Досліджено проблему прекрасного у прозі Т.Г. Шевченка, зокрема у російськомовних повістях, Щоденнику, листах. Розкрито зв'язок естетики та літератури. Охарактеризовано відношення прекрасного на рівні природа / мистецтво / соціум. З'ясовано, що проза письменника є оригінальним явищем, оскільки не вписується в канони тогочасної літератури, вона відображає національні та європейські літературно-естетичні традиції. Авторське сприйняття краси в природі, мистецтві, людині, суспільстві є індикатором світогляду митця, визначає його актуальні та сьогочасні літературно-мистецькі орієнтири. Проаналізовано прозову спадщину Т.Г. Шевченка з акцентом на ідеалі прекрасного.

  Скачати повний текст