Уперше з використанням сучасних мікробіологічних методів вивчено частоту та структуру кампілобактеріальної інфекції та її негативну роль в патогенезі генералізованого пародонтиту. Доведено, що кампілобактеріальна інфекція у хворих на генералізований пародонтит сприяє не тільки підвищенню ступеня обсіменіння пародонтальних тканин іншими мікробними агентами, але й посилює вираженість вторинного імунодефіциту на локальному та на системному рівнях, що призводить до виникнення аутоімунного процесу, який спричинює тяжкий, різко прогресуючий перебіг генералізованого пародонтиту. Установлено, що за умов неоднотипного перебігу генералізованого пародонтиту процеси радикального окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту фагоцитуючих клітин та їх бактерицидний потенціал (лейкоцитів і макрофагів) змінені по-різному: у хворих з повільнопрогресуючим варіантом захворювання менш суттєво, ніж у хворих з різко прогресуючим перебігом. Створено нову концепцію патогенезу прогресуючого генералізованого пародонтиту, що вказує на необхідність проведення спрямованої антимікробної терапії та імунореабілітаційних заходів з метою нормалізації локального та системного статусу імунної системи. Для ліквідації пародонтальної інфекції розроблено та апробовано методику використання комплексів нових антибактеріальних препаратів - "Амоксиклав" та "Де-нол", "Амоксоклав" й аутоцитокінів. Для відновлення еубіозу пародонтальних тканин після їх використання обгрунтовано необхіднісь та доцільність застосування аеробакту. За результатами досліджень доведено, що лімфотропна терапія Т-активіном на тлі антибактеріального лікуванння амоксиклавом і де-нолом у хворих на генералізований пародонтит є патогенетично обгрунтованою та більш перспективною у порівнянні з традиційною активацією імунітету - підшкірним введенням імуномодулятора Т-активіна. Альтернативною методикою усунення вторинного імунодефіциту у хворих на прогресуючий генералізований пародонтит є аутоцитокінотерапія в комплексі з амоксиклавом.

  Скачати повний текст