Об'єкт – суспільні рухи. Мета – виявлення функціонального потенціалу та ролі суспільних рухів як чинника державотворення у політико-інституційному контексті. Методи – неоінституціональний, компаративістський, статистичний. Теоретичні і практичні результати – політико-інституційна концептуалізація суспільних рухів як чинника процесу державотворення. Новизна – запропоновано авторський варіант класифікації факторів процесів державотворення у контексті застосування неоінституціонального підходу; сформовано робочу модель політичних практик, яка відтворює основні напрями і специфіку функціонування суспільних рухів у процесі українського державотворення; уточнено аргументи стосовно формування та оновлення політичної еліти; уточнено твердження щодо процесу прийняття політичних рішень, згідно з якими суттєвого значення набувають виявлення та прояви підтримки, вимоги і протести представників різних соціальних груп, а також положення щодо змістовної амбівалентності діяльності сучасних суспільних рухів за умов розвитку мережевого суспільства; набули подальшого розвитку аргументи щодо розуміння державотворення як процесу та твердження стосовно розгляду суспільних рухів за умов розвитку мережевого суспільства як каналу політичної мобільності у двох формах (колективній та індивідуальній), у двох напрямах (підвищення та зниження політичного статусу) та у двох просторах (реальному та віртуальному (Інтернет-просторі)). Ступінь упровадження – розробка конкретних рекомендацій щодо аналізу впливу суспільно-політичних рухів на процеси державотворення, зокрема, в Україні. Сфера використання – владні структури; політичні партії; громадські організації; аналітична та навчальна діяльність.^UObject – the social movements. The objective – the identification of functional potential and the role of social movements as a state-building factor in the political and institutional context. Methods – the neoinstitutional, the comparative, the statistical. The theoretical and practical results – political and institutional conceptualization of social movements as a state-building factor. The novelty – it is proposed the author's variant of the classification of factors of processes of state building in the context of the application of the neo-institutional approach; there are formed a working model of political practices that reproduces the main directions and specifics of the functioning of social movements in the process of Ukrainian state-building; it is clarified arguments regarding the formation and renewal of the political elite; it is specified the statement on the process of making political decisions, according to which the identification and manifestations of support, demands and protests of representatives of various social groups become significant, and position about meaningful of the ambivalence of the activities of modern social movements in the conditions of the development of a network society; the arguments became further developed for understanding state formation as a process and the statement concerning the consideration of social movements in the conditions of the development of the network society as a channel of political mobility in two forms (collective and individual), in two directions (raising and decreasing political status) and in two spaces (real and virtual (Internet space)). The rate of implementation – the development of specific recommendations on the analysis of the impact of socio-political movements on the processes of state-building, in particular, in Ukraine. The scope of application – the power structures; political parties; the public organizations; the analytical and educational activities.

Об'єкт – соціально-політичний феномен популізму. Мета – розглянути інформаційно-безпековий аспект соціально-політичного феномену популізму (на прикладі українського суспільства). Методи – системний, компаративного аналізу, структурно-функціональний. Теоретичні і практичні результати – виявлення специфічних характеристик і детермінантів феномену популізму, які можуть бути актуальними, як для пояснення «агресивної експансії» політичного простору сучасними політиками-популістами, так і для вирішення проблеми пошуку адекватних й ефективних інструментів протидії популістським практикам ХХІ століття. Новизна – уперше доведено «демократичний геном» популізму; запропоновано визначення «універсальних» маркерів популізму; запропоновано розширити горизонти пізнання природи та сутності соціально-політичного феномену популізму; доведено, що популістські практики перманентно присутні в українській політиці; уточнено твердження, що зростання популістських рухів та практик в сучасному світі значною мірою обумовлено наслідками глобалізації, економічного спаду, культурної уніфікації та масифікації суспільної свідомості; набули подальшого розвитку аргументи, щодо перспективності та багатовекторності подальших досліджень феномену популізму в сучасній політології та аргументи стосовно того, що колосальним «антипопулістським» потенціалом наділено політичну освіту, медіаосвіту та загалом, політичну культуру; обґрунтовано твердження про пріоритетність національної інформаційно-безпекової політики. Ступінь упровадження – розробка конкретних рекомендацій щодо аналізу впливу популізму на сучасний політичний процес, зокрема, в Україні. Сфера використання – владні структури; органи державної безпеки і оборони; політичні партії; аналітична та навчальна діяльність.^UThe object is a social and political phenomenon of populism. The objective is consider the information and security aspect of the social and political phenomenon of populism (on the example of Ukrainian society). The methods - system, comparative analysis, structural and functional. Theoretical and practical results - identification of specific characteristics and determinants of the phenomenon of populism, which may be relevant both to explain the "aggressive expansion" of political space by modern populist politicians and to solve the problem of finding adequate and effective tools to counter populist practices of the XXI century. Novelty – for the first time the «democratic genome» of populism has been proven; the definition of «universal» markers of populism are suggested; it is suggested to expand the borders of cognition of the nature and essence of the socio-political phenomenon of populism; it has been proved that populist practices are permanently present in Ukrainian politics; the statement that the growth of populist movements and practices in the modern world is largely due to the consequences of globalization, economic recession, cultural unification and massification of public consciousness has been clarified; arguments on the prospects and multi-vector nature of further research on the phenomenon of populism in modern political science and arguments that the enormous "anti-populist" potential is endowed with political education, media education and political culture in general; the statement about the priority of the national information and security policy is substantiated. The rate of implementation - development of specific recommendations for the analysis of the impact of populism on the modern political process, in particular, in Ukraine. The scope of application - power structures; state security and defense structures; political parties; analytical and educational activities.