Проаналізовано "внутрішній" онтологічний дискурс, утворений текстами письменника у його зв'язках із "зовнішнім" онтологічним дискурсом, зокрема, буття як заперечення ніщо, людське існування як оприявлення смислу буття. Зазначено, що обраний предмет дослідження - онтологічний дискурс - дозволив репрезентувати О. Олеся не тільки як талановитого українського драматурга, але і як філосоа, який, послуговуючись спільним для гуманітарних наук понятійним апаратом, художньо інтерпретував актуальні для суспільства свого часу проблеми буття світу та людини в ньому. Викладено онтологічну концепцію О. Олеся, розглянуту в його драматургії, визначено, що спосіб оприявлення цієї концепції - аналіз трьох найпродуктивніших рівнів, а саме: часово-просторова домінанта моделі світу (також опозиція "антисвіт - світ"), символіка часу та простору (просторова вертикаль, природні стихії), концепція людини (буттєві пріоритети та межові ситуації).

  Скачати повний текст