Охарактеризовано структуру онімного простору української мови шляхом систематизації власних назв за характером іменованих об'єктів та особливостями творення та функціонування пропріальних одиниць. Проаналізовано сутність поглядів вітчизняних і зарубіжних дослідників на природу та диференційні особливості онімів. Запропоновано нову дефініцію пропріатива. Описано історію становлення методики аналізу власних назв і створено універсальну схему визначення їх загальних і специфічних рис. Реформовано денотатно-номінативну структуру ономастикону, що дозволяє конкретизувати об'єкт вивчення ономастики. Систематизовано пропріативи за денотатно-квалітативними ознаками й упорядковано етимолого-словотвірну класифікацію онімної лексики. Розглянуто принципи характеристики стилістичних особливостей власних назв.

  Скачати повний текст

У процесі дослідження схарактеризовано 7 512 назв, серед яких переважають мікрохороніми (5 402; 71,91 %); також фіксуємо мікроороніми (1 149; 15,3 %) та мікрогідроніми (961; 12,79 %). Основним структурним різновидом мікротопонімії досліджуваного регіону є прості назви (4 878; 64,94 %); майже вдвічі менше складених номінацій (2 532; 33,71 %); рідко трапляються складні пропріативи (102; 1,35 %). Аналіз дериваційних особливостей власних назв дрібних географічних об'єктів засвідчив переважання лексико-семантичного словотвору (4 975; 66,22 %) над морфологічним (2 533; 33,72 %). Групування мікротопонімів за семантикою твірних основ показало превалювання відапелятивних номінацій (4 390; 58,51 %) над відонімними (2 302; 31,8 %) та відапелятивно-відонімними (720; 9,59%).^UThe thesis focuses on structural, word-building, lexical, semantic, motivational, and functional peculiarities of microtoponyms in Central Khmelnytskyi region. The study allows to identify the following groups of microtoponyms: 1) microhydronyms which are names of ponds, wells, rivers, sources, moors, streams, lakes, and waterfalls (961; 12.79 %); 2) microoronyms which are names of woodlands, hills, shores, dams, dikes, caves (1 149; 15.3 %); 3) microhoronyms (5 402; 71.91 %) are stratified into a) oikohoronyms (3 175; 58.77 %) which are names of streets, parts of settlements, markets, and squares; b) extraoikohoronyms (967; 17.9 %) which are proper names of fields, cemeteries, pastures; 4) territorionyms (877; 16.24 %) which are in their turn classified into a) sylvonyms (870; 16.11 %) which are names of forests, gardens, natural resorts, parks; b) hydro-territorionyms (7; 0.13 %) which are names of beaches and islands; 5) vionyms (383; 7.1 %) which are proper names of roads, public transport stops, paths, level crossings, and bridges. Overall, the empiric corpus comprises 7 512 microtoponyms.