Дисертаційне дослідження присвячене актуальному завданню наукиміжнародного права – дослідженню природи, правових основ злочину проти людяності та виявленню засобів запобігання та притягнення до відповідальності за вчинення злочинів проти людяності, як життєво важливого компонента міжнародного права у сучасному світі.Наукова робота ставить за мету комплексний теоретико-правовий та історичний аналіз проблем, пов’язаних із становленням нормативно-правових та інституційних засад притягнення до міжнародно-правової відповідальності за вчинення злочинів проти людяності, а також створення ефективного механізму їх попередження.В ході дослідження визначено основні фактори вчинення злочинів проти людяності, а саме політичні фактори (тоталітарні режими, імунітет від переслідування та покарання тощо), соціальні фактори (економічна нерівність, різноманітність суспільств, культурні протиріччя та непорозуміння, соціальна дискримінація за ознаками раси, релігії, гендеру, національності тощо), воєнні дії та конфлікти, технологічні досягнення сучасного світу, що дозволяють здійснювати масштабні, координовані напади на цивільне населення. Важливо, що розуміння цих факторів допомагає при розслідуванні та запобіганні злочинів проти людяності, а також при створенні стратегій для вирішення конфліктів, роботи на попередження вчинення злочинів та підтримки прав людини.Розглянуто лінгвістичні колізії, пов’язані із перекладом на українську мову англомовного відповідника «crimes against humanity». На основі проаналізованих західних джерел визначено що, «crimes against humanity» має перекладатись як «злочини проти людяності», а не як «злочини проти людства», як вважають деякі вітчизняні науковці. Цей термін більшою мірою відображає сутність цих злочинів та їх вплив на людей, підкреслює порушення основних гуманітарних цінностей та прав людини, наголошує на тому, що ці злочини не лише спрямовані проти конкретних осіб, але і проти загальних цінностей, які визнаються міжнародним співтовариством, він має сильний моральний і етичний аспект, який відображає відверту жорстокість і неприйнятність цих дій у будь-якому суспільстві та культурі.У роботі обґрунтовано кваліфікацію операції «Вісла» як злочину проти людяності, на підставі історичного й правового аналізу цих подій і їх наслідків та з урахуванням сучасної практики органів міжнародної кримінальної юстиції та статуту Міжнародного кримінального суду, та доведено її значущість для сучасного українського соціуму зокрема, та міжнародної спільноти загалом. Виокремлено кваліфікуючі ознаки, що надають можливість розглядати цю операцію саме в межах концепту злочинів проти людяності, що сформувався в сучасному міжнародному праві, зокрема її широкомасштабність, спланованість, систематичність, спрямованість на виселення великої кількості населення.^UThe study is devoted to the urgent task of the science of international law - to study the nature and legal basis of crimes against humanity and to identify means of preventing and prosecuting crimes against humanity as a vital component of international law in the modern world.The dissertation aims to provide a comprehensive theoretical, legal, and historical analysis of the problems associated with establishing the legal and institutional framework for bringing to international legal responsibility for crimes against humanity, as well as creating an effective mechanism for their prevention.The study identifies the main factors of crimes against humanity, namely political factors (totalitarian regimes, immunity from prosecution and punishment, etc.), social factors (economic inequality, diversity of societies, cultural contradictions and misunderstandings, social discrimination based on race, religion, gender, nationality, etc.), military actions and conflicts, technological achievements of the modern world that allow for large-scale, coordinated attacks on civilians. It is essential that understanding these factors helps in the investigation and prevention of crimes against humanity, as well as in the creation of strategies for conflict resolution, crime prevention, and human rights support.The author examines linguistic conflicts related to translating the English equivalent of «crimes against humanity» into Ukrainian. Based on the analyzed Western sources, it is determined that «crimes against humanity» should be translated as «злочин проти людяності» and not «злочин проти людства», as some domestic scholars believe. This term reflects to a greater extent the essence of these crimes and their impact on people, emphasizes the violation of fundamental humanitarian values and human rights, and emphasizes that these crimes are not only directed against specific individuals but also against common values recognized by the international community, and has a solid moral and ethical aspect that reflects the outright cruelty and unacceptability of these actions in any society and culture.The paper substantiates the qualification of Operation «Vistula» as a crime against humanity based on the historical and legal analysis of these events and their consequences, taking into account the current practice of international criminal justice bodies and the Statute of the International Criminal Court, and proves its significance for the modern Ukrainian society in particular and the international community in general. The author highlights the qualifying features that make it possible to consider this operation within the concept of crimes against humanity,which has been formed in modern international law, particularly its large-scale, planned, systematic, and eviction of many people.