Здійснено комплексну систематизацію західноєвропейських й американських наукових джерел та виявлено діалектичний характер зв'язку між впливом глобалізації на процеси трансформації європейських і євроатлантичних структур безпеки та процесами трансформації воєнної сфери держав Центральної та Східної Європи. Визначено нові підходи й перспективи нового формату відносин НАТО з країнами-партнерами, які для країн - нових членів НАТО (країн ЦСЄ) полягатимуть у залученні їх ресурсів для виконання завдань НАТО (США) у боротьбі зі світовим тероризмом, для Російської Федерації - у посиленні тиску НАТО (США), пов'язаному з боротьбою за геополітичний вплив у регіоні Центральної та Середньої Азії, Північному Кавказі, а для країн ГУУАМ - впровадження політики створення своєрідного "геополітичного коридору" Західна Європа - Центральна Азія з заохоченням окремих країн (Грузія) до прискорення євроатлантичної інтеграції. Базуючись на ліберально-демократичній теорії, запропоновано модель майбутньої архітектури європейської безпеки на основі сталих структур безпеки (НАТО та ЄС) з використанням понять "м'яка безпека" ("soft security") і "жорстка безпека" ("hard security"). Уперше запропоновано прогноз зміщення геополітичних інтересів великих держав у регіон Центральної та Середньої Азії. Визначено специфіку воєнно-політичного співробітництва України з країнами СНД у контексті українського зовнішньополітичного курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію та з врахуванням позицій формування кожною пострадянською республікою національного варіанту трансформації військової сфери. Розвинуто систематизацію та понятійно-категоріальний апарат теорії та практики формування воєнної політики держави. Висвітлено особливості взаємодії України та НАТО у контексті відповідності українського державотворчого процесу макрополітичній стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції. Запропоновано підходи щодо періодизації зовнішньополітичного та воєнно-політичного курсу України.

  Скачати повний текст