Обгрунтовано вибір антигіпертензивної терапії у хворих з артеріальною гіпертензією з супутнім метаболічним синдромом. Доведено ефективність і доцільність застосування телнісартану у таких пацієнтів для проведення тривалої терапії. У 29 % пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією та клінічними ознаками метаболічного синдрому виявлено інсулінорезистентність. Доведено, що на фоні лікування атенололом, зокрема у комбінації з гідрохлортіазидом, значною мірою погіршувався стан інсулінорезистентності та зростав її вияв у пацієнтів, в яких вона була початково відсутня. Установлено, що у разі лікування телмісартаном відбувається значне поліпшення інсулінорезистентності, особливо у пацієнтів, у яких вона була наявна до початку лікування, що мало прояв у зменшенні рівня Homeostasis Model Assessment (HOMA) на 36,3 % у даної категорії пацієнтів. Виявлено позитивний вплив телмісартану на стан ліпідного обміну. За цього зменшився рівень тригліцеридів на 23,4 %. Доведено односпрямованість впливу досліджених антигіпертензивних препаратів на показники вуглеводного та ліпідного обмінів у пацієнтів обох статей. Показано, що у разі неможливості визначення рівня інсуліну крові, стан інсулінорезистентності можна з'ясувати за рівнем тригліцеридів плазми крові.

  Скачати повний текст