Вивчено характерні риси ідіостилю У.Самчука, вперше виконано аналіз романістики письменника на підставі епічних стильових домінант (епічності та властивостей хронотопу), що дає можливість охарактеризувати його творчість у традиції українських і світових літературних джерел, визначити оригінальність індивідуальної творчої манери, місце та роль його художньої спадщини в історії вітчизняної літератури ХХ ст. Проаналізовано твори митця, зокрема, "Волинь", "Кулак", "Марія", "Гори говорять!", "Ост", "Юність Василя Шеремети", "Чого не гоїть огонь", "На твердій землі".

  Скачати повний текст

Проведено генетичне, біохімічне та ультраструктурне дослідження мутантів з пошкодженою катаболітною репресією метилотрофних дріжджів H. polymorhpa. Ідентифіковано ген GCRI, делеція або точкова мутація та амінокислотна заміна в якому (S85-F) призводить до плейотропного фенотипу. З'ясовано, що мутації у гені GCRI пошкоджують катаболітну репресію біогенезу пероксисом та синтезу ферментів метилотрофного й неметилотрофного метаболізму глюкозою, а також негативно впливають на транспорт глюкози у клітину. Встановлено, що такі вуглецеві субстрати як етанол та сахароза мають GCRI-незалежний механізм репресії у H. polymorpha, а ген GCRI не бере безпосередньої участі в іншому індукованому глюкозою механізмі катаболітної інактивації та автофагійної деградації пероксисом. З'ясовано, що білковий продукт GCRI гену (Gcrlp) є гомологом сенсорів та транспортерів глюкози з інших дріжджів та грибів. Зазначено, що Gcrlp - єдиний відомий гомолог транспортерів гексоз, що бере участь у механізмі катаболітної репресії у дріжджів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено особливості взаємозв'яків між фотодиханням, фотосинтезом і продуктивністю рослин і роль фотодихання в регуляції фотосинтезу за оптимальних і стресових умов. На прикладі роду Triticum показано, що фотодихання не є головним чинником міжвидових і міжсортових відмінностей за інтенсивністю фотосинтезу, однак, сприяє збереженню високої активності фотосинтетичного апарату впродовж репродуктивного періоду розвитку рослин, чим забезпечує кращу виповненість зерна та вищу зернову продуктивність колосу. Зазначено, що роль фотодихання в підтриманні фотосинтетичної активності за тривалої посухи пов'язана зі зменшенням фотоінгібування фотосинтетичного апарату, а для рослин винограду з посиленням амінокислотної направленності фотосинтетичного метаболізму. Виявлено, що в сортів озимої пшениці степового екотипу висока стійкість до помірно високої температури пов'язана з підвищенням інтенсивності фотодихання. Показано, що фотодихання є необхідним компонентом реалізації адаптивного потенціалу стійких сортів.

  Скачати повний текст

На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.11 – цитологія, клітинна біологія, гістологія. – Інститут біології клітини НАН України, Львів, 2019. Дисертаційна робота присвячена ідентифікації нових молекулярних компонентів механізмів глюкозної катаболітної регуляції та селективної пексофагії на моделі метилотрофних дріжджів. Встановлено, що сигналізування глюкози у механізмі транскрипційної індукції у H. polymоrpha опосередковується нетранспортуючим сенсором Hxs1, а механізм катаболітної репресії залежить від ефективності транспорту глюкози та потенційого трансцептора Gcr1. Аналоги транскрипційних факторів головного шляху репресії у S. сerevisiae, Mig1, Mig2 та Tup1, не є компонентами механізму глюкозної репресії у H. pоlymorpha, але є необхідними для фізіологічної регуляції типу пексофагії. Розроблено ефективний метод клонування ATG генів пексофагії. Встановлено, що функція продукту гену ATG26 –ергостеролглюкозилтрансферази, є селективно необхідною для пексофагії, але не загальної автофагії, і є консервативною у метилотрофів. Також показано, що продукт гену ATG28 є одним із спец ифічних компонентів автофагійного апарату, відповідальних за селективне розпізнавання пероксисом. Новий білок пероксисомних мембран, Pex36, є необхідним для процесів як біогенезу, так і деградації пероксисом у P. pastoris та H. polymorpha. Також встановлено консервативну роль компонента вакуолярного сортингу білків Vps15 у автофагійних процесах. Розроблена нова платформа для мультикопійної інтеграції векторів у геном H. роlуmorpha на основі маркерів селекції ADE1 та FLD1. Базуючись на мутантних штамах з пошкодженою глюкозною репресією, були сконструйовані ефективні продуценти ряду білків медичного та біотехнологічного значення.^UThe main topic of this dissertation work concerns elucidating molecular components involved in regulation of peroxisome biogenesis and autophagic degradation, signaling mechanisms that maintain their homeostasis, sensing of hexose compounds and related catabolite regulation. Yeasts are convenient eukaryotic models for such cell biology research. It is of a significant fundamental and practical interest as some aspects of the obtained knowledge can be translated to human health and various biotechnological processes. 43 Methylotrophic yeasts have a number of advantages for studies on catabolite regulation. Like most other so-called "non-conventional yeasts", they are obligatory aerobes whose signaling mechanisms are not adapted to fermentative growth. Synthesis of peroxisomal and cytosolic enzymes of methanol utilization as well as peroxisome prollifgeration are induced by methanol but is strictly repressed by sugars and ethanol, - effector molecules that rely on distinct catabolic pathways. Catabolite inactivation of peroxisomal enzymes by glucose or ethanol involves degradation of organelles in vacuoles via pexophagy. Signaling and structural mechanisms providing selectivity for autophagy, pexophagy in particular, still remaine not fully elucidated. We demonstrated that glucose signaling in the mechanism of transcriptional induction of glucose transporters in H. polymropha is mediated by a non-transporting sensor Hxs1 (Hexose sensor), whereas the signaling for transcriptional repression in H. pylymorpha is rather "non-conventional" and depends on glucose transport and on the unique to this species protein Gcr1 (Glucose catabolite repression), - a potential transceptor (transporting receptor), which also possesses a regulatory function in the absence of glucose. It has also been established that putative homologs of transcriptional factors of the main repression pathway in S. cerevisiae: Mig1, Mig2 and Tup1, are not the essential components of glucose repression mechanism in H. pоlymorpha. It was also observed that Gcr1 and Hxs1 do not directly participate in the signaling for pexophagy. However, the MIG1, MIG2 and TUP1 gene products are necessary for the physiological regulation of the autophagy type in response to exogenous stimuli. Based on the H. polymorpha mutants with aberrant glucose regulation and developed new approaches for multicopy vector integration, producers of a number of recombinant proteins of medical and biotechnological significance have been constructed. The proposed modified expression platform relies only on sugar substartes for regulation of recombinant protein production. Another goal was to identify new genetic elements controlling pexophagy, paying main atention on those not involved in general autophagy. A collection of P. pastoris pexophagy-deficient mutants has been isolated and a positive selection method for the cloning of the affected genes by functional complemetation elaborated. By functional analysis of mutants in several newly identified pexophagy genes in P. pastoris and H. polymorpha it has been established that function of the product of the ATG26 gene – ergosterolglucosyl transferase, is selectively required only for pexophagy, but not for the general autophagy, and is conserved in these two methylotrophs. It was also found that the product of the P. pastoris ATG28 gene is one of the components of the autophagic apparatus responsible for selective recognition of peroxisomes. A novel peroxisome membrane protein Pex36 has been identified as necessary for both peroxisome biogenesis and degradation in P. pastoris and H. polymorpha. Our data highlight the importance of comparative studies on signaling mechanisms in different yeast species from the point of view of both, fundamental science and biotechnological applications.

Дисертаційна робота присвячена з'ясуванню особливостей накопичення і ремобілізації водорозчинних вуглеводів (ВРВ) у стеблах та їх ролі в продукційному процесі сучасних сортів озимої пшениці за оптимального і недостатнього зволоження. Використання депонованих в стеблі ВРВ відіграє важливу роль у забезпеченні наливу зростаючих зернівок, істотно доповнюючи головне джерело асимілятів – поточний фотосинтез. Збільшення депонувальної здатності стебла вважається перспективним напрямом селекційного поліпшення продуктивності пшениці, особливо для умов недостатнього зволоження в репродуктивний період, коли фотосинтетична асиміляція пригнічується. Водночас, наразі залишається актуальною розробка ефективного способу оцінки депонувальної ємкості стебла і визначення параметру, який би стабільно корелював з продуктивністю за змінних умов довкілля та дозволяв тестувати велику кількість селекційних зразків. Наявні в літературі відомості щодо розподілу депонованих ВРВ в різних частинах стебла, а також періоду (фази розвитку) максимального накопичення ВРВ у стеблі за різних умов вирощування є недостатніми і суперечливими. Тому метою даної роботи було з’ясування онтогенетичної динаміки накопичення і ремобілізації резервних розчинних вуглеводів у окремих сегментах стебла сучасних сортів озимої пшениці, та їх значимості для формування врожайності за оптимального та недостатнього зволоження.Матеріалом для досліджень слугували рослини сучасних сортів озимої м’якої пшениці (Triticum aestivum L.) селекції Інституту фізіології рослин та генетики НАН України.Дослідження динаміки накопичення й ремобілізації водорозчинних вуглеводів в окремих сегментах стебла в різних за продуктивністю та посухостійкістю сучасних сортів озимої пшениці у зв’язку з активністю фотосинтетичного апарату за оптимальних умов зволоження та впливу короткочасної посухи проводили в умовах вегетаційного досліду. У досліді 2019 р. посуху тривалістю 7 діб створювали обмеженням поливу в фазу цвітіння (BBCH61—69), а в досліді 2021 р. – на початку наливу зерна в фазу формування зернівки – молочної стиглості (BBCH71—75).Встановлено, що новіші сорти Подільська нива і Єдність характеризуються вищими максимальними рівнями питомого вмісту ВРВ у окремих частинах стебла порівняно з ранішим сортом Збруч, депонувальна здатність стебла якого значною мірою визначалася більшими висотою і масою сухої речовини. З’ясовано, що за оптимальних умов значна частина резервних ВРВ накопичується в стеблі після початку фази цвітіння колоса. Накопичення ВРВ в стеблі досягало максимуму на 14-17 добу від початку цвітіння перед періодом інтенсивного наливання зернівок. У кінці вегетації в фазу повної стиглості в контрольних і дослідних рослин усіх сортів питомий вміст ВРВ знижувався. Виявлено, що найбільша кількість резервних ВРВ у всіх досліджених генотипів депонується в другому міжвузлі, частка якого в загальній кількості ремобілізованих ВРВ становила в середньому близько 28 % від загальної в контрольних рослин і 30 % у дослідних. Частка третього міжвузля становила в середньому 24 % за обох режимів поливу. Кількість депонованих і ремобілізованих ВРВ сумарно з четвертого і п’ятого міжвузлів була меншою порівняно з окремо взятими другим чи третім та істотно зменшувалася за дії посухи. Встановлено, що показники депонувальної ємності стебла позитивно корелюють з зерновою продуктивністю генотипів озимої пшениці. При цьому, максимальна кількість накопичених і кількість ремобілізованих ВРВ тісніше і стабільніше корелювала з продуктивністю, ніж питомий вміст вуглеводів. Кореляція з величиною врожаю на одиницю площі посіву також була стабільнішою, ніж з масою зерна колоса. Найтісніше показники депонувальної ємності стебла корелювали з масою 1000 зерен, що підкреслює важливість використання депонованих ВРВ для наливання зернівок. Отримані дані свідчать, що здатність депонувати водорозчинні вуглеводи у стеблі до початку наливу зернівок є важливим фактором, що забезпечує формування врожаю, і може слугувати фізіологічним маркером високої продуктивності. Найбільшу депонувальну ємність мають міжвузля середньої частини стебла – друге і третє зверху, тому з метою спрощення і полегшення методичних процедур для оцінки великої кількості зразків, наприклад в селекційній практиці, можна рекомендувати показник кількості ВРВ в цих міжвузлях як характеристику депонувальної здатності стебла в цілому.^UThe dissertation work is dedicated to clarifying the features of the accumulation and remobilization of water-soluble carbohydrates (WSC) in stems and their role in the production process of modern varieties of winter wheat under well-watered and drought conditions. The use of WSC deposited in the stem plays an important role in the ensuring of grain filling, significantly supplementing the main source of assimilates – current photosynthesis. Increasing the storage capacity of the stem is considered a promising direction for the genetic improvement of wheat productivity, especially for drought conditions during the reproductive period, when photosynthetic assimilation is suppressed. At the same time, the development of an effective method of estimation of the storage capacity of the stem and determination of parameters, which would steadily correlate with productivity under variable environmental conditions and allow testing a large number of samples, remains relevant. Information available in the literature on the distribution of deposited WSC in different parts of the stem, as well as the period (stage of development) of the maximum accumulation of WSC in the stem under different growing conditions is scarce and contradictory. Therefore, the purpose of this work was to find out the ontogenetic dynamics of the accumulation and remobilization of reserve soluble carbohydrates in different segments of the stem of modern winter wheat varieties and their significance for yield formation under well-watered and drought conditions.Plants of modern varieties of winter soft wheat (Triticum aestivum L.) originated from the Institute of Plant Physiology and Genetics of the National Academy of Sciences of Ukraine served as material for research.Research was conducted in pot experiments for optimal watering and the effect of short-term drought. The high-yielding varieties Astarta and Podilska Niva, and breeding line UK 065, the drought-resistant ecologically plastic variety Podolyanka, and the less drought-resistant variety Natalka were used in experiments. In the 2019 experiment, a 7-day drought was induced by limiting watering in the flowering stage (BBCH61—69), and in the 2021 experiment, at the start of grain filling (BBCH71-75).It was found that under optimal conditions, a significant part of the reserve WSC accumulates in the stem after the onset of flowering. Accumulation of WSC in the stem reached a maximum on 14-17 days after the beginning of flowering just before the period of intensive grain filling.At the end of the growing season, the specific content of WSC in control and stressed plants of all varieties decreased.It was found that the largest amount of reserve WSC in all studied genotypes is deposited in the second internode, the part of which in the total quantity of remobilized WSC was on average about 28% in control plants and 30% in stressed plants. The part of the third internode was 24% on average for both irrigation modes. The total amount of deposited and remobilized WSC from the fourth and fifth internodes was smaller compared to the second or third ones taken separately and significantly decreased under the effects of drought.It was established that the indices of storage capacity of the stem are positively correlated with the grain yield of winter wheat genotypes. At the same time, the maximum amount of deposited and the amount of remobilized WSC were more closely and steadily correlated with productivity than the specific content of carbohydrates. Correlation with grain yield per field are unit was also more stable than with grain weight per ear.The obtained data indicate that the ability to deposit water-soluble carbohydrates in the stem before the beginning of grain filling is an important factor that ensures the formation of the yield and can serve as a physiological marker of high productivity. The internodes of the middle part of the stem - the second and third from the top - have the largest storage capacity, therefore, in order to simplify and facilitate methodological procedures for evaluating a large number of samples, for example, in breeding practice, we recommend the amount of WSC in these internodes as a proxy of the storage capacity of the whole stem.