Доведено етіологічне значення M. genitalium у розвитку запальних процесів урогенітального тракту чоловіків. Встановлено, що їх питома вага в загальній структурі мікоплазмових урогенітальних інфекцій становить 13,8 % як монозбудника та 39,7 % у поєднанні з іншими відомими видами урогенітальних мікоплазм (M. Hominis, Ur. urealyticum). Виявлено порушення деяких показників імунного статусу організму у хворих на мікоплазмову урогенітальну інфекцію. Відзначено, що центральні імунологічні порушення є несутттєвими та не залежать від виду урогенітальних мікоплазм або їх асоціацій. Виявлено, що основні механізми резистентності реалізуються на рівні місцевого імунітету слизової оболонки з провідним накопиченням сенсибілізованих Т-лімфоцитів ефекторів і збільшенням кількості клітин мононуклеарно-фагоцитарної системи. Доведено, що за даної патології порушується продукція основних цитокінів запальної реакції інтерферонів (ІФН) і фактора некрозу пухлин (ФНП), які є провідними чинниками інфекційних процесів з внутрішньоклітинною локалізацією збудника. На підставі вивчення тривалості та характеру клінічного перебігу запального процесу визначено ступінь виявлених порушень і розширено уявлення про патогенез урогенітального мікоплазмозу, зокрема розвиток вторинних імунодефіцитних станів. Науково обгрунтовано доцільність проведення етіотропної та комплексної імунокоригуючої терапії урогенітального мікоплазмозу шляхом комбінованого застосування препаратів вилочкової залози (Т-активіну, тималіну) та препаратів-індукторів ІФН, що попереджує розвиток персистуючих форм урогенітальних мікоплазм, а також хронізацію й ускладнення запального процесу. Досліджено ефективність використання методів реакції прямої імунофлюоресценції, культурального методу та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для діагностики урогенітального мікоплазмозу та контролю терапевтичного процесу. На підставі порівняльного аналізу сучасних способів діагностики досліджуваної патології встановлено, що метод ПЛР є найбільш чутливим і специфічним тестом детекції збудників, а для контролю терапевтичного процесу більш доцільно застосовувати культуральний метод. Удосконалено комплексну імунокорегуючу терапію мікоплазмової урогенітальної інфекції, використання якої дозволяє підвищити ефективність етіотропних препаратів, запобігати утворенню персистуючих форм збудників та упереджувати розвиток ускладнень і рецидивів інфекції.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси електрохімічного виділення водню та відновлення певних органічних сполук на наноструктурних металевих електродах типу кластер - глобула - поверхня та на комбінованих масивах з хрому, бісмуту, платини з використанням вольтамперометричного та хронопотенціометричного методів аналізу. За методом самоузгодження поля Хартрі - Фока у наближенні MNDO, AM1, PM3 змодельовано електронні механізми процесів відновлення об'єктів дослідження. Установлено, що для наноструктурних електродів процес розкладу води з утворенням газоподібної водневої фази відбувається на вершинах кластерних елементів - наноструктурованої поверхні. Для наноструктурованих електродів розраховано за вакууму коефіцієнт підсилення поля, значення якого досягає величини 160. Зроблено висновок, що постачальником утвореного водню на електроді є розряд не лише гідроксоній-іонів, а одночасно і молекул води. Показано, що нікелеві електроди, модифіковані металічними нанорозмірними частинками, придатні для ефективного відновлення хлороцтових і бензойних кислот, нітробензолу, ацетонітрилу, тіамін-броміду. Розраховано кінетичні параметри процесів електровідновлення, кількість електронів, коефіцієнти дифузії. Проведені квантово-хімічні розрахунки електрохімічних процесів відновлення добре корелюють з вольтамперометричними результатами досліджень.

  Скачати повний текст