Уперше вивчено поєднаний вплив на гастродуоденальний відділ (ГДВ) малих концентрацій сполук хрому та Hp. Установлено, що зі збільшенням професійного стажу (ПС), незалежно від статі, зростає концентрація хрому в крові та сечі. Доведено, що зі збільшенням ПС та з віком спостерігаються гіпосекреція, гіпоацидність, значне зниження захисних та різка активація агресивних властивостей шлункового соку, що є більш вираженим у випадку виразкової хвороби (ВХ) у фазі неповної ремісії. Виявлено, що основними чинниками зниження секреторної функції шлунка є ПС роботи за умов контакту зі сполуками хрому та вік хворих. Уперше визначено, що ВХ та хронічний гастродуоденіт (ХГД), асоційовані з Helicobacter pylori (Hp), у контактуючих зі сполуками хрому мають певні клінічні особливості (періодичні болі в епігастрію, малосимптомний початок захворювання, часті шлунково-кишкові кровотечі за умов ВХ - у 51,4 % хворих, що мають прямо пропорційну залежність від ПС, не характерною є сезонність загострень і обтяжена спадковість). За одночасної дії сполук хрому та Hp виявлено високу ступінь обсіменіння Hp, атрофічні зміни більш виражені у контактуючих зі хромом, причому у хворих з атрофічними гастритами зростає частота фіброзування слизової оболонки шлунка (СО Ш), а також частіше розвиваються хронічні атрофічні гастрити з "перебудовою" СО за кишковим типом зі збільшенням ПС роботи, з наростанням атрофічних змін в антральному відділі шлунка частіше виявляється інфекція Hp у слизовій тіла шлунка. Це дає підставу робити висновок щодо синергізму двох несприятливих агентів. Уперше доведено ефективність запропонованої методики лікування ВХ та ХГЛ зі включенням антидотної терапії, антиоксиданта, ентеросорбента та потрійної схеми лікування (два антибактеріальних препарати та "Омепразол").

  Скачати повний текст