Наведено теоретичне обгрунтування та нове розв'язання науково-прикладної задачі моделювання прибутковості портфелю цінних паперів. Проаналізовано основні підходи щодо оцінювання та формування портфелю цінних паперів. Розроблено економіко-математичну модель оцінювання прибутковості портфелю даних паперів з урахуванням несистематичного ризику, а також розроблено модель оптимізації структури інвестиційних вкладень у фінансові активи. Запропоновано конструкцію оператора норми прибутку портфелю акцій. Розглянуто використання некласичних методів горизонтальної диверсифікації портфелю цінних паперів, а також наведено підхід щодо аналізу ринку цінних паперів за допомогою використання інструментів теорії хаосу - фрактальної розмірності та методу її оцінювання.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота є першою в літературознавстві спробою комплексного дослідження реактуалізації історії у вибраній романній прозі та есеїстиці П. Кіньяра. Мета дослідження полягала у виявленні та характеристиці стратегій реактуалізації історії у романах П. Кіньяра 1980-2000-х років, дія в яких відбувається в минулих історичних епохах. Для реалізації поставленої мети у роботі було окреслено своєрідність осмислення історії у філософському дискурсі Франції другої половини XX ст. і виокремлено специфічні характеристики репрезентації та інтерпретації історії у французькому романі 1980-2000-х років, сформульовані в ключових літературознавчих працях із цієї проблематики. За допомогою представленої філософської та літературознавчої теорії було визначено характерні риси моделі реактуалізації історії, реалізованої у романістиці П. Кіньяра. Такими рисами є, зокрема, метатекстуальність, фрагментарність, жанровий еклектизм, ненадійність та нелінійність оповіді як виразники постмодерністської поетики. При цьому ключовим жанром, у межах якого П. Кіньяр перепрочитує історію, є біофікційний роман. Атрибутивною характеристикою біофікційних романів П. Кіньяра (“Записки на табличках Апроненії Авіції”, “Альбуцій”, “Всі ранки світу”, “Тераса в Римі”) є авторський інтерес до персонажів, забутих великою історією або малозначимих у її контексті. Письменник фокусується на героях, витіснених на периферію історії: у такий спосіб автор артикулює недовіру до традиційної моделі історіографії, центрованої навколо визначних історичних діячів. Конструюючи вигадану історію життя персонажа, автор синтезує її із автофікцією, внаслідок чого протагоністи його творів функціонують як авторські маски. Було доведено, що для дослідження стратегій оперування історією важливе значення має концепція темпоральності П. Кіньяра, висвітлена автором у його есеїстиці – головно у творі «Про давній час». Концепція «давнього часу» ґрунтується на ідеї існування містичного часового проміжку, який пов’язаний із витоками світу і, відтак, передує з’яві людини. На думку автора, відчуття цього часу для митця постає ресурсом для «істинної» творчості. Аналіз інтермедіального модусу романістики П. Кіньяра засвідчив, що як музика, так і піктуральне мистецтво в його романах відіграють функцію медіатора авторської метамови в літературі. Так, через музичні і графічні образи П. Кіньяр ретранслює згадану концепцію «давнього часу», представляючи персональну візію темпоральності ключовою темою мистецьких творів протагоністів романів «Всі ранки світу» та «Тераса в Римі». Дослідження роману «Американська окупація» засвідчило широту спектру історії, до якого звертається П. Кіньяр. У романі представлено як відносно близьку часову перспективу, так і передісторію. Автор зображує період присутності американських баз НАТО на території повоєнної Франції, послідовно критикуючи культуру та світогляд представників «нового світу» з позицій елітистського антиамериканізму, притаманного інтелектуальному дискурсу Франції. У творі прослідковується процес модифікації національної і культурної ідентичності головного персонажа, зумовлений впливом американської культури. Історія повоєнної Франції у романі виявляє себе пронизаною передісторією, яка в авторській оптиці конституює фундаментальний пласт кожної епохи. Рекурентність міфологічного давнього часу в Кіньяровій художній парадигмі є – суголосно з теорією вічного повернення, запропонованою Ж. Дельозом – трансісторичним процесом, рефреном вічності у сьогочассі. Також було доведено, що реактуалізація історії у романістиці П. Кіньяра відбувається, головно, через авторське наділення історії власним смислом. Кіньярова візія кожної окремої епохи постає суб’єктивізованою, інтимізованою та, відповідно, не узгодженою із традиційною історіографією.^UThe dissertation is the first attempt in literary studies to comprehensively research the reactualization of history in selected novels by P. Quignard. The purpose of the research was to identify and characterize the strategies of reactualization of history in P. Quignard's novels of the 1980s-2000s, in which the action takes place in past historical epochs. In order to realize the set goal, the work outlined the peculiarity of the understanding of history in the philosophical discourse of France in the second half of the 20th century, and the specific characteristics of the representation and interpretation of history in the French novel of the 1980s-2000s, formulated in key literary works on this issue. With the help of the presented philosophical and literary theory, the characteristic features of the model of reactualization of history implemented in P. Quignard's novels were determined. Such features are, in particular, metatextuality, fragmentation, genre eclecticism, unreliability and non-linearity of the narrative as expressions of postmodern poetics. At the same time, the key genre within which P. Quignard rereads history is the biofictional novel. An attributive characteristic of P. Quignard's biofictional novels ("On Wooden Tablets: Apronenia Avitia", "Albucius", "All the World’s Mornings", "A Terrace in Rome") is the author's interest in characters forgotten by the great history or insignificant in its context. The writer focuses on heroes pushed to the periphery of history: in this way, he articulates distrust towards the traditional model of historiography, centered around prominent historical figures. Constructing a fictional character's life story, the author synthesizes it with autofiction, as a result of which the protagonists of his works function as authorial masks. It was proved that the concept of temporality of P. Quignard, highlighted by the author in his essays (mainly in the work "Sur le jadis") is of great importance for the study of the strategies of operating of history. The concept of "ancient time" is based on the idea of the existence of a mystical time interval, which is connected with the origins of the world and, therefore, precedes the appearance of man. According to the author, the feeling of this time for the artist becomes a resource for "genuine" creativity. The analysis of the intermedial mode of P. Quignard's novels testified that both music and pictorial art in his novels play the role of a mediator of the author's metalanguage in literature. Thus, through musical and graphic images, P. Quignard relays the mentioned concept of "ancient times", presenting a personal vision of temporality as the key theme of the artistic works of the protagonists of the novels "All the World’s Mornings" and "A Terrace in Rome". The study of the novel "The American Occupation" testified the breadth of the spectrum of history to which P. Quignard addresses. The novel presents both a relatively close time perspective and a background story. The author depicts the period of the presence of American NATO bases on the territory of post-war France, consistently criticizing the culture and worldview of representatives of the "new world" from the standpoint of elitist anti-Americanism inherent in the intellectual discourse of France. The work traces the process of modification of the national and cultural identity of the main character due to the influence of American culture. The history of post-war France in the novel reveals itself as linked to the prehistory, which, in the author's view, constitutes the fundamental layer of each era. The recurrence of mythological ancient times in Quignard's artistic paradigm is – according to the theory of eternal return proposed by G. Deleuze – a transhistorical process, a refrain of eternity in the present. It was also proved that the reactualization of history in P. Quignard's novels takes place mainly through the author's endowment of history with its own meaning. Quignard's vision of each individual era appears to be subjectivized, intimated and, accordingly, inconsistent with traditional historiography.