Уперше доведено, що серед похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти є сполуки, які проявляють достатньо виражений діуретичний ефект, показано доцільність їх подальшого пошуку. Встановлено, що зміни функціональної діяльності нирок під впливом гліоксирену залежать від дози сполуки, тривалості її застосування та ступеня гідратації організму. Вперше описано ренальні механізми впливу гліоксирену на екскреторну функцію нирок. Доведено, що сечогінна дія сполуки переважно обумовлена збільшенням швидкості клубочкової фільтрації. Встановлено залежність ренальних ефектів гліоксирену від стану основних регуляторів водно-сольового гомеостазу. Виявлено, що зміни функціонального стану нирок у випадку застосування гліоксирену більшою мірою проявляються за умов пригнічення активності мінералокортикоїдів (введення спіронолактону), зростання впливу натрійуретичного гормону (фактора) в організмі. Вперше доведено ефективність використання гліоксирену під час лікування експериментального гломерулонефриту. Описано імовірні механізми діуретичної дії гліоксирену.

  Скачати повний текст