Метою дослідження є підвищення статичної стійкості електричних мереж з джерелами розподіленої генерації шляхом вдосконалення систем керування інверторами та подальшого розвитку підходів до оцінювання стійкості таких систем. Для досягнення мети поставлені такі завдання: дослідження наявних та перспективних джерел розподіленої генерації в розрізі їх динамічних властивостей та впливу на стійкість; аналіз наявних підходів та засобів керування джерелами розподіленої генерації підключеними до мережі через інвертор, визначення головних принципів керування та контрольованих величин; розроблення математичної моделі доповнень до стратегії керування; вдосконалення систем керування інверторами шляхом розширення їх функціональних можливостей. Розглянуто основні залежності, отримані в процесі розроблення математичної моделі, та встановлено принципи узгодження параметрів при інтеграції даних компонентів до стратегії керування. Важливою компонентою стратегії керування є задача оцінювання граничного за стійкістю режиму та отримання відповідних показників. Специфікою задачі є можливість оперування різними параметрами для досягнення граничного режиму, як наслідок – використання різних аналітичних залежностей для оцінювання такого режиму та корегування в рамках стратегії керування. Оскільки необхідний зв'язок між параметрами, які використані в блоці забезпечення стійкості та моделлю решти стратегії керування, була запропонована відповідна математична модель. Вперше науково обґрунтовано критерії узгодження параметрів джерел розподіленої генерації для ідентифікації граничного за статичною стійкістю режиму, що дало можливість враховувати наявність в електричних системах широкого спектру пристроїв з різними принципами побудови та експлуатації. Удосконалено методи керування розподіленою генерацією шляхом використання критерію оцінювання граничного за стійкістю режиму, які, на відміну від існуючих,забезпечують функціонування гібридних енергосистем в зоні режимної безпеки. Вперше розроблено математичну модель для імітації інерції, яка основана на динамічних властивостях турбогенераторів, що дало можливість реалізувати узгоджене керування джерелами розосередженої генерації різних принципів дії та конструктивного виконання. Отримали подальший розвиток в напрямі узагальнення та уніфікації теоретичні основи стратегії керування джерелами розподіленої генерації, що, на відміну від існуючих, враховують характерні риси гібридних електричних систем сучасного рівня складності.^UDue to the global trend of penetration of different sources of distributed generation, the task of stability evaluating and assurance is exacerbated, which confirms by the intensity of research and publications in recent years. The aim of the study is improving the static stability of electrical networks with distributed generation sources by improving inverter control systems and further development of approaches to evaluating the stability of such systems. Control system should work both at the level of control of a single source of distributed generation, and at the level of coordination of modes of several sources. In order to study the operation of the control system at different levels, models were developed in the MATLAB / Simulink environment and simulations were performed. During the simulation, two ways of changing the power of the source wereconsidered – changing the modular value of the emf and changing the angle of the emf. The equivalent of controlling the modular value of the emf, in the context of connection via an inverter, is controlling the modulation factor of the pulse width modulation unit (PWM). Appropriate series of simulations were performed using the MATLAB/Simulink package. Graphical dependences are build, which represent the main elements of the mathematical model. The main practical value of the results is the improvement of control systems within the algorithmic part, i.e. control strategy. Within the problem of synthesis of control strategy the main stages and components are proposed. The main dependences obtained in the process of developing a mathematical model are considered, and the principles of parameter coordination in the integration of these components into the control strategy are established. An important component of the management strategy is the task of estimation the limit on the stability of the mode and obtaining indicators.