Встановлено, що іммобілізаційний стрес призводить до пригнічення вродженої поведінки щурів у відкритому полі, але не у Суок-тесті. Визначено, що емоційно-больовий стрес за умов контрольованості тваринами дії стресора не призводить до змін поведінки щурів у відкритому полі, Суок-тесті та радіальному лабіринті. Встановлено, що радіаційний стрес не впливає на локомоторну та дослідницьку поведінку щурів у відкритому полі та піднятому хрестоподібному лабіринті, але призводить до змін робочої пам'яті тварин і суттєво пригнічує інструментальну набуту поведінку щурів з позитивним і негативним підкріпленням. Зазначено, що зміни вродженої поведінки у тестах відкритого поля, Порсолта та піднятої алеї після іммобілізаційного стресу не модифікуються застосуванням перед стресом адіахрому. Виявлено, що зміни набутої інструментальної поведінки після радіаційного стресу можуть бути попереджені застосуванням кверцетину або комбінації альфа-токоферолу й аскорбату. Доведено, що оптимальною схемою застосування кверцетину для модифікації постресових поведінкових наслідків є одержання тваринами цього антиоксидантного засобу впродовж двох тижнів до впливу радіаційного стресу. Зазначено, що методологічний підхід, за якого використовуються радіаційна модель стресу та методики вивчення набутої інструментальної поведінки впродовж тривалого часу як показники функціонального стану ЦНС, може використовуватися як модель визначення можливості модифікації постстресових поведінкових наслідків засобами з антиоксидантними властивостями.

  Скачати повний текст