Досліджено історико-філософські аспекти ролі соціально-культурної спадкоємності у розвитку особи. Обгрунтовано, що культурно-історичний процес являє собою спосіб розвитку діяльнісних сутнісних сил людини через успадкування, а спадкоємність - спосіб виробництва її сутнісних сил. Запропоновано думку, що оволодіння духовною спадщиною, квінтесенцією якої є історико-філософське успадкування, грає роль засобу залучення особи до історично-духовної розвитковості. Зазначено, що чим глибші та поступальніші соціально-особистісні перетворення, тим більша культурна спадщина залучається до їх здійснення. Через суспільно-духовне успадкування історія входить в людину, а людина - в історію. Уперше досліджено нову роль соціально-культурного та історико-філософського успадкування під час переходу до глобального інформаційного суспільства. Запропоновано тезу, що відродження незалежної України відбулося значною мірою завдяки розширенню її культурної та духовно-філософської (історико-філософської) спадщини.

  Скачати повний текст