Установлено, що алгоритми та критерії наукової раціональності водночас з поширенням високих технологій з'являються в усіх сферах культури. Зазначено, що наукомісткі технології та поєднана з ними наукова раціональність стають фактором, під впливом якого в сучасній культурі здійснюється когерентність між наукою та багатьма іншими сферами культури, перетворюючи їх у когнітивно-технологічні програми. Запропоновано поняття носія сучасної наукової раціональності як системи "людина - комп'ютер - програма", що дає змогу знаходити рішення нелінійних задач. Одержано нетрадиційне трактування "розмиття" критеріїв раціональності, що свідчить не про крах наукового знання, а про поширення меж наукової раціональності на позанаукові сфери культури. На основі твердження імперативу й обгрунтування типології модусів наукової раціональності запропоновано поняття буферної зони між природничонауковою та гуманітарною раціональністю. Показано, що найбільш ймовірним атрактором розвитку науки є поширення меж наукової раціональності, що супроводжується зближенням критеріїв природничонаукової та гуманітарної раціональності.

  Скачати повний текст