Досліджено проблему з'ясування методологічних і евристичних можливостей категорії внутрішньої форми у контексті філософсько-гуманітарного пізнання. Встановлено співвідношення внутрішньої форми з фундаментальними філософськими категоріями - формою та структурою, а також з важливими для гуманітарного пізнання поняттями "символ", "образ", "сутність" і "установка". Досліджено основні концепції внутрішньої форми, розроблені науковцями Європи. Відзначено, що мовна практика застосування цієї категорії дозволяє раціоналізувати внутрішню форму та теоретично її дослідити. Доведено, що завдяки особливому онтологічному статусу, внутрішня форма має певні когнітивні та смислотвірні якості. Це зумовлює визначне місце внутрішньої форми у процесі одержання наукового знання. Обгрунтування та реалізація сучасного методологічного підходу до внутрішньої форми базується на розумінні зазначеної категорії як важливого елемента процесів символізації, засобу інтерпретації, а також на тлумаченні внутрішньої форми як "діалогічної" моделі пізнання, що базується на взаємодії її складових.

  Скачати повний текст