У дисертації вперше здійснено комплексне міждисциплінарне дослідження закономірностей розвитку українського живопису в ХІХ – початкуХХІ століття в контексті ціннісних вимірів національної культури, суспільно-політичних процесів, авторської візії. Відзначено, що контекстуальністьукраїнського живопису була недостатньо теоретично осмислена. Охарактеризовано загальні принципи класифікації мистецтва (еволюціонізм) танові підходи, основані на національних особливостях, різних фазах розвитку (лінійності, циклічності, перервності), філософських парадигмах.Запропоновано метод «моделі», що дає цілісне уявлення про складну систему смислоутворюючих зв'язків в живописі, його періодизації, мистецтвознавчої йкультурологічної типологізації. Обґрунтовано теоретичні засади образотворчого процесу живопису, уточнено поняття ‒– конструктивна ідея, простір, художній простір, художній експеримент, модифікація художньої мови, введено в науковий обіг нові дефініції — анаморфізм, міжвидова транзитивність, аргументовано роль та взаємовідношення культурного та художнього контексту в аналізі творів. Досліджено ґенезу національного живопису, осмислено його базовіконцепти як аксіологічну основу творчості художників, охарактеризовано світоглядні засади творчості Т. Шевченка та його новації в малярстві. Показано,що українська природа, культура, історія, були ідентифікаторами формуючого кола тем та мотивів, що означували національний контекст творчості утворчості Т. Шевченка, В. Тропініна, І. Сошенка, В. Штернберга, їх послідовників — митців українського модернізму, бойчукістів, шістдесятників,художників періоду незалежності України. Визначено критерії «конвенціональності» в мистецтві (живописі), показано їхнє впровадження на макро- імікрорівні стосунків художника і влади. Розглянуто питання «авторської» концепції у новій репрезентації художньої картини світу, досліджено роль авторських візій у поступі українського живопису в руслі модернізму, авангарду, постмодернізму. За встановленими домінантними ознакамисформовано принципи будови концептуальних моделей живопису — «національної», «конвенціональної», «авторської». Охарактеризовано культуро-творчі процеси в сучасному живописі, визначено його потенціал в актуалізації нових смислів та цінностей, виявлено нові підходи до просторової організаціїтворів, обумовлені міжвидовою транзитивністю, цифровізацією, прийомами анаморфізму, «Glitch art».^UA change in the scientific worldview determines refocusing of investigations of new or existing factual material. Ukrainian painting, researched throughout the 20thand in early 21st century, acquired historical and cultural as well as artistic and stylistic features within the Soviet methodological framework (ideoligicallymodified) targeted at the global systems of arts systematization and classification. Along with that, particular scholars offered alternative classification principles(I. Ioffe, M. Alpatov, M. Kahan, V. Vlasov), including Ukrainian ones with the focus on the national specificity (A. Prahov, F. Shmit, V. Modzalevskyi, M. Holubets,I. Ohienko, K. Shirotskiy, D. Antonovych, B.-I. Antonych, M. Stankevych, etc.). The approach this thesis offers is based upon synchrony and diachrony;namely, the analysis of artistic processes in critical times as well as in transition and phase periods that make the development of painting intermittent rather than linear.Thereby, the factual material visualizes the diverse arts and crafts as well as the artists' worldviews. Their classification, systematization, generalization by certaincriteria, and identifying the dominant trends determine the relevance of this paper, the problem and its solution, namely, building conceptual models of Ukrainian painting of the 19th – early 21st century. The thesis solves this problem with reliance on the complex interdisciplinary approach (art studies, culturology, history, philoshophy, psychology, mathematics, and optics) to researching painting within the specified chronological framework; refocusing from a stylistic and genre-based approach to an artist's perception of the spacetime as well as actualization of the context and criteria for reality evaluation provides a new perspective of painting in the field of cultural dynamics. Literary analysis shows that contextuality of Ukrainian painting has been conceptualized sporadically; when considering the works of a particular period, the researchers paid attention to the obvious sense-organizing approches of the artists who preferred to express, directly or indirectly, the authentic Ukrainian culture, the peculiarities of the material as well as the spiritual development of the nation, and its traditions. Thereby, a circle of artists has been identified who determined the axiological framework for their own work in 19th – early 20th century on the basis of the national culture, idea, memory, mental and spiritual vision. Literature on the work of T. Shevhenko as the founder of the nation-oriented art and its genre specificity is the most in-depth in this respect. The work of Ukrainian modernists, the Sixtiers, and the artists from the independent Ukraine is less investigated in the given context. Relationships between the artist and the government comprise a separate chapter in the history of Ukrainian arts, estimated ambiguously during the age of totalitarianism (M. Burachek, I. Vrona, M. Zubar, K. Slipko-Moskaltsiv, M. Khmuryi, E. Kholostenko, M. Kotliar, V. Afanasiev, Y. Zatenatskyi, H. Ostrovskyi, P. Hovdia, B. Butnyk-Siverskyi, B. Lobanovskyi, V. Klevaev,M. Kryvolapov, Yu. Belichko, V. Fomenko) and afterwards (B. Lobanovskyi, O. Holubets, O. Rohotchenko, H. Skliarenko, T. Ohneva, L. Smyrna, N. Averianova).A number of Ukrainian scholars have written investigations reports, books, and chapters in composite works as well as scholarly article collections about theconventional content and form of painting within the normalized socialist realism framework. Heroic themes related to wars, revolutions, labor feats, andcollectivization eliminated any displays of individualism, noncom-formity, and alternative views of the time, resulting into “in-migration” of artists. It is worthnoting that artists worked in between those extremes, realizing their own artisitc visions at the level of form and language, which is the microlevel, with theaccordance of the macrolevel established by the system: the mythologized stereotype of “a happy Soviet.” Conventionalism as a condition of acceptance or non-acceptance of certain norms makes it possible to manifest individualism, which actually took place in the Soviet times, in contradiction to conformism as subordination and dissolution of a self.

Наукове завдання представленого дослідження полягає у вивченні творчої та громадської діяльності художників-шістдесятників, оцінці їх культуротворчих інтенцій у поступі національного мистецтва. Здійснено теоретичне осмислення явища шістдесятництва, його культуротворчий аспект у науковій літературі, уточнено самі поняття. Обґрунтовано розподілення досліджуваної літератури на умовні періоди, так звані «офіційні» та «неофіційні» джерела, опубліковані праці до та після настання Незалежності України. Вказано, що матеріал опублікований в період СРСР заангажований, має більше політичну, ніж художню оцінку. Тому офіційні джерела інформації, такі як «Історія українського мистецтва: у 6-х томах» висвітлюють шістдесятництво у соцреалістичній доктрині. Об'єктивна оцінка цього явища дана в літературі власне його представниками, які осмислили саме поняття «шістдесятництва», причини його появи та умови функціонування, наслідки для історії, культури та мистецтва України. У досліджені визначено, що головним сподвижником цього руху та ідеї, яку сповідували митці, стало відродження української культури. В цьому виявлялася громадянська позиція митців, їх творчі пріоритети, світоглядні орієнтири.Джерельна база дисертації представлена епістолярною спадщиною, архівними та фактологічними матеріалами музеїв, науковими публікаціями, монографіями, довідниками та словниками, що містять біографічні матеріали про митців, дослідженнями, що розглядають художні та культуротворчі процеси України ХХ століття, творчу та громадську діяльність шістдесятників. Обґрунтовано, що в зазначений період культуроцентризм визначав контекст мистецьких пошуків шістдесятників, що відобразилось на смислотворенні та образотворенні графіки й інших видів мистецтва. Здійснено огляд наукових праць, присвячених дослідженню творчої спадщини бойчукістів та художників-шістдесятників, їхнього впливу на розвиток національного мистецтва та культури. Досліджено діяльність української культурної інтелігенції в контексті національно-культурного відродження 1917–1921 рр. висвітлено складні та суперечливі аспекти, які проявилися впродовж революційного часу. Визначено ідеологічні та художні чинники відродження національної культури у кризові періоди 1920-1930-х та кінець 1950-х- початок 1970 років, роль у цьому культуротворчого потенціалу митців. Охарактеризовано феномен шістдесятництва в мистецькій площині. Доведено необхідність виокремлення тих художників, які намагалися продовжувати розвиток національного мистецтва, звертаючись до його витоків, репрезентувати у творах особливості та розмаїтість знаків і значень української культури, відтак сприяли її збереженню через актуалізацію категорії культурної пам'яті. Наголошено, що дослідники теми шістдесятництва часто зводять в одну шеренгу художників, які йшли врозріз офіційному мистецтву і тих хто проваджував нові ідеї, перебуваючи у «внутрішній еміграції». Визначено критерії оцінки творчих орієнтирів художників у шістдесяті роки, відповідно їх поділ на конформістів, нонконформістів, шістдесятників, андеграунд. Перші слідували офіційному, інші неофіційному мистецтву, виражаючи свободу власного бачення, внутрішніх переживань. Були й ті, хто крім бажання самовираження, намагалися пізнавати, зберігати та розвивати українське національне мистецтво через творчі пошуки, експерименти.Аргументовано роль «Розстріляного відродження» в активізації української теми у графіці художників-шістдесятників. Охарактеризовано чинники, що впливали на поступ українського мистецтва на початку ХХ століття, серед яких важливе місце займало народне мистецтво. Показано вплив засад народної творчості на світогляд художників, належних до українського модернізму, зокрема бойчукістів, у діяльності яких увиразнено націєтворчий потенціал мистецтва. Доведено, що національний напрям став одним з головних в українському мистецтві періоду початку ХХ століття й позначився на творчості М. Бойчука, В. та Ф. Кричевських, Г. Нарбута, Я. Струхманчука, О. Сластьона, М. Бурачека, Ф. Красицького, О. Саєнка, С. Налепинську-Бойчук, І. Падалку, В. Седляра, О. Павленко, Т. Бойчука, П. Іванченка, М. Рокицького, М. Жука, А. Маневича, А. Монастирського, О. Кульчицької та ін.^UThe scientific objective of the presented research is to study the creative and social activities of the Sixtiers artists, to evaluate their cultural intentions for the advance of national art. The paper conducts theoretical revising of the phenomenon of the Sixtiers, its cultural aspect in the literature, and specifies the concepts. The paper justifies classification of the analyzed literature into conventional periods, the so-called official and unofficial sources, published works before and after the independence of Ukraine. It is stated that the material published during the Soviet period is biased, has a more political than artistic assessment. Therefore, official sources of information, such as “History of Ukrainian Art: in 6 volumes” cover the “sixties” in the socialist realist doctrine. An objective assessment of this phenomenon is given in the literature by its representatives, who understood the very concept of the “sixties”, the reasons for its appearance and operating conditions, the consequences for the history, culture and art of Ukraine. The study found that the main companion of this movement and the idea professed by the artists was the revival of Ukrainian culture. This revealed the civic position of artists, their creative priorities, worldviews.The source base of the dissertation is represented by epistolary heritage, archival and factual materials of museums, scientific publications, monographs, reference books and dictionaries containing biographical materials about artists, researches examining artistic and cultural processes of Ukraine of the XX century, creative and public activity of the Sixtiers. It is substantiated that in this period cultural centrism was the cause and influence of the context of artistic pursuits of the Sixtiers, which is significant in the meaning and formation of graphics, other arts. A review of scientific works devoted to the study of the creative heritage of Boychukists and artists of the sixties, their influence on the development of national art and culture. The activity of the Ukrainian cultural intelligentsia in the context of the national-cultural revival of 1917–1921 is studied. The complex and contradictory aspects that appeared during the revolutionary period are highlighted. The ideological and artistic factors of the revival of national culture in the crisis periods of 1920-1930 and the late 1950s - early 1970s, the role of the cultural potential of artists in this are determined.The paper characterizes phenomenon of the sixties in the artistic sphere. The need to single out those artists who tried to continue the development of national art, referring to its origins, to represent in the works features and diversity of signs and meanings of Ukrainian culture, and thus contributed to its preservation by updating the category of cultural memory. At the same time, it is emphasized that researchers of the theme of the Sixties often bring together artists who were inconsistent with the official art. The author explicated mixed notions of those who followed informal art expressing the freedom of their vision, inner experiences and those who, in addition to the desire for self-expression, also tried to imitate Ukrainian national art, but through their search and generation of new forms.The author reasoned a role of the "Executed Renaissance" in the intensification of the Ukrainian theme in the graphics of the sixties artists; characterized factors influencing the progress of Ukrainian art in the early twentieth century, among which folk art occupied an important place. The author showed the influence of the principles of folk art on the worldview of artists belonging to Ukrainian modernism, in particular Boychukists, in whose activities the nation-building potential of art is expressed. It is proved that the national trend became one of the main in Ukrainian art of the early twentieth century and affected the works of M. Boychuk, V. and F. Krychevsky, G. Narbut, J. Strukhmanchuk, O. Slastyon, M. Burachek, F. Krasytsky, O. Saenko, S. Nalepynska-Boychuk, I. Padalka, V. Sedlyar, O. Pavlenko, T. Boychuk, P. Ivanchenko, M. Rokytsky, M. Zhuk, A. Manevych, A. Monastyrsky, O. Kulchytska, etc.

Актуальність теми дослідження обумовлена динамічними змінами у сучасній мистецькій практиці, які призвели до кризи класичної теорії мистецтва. Постала проблема невідповідності усталеного понятійнокатегоріального апарату мистецтвознавства сучасній мистецькій практиці. Це вимагає проведення наукової ревізії понятійно-категоріального апарату мистецтвознавства для виявлення поняттєвого інструментарію, придатного для опрацювання новітньої ситуації у мистецтві. Дослідження понятійної системи сприятиме структуруванню дослідницького простору та розробці загальної актуальної теорії, що здатна адекватно пояснювати мистецьку реальність. Зміни у мистецькій практиці та мистецтвознавчій теорії мають бути комплексно досліджені у зв'язку із загальними трансформаційними процесами у культурі, інтегральною частиною яких вони є.Наукове завдання дисертації полягає: у формуванні наукової моделі системного взаємозв'язку корпусу мистецтвознавчих понять з мистецькими танемистецькими компонентами культури; у визначенні принципів і способів структурування наявного корпусу новітніх та класичних понять у межах єдиної системи; в уточненні та доповненні понятійно-категоріального апарату. Для вирішення цих завдань з мистецтвознавчих та культурологічнихпраць залучено понятійний апарат щодо вивчення особливостей розвитку сучасного живопису. Живопис як один з найбільш досліджених видів мистецтва, який водночас зазнав помітних модифікацій на сучасному етапі розвитку, слугує результативною сполучною ланкою у аналізі змін в понятійно-категоріальному апараті. Здійснено огляд наукових праць, присвячених проблемам мистецтвознавчого понятійного апарату. Джерела розподілено на декілька груп за дисциплінами, в межах яких досліджувалися поняття зі сфери живопису, та за хронологією. До першої групи віднесено літературу з історії мистецтвознавства та естетики (Г. Вельфлін, В. Татаркевич, М. Каган, О. Голубець та ін.), до другої групи віднесено дослідження термінології живопису, проведені у філологічних дисциплінах (О. Г. Анісімова, В. Н. Сєргєєв, С. В. Кєзіна, О. О. Ковальова, Н. А. Овчиннікова, Я. Ланьлань та ін.), до третьої групи віднесено джерела, у яких розглянуто проблеми понятійного апарату сучасного мистецтва (Г. Вишеславський, О. Сидор-Гібелинда, Є. Герман, Л. Смирна, В. Хаматов, А. Пучков, Д. Скринник-Миська та ін.). Визначено, що мистецтвознавчий понятійний апарат живопису як окремий предмет досліджень вивчався лише у філологічних дисциплінах (де йому присвячено ряд дисертацій), проте всі ці праці належать до закордонних видань. В українській науці понятійний апарат живопису поодиноко та вибірково досліджувався в історичних дисциплінах (праці О. Ковалевської), і дещо докладніше — у мистецтвознавстві та культурології, де цьому предмету присвячено низку статей, проте жодної дисертації або монографії. Аналізу нових мистецтвознавчих понять, які стосуються живопису кінця ХХ — початку ХХІ століття, не присвячено жодного дослідження. Загальну добірку новітніх (таких, що з'явилися та були у вжитку в кінці ХХ — початку ХХІ ст.) понять містить лише одна тематична праця (Г. Вишеславського, О. Сидора-Гібелинди). Все це обумовлює актуальність дослідження. У дисертації проаналізовано історичні передумови формування корпусу мистецтвознавчих понять в українській культурі, встановлено, що формування бази мистецтвознавчих понять відбувалось у декількох парадигмальних площинах. Історичний аналіз розбіжностей у формуванні мистецтвознавчихпонять в рамках кожної з парадигм дозволив визначити детермінуючі фактори, на основі яких був сформований перелік впливів на мистецтвознавчийпонятійний апарат з боку низки компонентів культури (до переліку компонентів ми відносимо соціальні інститути, соціальні групи, мистецьку практику,мову, світоглядні орієнтири історичної доби). Розроблено та обґрунтовано методологію дослідження функціональнотипологічного аспекту взаємозв'язку мистецтвознавчих понять з системою культури на основі системного та функціонального підходів. Виявлено чинники, що заважають структурувати наявний корпус новітніх та класичних понять у межах єдиної системи. Аргументовано, що у процесі структурування понятійної системи мистецтвознавчої дисципліни необхідно розрізняти організацію внутрішніх елементів системи та зовнішні впливи на систему. Запропоновано визначення поняття «функціональний вплив» та розроблено типологію функціональних впливів, які здійснюються низкою компонентів культури на мистецтвознавчу понятійну систему. Ця мета була досягнута з введенням критерію функціональної відмінності як потреби системи у певній дії. Представлено графічне зображення концепції у вигляді схеми. Кожен вплив диференційовано за різновидами вихідного компонента (з поданого нами переліку).^UThe relevance of the research topic is due to the dynamic changes in contemporary art practice, which led to the crisis of classical art theory. There was aproblem of inconsistency of the established conceptual and categorical apparatus of art history with modern art practice. This requires a scientific revision of theconceptual and categorical apparatus of art history to identify conceptual tools suitable for working with the latest situation in art. The study of the conceptualsystem will contribute to the structuring of the research space and the development of a general topical theory that can adequately explain the artistic reality. Changesin art practice and art theory must be comprehensively studied in connection with the general transformational processes in culture, of which they are an integralpart. The scientific task of the dissertation is: form a scientific model of the systemic relationship of the corpus of art concepts with artistic and non-artistic components of culture; in determining the principles and methods of structuring the existing body of new and classical concepts within a single system; clarifying andsupplementing the conceptual and categorical apparatus. To solve these problems in work involved a conceptual apparatus for studying the peculiarities of the development of modern painting. Painting as one of the most studied types of art, which at the same time has undergone significant modifications at the present stage of development, serves as an effective link in the analysis of changes in the conceptual and categorical apparatus. A review of scientific works on the problems of art conceptual apparatus is reviewed. The sources are divided into several groups by disciplines, within which concepts from the field of painting were studied, and by chronology. The first group includes literature on the history of art history and aesthetics (G. Welflin, V. Tatarkevych, M. Kagan, O. Golubets, etc.), the second group includes studies of the terminology of painting, conducted in philological disciplines (O.G Anisimova, V.N Sergeev, S.V Kezina, O.O Kovaleva, N.A Ovchinnikova, J. Lanlan, etc.), the third group includes sources that address the problems of the conceptual apparatus of contemporary art (G. Vysheslavsky , O. Sidor-Gibelinda, E. Herman, L. Smyrna, V. Khamatov, A. Puchkov, D. Skrynnyk-Myska, etc.). It is determined that the conceptual art apparatus of painting as a separate subject of research was studied only in philological disciplines (where a number of dissertations are devoted to it), but all these works belong to foreign publications. In Ukrainian science, the conceptual apparatus of painting has been studied singly and selectively in historical disciplines (works by O. Kovalevska), and in more detail — in art history and culturology, where a number of articles are devoted to this subject, but no dissertation or monograph. No research has been devoted to the analysis of new art concepts related to painting of the end of the XX — early XXI century. The general selection of the newest (those that appeared and were in use in the late XX — early XXI century) concepts contains only one thematic work (G. Vysheslavsky, O. Sidor-Gibelinda). All this determines the relevance of the study. The dissertation analyzes the historical preconditions for the formation of the corpus of art concepts in Ukrainian culture, it is established that the formation of the base of art concepts took place in several paradigmatic planes. Historical analysis of differences in the formation of art concepts within each of the paradigms allowed to determine the determining factors on the basis of which wasformed a list of influences on the art conceptual apparatus of a number of components of culture (the list of components includes social institutions, social groups,worldviews of the historical era). The methodology of research of the functional-typological aspect of the interrelation of art concepts with the system of culture on the basis of systemic and functional approaches is developed and substantiated. Factors that prevent the structuring of the existing corpus of new and classical concepts within a single system have been identified. It is argued that in the process of structuring the conceptual system of art discipline it is necessary to distinguish between the organization of internal elements of the system and external influences on the system. The definition of the concept of "functional influence" is offered and the typology of functional influences which are carried out by a number of components of culture on art conceptual system is developed. This goal was achieved with theintroduction of the criterion of functional difference as the needs of the system in a particular action. The graphic image of the concept in the form of the scheme ispresented.

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Актуальність дослідження творчої діяльності українських художниць актуального мистецтва зумовлена зміною українського культуроцентризму на ширший контекст та необхідністю повнішого розуміння не лише мистецьких, а й складних соціокультурних процесів в Україні та світі, а також втрати/набуття ідентичності в сучасному транзитивному мистецтві України. Вивчення творчих практик мисткинь дозволить простежити глобальний мистецький діалог та окреслити майбутні тенденції розвитку мистецтва, інтерпретувати його відповідно до світового процесу. Присутність молодих художниць Києва стає все помітнішою у мистецтві й культурному середовищі України та закордоном, проте їхній внесок у розвиток актуального мистецтва Києва наразі досліджений недостатньо. Це спричинено різними факторами: твори молодих мисткинь створені відносно недавно, вони часто зачіпають гострі або табуйовані теми, вдаються до сміливих експериментів (нерідко на межі практик, що сприймаються як маргінальні), інституційна підтримка часто є недостатньою, а численні проєкти реалізуються як малобюджетні. Таким чином, доробок молодих мисткинь в актуальному мистецтві Києва потребує належного дослідження та фахової оцінки. Наукове завдання дисертації полягає у дослідженні творчої діяльності молодих художниць актуального мистецтва Києва 2000-2010-х років, оцінці їхніх творчих інтенцій та шляхів їх втілення, визначенні історичного та соціо-культурного контексту, який справив вплив на творчі практики молодих художниць, простеженні взаємозв’язків з глобальним мистецьким процесом.Наукова новизна полягає у сформульованих положеннях щодо еволюції творчості художниць в українському та світовому мистецтві, їхніх спрямувань та художніх експериментів, зокрема у ґендерному дискурсі, виставкової діяльності молодих художниць 2000-2010-х років у актуальному мистецтві Києва, а фактологічний матеріал і систематизована джерельна база становлять цінність для подальших наукових досліджень в українському образотворчому мистецтві та культурі.Використані у дослідженні методи обумовлені темою та завданнями дисертації і ґрунтуються на аналізі творчості молодих мисткинь у взаємозв’язку історичних, соціокультурних та технологічних аспектів, а також ґендерного аспекту (зважаючи проблеми, які розробляють мисткині). Актуальним видається застосування феміністичної оптики до вивчення творчості жінок у площині мистецтва, адже ґендер авторки(а) мистецького твору, як і ґендер глядачів, відіграє помітну роль у процесі творення та сприйняття.^UThe significance of the research on the creative works of young female contemporary artists of Kyiv in the 2000-2010s lies in the shift from the Ukrainian cultural centrism to a broader context and the need for a fuller understanding of not only art, but also complicated socio-cultural processes in Ukraine and the world, as well as the loss/ formation of identity in the contemporary transitive art of Ukraine. The study of the creative works of female artists will allow us to trace the global art dialogue and define the future trends in the development of art, and interpret it according to the world art processes. The presence of young female artists of Kyiv is becoming more and more prominent in the art and culture of Ukraine and abroad, however, their contribution to the development of contemporary art in Kyiv is not studied enough. This is caused by various factors: the works of young female artists have been created relatively recently, they often explore taboo topics, conduct bold experiments (often on the edge of practices that are perceived as marginal), the institutional support is often insufficient, and numerous projects are implemented as low-budget. Thus, the creative works of young female contemporary artists of Kyiv need proper research and professional assessment.The scientific task of the dissertation lies in the research of the the creative works of young female contemporary artists of Kyiv in the 2000-2010s, evaluating their creative intentions and the ways of their implementation, determining the historical and socio-cultural context that influenced the creative works of young female artists, defining their relationships with the global art processes.The scientific novelty lies in the conclusions regarding the evolution of the creative works of young female artists of Ukrainian and world art, their intentions and artistic experiments, in particular in the gender discourse, the exhibition activities of young female contemporary artists of Kyiv in the 2000-2010s. The collected facts and systematized resources hold value for the further scientific research of the art and culture of Ukraine.The methods used in the research are determined by the subject and tasks of the dissertation and are based on the analysis of the creative works of young female artists in the connection with historical, socio-cultural and technological aspects, as well as the gender aspect (taking into account the problems explored by the female artists). The use of feminist optics in the study appears relevant, because the gender of the author of the artwork, as well as the gender of the spectator, plays a significant role in the process of creation and perception.