Проаналізовано біокінематичні принципи побудови стрибків у довжину з розбігу. Наведено характеристику трьох моделей техніки стрибків: бігової, силової, подвійного відштовхування. Висвітлено взаємозв'язок між біокінематичними параметрами руху спортсменів і змагальним результатом. Побудовано математичну модель стрибка в довжину та на її основі розроблено спеціальні номограми, що відтворюють зв'язок між кутом руху, швидкістю розбігу та дальністю стрибка. Виокремлено кореляційні залежності між дальністю стрибка та біокінематичними параметрами, що є визначальними для заключної частини розбігу. Доведено, що техніка виконання стрибків у довжину у чоловіків і жінок, з урахуванням подібності біомеханіки побудови змагальної вправи, грунтується на різних системоутворювальних чинниках.

  Скачати повний текст