Вперше одержано теоретичні та експериментальні дані про вплив озону на корозійну поведінку титану, його сплавів з алюмінієм та зварних з'єднань у соляній і сірчаній кислоті, які свідчать про пасивуючу дію озону, обумовлену його деполяризуючими й окиснювальними властивостями. Виявлено зниження ефективності озону як пасиватора у разі збільшення концентрації соляної кислоти та температури розчину внаслідок зменшення розчинності озону та зростання анодного критичного струму пасивації металу. Показано, що у разі досягнення пасивуючої концентрації озону змінюється природа реакції деполяризації корозійного процесу: на активному титані або сплавах титану відбувається виділення водню, на пасивному - відновлення озону та кисню. Зазначено, що за даних умов кінетичний контроль швидкості корозії змінюється на дифузійний. Встановлено, що під впливом озонування розчинів соляної кислоти відбувається перехід зварних титанових з'єднань у нестабільний пасивний стан. Встановлено, що похідні антрахінону проявляють інгібуючу дію під час корозії титану та його зварних з'єднань у технологічних солянокислих розчинах, але не запобігають пітінгоутворенню та корозійному розтріскуванню.Доведено, що в солянокислих середовищах озонування розчинів розширює концентраційні та температурні межі застосування титану та його сплавів з алюмінію як конструкційних матеріалів.

  Скачати повний текст