинних популяцій, як правило, контролюється механізмами гомеостазу,спрямованими на заміщення клітин, які загинули природно або під впливом зовнішніх стресорів. Відомо, що деякі фізичні та хімічні чинники в тій чи іншій дозі зумовлюють пошкодження генетичного апарату клітин, активуючи механізми його репарації. Незавершена та/або неправильна репарація генетичного апарату призводить до двох основних наслідків: загибелі клітин або онкогенної трансформації. Загибель клітин може бути сприятливою лише в тому випадку, якщо вони активно замінюються тими клітинами, які адаптувалися та успішно відновилися після дії генотоксичного чинника. Не виключено, що такі процеси реалізуються через поліплоїдизацію із залученням властивого стовбуровим клітинам механізму самооновлення, як, наприклад, при посттравматичної регенерації паренхіми печінки. За результатами досліджень in vitro подібний сценарій відповіді на генотоксичний стрес раніше був задокументований для деяких типів пухлинних клітин. Вперше доведено, що виключно за умов встановлення безпосереднього міжклітинного контакту можливе формування ПВС, причому ні щілинні з'єднання, ні довгоживучі чинники, які можуть надходити у міжклітинне середовище від опромінених клітин, не відіграють основну роль в цьому процесі. Також встановлено, що ПВС реалізуються як у клітинах в результатігострого зовнішнього опромінення γ-квантами, так і у клітинах в результаті пролонгованого внутрішнього опромінення β-частинками 3Н, причому ці відповіді посилюються при зростанні співвідношення кількості опромінених клітин до неопромінених, незважаючи на вид застосованої радіації. За характером змін у білковому профілі клітин-свідків доведено факт залучення в них процесів клітинного захисту, проліферації та метаболізму. На експериментах з безпосередньо опроміненими стовбурово-подібними клітинами, такими як WB-F344, вперше показано, що основою їхньої радіорезистентності може служити адаптивна відповідь, яка здійснюється шляхом поліплоїдизації з супутньою експресією стовбурових факторів OCT4 і NANOG, відповідальних за самооновлення клітинних популяцій. Встановлено, що після X-опромінення у межах доз 1,0−10,0 Гр навіть великі поліплоїдні клітини з плоїдністю 8С і вище мають проліферативний потенціал (визначений за маркером Ki-67) та здатні ділитися звичайним мітозом. З'ясовано, що подібно клітинам WB-F344, пухлинні клітини деякихвипадків РМЗ, особливо пара-триплоїдних і тричі-негативних, відповідають на генотоксичний стрес поліплоїдизацією та самооновленням, хоча замість ІР застосовували НХТ доксорубіцином з паклітакселом. До того ж, переважна кількість поліплоїдних клітин, які є також позитивними на маркер інвазивності CD44, здатні деполіплоїдизуватися, утворюючи дочірні клітини з тим же фенотипом. Запропонована за допомогою ДНК-цитометрії детекція та кількісна оцінка поліплоїдних клітин у пухлині до і після застосування протипухлинної терапії суттєво розширює уявлення щодо перебігу хвороби та терапевтичного ефекту.^UThe structural and functional constancy of self-renewing cell populations is usually controlled by homeostasis mechanisms aimed to replace cells that have died naturally or under the influence of external stressors. It is known that some physical and chemical factors at certain doses lead to the damage of genetic apparatus of cells, activating the mechanisms of its repair. Incomplete and/or incorrect repair of the genetic apparatus results in the two main consequences: cell death or oncogenic transformation. Cell death can be favorable only if the dead cells are actively replaced by the cells that have adapted and successfully recovered after the action of genotoxic agents. It is possible that such processes areimplemented through polyploidization involving the mechanism of self-renewal inherent in stem cells, resembling post-traumatic regeneration of the liver parenchyma. According to in vitro studies, a similar scenario of response to genotoxic stress has been previously documented for some types of tumor cells. It has been proven for the first time that the formation of PBR can only be implemented under condition when the direct intercellular contact is established, and neither gap junctions nor long range factors that can be released into the intercellular milieu from irradiated cells play a major role in this process. It has also been found that PBR are implemented in cells acutely irradiated with 137Cs γ-rays from the outside as well as in cells prolongedly irradiated with 3 Н β-particles from the inside, and these responses are enhanced by increasing the ratio of irradiated cells to unirradiated cells, regardless of the type of applied radiation. The fact of involvement of cellular defense, proliferation and metabolism in PBR has been proven by the character of changes in the protein profile of bystander cells. Experiments with directly irradiated normal stem-like cells such as WB-F344 have first demonstrated that an adaptive response, which can be the basis of theirradioresistance, is implemented through polyploidization with concomitant expression of stem cell factors OCT4 and NANOG responsible for self-renewal of cell populations. It has been found that after X-irradiation with doses within the range of 1.0–10.0 Gy even the large polyploid cells with ploidy of 8C and above can proliferate, as determined by Ki-67 marker, and can divide by regular mitosis. Similar to WB-F344 cells, tumor cells in some breast cancer cases (particularly near-triploid and triple-negative cases) have been found to respond to the genotoxic stress by polyploidization and self-renewal, although instead of IR doxorubicin with paclitaxel was used. In addition, the vast majority of polyploidcells that are also positive for the marker of invasiveness (CD44) can depolyploidize, producing the daughter cells with the same phenotype.DNA-cytometry has been proposed for the detection and quantitative evaluation of polyploid cells in a tumor before and after anti-tumor therapy, aiming to substantially expand the understanding of the course of the disease and the therapeutic effect.

Хіміопрепарат Паклітаксел використовують при лікуванні злоякісних пухлин різного походження. На жаль, у 80% пацієнтів після лікування ним розвивається дистальна сенсорна нейропатія. При цьому застосування нейропротекторних препаратів не дало бажаних результатів. Метою нашого дослідження стало встановлення закономірностей структурно-функціональних змін сідничого нерва щурів та його рухового і чутливого сегментарних центрів під впливом паклітакселу за умов корекції 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом (ГС). Експеримент проведено на 94 білих рандомбредних щурах-самцях масою 150-200 г. Дослідній і контрольній групі щурів вводили внутрішньоочеревинно хіміопрепарат Паклітаксел (Actavis, Румунія) у дозі 2 мг/кг маси тіла через одну добу чотири рази до досягнення дози 8 мг/кг. Після цього тварини були рандомізовані на 2 групи по 42 тварини у кожній. У дослідній групі щурам протягом наступних 10 діб вводили внутрішньоочеревинно 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат у дозі 10 мг/кг маси тіла, попередньо розчинивши в 0,5 мл води для ін’єкцій. Тваринам контрольної групи внутрішньоочеревинно вводили воду для ін’єкцій в еквівалентному об’ємі протягом аналогічного терміну. Дослідження проводили на 1-у, 7-у, 14-у, 28-у, 60-у, 90-у та 120-у доби експерименту. Результати наших досліджень показали, що на фоні експериментальної паклітаксел-індукованої периферійної нейропатії (ПІПН) до 14-ї доби від початку введення ГС у сідничому нерві простежувалися внутрішньоклітинні регенераційні процеси. Зі збільшенням терміну експерименту до 28-60-ої доби у мієлінових нервових волокнах (МНВ) виявлялися збільшення нейрофіламентів і нейротрубочок, поява молодих мітохондрій, зменшення периаксонального набряку та відновлення структури мієлінової оболонки. У нейролемоцитах були присутні морфологічні ознаки підвищеного білкового синтезу та явища мієлінофагії. Регенераційно-відновні процеси в МНВ на 90-у-120-у доби призводили до відновлення метричних показників МНВ із наближенням до інтактних показників і були в рази меншими за відповідні показники при ПІПН. Позитивний нейромодулюючий вплив ГС на перебіг ПІПН ми побачили досліджуючи сегментарні центри сідничого нерва. Так, упродовж експерименту на фоні лікування ПІПН ГС в електронномікроскопічній картині клітин передніх рогів спинного мозку спостерігали активацію синтетичних процесів у нейронах, зростання активності гранулярної ендоплазматичної сітки, збільшення насиченості нейроплазми рибосомами і полірибосомами, стабільний стан мітохондрій та появу їхніх молодих форм, гіпертрофію комплексу Гольджі. Досліджуючи чутливі центри сідничого нерва у нейронах спинномозкових вузлів крижового відділу спинного мозку ми відмічали виражені внутрішньоклітинні регенераційні процеси: поява молодих розгалужених мітохондрій різних розмірів, форми і щільності; вогнищеве помірне ущільнення гіалоплазми з численними рибосомами; гіпертрофія комплексу Гольджі та цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки. При застосуванні ГС для корекції нейротоксичних впливів паклітакселу ми спостерігали якісний позитивний вплив. При проведенні тесту фон Фрея механічний больовий поріг на 7-у добу експерименту був на 56,43% вище, у порівнянні з контролем, на 14-у добу – на 45,59% вище, а на 28-у добу – відрізнявся на 98,16%, у порівнянні з аналогічним показником у контрольній групі тварин. Оцінюючи результати тесту «гаряча пластинка» у тварин дослідної групи, встановлено зниження проявів термічної гіпералгезії на 39,60% на 7-у добу експерименту, а у терміні 14 діб –зниження проявів термічної гіпералгезії на 63,95%. Таким чином, отримані результати морфологічного аналізу сідничого нерва та його чутливого і рухового сегментарних центрів повністю узгоджуються з даними нейрофізіологічних досліджень і вказують на можливість використання ГС як ефективного нейропротектора при периферійній нейропатії, спричиненій паклітакселом. Уперше досліджено коригуючий вплив ГС на динаміку, глибину, зворотність і незворотність морфо-функціональних змін у сідничому нерві при експериментальній ПІПН. Уперше на основі комплексних методів дослідження отримано нові дані, що після введення ГС на фоні експериментальної ПІПН в СН спостерігається відновлення МНВ, яке перебігає 3 періодами: перший період (до 14-ї доби) характеризується сповільненням розвитку і перебігу ПІПН; другий період (28-60-а доби) проявляється вираженими регенераційними процесами у МНВ; третій період (90-120-а доби) призводить до поступового відновлення мієлоархітектоніки СН. Уперше визначено закономірності нейро-гліо-капілярно-стромальних взаємодій чутливого та рухового сегментарних центрів сідничого нерва у динаміці ПІПН при використанні в якості нейропротектора ГС.Ключові слова: паклітаксел, тубулін, хіміотерапія, нейропатія, сідничий нерв, армадін, 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат, спинномозковий вузол, спинний мозок, мотонейрони, регенерація нерва, мієлін, нейропротектор, нейротоксичний вплив. Галузь – медицина.^UPaclitaxel is used in the treatment of malignant tumors of various origins. Unfortunately, 80% of patients develop distal sensory neuropathy after treatment. At the same time, the use of neuroprotective drugs did not give the desired results. The aim of our study was to establish the patterns of structural and functional changes in the sciatic nerve of rats and its motor and sensory segmental centers under the influence of paclitaxel under the conditions of correction of 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine succinate (HS). The experiment was carried out on 94 white random-bred male rats weighing 150-200 g. The experimental and control groups of rats were injected intraperitoneally with the Paclitaxel at a dose of 2 mg/kg of body weight after one day four times. After that, the animals were randomized into 2 groups of 42 animals each. In the experimental group, for the next 10 days, HS was administered intraperitoneally at a dose of 10 mg/kg. Animals of the control group were injected intraperitoneally with water for injections in an equivalent volume. The studies were performed on the 1st, 7th, 14th, 28th, 60th, 90th and 120th days of the experiment. The results of our research showed that up to the 14th day intracellular regeneration processes were observed in the sciatic nerve. On the 28th-60th day, an increase in neurofilaments and neurotubules, the appearance of young mitochondria, a decrease in periaxonal edema, and a restoration of the structure of the myelin sheath were found in myelinated nerve fibers (MNF). Morphological signs of increased protein synthesis and myelinophagy were present in neurolemocytes. Regenerative and restorative processes in the MNF on the 90th-120th day led to the recovery of the metric indicators of the MNF, approaching the intact indicators and were many times smaller than the corresponding indicators in the case of PIPN. We saw the positive neuromodulatory effect of HS by examining the segmental centers of the sciatic nerve. Thus, during the treatment by HS, activation of synthetic processes in neurons, increased activity of the granular endoplasmic reticulum, increased saturation of the neuroplasm with ribosomes and polyribosomes, a stable state of mitochondria and the appearance of their young forms, hypertrophy of the Golgi complex were observed in the cells of the anterior horns of the spinal cord. While studying the sensitive centers of the sciatic nerve in the neurons of the spinal cord nodes, we noted intracellular regeneration processes: the appearance of young mitochondria of different sizes, shapes and densities; focal moderate thickening of hyaloplasm with numerous ribosomes; hypertrophy of the Golgi complex and cisterns of the granular endoplasmic reticulum. When using HS to correct the neurotoxic effects of paclitaxel, we observed a qualitative positive effect. When conducting the von Frey test, the mechanical pain threshold on the 7th day of the experiment was 56.43% higher, compared to the control, on the 14th day – 45.59% higher, and on the 28th day – it differed by 98.16%, compared to the similar indicator in the control group of animals. Evaluating the results of the "hot plate" test in the animals of the experimental group, it was established that the manifestations of thermal hyperalgesia decreased by 39.60% on the 7th day of the experiment, and within 14 days, the manifestations of thermal hyperalgesia decreased by 63.95%. Thus, the obtained results of the morphological analysis of the sciatic nerve and its sensory and motor segmental centers are fully consistent with the data of neurophysiological studies and indicate the possibility of using HS as an effective neuroprotector in peripheral neuropathy caused by paclitaxel. For the first time, the corrective effect of 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine succinate on the dynamics, depth, reversibility and irreversibility of morpho-functional changes in the sciatic nerve during experimental PIPN was investigated. For the first time new data were obtained that after the introduction of HS against the background of experimental PIPN in the sciatic nerve, the recovery of MNF is observed, which runs through 3 periods: the first period (up to the 14th day) is characterized by a slowdown in the development of PIPN; the second period (28-60th day) is manifested by pronounced regeneration processes in the MNF; the third period (90-120 days) leads to a gradual restoration of the myeloarchitectonics of the sciatic nerve. For the first time, the neuro-glio-capillary-stromal interactions, qualitative and quantitative changes of the sensory and motor segmental centers of the sciatic nerve in the dynamics of PIPN when using HS as a neuroprotector were determined.Key words: paclitaxel, tubulin, chemotherapy, neuropathy, sciatic nerve, armadine, 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine succinate, spinal node, spinal cord, motor neurons, nerve regeneration, myelin, neuroprotector, neurotoxic effect.

Показано, що провідними чинниками формування фенотипу СНзбФВ в хворих на ЦД2 є: вищий індекс маси тіла (OR=1,14); рівень систолічного (OR=1,047) та діастолічного артеріального тиску (OR=1,066); підвищення вмісту загального холестерину (OR=1,355), холестерину ліпопротеїдів низької густини (OR=1,520) та тригліцеридів (OR=1,543); зростання рівнів у крові сечовини (OR=1,340) та креатиніну (OR=1,089); зменшення вмісту холестерину ліпопротеїдів високої густини (OR=0,003) та показника розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (OR=0,974). Доведено, що перебіг СНзбФВ в хворих на ЦД2 характеризується інтенсифікацією проявів запального процесу, що проявляється зростанням у крові кількості лейкоцитів (на 20,0%), тромбоцитів (на 10,2%), рівнів високочутливого С-реактивного протеїну (на 32,7%). Уперше за такого поєднання недуг відмічена системна дизрегуляція імунної відповіді: збільшення кількості нейтрофілів (на 24,5%) на тлі зменшення числа лімфоцитів (на 17,8%) та моноцитів (на 13,8%); підвищенням інтегральних запальних індексів: співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (на 35,3%), співвідношення тромбоцитів до лімфоцитів (на 22,1%), системного індексу імунного запалення (на 42,0%), системного індексу відповіді на запалення (на 25,0%) та сукупного індексу системного запалення (на 31,7%). Уперше на біологічний моделі СН та ЦД доведено, що поєднане застосування емпагліфлозину та сакубітрилу/валсартану має стримуючий вплив на процеси патологічного ремоделювання міокарда, що проявлялося зменшенням глибини паренхіматозної дистрофії та зниженням виразності фіброзу серцевого м’язу, а також ступеня гіпертрофії кардіоміоцитів (на 33,0%) та їхніх ядер (на 35,5%). Доповнені дані досліджень, що призначення емпагліфлозину в складі фармакологічного менеджменту хворих на ЦД2 та СНзбФВ призводить до виразного зростання розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (на 31,5%), забезпечує додаткові переваги у зменшенні розмірів серця та покращення його систолічної й діастолічної функції. Відмічено, що поєднання емпагліфлозину та сакубітрилу/валсартану при лікуванні пацієнтів із СНзбФВ та ЦД2 обумовлює більш виразне зменшення проявів задишки, інтенсивності запального процесу (зниження співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів (на 38,3%), співвідношення тромбоцитів до лімфоцитів (на 22,0%), системного індексу імунного запалення (на 43,2%), рівнів С-реактивного протеїну (на 37,9%)), ступеня фіброзу міокарда (зниження рівнів N-кінцевого фрагменту мозкового натрій-уретичного пептиду (на 24,3%), розчинної молекули ST2 (на 40,3%) та галектину-3 (на 35,3%)) та поліпшення якості життя. На основі отриманих результатів доповнено та розширено наукову концепцію клініко-патогенетичного перебігу STEMI із супутнім цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією, багатогранність проявів якого залежить від комплексу параметрів, де, поряд із показниками електрокардіографії та тропоніну У роботі вперше виділено основні чинники впливу на важкість гострої серцевої недостатності глікозильованого гемоглобіну (r=+0,222; p=0,011) та асоціації рівня ліпопротеїнів низької густини із поширеністю багатосудинного ураження (r=+0,207; p=0,018), а також доповнено наукові дані щодо особливостей перебігу STEMI у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією. Отримано нові дані щодо ролі цукрового діабету 2 типу у впливі на запалення низького ступеня у пацієнтів зі STEMI та артеріальною гіпертензією, що базуються на обчисленні індексів SII, NLR AISI. Уперше встановлені відмінності у рівні sST2 (OR=3,594 [95% CI: 2,203-5,864) та маркера фіброзування міокарда фібронектину, що служать вагомими предикторами ризику великих несприятливих серцево-судинних подій у майбутньому. Розроблено та впроваджено у практику схему лікування, що включає використання поряд із базовою терапією кверцетину і адвокарду, що сприяло ефективнішому зменшення запалення низького ступеня та рівня ліпопротеїнів низької густини, покращувало систолічну функцію, що в свою чергу призводило до кращого терапевтичного ефекту у реваскуляризованих пацієнтів зі STEMI, цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією. Доповнено спосіб комплексної фармакологічної терапії пацієнтів із СнзбФВ та ЦД2 шляхом поєднаного використання емпагліфлозину в дозі 10 мг на добу та сакубітрилу/валсартану в дозі по 50 мг двічі на добу (із наступним титруванням) для оптимізації прогноз-модифікуючого лікування з урахуванням впливу на різні ланки патогенезу захворювань. Ключові слова: серцева недостатність, цукровий діабет 2 типу, ремоделювання міокарду, запалення, маркери запалення, високочутливий С-реактивний протеїн, sST2, NT-proBNP, галектин-3, інгібітори натрій-залежного ко-транспортеру глюкози 2 типу, інгібітори рецепторів ангіотензину та неприлізину, якість життя, міокард. Галузь-Медицина.^UIt has been shown that the leading factors in the formation of the phenotype of HFpEF in patients with T2DM are higher body mass index (OR=1.14); systolic (OR=1.047) and diastolic blood pressure (OR=1.066); increased levels of total cholesterol (OR=1.355), low-density lipoprotein cholesterol (OR=1.520) and triglycerides (OR=1.543); increased blood levels of urea (OR=1.340) and creatinine (OR=1.089); decreased high-density lipoprotein cholesterol (OR=0.003) and estimated glomerular filtration rate (OR=0.974). It was proved that the course of HFpEF in patients with T2DM is characterized by intensification of inflammatory manifestations, which is manifested by an increase in the number of leukocytes (by 20.0%), platelets (by 10.2%), and levels of highly sensitive C-reactive protein (by 32.7%). For the first time with this combination of diseases, a systemic dysregulation of the immune response was noted: an increase in the number of neutrophils (by 24.5%) against a decrease in the number of lymphocytes (by 17.8%) and monocytes (by 13.8%); an increase in integral inflammatory indices: neutrophil to lymphocyte ratio (by 35.3%), platelet to lymphocyte ratio (by 22.1%), systemic immune inflammation index (by 42.0%), systemic inflammation response index (by 25.0%) and total systemic inflammation index (by 31.7%). It was noted that structural remodeling and functional changes of the myocardium are important in the formation of the HFpEF syndrome in T2DM: left ventricular end-diastolic dimension (OR=1.404), left ventricular end-diastolic volume (OR=1.199), interventricular septal thickness (OR=1.895), left ventricular myocardial mass index (OR=1.057), relative left ventricular wall thickness (OR=2.080), left atrial volume index (OR=1.174) and E/A ratio (OR=0.031). It has been shown that these patients have increased processes of pathological remodeling of the heart muscle, as evidenced by an increase in the levels of the N-terminal fragment of brain sodium-urethyric peptide (2.1-fold), soluble ST2 molecule (2.1-fold) and galectin-3 (1.62-fold). For the first time, in a biological model of HF and DM, it was proved that the combined use of empagliflozin and sacubitril/valsartan has a restraining effect on the processes of pathological myocardial remodeling, which was manifested by a decrease in the depth of parenchymal dystrophy and a decrease in the severity of cardiac fibrosis, as well as the degree of hypertrophy of cardiomyocytes (by 33.0%) and their nuclei (by 35.5%). It has been noted that the combination of empagliflozin and sacubitril/valsartan in the treatment of patients with HFpEF and T2DM causes a more pronounced reduction in dyspnea, intensity of the inflammatory process (decrease in the ratio of neutrophils to lymphocytes (by 38.3%), platelet to lymphocyte ratio (by 22, 0%), systemic immune inflammation index (43.2%), C-reactive protein levels (37.9%), degree of myocardial fibrosis (reduction of the N-terminal fragment of brain sodium-urethy peptide (24.3%), soluble ST2 molecule (40.3%) and galectin-3 (35.3%)) and improvement of quality of life. For the first time in a biological model of HF and DM, it was proved that the combined use of empagliflozin and sacubitril/valsartan has a restraining effect on the processes of pathological myocardial remodeling, which was manifested by a decrease in the depth of parenchymal dystrophy and a decrease in the severity of cardiac fibrosis, as well as the degree of hypertrophy of cardiomyocytes (by 33.0%) and their nuclei (by 35.5%). The study data were supplemented by the fact that the administration of empagliflozin as part of the pharmacological management of patients with T2DM and HFpEF leads to a significant increase in the estimated glomerular filtration rate (by 31.5%), provides additional benefits in reducing the size of the heart and improving its systolic and diastolic function. Periodic monitoring of patients with T2DM is recommended, especially in the cohort of patients with overweight or obesity, concomitant hypertension, dyslipidemia, and reduced estimated glomerular filtration rate, for the purpose of early detection of patients at risk of HFpEF. The method of complex pharmacological therapy of patients with HFpEF and T2DM was supplemented by the combined use of empagliflozin at a dose of 10 mg per day and sacubitril/valsartan at a dose of 50 mg twice daily (with subsequent titration) to optimize prognosis-modifying treatment, taking into account the impact on various links in the pathogenesis of diseases. Key words: heart failure, type 2 diabetes mellitus, myocardial remodeling, inflammation, inflammatory markers, high-sensitivity C-reactive protein, sST2, NT-proBNP, galectin-3, sodium-dependent glucose co-transporter type 2 inhibitors, angiotensin and neprilysin receptor inhibitors, quality of life, myocardium. Branch-Medicsne.