Розроблено концепцію універсального механізму цитопротекції, який реалізується за допомогою продуктів розпаду колагену - пролінвмісних пептидів, що постійно присутні в тканині слизової оболонки шлунка (СОШ) і дія яких не потребує часу на активацію. Вперше встановлено ефективну дозу харчової добавки глутамату натрію за одноразового введення (240 мг/кг, відповідає 16,8 г / середньостатистичну людину), що стимулює базальну шлункову секрецію кислоти (ШСК) у щурів. Стимулювальний ефект глутамату натрію на базальну ШСК усувався ваготомією. Після ваготомії спостерігалася реверсія ефекту на пригнічення шлункової секреції. Тобто, глутамат натрію в дозі 240 мг/кг справляє сильний стимулювальний та певний гальмівний вплив на базальну ШСК. Досліджено участь всіх підтипів іонотропних глутаматних рецепторів у регуляції базальної та стимульованої різними секретагогами ШСК. За допомогою фармакологічного аналізу та хірургічної денервації шлунка встановлено різнонаправлену роль центральних і периферичних іонотропних глутаматних рецепторів: збудження центральних глутаматних рецепторів (NMDA-та каїнатного-підтипів) викликає посилення ШСК, збудження периферичних глутаматних рецепторів каїнатного-підтипу викликає гальмування секреції соляної кислоти. Глутаматні рецептори АМРА-підтипу не залучені у регуляцію ШСК. Даний аналіз ролі підтипів глутаматних рецепторів центральної і периферичної локалізації дозволяє стверджувати, що відсутність ефекту глутамату натрію в дозах 15, 30, 60, 120, 480, 960 мг/кг на базальну ШСК є результатом сумації двох різнонаправлених ефектів - стимулювального та гальмівного. Вперше показано, що тривале введення глутамату натрію призводило до порушення морфофункціонального стану шлунка: гіперсекреції соляної кислоти, розвитку ерозивно-виразкових уражень СОШ, морфологічних змін слизової, а також до розвитку ожиріння. Встановлено, що гліпроліни (Про-Глі-Про та Глі-Про) гальмували ШСК, стимульовану карбахоліном, гістаміном і пентагастрином у щурів. Ваготомія повністю усувала гальмівний вплив Про-Глі-Про та Глі-Про на ШСК, стимульовану карбахоліном, і послаблювала їх дію на базальну, гістамінову та пентагастринову секрецію, що є свідченням залежності ефектів від тонічних впливів з центральної нервової системи, які передаються по блукаючих нервах. Про-Глі не впливав на стимульовану карбахоліном, гістаміном і пентагастрином ШСК у щурів. Показано, що одним з механізмів впливу гліпролінів на ШСК є стимуляція виділення оксиду азоту (NO), який призводить до гальмування базальної та стимульованої секреції. З'ясовано, що механізм профілактичної дії гліпролінів на розвиток уражень в СОШ різного генезу полягає не тільки в стимуляції виділення NO та покращанні кровопостачання СОШ, але і в нормалізації про- й антиоксидантного балансу загальної фракції клітин слизової та в стабілізації глікопротеїнового складу в тканинах СОШ.

  Скачати повний текст