Висвітлено проблему поліпшення якості лікування хворих з гліальними пухлинами супратенторіальної локалізації на підставі комплекскного вивчення патогенезу перифокальної зони, її клінічних, морфологічних, біохімічних та імунологічних характеристик. Описано методи дослідження, зокрема, клінічний, магнітно-резонансну томографію, нейрогістологічні методики, біохімічні методи з вивченням тканинного дихання і енергостатусу, імунологічні дослідження з визначенням популяційного і субпопуляційного складу лімфоцитів, вивченням їх проліферативної активності, фактора некрозу пухлини, alfa-інтерферону та гликолітичного ферменту нейроспецифічної енолази. Проведено клініко-магнітно-резонасну томографію-зіставлення. Встановлено залежність розмірів перифокальної зони та внутрішньочерепного тиску, висвітлено тактику медикаментозного та хірургічного лікування за різної поширеності перифокальної зони. Проаналізовано результати досліджень гліом головного мозку у взаємозв'язку їх магнітно-резонансно томографічних характеристик, структурних, локалізаційних особливостей з клінічними проявами та застосуванням обгрунтованого медикаментозного і хірургічного лікування. Відзначено, що велика перифокальна зона на фоні значного підвищення внутрішньочерепного тиску та клінічних ознак дослокації є вкрай несприятливою ознакою (летальність досягає 93 %).

  Скачати повний текст